Спосіб оцінки компетентності експертів

Реферат: UA 85314 U UA 85314 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі індивідуального експертного оцінювання показників довговічності (нових ресурсних характеристик об'єкта) і параметрів граничного стану досліджуваного об'єкта, а також кількісної оцінки компетентності експертів для ідентифікації необхідного рівня компетентності і кваліфікованого підбору і формування групи експертів визначеної компетентності. Відомий спосіб обґрунтування компетентності експерта щодо завдання оцінювання стану об'єкта, в який можливе його попадання в результаті аварійної дії [Радаєв Н.Н. Точність експертного оцінювання стану об'єкта методом попарних порівнянь з кількісною оцінкою переваг - Вимірювальна техніка № 9, 2002, с. 6-11]. Недоліками існуючого способу є використання таких методів: фон Неймана-Моргенштерна, попарних порівнянь, попарних порівнянь з кількісною оцінкою переваги, попарних порівнянь, доповненого нечіткою моделлю. Ці методи пов'язані із значними труднощами, щодо обмеженості і невизначеності вихідних даних, а також залежності точності і достовірності отриманих оцінок від тривалості спостережень за визначальними параметрами досліджуваного об'єкта і обсягу статистично однорідних спостережень. Наприклад, якщо розглянути процес експертного оцінювання технічного стану статора турбогенератора великої потужності, то можна показати, що він характеризується невідповідністю властивостей матеріалів, параметрів конструкції, повнотою і обсягом випробувань (включаючи неруйнівний контроль) якості зварних з'єднань і монтажнозварювальних робіт, порушень умов експлуатації і технологій ремонтних робіт. Отже, експерт, що здійснює оцінку технічного стану статора, має бути висококваліфікованим фахівцем у таких галузях як: матеріалознавство, конструктознавство і технологічне забезпечення, теорія і практика випробувань, зварювальні процеси і методи неруйнівного контролю. Тобто, експерту потрібно мати компетенції, які розглядаються як динамічна сукупність знань, умінь і навичок, здібностей, необхідних для його ефективної професійної діяльності. Очевидно, що точність і достовірність експертного оцінювання максимальна, коли компетентність експерта еквівалентна необхідних компетенцій об'єкта дослідження (в даному випадку статора турбогенератора великої потужності). На жаль, термінологія в сфері експертного оцінювання і взагалі експертологія знаходяться у стадії становлення, тому пропонований спосіб оцінки компетентності експерта направлений на обґрунтування необхідності завдання потрібних компетенцій з урахуванням: динаміки станів об'єкта дослідження, визначуваної класифікацією відмов зі встановленими корінними значеннями; рекомендацій щодо вибору експерта, відповідного фактичній динаміці станів для кожного досліджуваного об'єкта. Технічний результат пропонованої корисної моделі полягає в кількісному оцінюванні компетентності експертів за допомогою ідентифікації необхідного рівня компетенції (нових характеристик досліджуваного об'єкта), що дозволяє: підвищити достовірність експертного оцінювання і управляти підбором і формуванням найбільш кваліфікованої групи експертів однакового рівня компетентності, а також збільшити довговічність досліджуваного об'єкта. Технічний результат досягається за рахунок встановлення нових компетенцій (наприклад нових ресурсних характеристик або нових показників довговічності) досліджуваного об'єкта, які не були ураховані раніше. Суть пропонованого способу полягає в тому, що задають відношення між кінцевою множиною компетенцій, що характеризують стани об'єкта індивідуального експертного оцінювання, і характеристиками, що пропонує певний експерт для подовження строку довговічності досліджуваного об'єкта, які потім визначають коефіцієнт компетентності експерта на базі заданих компетенцій та обчислюють ступінь розбіжності між заданими вимогами, що пропонує експерт (тобто між новими характеристиками досліджуваного об'єкта) і певним коефіцієнтом компетентності. Індивідуальне експертне оцінювання забезпечують особою, що приймає рішення, завдяки ідентифікації необхідного рівня компетенції для формування групи експертів визначеної компетенції. Технічна задача досягається за допомогою інструментального засобу, структурна схема якого показана на кресленні, де: 1 - модуль задавання дискретної кінцевої множини компетенцій, необхідних для досліджуваного об'єкта; 2 - модуль задавання дискретної кінцевої множини характеристик об'єкта, які пропонує експерт для подовження строку довговічності досліджуваного об'єкта, необхідних для оцінювання компетентності експерта; 3 - модуль порівняння ступеня розбіжності між кінцевою множиною вимог до експерта на прикладі досліджуваного об'єкта і визначенням коефіцієнта компетентності експерта; 1 UA 85314 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 4 - модуль задавання відношення між кінцевою множиною характеристик об'єкта, що пропонує експерт для подовження строку довговічності досліджуваного об'єкта, і кінцевою множиною компетенцій, необхідних для досліджуваного об'єкта; 5 - модуль визначення компетентності експерта у вигляді кінцевої множини, значеннями якої виступають необхідні для оцінювання досліджуваного об'єкта компетенції; 6, 7, 8 - модулі характеристик експертів (наприклад нових ресурсних характеристик досліджуваного об'єкта), необхідних для оцінювання їх компетентності; ОПР - особи, що приймають рішення. Спосіб оцінки компетентності експертів полягає в наступному. Модулем 1 задають загальну компетентність як кінцеву дискретну множину компетенцій, функцію приналежності яких визначають експерти (виявляють нові вимоги до досліджуваного об'єкта). У модулі 2 задають характеристики досліджуваного об'єкта, що пропонує певний експерт як кінцеву дискретну величину на тому ж універсумі компетенцій, що і загальна компетентність. Потім у модулях 3, 4 застосовують відношення множини необхідних характеристик компетенцій експерта (характеристик досліджуваного об'єкта) і універсумом для визначення компетентності експерта. Після цього за допомогою модуля 5 визначають множину компетентності експерта, використовуючи максимінне композиційне правило, що дозволяє розрахувати ризик ОПР. Дискретну величину множини характеристик експерта визначають на основі тестів, резюме, інтерв'ювання й анкетування, використовуючи модулі 6, 7, 8. Для визначення кінцевої кількості характеристик коефіцієнта компетентності експерта за допомогою модулів 2, 5 проводять порівняння двох кінцевої дискретних множин, які задані на одному універсумі, множини - "загальна компетентність" і множини - "компетентність експерта". Для попарного порівняння двох кінцевих дискретних множин, які задані на одному універсумі, застосовують оцінку розбіжності між цими двома множинами за допомогою модуля 3. Остаточне рішення за допомогою ОПР стосовно експерта, компетентність якого оцінюють в інтервалі [0;1], приймають на основі ступеня впливу нових характеристик досліджуваного об'єкта (які відповідають компетенціям певного експерта) на зміну тривалості періоду його ефективного використання. За допомогою пропонованого способу можна розглядати як досліджувані об'єкти елементи систем атомних станцій, важливих для безпеки, а також вимірювальні канали тиску, рівня витрати, температури і ін.; устаткування систем контролю й управління; елементи систем внутрішньо-реакторного контролю; елементи систем радіаційного контролю; елементи турбогенераторів великої потужності. Таким чином, пропонований спосіб дозволяє: -- збільшити довговічність досліджуваного об'єкта; - підвищити достовірність експертного оцінювання; - управляти підбором і формуванням найбільш кваліфікованої групи експертів однакового рівня компетентності. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб оцінки компетентності експертів, який відрізняється тим, що задають відношення між кінцевою множиною компетенцій, що характеризують стани об'єкта індивідуального експертного оцінювання (компетенції), і характеристиками, що пропонує певний експерт для подовження строку довговічності досліджуваного об'єкта, які потім будуть визначати компетентність експертів, унаслідок чого визначають коефіцієнт компетентності експерта на базі заданих компетенцій, після чого обчислюють ступінь розбіжності між заданими вимогами до експерта (досліджуваного об'єкта), які збільшують довговічність досліджуваного об'єкта, і визначеним коефіцієнтом компетентності для подальшого індивідуального експертного оцінювання особою, що приймає рішення, завдяки ідентифікації необхідного рівня компетенцій для формування групи експертів визначеної компетенції в інтервалі [0;1] на основі ступеня впливу нових характеристик досліджуваного об'єкта (які відповідають компетенціям певного експерта) на зміну тривалості періоду його ефективного використання. 2 UA 85314 U Комп’ютерна верстка Л. Бурлак Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3