Спосіб попередження виникнення інсульту

Реферат: UA 92352 U UA 92352 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме неврології і нейрофармакології, і може бути використана для запобігання виникненню інсульту. З метою попередження виникнення інсульту використовують різноманітні за призначенням та механізмами дії препарати. Так, для цього застосовують інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) - каптоприл, еналоприл (етап), периодоприл (престаріум), фозиноприл (моноприл), а також раміприл [1]. Вказані препарати блокують перетворення ферменту ангіотензину-1 у ангіотензин-2, який здатен підвищувати артеріальний тиск за рахунок розвитку генералізованого спазму судин. Прийом вказаних препаратів викликає розширення артерій та вен, зменшує навантаження на серце і включає додаткові механізми покращення кровопостачання головного мозку. Доведена висока ефективність вказаних лікарських засобів щодо профілактики розвитку інсульту. Так, встановлено, що застосування раміприлу зменшує ризик розвитку інсульту на 32 %. Профілактична ефективність інгібіторів АПФ вища порівняно з бета-блокаторами та блокаторами кальцієвих каналів. Комбіноване застосування периндоприлу та діуретика індапаміду більш ефективне ніж при застосуванні одного лише індапаміду. З метою попередження інсульту застосовують також препарати блокатори ангітоензину II лозартан (лозап, козаар), валтарсан (диован), ірбесартан (авапро), кандесартан (атаканд) [1]. Ці препарати є також достатньо ефективними і добре переносяться пацієнтами, відсутні сторонні ефекти такі, наприклад, як сухий кашель, що є характерним для дії інгібіторів АПФ. Доведена краща переносимість лозартану порівняно до атенололу. Разом з тим, існують протипоказання до застосування препаратів, а саме, - зниження функціональної активності печінки та нирок. Застосування діуретиків також має профілактичну дію у відношенні щодо розвитку інсульту [1]. Вказані препарати на систематичній основі застосовують при поєднані артеріальної гіпертензії з серцевою недостатністю. Уникають призначення цих препаратів при цукровому діабеті, виразній гіперліпідемії, гіпокалікемії, а також пацієнтам похилого віку. Причому тіазидні діуретики - гідрохлортіазид, індапамід (арифон), хлорталідон, клопамід (бринальдікс) зазвичай призначають в якості монотерапії чи в поєднанні з іншими гіпотензивними препаратами. Такі діуретики як фуросемід, урегіт, арелікс застосовують на короткий термін при тяжких формах артеріальної гіпертензії. Калійзберігаючі діуретики альдактон, триамтерен, амілорид застосовують сумісно з препаратами, які викликають втрату калію організмом хворого. Бета-блокатори - атенолол, метопролол (беталок), пропранолол, піндолол, бетаксолол, надолол, бісопролол (конкор), невибол призначають при поєднанні артеріальної гіпертензії з ішемічною хворобою серця, порушеннями серцевого ритму, після перенесеного інфаркту міокарда, при гіперфункції щитоподібної залози, кризовому перебігу артеріальної гіпертензії та лабільності артеріального тиску [1]. Протипоказаннями до застосування препаратів є хронічна обструктивна патологія легень, бронхіальна астма, відносним протипоказанням є цукровий діабет, коли існує ризик надмірного зниження цукру в крові. Використання антагоністів - блокаторів кальцієвих каналів короткого терміну дії - ніфедіпіну (корінфар), верапамілу, ділтиазему, ісрадипіну, а також німодипину - також викликає протекторний ефект у відношенні до інсульту [2]. Антагоністи кальцієвих каналів пролонгованої дії: адалат-ретард, ніфедипін Р, ісрадипін SRO, амлодипін, ізоптин - ретард також знижують ризик виникнення інсульту. Вказана група препаратів здебільшого використовується при поєднанні артеріальної гіпертензії з атеросклеротичним ураженням периферійних артерій, обструктивними захворюваннями легень, дисліпідемією, стенокардією. Наведені способи запобігання інсульту з використанням комплексу препаратів є досить неспецифічними і їх профілактична дія ґрунтується на ефективності лікування основного захворювання пацієнта, яке одним із можливих ускладнень може мати виникнення інсульту. Таким чином, профілактична ефективність застосування вказаних груп препаратів доведена для вузьких груп пацієнтів, які мають відповідну серцево-судинну патологію. Крім того, очевидним недоліком вказаних заходів є наявність протипоказань до застосування наданих груп препаратів. Іншим засобом профілактики інсульту є застосування препаратів, які є антиагрегантами, що дозволяє досягти неспецифічного профілактичного впливу. Відомий метод попередження інсульту, який полягає в прийомі аспірину [2]. Застосування препарату рекомендоване пацієнтам, у яких визначається ризик виникнення інсульту, а також особам після 40 років, виходячи із розрахунку 50 мг препарату двічі на добу (мінімальна рекомендована доза). Однак, пероральне вживання аспірину може супроводжуватись підвищенням кислотності шлунку, виникненням печії, пептичних виразок. Крім того, профілактичні властивості цього методу визначається в ранньому періоді прийому препарату, а при тривалому застосуванні (більше трьох років) спостерігається відновлення ризиків виникнення інсульту. 1 UA 92352 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Найбільш близьким до заявлюваного способу є метод профілактики інсульту шляхом систематичного застосування протизапального препарату - едоксабану (60 мг на добу, постійно) [3]. В дослідженні було встановлено, що застосування вказаного препарату у пацієнтів з високим ризиком виникнення інсульту, який знижує ризик виникнення інсульту чи системної емболії до 1,5 % на рік. Подібні показники свідчать про те, що застосування едоксабану зменшує на 21 % ризик виникнення інсульту чи системної емболії порівняно до варфарину, який було визначено в якості препарату порівняння. Крім того, кровотеча в шлунково-кишковому тракті за умов використання едоксабану зустрічалась на 20 % рідше порівняно до використання варфарину. Смертність від серцево-судинних захворювань склала 2,74 % при застосуванні едоксабану, в той час як при використанні варфарину цей показник склав 3,17 % на рік. Однак, використання протизапальних засобів супроводжується загальним зменшенням реактивності організму при впливі флогогенних чинників, в тому числі антигенних подразнювачів, інфекційних збудників, що супроводжується недостатніми імунними реакціями у відповідних випадках. Тому виникають ускладнення, які пов'язані як із хронізацією інфекційносептичного ураження, так і з посиленням первинних альтеративно-ексудативних порушень, які безпосередньо спостерігаються в період гострого інфекційного процесу. Крім того, застосування вказаних препаратів супроводжується метаболічними порушеннями на рівні регуляції простагландин - залежних метаболічних процесів, тонусу артеріол і кровопостачання тканин, що може викликати синдром погіршення перфузії крові через ділянки тканин, які залучені до розвитку хронічного запального процесу. Таким чином, використання вказаного методу з метою попередження інсульту є достатньо проблематичним. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалення способу профілактики інсульту шляхом комбінованого застосування впливу імпульсами магнітного поля на структури мозочка за заявленою схемою на тлі застосування нікотинаміду в дозі 25-50 мг двічі на добу, що дозволяє досягти більш виразного та тривалого ефекту попередження інсульту. Поставлена задача вирішується тим, що, згідно з корисною моделлю, пацієнту, який має достатньо високий ризик виникнення інсульту, впливають на структури мозочка в площині його фронтальної проекції транскраніально магнітними імпульсами індукцією на висоті імпульсу 1,01,5 Тл, числом імпульсів від 15 до 20 при частоті генерування 0,01-0,05 Гц один раз на добу протягом 1-1,5 місяців на тлі застосування нікотинаміду в дозі 25,0-50,0 мг двічі на добу, з наступним повторенням курсу з перервою у 2-4 місяці. Спосіб виконується наступним чином. Пацієнтам, які мають високий ризик виникнення інсульту, здійснюють вплив на структури мозочка в площині його фронтальної проекції транскраніально магнітними імпульсами індукцією на висоті імпульсу 1,0-1,5 Тл, числом імпульсів від 15 до 20 при частоті генерування 0,01-0,05 Гц один раз на добу протягом 1-1,5 місяців на тлі застосування нікотинаміду в дозі 25,0-50,0 мг двічі на добу, з наступним повторенням курсу з перервою у 2-4 місяці. Для проведення транскраніальної стимуляції використовували апарат Magstim 2002 (Magstim Company, Великобританія) і відповідні вісімка-подібні котушки [4]. Розроблений спосіб призначений для застосування в неврологічній клініці, в експериментальних дослідженнях з питань визначення механізмів здійснення когнітивної функцій, а також експериментальній неврології та нейрохірургії. За період з 2007 по 2013 p.p. спостерігали 192 пацієнта, які хворіли на епілепсію, у яких застосовували в комплексному лікуванні транскраніальні магнітні подразнення структур мозочка. Вік пацієнтів на початку спостереження складав від 45 до 62 років. Протягом вказаного періоду спостереження всім пацієнтам застосовували заявлений спосіб. Загалом за весь період досліджень виникнення інсульту спостерігалось у 2 хворих (1,04 %). В той же час, у групі порівняння (250 пацієнтів) аналогічного віку, які також мали високий ризик виникнення інсульту, розвиток інсульту спостерігався у 13 хворих (5,2 %) (Р=0,033; z=2,129, коефіцієнт порівняння двох пропорцій). Приклад конкретної реалізації способу. Пацієнт А. віком 53 роки, який страждає на ішемічну хворобу серця та артеріальну гіпертензію, отримував вплив на вплив на структури мозочка в площині його фронтальної проекції транскраніально магнітними імпульсами індукцією на висоті імпульсу 1,2 Тл, числом імпульсів 17 при частоті генерування 0,02 Гц один раз на добу протягом 2 місяців на тлі застосування нікотинаміду в дозі 30,0 мг двічі на добу з наступним повторенням курсу з перервою у 3,0 місяців. Вказані лікувальні курси підтримувались протягом трьох років. У пацієнта на реоенцефалограмі відсутні прояви порушень кровообігу. Відсутніми є прояви неврологічних уражень головного мозку. 2 UA 92352 U 5 10 15 Таким чином, незважаючи на достатньо високий ризик виникнення інсульту у пацієнта, не спостерігалось його розвитку. У порівнянні з прототипом запропонованого способу дозволило отримати стійкий ефект попередження розвитку інсульту в групі пацієнтів з вихідним високим ризиком його виникнення. Джерела інформації 1. The frequency of epilepsy preceding stroke/ R.A. Shinton, A.V. Zezulka, J.S. Gill, D.G. Beevers// The Lancet. - 1987. - Vol.329, Issu 8523. - P. 11-13. 2. Indirect comparisons of new oral anticoagulant drugs for efficacy and safety when used for stroke prevention in atrial fibrillation/ G.Y.H. Lip, T.B. Larsen, F. Skjarh, L.H. Rasmussen // J. Am. Coll. Cardiol. - 2012 60(8) 738-746 3. Edoxaban versus warfarin in patients with atrial fibrillation / R.P. Giugliano, C.T. Ruff, E. Braunwald et al. //New England Journal of Medicine. - 2013; 131119084528003 DOI: 10.1056/NEJMoa1310907 4. Cognitive effects of high-fjequency repetitive transcranial magnetic stimulation: a systematic review./ Guse В., Falkai P., Wobrock T. / J. Neural. Transm. - 2010. - Vol.117(1). - P. 105-122. doi: 10.1007/s00702-009-0333-7. Epub 2009 Oct 27. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 20 25 Спосіб попередження виникнення інсульту шляхом застосування нейротропних впливів, який відрізняється тим, що впливають на структури мозочка в площині його фронтальної проекції транскраніально магнітними імпульсами індукцією на висоті імпульсу 1,0-1,5 Тл, числом імпульсів від 15 до 20 при частоті генерування 0,01-0,05 Гц один раз на добу протягом 1-1,5 місяців на тлі застосування нікотинаміду в дозі 25,0-50,0 мг двічі на добу, з наступним повторенням курсу з перервою у 2-4 місяці. Комп’ютерна верстка А. Крулевський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3