Спосіб лікування запальних захворювань кишечнику

Реферат: Спосіб лікування запальних захворювань кишечнику шляхом призначення дієтотерапії та препаратів на основі месалазину, системних та/або топічних глюкокортикостероїдів в загальноприйнятих терапевтичних дозах, мікрокапсульованої кишковорозчинної форми ферментного препарату по одній пігулці під час кожного прийому їжі. Як ферментний препарат хворому призначають препарат Пангрол із 25000 ОД ліпази впродовж 2-х тижнів, а впродовж наступних 2-х тижнів - препарат Пангрол із 20000 ОД ліпази, впродовж наступних 4-х тижнів ферментний препарат Мезим форте із 10000 ОД ліпази, після чого призначають прийом препарату Мезим форте із 3500 ОД ліпази впродовж ще 4-х тижнів. UA 85279 U (12) UA 85279 U UA 85279 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, точніше до гастроентерології, терапії, і може бути використана для лікування хворих на запальні захворювання кишечнику (ЗЗК). ЗЗК - неспецифічний виразковий коліт (НВК), хвороба Крона (ХК) представляють серйозну медико-соціальну проблему. В останнє десятиліття, за даними експертів ВООЗ, вітчизняної та зарубіжної літератури, спостерігається стійка тенденція до зростання захворюваності на ЗЗК (Abraham С, Cho J.H. Inflammatory bowel disease / N. Engl. J. Med.-2009. -V. 361.- P. 2066-2078), особливо в промислових регіонах. Між тим, значне число діагностичних помилок, не завжди ефективна терапія призводять до подовження тривалості непрацездатності, інвалідизації, а іноді, й смерті хворих на ЗЗК. У хворих на ЗЗК в значній мірі страждає якість життя, причому відзначається чітка кореляція між частотою випорожнень і якістю життя, а також ступенем втрати працездатності (Zhou Y., Ren W., Irvine E.J., Yang D. Assessing health-related quality of life in patients with inflammatory bowel disease in Zhejiang, China / J. Clin. Nurs.-2010. - V. 19, № 1-2. P. 79-88). Однією з причин почастішання випорожнень у цих хворих може бути ураження підшлункової залози (ПЗ) як одне з позакишкових управлінь ЗЗК. Тому однією з важливих складових успішного лікування ЗЗК є нормалізація зовнішньосекреторної недостатності ПЗ у хворих. Однак недостатня ефективність використовуваних засобів і лікувальних схем, спрямованих на корекцію ферментної недостатності, не завжди дозволяє досягти позитивних результатів у перебігу ЗЗК. Відомий спосіб лікування ЗЗК (на прикладі ХК) включає застосування препаратів на основі месалазину, системних та/або топічних глюкокортикостероїдів, антидіарейних засобів, імуносупресантів, антибіотиків (Линевский Ю.В., Линевская К.Ю., Воронин К.А. Болезнь Крона: практические аспекты проблемы / Новости медицины и фармации. Гастроэнтерология.-2009. Т.304). Відомий також спосіб лікування ЗЗК (на прикладі НВК) включає призначення 5аміносаліцилатів (наприклад, месалазин), топічних та/або системних стероїдів протягом 2 місяців, антидіарейних засобів, дієти з підвищеним вмістом білка, препаратів крові, заліза, електролітних розчинів, імуносупресорів, антибактеріальних, антицитокінових препаратів (Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим на неспецифічний виразковий коліт (НВК). - Наказ МОЗ України №271 від 13.06. 2005). Недоліком обох відомих способів є недостатня ефективність лікування ЗЗК через відсутність в лікувальних схемах засобів, спрямованих на корекцію ферментної недостатності. Відомий вибраний за найближчий аналог спосіб лікування ЗЗК, який є найближчим до способу, що заявляється, по суті та досягнутому технічному результату (Алиева Э.И. Современные аспекты лечения неспецифического язвенного колита у детей /Лечащий врач.2002. - №09). Відомий спосіб-найближчий аналог включає надання дієтичних рекомендацій, призначення препаратів на основі месалазину, системних та/або топічних глюкокортикостероїдів, антидіарейних засобів, ферментного препарату Креон із 10000 ОД ліпази по одній пігулці під час кожного прийому їжі. Недоліком відомого способу-найближчого аналогу є недостатня ефективність терапії через недосконалість вибору ферментних препаратів, доз і режимів їх застосування. В основу корисної моделі поставлена задача в способі лікування ЗЗК шляхом ступінчастого добору ферментних лікарських засобів, нових лікувальних доз, зміни терміну терапії ферментними засобами з урахуванням ступеня гостроти захворювання, фази ремісії забезпечити корекцію ферментної недостатності ПЗ, ліквідацію запального процесу у кишечнику, що сприяє поліпшенню пристінкового та порожнинного травлення, зменшенню виразності синдромів мальабсорбції та мальдигестії, відновленню функціональних можливостей кишечнику та поліпшенню якості життя пацієнтів. При цьому порівняно з відомим способомнайближчим аналогом ефективність лікування підвищується з 75,0 % до 87,5 %, тривалість ремісії подовжується на 4,5 місяця, показник кишкової функції підвищується на 17,1 балу, показник якості життя - на 17,8 балу. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі лікування ЗЗК шляхом призначення дієтотерапії та препаратів на основі месалазину, системних та/або топічних глюкокортикостероїдів в загальноприйнятих терапевтичних дозах, мікрокапсульованої кишковорозчинної форми ферментного препарату по одній пігулці під час кожного прийому їжі, новим є те, як ферментний препарат хворому призначають препарат Пангрол із 25000 ОД ліпази впродовж 2-х тижнів, а впродовж наступних 2-х тижнів - препарат Пангрол із 20000 ОД ліпази, впродовж наступних 4-х тижнів - ферментний препарат Мезим форте із 10000 ОД ліпази, після чого призначають прийом препарату Мезим форте із 3500 ОД ліпази впродовж ще 4-х тижнів. 1 UA 85279 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Між сукупністю ознак корисної моделі та технічним результатом, якого можна досягти при її реалізації, існує причинно-наслідковий зв'язок. Відомий спосіб-найближчий аналог лікування ЗЗК включає, крім дієтотерапії, базисної протизапальної терапії (месалазину, системних та/або топічних глюкокортикостероїдів), використання мікрокапсульованого кишковорозчинного ферментного препарату Креон 10000, який корегує зовнішньо-секреторну панкреатичну недостатність, поліпшує травлення, готуючи підґрунтя для успішної дії протизапальної терапії. За відомим способом-найближчим аналогом дотримуються стандартної схеми призначення панкреатичного ферменту ~ по 1 пігулці після кожного прийому їжі. Недоліками відомого способу лікування ЗЗК є обмеження використання ферментного препарату в комплексній терапії лише в період загострення захворювання; відсутність ферментотерапії в період стабілізації стану та в підтримці ремісії ЗЗК для корекції зовнішньо-секреторної панкреатичної недостатності; відсутність вибору доз ферментного препарату, тривалості курсу терапії залежно від тяжкості симптомів основного захворювання, стадій поліпшення стану, змін якості життя таких хворих. За відомим способом-найближчим аналогом лікування ЗЗК фермент призначають тільки при клінічно маніфестній зовнішньосекреторній панкреатичній недостатності. Причому, в цей період загострення ЗЗК призначають занижену дозу (10000 ОД ліпази), недостатню для корекції панкреатичної недостатності. Приховані ж форми панкреатичної недостатності не лікують, що може бути обтяжливим фактором в перебігу ЗЗК. За даними різних авторів, клінічно маніфестний панкреатит зустрічається у 11-14 %, а прихована зовнішньосекреторна недостатність ПЗ - у 1230 % хворих на ЗЗК (Pitchumoni C.S., Rubin Α., Das К. Pancreatitis in inflammatory bowel diseases / J. Clin. Gastroenterol.-2010. - V. 44, № 4. - P. 246-53). Синдром порушення всмоктування, який розвивається при цьому, може відігравати ключову роль в перебігу захворювання, формуванні інших позакишкових уражень, довгостроковому прогнозі й якості життя хворих. Слід зазначити, що зовнішньо-секреторна недостатність ПЗ у цих пацієнтів зберігається і в період ремісії ЗЗК (Maconi G., Dominici R., Molteni M. et al. Prevalence of pancreatic insufficiency in inflammatory bowel diseases. Assessment by fecal elastase-1 / Dig. Dis. Sci.-2008. - V.53, №1. -P.262-70). Для ліквідації запального процесу у кишечнику при ЗЗК згідно зі способом, що заявляється, проводять комплексне лікування шляхом дієтотерапії та прийому препаратів на основі месалазину, системних та/або топічних глюкокортикостероїдів в загальноприйнятих терапевтичних дозах. В схему комплексного лікування включають і ферментотерапію. Перевагами запропонованого способу лікування є ступінчаста терапія хворих з ферментативною недостатністю при ЗЗК залежно від активності та ступеня тяжкості основного захворювання. Застосування ступінчастої ферментотерапії з поступовим зниженням дози ферментних препаратів є більш фізіологічним у порівнянні з відомою схемою за способомнайближчим аналогом, що особливо важливо у хворих із запальними змінами кишечнику, тому що враховує виразність ферментативних порушень у кишечнику залежно від активності захворювання. Ступінчасту ферментотерапію з поетапним призначенням або скасуванням препаратів проводять лікарськими формами, що містять оптимальне співвідношення ферментів з різним дозуванням за рівнем ліпази. Починають ступінчасту ферментотерапію високодозовим препаратом Пангрол (Berlin-Chemie, Menarini Group) із 25000 ОД ліпази, що має мікрокапсульовану кишковорозчинну форму, характеризується оптимальним якісним складом ферментів у фізіологічній пропорції, стійкий до кислоти, розмір мінімікросфер препарату забезпечує його рівномірне перемішування з їжею й одночасний з хімусом пасаж через воротар шлунка. При надходженні в шлунок капсула, що містить мінімікрофери, розчиняється протягом 1-2 хвилин. Більше 90 % активності ферментів досягається через 45 хвилин при рН більше 5,5. Пангрол є безпечним препаратом для всіх груп пацієнтів незалежно від статі та віку. Наступна стадія ферментотерапії включає призначення середньодозового препарату Пангрол із 20000 ОД ліпази. Далі призначають низькодозові препарат Мезим форте (Berlin-Chemie, Menarini Group) із 10000 ОД ліпази та Мезим форте із 3500 ОД ліпази у вигляді кишковорозчинних пігулок. Пропонований метод враховує неоднаковий ступінь ферментативних порушень при ЗЗК з призначенням різних дозувань ферментів, що дозволить досягти ефективнішого контролю кишкових симптомів у порівнянні зі способом-найближчим аналогом, збалансованого переходу від фази загострення до ремісії, адекватнішому контролю та подовженню тривалості фази ремісії. Тривалість прийому препаратів, їхнє поєднання, а також ефективні лікувальні дози добирали дослідним шляхом. Лікування меншими дозами протягом коротшого, ніж заявлено, терміну є неефективним, а при лікуванні більшими дозами та довше, ніж заявлено, поліпшення стану вже не настає, але може порушитися функція вироблення ПЗ ендогенних ферментів. 2 UA 85279 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Для підтвердження ефективності запропонованого способу лікування ЗЗК проведено клінічне дослідження. Були обстежені 64 хворі із ЗЗК, з яких у 33 діагностовано лівобічний або тотальний НВК, а у 31 пацієнта виявлена ХК із поєднаним ураженням товстого та тонкого відділів кишечнику. Діагноз НВК і ХК виставляли клінічно з урахуванням ендоскопічних даних і його правильність підтверджували гістологічно. Ефективність запропонованої методики оцінювали на підставі змін ферментного статусу та шкали якості життя хворих на ЗЗК, перевірених до лікування, після досягнення ремісії, а також через 3 місяці періоду ремісії. У всіх пацієнтів до терапії було виявлено загострення захворювання помірної активності. Активність ХК вираховували за шкалою CDAI і в дослідження включали пацієнтів з активністю 220-440 балів за відомим методом (Дорофеев А.Э. Заболевания кишечника: Руководство для врачей / под редакцией А.Э. Дорофеева, Т.Д. Звягинцевой, Н.В. Харченко, Донецк, 2010. - ПП "Видавництво Ліхтар".-532 с.). Активність загострення у хворих на НВК обчислювали за індексом Рахмілевича (Захараш М.П., Кравченко Т.Г. Базисная терапия неспецифического язвенного колита и болезни Крона: современный взгляд на проблему // Сучасна гастроентерол.-2002. - № 2. - С. 18-23). Ферментний статус у хворих на ЗЗК був зміненим: активність панкреатичної амілази (ПАМ) у цілому по групі хворих на ЗЗК була нижчою (11,6±2,9 U/1), ніж у нормі (23,5±2,2 U/1) (Рассохина О.А. Патогенетическая значимость ферментативных нарушений у больных синдромом раздраженной кишки. Гастроентерологія. Ін-тут гастроентер. АМН України. Укр. гастроентер. асоціація: Міжвідомчий зб. - Дніпропетровськ, 2006. - Вип. 37.С.130-135). Підвищення активності лужної фосфатази (ЛФ) в 1,36 разу (177,8+14,1 U/1), а гамаглутамілтранспептидази (ГГТ) вдвічі (26,0±2,4 U/1) порівняно з нормою (130,8±13,0 U/1 і 13,0±1,3 U/1) відповідно (р