Спосіб внутрішньотканинного електрофорезу в лікуванні ускладнених хронічних тріщин прямої кишки в до- і післяопераційному періоді

Реферат: Спосіб внутрішньотканинного електрофорезу в лікуванні ускладнених хронічних тріщин прямої кишки в до- і післяопераційному періоді з введенням діоксизолю в ампулу прямої кишки через активний ректальний дренаж-електрод, що підключається до клеми "плюс+" апарату "Поток-1" 2 та розміщенням пасивного електрода площею 200 см на куприкову ділянку з під'єднанням до клеми "мінус-" для забезпечення проходження силових ліній постійного струму через слизовий та м'язові шари прямої кишки, що призводить до знеболення, зменшення спазму сфінктерів, акумуляції лікарських препаратів у зону запалення, олужнення периферійних тканин, руйнування бактеріальної біоплівки, зміни чутливості мікрофлори до препаратів та прискорення 2 регенерації після оперативного лікування з густиною струму 0,01-0,05 мА/см та тривалістю 60 хвилин. UA 87377 U (12) UA 87377 U UA 87377 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до хірургічних хвороб, та може бути використана для лікування хворих з ускладненими формами хронічних анальних тріщин з метою попередження виникнення післяопераційних ускладнень та покращання результатів лікування хронічних тріщин прямої кишки. На сьогодні відомо більше 30 різноманітних методів хірургічного лікування хронічних анальних тріщин, однак частота післяопераційних ускладнень та незадовільних результатів лікування залишається високою, у 15 % відмічають прояви анального нетримання [P. Tranqui et al., 2006), а частота рецидивів у віддалені строки після цих операцій може досягати 11,7 % (Н.М. Abd Elhady et al., 2009, Michael A., Valente D.O., 2012]. Анальні тріщини - одне з найбільш розповсюджених захворювань прямої кишки, з приводу якого хворі найчастіше звертаються до проктолога. У структурі захворювань прямої кишки дана патологія посідає третє місце після геморою та парапроктиту. Загалом захворюваність становить 20-23 випадків на 1000 дорослого населення. Левова частка хворих з анальними тріщинами (90-92 %) припадає на осіб працездатного віку (20-65 років), що зумовлює велику соціальну значимість даного захворювання. Відомі дані про основні ланки патогенезу розвитку хронічної тріщини прямої кишки свідчать, що покращання лікування хворих з даною патологією повинно мати патогенетичне підґрунтя й бути направлене на основні етіопатологічні ланки. Подразнення нервових закінчень слизової оболонки при тривалому існуванні тріщини викликає різкі больові відчуття і спазм анального сфінктера. Тонічний спазм цих м'язів, що наступає після дефекації, може тривати протягом багатьох годин, аж до наступної дефекації. В такому разі виникає порочне коло - анальна тріщина викликає різкі больові відчуття, що призводять до спазму (в основному внутрішнього сфінктера), який, в свою чергу, перешкоджає загоєнню тріщини, зумовлюючи ішемію тканин та біль. Надлишкове скорочення сфінктера перешкоджає загоєнню тріщини. Біль, що супроводжує дефекацію, посилює спазм анального сфінктера, а спазм, в свою чергу, посилює гіпоксію тканин анального каналу, за рахунок здавлення внутрішньостінкових судин та супутніх порушень мікроциркуляції й іннервації. Отже, при цьому виникає й розвивається "порочне коло" патологічних процесів, характерне для хронічного захворювання. Лікування хронічних анальних тріщин, враховуючи їх патогенез, повинне бути направлене в першу чергу на зняття болю та ліквідацію спазму анального сфінктера. Не дивлячись на різноманітність методів операційного лікування, всі вони не забезпечують достатнього радикалізму, про що свідчить наявність як ранніх (кровотечі, утворення гематом, абсцесів, прорізування швів, ранні післяопераційні гнійно-запальні ускладнення), так і пізніх післяопераційних ускладнень: розвиток нориці прямої кишки (1-2 %), анального нетримання (1215 %), рецидиви захворювання (більше 10 % хворих), стриктури анального каналу (7-8 %). Загалом частота післяопераційних ускладнень сягає до 35 %. Тому одним із основних завдань при лікуванні хворих з даною патологією є попередження розвитку післяопераційних ускладнень та запобігання виникненню рецидивів. Серед факторів, що сприятливо впливають на репаративні процеси в рані, слід виділити місцевий вплив на рану електричними постійним струмом. Електростимуляція є ефективним методом, яка з успіхом використовується при лікуванні ран, особливо при млявому перебігу ранового процесу та тривало незагоюваних ранах, при неможливості використання традиційних методів місцевого впливу на рановий процес. Гальванізація у вигляді різноманітних варіантів внутрішньотканинного електрофорезу сприяє накопиченню ліків у зоні запалення, як за рахунок поліпшення мікроциркуляції, так і електрокумуляції препаратів у вогнищі запалення, сприяє прискоренню процесів загоєння рани. Аналогом є спосіб лікування запальних захворювань передміхурової залози [Зайцев В.І., Іфтодій А.Г., Бурденюк В.І., Білик О.В. // Патент № 41196 А опублікований 15.08.2001 р. Бюл. № 7], що включає транспортування антибактеріальних засобів в тканину передміхурової залози з одночасним проведенням її електрофорезу, у якому транспортування антибактеріальних засобів проводять шляхом внутрішньовенного уведення, а електрофорез проводять шляхом введення одного електрода в сечовий міхур, а другого - в ампулярний відділ прямої кишки, причому в сечовий міхур додатково вводять 0,9 % розчин натрію хлориду. Недоліками запропонованого способу є те, що лікарські засоби вводять внутрішньовенно, насичуючи при цьому весь організм, силові лінії постійного електричного поля направлені через передню спайку промежини, а тріщини переважно виникають на задній комісурі, розміщення активного та пасивного електродів в природних порожнинах супроводжується больовими відчуттями, що є основою виникнення спазму. Як прототип вибрано спосіб лікування хронічних уретритів і пристрій для ендоуретрального електрофорезу [Борис Ю.Б., Качоровський Б.В. // Патент № 8261 А опублікований 29.03.1996 р. Бюл. № 1], який включає ендоуретральне уведення іонізованих лікарських речовин, при цьому 1 UA 87377 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 розчини лікарських речовин вводять безперервно за допомогою пристрою для ендоуретрального електрофорезу і системи для внутрівенних уведень, сила струму при цьому доводиться до 2-5 мА, швидкість уведення лікарської речовини 25-30 крапель за хвилину, тривалістю процедури 20-30 хв., курс лікування 10-15 сеансів через день. Недоліками прототипу є те, що силові лінії поля постійного струму проходять тільки через тканини прутня, і не розповсюджуються на промежину та анальний сфінктер, передбачають промивну систему іонізованих розчинів та направлені на лікування хронічних уретритів. Для отримання бажаного ефекту необхідна більша кількість процедур гальванізації та тривалий період лікування. В основу корисної моделі поставлена задача усунути недоліки вище наведених аналогу та прототипу та покращити результати хірургічного лікування ускладнених форм хронічних анальних тріщин шляхом використання в до- та післяопераційному періодах внутрішньотканинного електрофорезу з етіопатогенетично обґрунтованими лікарськими препаратами. Поставлена задача вирішується тим, що в способі лікування ускладнених хронічних тріщин прямої кишки, який передбачає проведення сеансів внутрішньотканинного електрофорезу хворому, що лежить на лівому боці, після введення в пряму кишку дренажу-електрода, який використовується для введення 10 мл діоксизолю. Його електрод підключається до клеми "плюс" апарату "Поток-1". Пасивний електрод у вигляді гідрофільної прокладки для гальванізації 2 площею 200 см накладають на куприкову ділянку та підключають до клеми "мінус" того ж 2 апарату. Тривалість процедури 60 хвилин, сила струму 0,025 мА/ см , проводиться один раз на добу протягом 5 днів в до- та післяопераційному періоді. Спільними ознаками прототипу та рішення, що заявляється, є використання постійного поля електричного струму, апарату для гальванізації, та принципів внутрішньотканинного електрофорезу. На рисунку представлено схему розташування електродів при внурішньотканинному електрофорезі при хронічних тріщинах прямої кишки. Запропонований спосіб використовується наступним чином: Проводять сеанси внутрішньотканинного електрофорезу (в середньому 5) хворим з хронічними анальними тріщинами (рис.) в доопераційному періоді для підготовки хворого до реконструктивно-пластичного операційного лікування. Перед початком сеансу в пряму кишку вводять дренаж з електродом всередині (1) та заповнюють ампулу прямої кишки 10 мл діоксизолю (2). Електрод підключається до клеми "плюс" апарату "Поток-1" (3). Пасивний 2 електрод (4) у вигляді гідрофільної прокладки для гальванізації площею 200 см накладають на куприкову ділянку та підключають до клеми "мінус" того ж апарату. Тривалість процедури 60 2 хвилин, сила струму 0,025 мА/см , проводиться один раз на добу протягом 5 днів в до- і післяопераційному періоді. Використання запропонованого способу лікування ускладнених хронічних тріщин прямої кишки має ряд переваг, що вигідно відрізняють його від запропонованих раніше. По-перше, постійний струм дає виражений знеболюючий ефект, чим знімає спазм з анального сфінктера та покращує репаративні процеси. По-друге, дія акумульованого діоксизолю не розповсюджується на весь організм і має строго локальну дію в зоні тріщини. По-третє, олужнення середовища призводить до покращення фармакокінетики ліків, що застосовуються, та руйнує бактеріальну плівку в рані, яка перешкоджає загоєнню останньої. По-четверте, спосіб немає вікових обмежень та особливих протипоказів. Технічний результат: використання запропонованого способу внутрішньотканинного електрофорезу може успішно використовуватись для лікування ускладнених форм хронічних тріщин прямої кишки, що дозволяє суттєво підвищити ефективність лікування та зменшити тривалість перебування хворих в стаціонарі, призводить до знеболення, зменшення спазму сфінктерів відхідника та проявів запалення, покращання мікроциркуляції в ділянці анальної тріщини, акумуляції лікарських препаратів в зоні запалення, олужнення периферійних тканин, руйнування бактеріальної біоплівки, зміни чутливості мікрофлори до препаратів та прискорення регенерації після операційного лікування. Застосування даного способу лікування хронічних тріщин прямої кишки є технічно простим у виконанні, не потребує значних матеріальних затрат і може використовуватись у хірургічних стаціонарах різного рівня. 55 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 60 Спосіб внутрішньотканинного електрофорезу в лікуванні ускладнених хронічних тріщин прямої кишки в до- і післяопераційному періоді з введенням діоксизолю в ампулу прямої кишки через активний ректальний дренаж-електрод, що підключається до клеми "плюс+" апарату "Поток-1", 2 UA 87377 U 2 5 та розміщенням пасивного електрода площею 200 см на куприкову ділянку з під'єднанням до клеми "мінус-" для забезпечення проходження силових ліній постійного струму через слизовий та м'язові шари прямої кишки, що призводить до знеболення, зменшення спазму сфінктерів, акумуляції лікарських препаратів у зону запалення, олужнення периферійних тканин, руйнування бактеріальної біоплівки, зміни чутливості мікрофлори до препаратів та прискорення 2 регенерації після оперативного лікування з густиною струму 0,01-0,05 мА/см та тривалістю 60 хвилин. Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3