Спосіб лікування ішемічної хвороби серця у хворих на негоспітальну пневмонію

Реферат: Спосіб лікування ішемічної хвороби серця у хворих на негоспітальну пневмонію шляхом призначення базисної терапії та тівортіну. З першої доби від початку захворювання на негоспітальну пневмонію вводять тівортін 4,2 % розчин по 100 мл шляхом внутрішньовенної крапельної інфузії зі швидкістю 10 крапель на хвилину протягом 10 хвилин та подальшим збільшенням швидкості введення до 30 крапель на хвилину 1 раз на добу протягом 5 діб з наступним переходом на пероральне застосування розчину тівортіну аспартату в дозі 5 мл (1г) три рази на добу протягом 4-х тижнів. UA 92439 U (12) UA 92439 U UA 92439 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме кардіології, терапії та пульмонології, і може бути використаною у лікуванні ішемічної хвороби серця (ІХС), стенокардії напруги у хворих на негоспітальну пневмонію. Відомо, що після перенесеної негоспітальної пневмонії збільшується частота повторних госпіталізацій з приводу дестабілізації ІХС протягом 30 днів спостереження та зростає ризик короткочасної смертності у означеної категорії хворих (Jasti II. et al., 2008; Mandal P. et al.,2010; Perry T.W. et al., 2011; Corrales-Medina V.F. et al., 2011). Основними серцево-судинними ускладненнями, що призводять до погіршення прогнозу хворих, є розвиток гострого коронарного синдрому (інфаркту міокарда або нестабільної стенокардії), порушення ритму та/або поява чи прогресування серцевої недостатності. Існує багато способів лікування ішемічної хвороби серця, але вони все ще далекі від досконалості, а в деяких випадках призводять до побічної дії, супроводжуються ускладненнями, не забезпечують метаболічний та антиоксидантний захист міокарда в період ішемії та корекцію ендотеліальної дисфункції, що викликало необхідність у розробці нових способів лікування ішемічної хвороби серця у хворих на негоспітальну пневмонію. Найбільш близьким за технічною суттю та результатом, що досягається, є спосіб, який полягає у призначенні хворому на негоспітальну пневмонію, інфікованому Chlamydophila pneumoniae, за умови ризику дестабілізації ішемічної хвороби серця поряд із додаванням до базисної терапії ішемічної хвороби серця та пневмонії препарату тівортіну внутрішньо по 5 мл (1г) 3 рази на добу протягом 15 днів [Пат. на корисну модель №92865 України, МПК(2009) A61Κ31/198, A61Ρ13/00. Спосіб лікування негоспітальної пневмонії у осіб, інфікованих Chlamydophila pneumoniae, за умов ризику дестабілізації супутньої ішемічної хвороби серця // Промислова власність.-2010. -№23]. Спільними суттєвими ознаками прототипу і корисної моделі, що заявляється, є такі: - призначення базисної терапії; - призначення тівортіну. Проте цей спосіб-прототип мас декілька недоліків. По-перше, призначення лікарського препарату тівортіну проводилось лише пацієнтам з негоспітальною пневмонією на тлі інфікування Chlamydophilla pneumoniae. В той же час існують свідчення про те, що більш частими збудниками негоспітальних пневмоній є S. pneumoniae, Haemophilias influenza, віруси тощо, які теж спричиняють дестабілізацію перебігу ішемічної хвороби серця (Musher DM et al., 2007; Jasti II. el al., 2008; Mandal P. et al.,2010; Perry T.W. et al., 2011; Corrales-Medina V.F. et al., 201 1). По-друге, препарат застосовувався у вигляді перорального розчину, що, на відміну від внутрішньовенної інфузії, не забезпечує швидке потрапляння діючої речовини до системного кровотоку та необхідну концентрацію під час підвищеної потреби NO з метою попередження ішемічних подій. По-третє, призначення препарату проводилось не від початку лікування, а через деякий час, коли вже були присутні ознаки дестабілізації ІХС: наростання симптомів ішемії міокарда, збільшення кількості ангінозних нападів, тобто не забезпечувало очікуваного превентивного ефекту. В той же час, саме протягом перших декількох діб (1-3) від початку негоспітальної пневмонії ризик розвитку гострою коронарного синдрому у хворих із супутньою ІХС є найбільш високим, та залишається таким протягом 30-90 діб (Bazaz R. et al., 2013). Перенесена пневмонія здійснює негативний вплив на стан хворих з ІХС за рахунок наступних механізмів: збільшення потреби міокарда у кисні в умовах інтоксикації, зниженої оксигенації та вентиляційноперфузійних порушень, що призводить до підсилення перекисного окислення ліпідів, активізації ендогенних фосфоліпази, пригнічення активності оксидантів; системного та внутрішньосудинного локального запалення; ендотеліальної дисфункції та збільшення рівня циркулюючих прозапальних цитокінів, які сприяють тромбоутворенню та дестабілізації атеросклеротичних бляшок; метаболічних порушень та пригнічення скоротливої функції лівого шлуночка. Тому ускладнення, пов'язані із залученням цих механізмів (розвиток аритмічних ускладнень, інфаркту міокарда, прогресування атеросклерозу та серцевої недостатності) не попереджаються при проведенні лікування у такий спосіб і вимагають низку додаткових заходів. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу лікування ішемічної хвороби серця у хворих на негоспітальну пневмонію шляхом призначення на тлі базисної терапії як метаболічного засобу тівортіну, що забезпечить підвищення ефективності лікування та зменшить кількість ускладнень. Поставлена задача вирішується тим, що у способі, який включає призначення хворому базисної терапії та метаболічної терапії, новим є те, що тівортін призначають в першу лобу від початку захворювання на негоспітальну пневмонію шляхом внутрішньовенної інфузії по 100мл (4,2 % розчин L-аргініну гідрохлориду) 1 раз на добу протягом 5 діб із наступним переходом на 1 UA 92439 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 пероральне застосування тівортіну аспартату по 5мл (1г) три рази на день після їжі протягом 4-х тижнів. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляються, та технічним результатом полягає у такому. Призначення тівортіну у такий спосіб дозволить покращити клінічний стан хворих, ліпідний спектр крові, зменшити ознаки ендотеліальної дисфункції та системного запалення, підвищити толерантність до фізичного навантаження. Призначення тівортіну на тлі базисної (традиційної) терапії вірогідно зменшує ступінь депресії сегмента ST та загальну кількість епізодів ішемії, сприяє зменшенню функціонального класу серцевої недостатності (за даними тесту з 6хвилинною ходьбою) та покращенню суб'єктивної оцінки якості життя хворих, відбувається позитивний вплив на тонус вегетативної нервової системи за даними добового моніторування ЕКГ. Попереджається процес дилятації порожнини лівого шлуночка, підвищується загальна скоротлива здатність міокарда за даними ЕХО КГ. Зазначені позитивні ефекти обумовлені доведеною антиоксидантною, кардіопротекторною, імуномодулюючою, гіполіпідемічною, антиагрегантною, вазопротекторною властивостями препарату. Таким чином, сукупність вищезазначених позитивних впливів запропонованого способу лікування ішемічної хвороби серця у хворих з негоспітальною пневмонією дозволить підвищити ефективність лікування, прискорити одужання, знизити кількість ускладнень. Спосіб здійснюють таким чином. Хворому призначають на тлі базисної терапії як метаболічний засіб препарат L-аргінін (Тівортін, ТОВ "Юрія-Фарм") шляхом внутрішньовенної інфузії 100 мл 4,2 % розчину аргініну гідрохлориду 1 раз на добу зі швидкістю протягом 5 діб з наступним переходом на пероральне застосування тівортіну аспартату по 5 мл (1г) 3 рази на день протягом 4-х тижнів. Базисна терапія, з урахуванням Наказу МОЗ України №436 від 03.07.2006 р., включає антиагрегант, інгібітор АПФ або АРА-ІІ, β-блокатор, статин, а також нітрати пролонгованої дії за показаннями. Лікування негоспітальної пневмонії проводиться, згідно з наказом МОЗ України №128 від 19.03.2007р. і включає антибактеріальні, бронхолітичні, муколітичні та протизапальні засоби. Приклад. Хвора П., 1938 р. н. (історія хвороби №5687), знаходилась на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні КУ "Міська клінічна лікарня № 4 Заводського району м. Запоріжжя" з діагнозом: Негоспітальна пневмонія у нижній долі зліва, ІІІ група, III клас ризику, ЛН І ст. ІХС: стабільна стенокардія напруження II функціональний клас, шлуночкова екстрасистолія 4-а класу (за В. Lown) (08.12.2013), СН І ст., зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка. Гіпертонічна хвороба II стадія, ступінь 3, гіпертрофія лівою шлуночка, група дуже високого ризику. Хвора П., 1938 р. и., надійшла до стаціонару зі скаргами на задишку змішаного характеру при незначних фізичних навантаженнях, загальну слабкість, сухий кашель, підвищення температури тіла до 38,4°, біль здавлюючого характеру в ділянці серця, з іррадіацією у ліву половину грудної клітини під час фізичних навантажень, відчуття важкості в потиличній ділянці. ЛТ 190/80 мм рт. ст, ЧСС 80 за хв. Рентгенологічно: вогнищева пневмонія в нижній долі зліва. На ЕКГ: вольтаж достатній, ритм синусовий, тахікардія, ЧСС 100/хв., поодинокі суправентрикулярпі екстрасистоли, горизонтальна депресія сегменту ST до 2 мм у відведеннях V2-V4 (ознаки ішемії передньо-верхівкової ділянки ЛШ); помірна гіпертрофія ЛШ. За даними добового моніторування ЕКГ: часта суправентрикулярна екстрасистолія, шлуночкова екстрасистолія клас 4-а за В.Lown; 5 епізодів депресії сегмента ST загальною тривалістю 19 хв.30сек, глибина депресії -114мкВ. Було призначене лікування: кларитроміцин 500мг 2 рази на добу, цефтріаксон 2г в/в 1 раз на добу, лазолван 30 мг в/в 2 рази на добу, лозап 50мг 1 раз на добу, бісопролол 5мг 1 раз на добу, кардіомагніл 75мг 1 раз на добу після їжі. аторвастатин 20 мг 1 раз на добу ввечері, тівортін 4,2 % розчин 100 мл шляхом внутрішньовенної крапельної інфузії зі швидкістю 10 крапель на хвилину протягом 10 хвилин та подальшим збільшенням швидкості введення до 30 крапель на хвилину 1 раз на добу протягом 5 діб з наступним переходом на пероральне застосування розчину тівортіну аспартату в дозі 5 мл (1 г) три рази на добу протягом 4-х тижнів. У порівнянні з лікуванням за способом-прототипом, покращення загального стану спостерігалось на 14 діб швидше. На 4 добу перестали турбувати ангінозні болі, зменшилась задишка, головного болю немає, спостерігалось збільшення працездатності, зменшення симптомів інтоксикації, нормалізація AT. ЕКГ: вольтаж достатній, ритм синусовий, ЧСС 66/хв. Помірна гіпертрофія ЛШ. При добовому моніторуванні ЕКГ перед випискою зі стаціонару спостерігалась нормалізація вегетативного стану нервової системи, порушення ритму або 2 UA 92439 U провідності, епізоди ішемії не реєструвались. Рентгенологічно наявне розсмоктування інфільтративних змін у нижній долі лівої легені. Виписана зі стаціонару на 20 добу. В подальшому зберігався задовільний стан, потреби в стаціонарному лікуванні з приводу ІХС не виникало. 5 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 10 Спосіб лікування ішемічної хвороби серця у хворих на негоспітальну пневмонію шляхом призначення базисної терапії та тівортіну, який відрізняється тим, що з першої доби від початку захворювання на негоспітальну пневмонію вводять тівортін 4,2 % розчин по 100 мл шляхом внутрішньовенної крапельної інфузії зі швидкістю 10 крапель на хвилину протягом 10 хвилин та подальшим збільшенням швидкості введення до 30 крапель на хвилину 1 раз на добу протягом 5 діб з наступним переходом на пероральне застосування розчину тівортіну аспартату в дозі 5 мл (1г) три рази на добу протягом 4-х тижнів. 15 Комп’ютерна верстка О. Рябко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3