Спосіб оцінки стану адаптаційно-пристосовчих механізмів організму

Реферат: Спосіб оцінки стану адаптаційно-пристосовчих механізмів організму включає реєстрацію електрокардіографії за допомогою комп'ютерного комплексу. Використовують технологію реєстрації та обробки електрокардіографії у фазовому просторі координат. Розраховують симетрію зубця Т, і значення його параметра 0,72 вказує на напруження адаптаційнопристосовчих механізмів. UA 89657 U (54) СПОСІБ ОЦІНКИ СТАНУ АДАПТАЦІЙНО-ПРИСТОСОВЧИХ МЕХАНІЗМІВ ОРГАНІЗМУ UA 89657 U UA 89657 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини і призначена для діагностики стану адаптаційнопристосовчих механізмів. Відомо, що механізм адаптації, вироблений у процесі тривалої еволюції, забезпечує можливість існування організму в постійно мінливих умовах навколишнього середовища [1]. У процесі розвитку та хронізації захворювання стан хворого піддається цілому ряду негативних впливів. Це викликає напруження і зрив гомеостазу та адаптаційних механізмів. Так, напруження адаптаційно-пристосовчих механізмів виявляється з першої стадії гіпертонічної хвороби і посилюється з його перебігом, що пов'язано з посиленням симпатичного впливу. Тривають пошуки маркерів напруження адаптаційно-пристосовчих механізмів. Система кровообігу є чутливим індикатором адаптаційних реакцій цілісного організму. Вважається, що зміни адаптації в першу чергу виявляються за допомогою реєстрації варіабельності ритму серця. Електрокардіографія (ЕКГ) є найбільш поширеним, доступним і дешевим методом об'єктивного обстеження серця. З метою підвищення діагностичної інформативності ЕКГ останнього часу застосовують нові маркери, які оцінюють форму зубця Т, серед них оцінка симетрії зубця Т ( T) при аналізі одноканальної ЕКГ [2-4]. Відомо, що форма зубця Т на ЕКГ залежить від форми, тривалості і величини трансмембранних потенціалів дії в різних зонах міокарда. Збільшення симетрії зубця Т пов'язують із зростанням регіональної дисперсії тривалості 2-ї фази потенціалу дії; збільшенням трансмурального градієнта величини потенціалу дії; посиленням електричної негомогенності реполяризації внаслідок апоптозу кардіоміоцитів. Так, відомий спосіб діагностики стану адаптаційно-пристосовчих механізмів, при якому за допомогою комп'ютерної кардіоінтервалографії визначають індекс напруження Баєвського [5]. Однак даний спосіб діагностики є незручним, оскільки потребує дослідження в умовах кабінету функціональної діагностики, а результати дослідження необхідно оцінювати із урахуванням віку обстежуваного, його реакції на процедуру. Найбільш близьким до способу, що заявляється, вибраний як прототип, є спосіб оцінки стану адаптаційно-пристосовчих механізмів з використанням комп'ютерної кардіоінтервалографії за допомогою переносних апаратних комп'ютерних комплексів. Однак при кардіоінтервалографії оцінюють лише параметри, які відображають варіабельність ритму серця і суттєво залежать від віку дитини. Задачею корисної моделі є застосування технології реєстрації та обробки ЕКГ у фазовому просторі координат, що забезпечує швидке, високоінформативне дослідження і може використовуватись у дітей різного віку та у дорослих. Технічний результат дозволяє отримати високоінформативну та специфічну діагностику стану адаптаційно-пристосовчих механізмів. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який передбачає реєстрацію електрокардіографії за допомогою комп'ютерного комплексу, згідно з корисною моделлю, використовують технологію реєстрації та обробки електрокардіографії у фазовому просторі координат, розраховують симетрію зубця Т, і значення його параметра 0,72 вказує на напруження адаптаційно-пристосовчих механізмів. Основною відмінністю способу, що заявляється, є використання як показника адаптаційнопристосовчих механізмів значення симетрії зубця Т на електрокардіограмі. Перевагами даного способу оцінки стану є відсутність залежності від віку та можливість оцінити і метаболізм кардіоміоцитів. Спосіб здійснюється наступним чином. За допомогою стандартного одноканального електрокардіографа або спеціального сенсору з пальцьовими електродами реєструють електрокардіограму x(t) першого стандартного відведення пацієнту. В кожен момент t обчислюється швидкість зміни сигналу x(t) . На фазовій  площині в координатах x(t), x(t) будується фазовий портрет ЕКГ - послідовність фазових  траєкторій, що відповідають послідовності серцевих циклів, (наприклад, 30 циклам). При наявності екстрасистол та артефактів, траєкторії, що відповідають таким нетиповим циклам, вилучаються з подальшого оброблення. Траєкторії, що залишились після такої селекції, усереднюють на фазовій площині. На усередненій фазовій траєкторії визначають фрагмент, що відповідає зубцю Т (періоду реполяризації), та визначають симетрію Т цього фрагмента як відношення максимальних швидкостей сигналу x(t) на висхідному та низхідному колінах зубця Т. Визначене значення Т порівнюють з пороговим значенням  0 , наприклад, значенням T 0  0,72 , та приймають рішення про стан адаптаційно-пристосовчих механізмів підлітка за T вирішальним правилом (схемою): 1 UA 89657 U стан задовільний, якщо  T  0 ; T 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 стан незадовільний, якщо T  0 . T Спосіб не потребує значних зусиль з боку медичного персоналу. Обстежено 129 учнів (54 дівчинки та 75 хлопчиків) 7-14 річного віку (середній вік - 11,51±2,85 р.) гімназії № 178 м. Києва. В середньому показник Т серед обстежених був 0,73±0,12 (мінімальне значення 0,53, максимальне 1,10). Серед 21 дітей 6-7-річного віку показник T був в середньому 0,72±0,11, серед 28 дітей 9-10 річного віку - відповідно - 0,75±0,13; серед 23 дітей 11-12 - річного віку відповідно 0,70±0,12, серед 37 дітей 13-14-річного віку - відповідно 0,75±0,12, серед 20 підлітків 15-16-річного віку - відповідно 0,74±0,09. Діти із T0,72 суттєво не відрізнялись за віком та статтю, однак мали в середньому більшу частоту серцевих скорочень (86,92±14,15 уд. хв. проти 79,89±13,06 уд. хв.; Р