Спосіб виявлення пацієнтів високого ризику виникнення загрозливих для життя шлуночкових аритмій і раптової серцевої смерті в ранній післяопераційний період серед осіб з ішемічною хворобою серця, які оперуються

Реферат: Спосіб виявлення пацієнтів високого ризику виникнення загрозливих для життя шлуночкових аритмій і раптової серцевої смерті в ранній післяопераційний період серед осіб з ішемічною хворобою серця, які оперуються із застосуванням епідуральної анестезії, включає проведення моніторингу електрокардіограми з визначенням спектральних показників варіабельності ритму серця. Хворим, які оперуються з приводу пахової грижі із застосуванням епідуральної анестезії, в периопераційний період проводять добовий моніторинг електрокардіограми і визначають спектральні показники варіабельності ритму серця впродовж доби, оцінюють параметри симпато-вагального індексу та при величині співвідношення LF/HF більше або рівне 2,97 встановлюють високий ризик виникнення загрозливих для життя шлуночкових аритмій і раптової серцевої смерті в ранній післяопераційний період. UA 85280 U (12) UA 85280 U UA 85280 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема анестезіології, і може бути використана з метою виявлення пацієнтів високого ризику виникнення загрозливих для життя шлуночкових аритмій (ЗЖША) і раптової серцевої смерті (РСС) в ранній післяопераційний період серед осіб з ішемічною хворобою серця (ІХС), які оперуються з приводу пахової грижі із застосуванням епідуральної анестезії, для підвищення безпеки пацієнта в периопераційний період. Смертність від серцево-судинних захворювань, зокрема раптова смерть, у великій мірі визначається появою ЗЖША - шлуночкової тахікардії і фібриляції шлуночків. Виникнення останніх тісно пов'язане з активністю вегетативної нервової системи (ВНС): виявлено зв'язок між підвищенням симпатичної та зниженням вагусної активності ВНС і появою ЗЖША. Перебіг анестезії супроводжує поява дисбалансу між симпатичними і парасимпатичними впливами на діяльність серцево-судинної системи. Аналіз вегетативної регуляції серцевої діяльності в такій ситуації є важливим як для правильного підбору методу та виду анестезіологічного забезпечення оперативного втручання у пацієнтів з ІХС, так і для прогнозування перебігу цієї патології та розвитку несприятливих подій [1]. Найближчим аналогом корисної моделі є спосіб оцінки адекватності епідуральної анестезії у хворих з ІХС при різних урологічних оперативних втручаннях, що ґрунтується на проведенні моніторингу електрокардіограми (ЕКГ) та аналізі динаміки змін спектральних показників LF і HF та їх співвідношення LF/HF, яке характеризує стан вегетативного балансу організму [2]. Недоліком найближчого аналога є оцінка адекватності епідуральної анестезії та аналгезії в периопераційний період впродовж короткого проміжку часу без виділення провісників ЗЖША, що зменшує прогностичну цінність методу щодо ризику раптової смерті, в тому числі у пацієнтів, які оперуються з приводу пахової грижі. В основу корисної моделі поставлена задача шляхом вдосконалення способу досягнути оптимальної стратифікації пацієнтів з ІХС, які оперуються з приводу пахової грижі, на групи ризику розвитку ЗЖША і РСС в ранній післяопераційний період. Поставлена задача вирішується тим, що у способі виявлення пацієнтів з високим ризиком виникнення ЗЖША і РСС серед осіб з ІХС, які оперуються із застосуванням епідуральної анестезії, який включає проведення моніторингу електрокардіограми з визначенням спектральних показників варіабельності ритму серця, згідно з корисною моделлю, хворим, які оперуються з приводу пахової грижі із застосуванням епідуральної анестезії, в периопераційний період проводять добовий моніторинг ЕКГ і визначають спектральні показники варіабельності ритму серця впродовж доби, оцінюють параметри симпато-вагального індексу (СВІ) та при величині співвідношення LF/HF більше або рівне 2,97 встановлюють високий ризик виникнення ЗЖША і РСС в ранній післяопераційний період. Перевагою визначення показників варіабельності ритму серця в периопераційний період у пацієнтів з ІХС, які оперуються з приводу пахової грижі, є можливість раннього виявлення осіб підвищеного ризику виникнення ЗЖША і РСС за рахунок значного зміщення вегетативного балансу в бік симпатикотонії з метою відповідної корекції лікувальної тактики шляхом застосування метаболічної терапії. Запропонований спосіб здійснюють таким чином. Пацієнту з ІХС, якому планується оперативне втручання з приводу пахової грижі, в передопераційний період налагоджують добовий моніторинг ЕКГ, який охопить увесь периопераційний період, і визначають середні спектральні показники варіабельності ритму серця за добу. Проводять аналіз співвідношення СВІ і при величині співвідношення LF/HF більше або рівне 2,97 (згідно з результатами ROC аналізу), що характеризує значне зміщення вегетативного балансу в бік симпатикотонії, встановлюють високий ризик виникнення ЗЖША і РСС в ранній післяопераційний період. Прогностичну цінність СВІ оцінювали шляхом проведення добового моніторингу ЕКГ з реєстрацією спектральних показників (LF, HF) в периопераційний період. Добовий моніторинг ЕКГ проводили за допомогою холтерівської системи фірми "Солвейг" (Київ, Україна). Обстежено 37 пацієнтів чоловічої статі, які оперувались з приводу пахових гриж на фоні епідуральної анестезії. Групу І склали 23 пацієнти (середній вік 56,61±1,58 р.) з ІХС, стабільною стенокардією напруги І-ІП ФК за NYHA. До групи II (група порівняння) увійшли 14 осіб (середній вік 49,07±2,07 p.), відсутність ІХС у яких підтверджено згідно з даними велоергометри. Контрольну групу склали волонтери - 12 практично здорових чоловіків віком від 35 до 65 років (середній вік 54,06±3,74 p.). Згідно з даними, представленими в таблицях 1 і 2, LF-складова у пасивний період спостереження (Табл. 2), у порівнянні із активним (Табл. 1), достовірно зростала на 37,07 % в групі І та на 65,77 % в групі II і у пацієнтів групи І перевищувала значення групи контролю більше, ніж в 4 рази, а групи II - більше, ніж у 8 разів. Одночасно параметри HF-компонента спектра в групі І зменшувались на 0,82 % (р=0,05), а в групі II достовірно збільшувались на 1 UA 85280 U 5 107,65 %. Як наслідок, серед пацієнтів групи І спостерігалося достовірне зростання співвідношення LF/HF, в порівнянні з особами контрольної групи, і незначне (недостовірне, р=0,903) - в порівнянні з активним періодом доби (Табл. 1). Тобто, відносна активність симпатичного відділу ВНС в пасивний період доби (Табл. 2) мала тенденцію до зростання, чого не спостерігалося у хворих групи II. Натомість, в цей період доби природно було б очікувати більш вираженого підвищення парасимпатичного і зменшення симпатичного тонусу та, відповідно, зниження величини СВІ. Таблиця 1 Спектральні показники ВРС в обстежених пацієнтів в активний період спостереження 2 Група І Група II Група контролю 10 2 LF, мс 1962,41±268,62*" 3065,24±582,45*" 710,82±63,54 HF, мс 1510,03±437,47* 1370,20±252,06* 386,52±25,14 LF/HF 3,14±0,21* 3,28±0,18* 1,83±0,20 Примітки: * - різниця, в порівнянні з групою контролю, статистично достовірна, (р