Спосіб лікування хронічного подагричного артриту на тлі субклінічного гіпотиреозу

Реферат: UA 94495 U UA 94495 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини і може бути використана в ревматології, терапії, загальній практиці сімейної медицини. Епідеміологічні дослідження останніх років свідчать про зростання захворюваності на подагру до 2-3 % дорослого населення з піком захворюваності 40-55 років у чоловіків і після 60 років у жінок (В.М. Коваленко, Н.М. Шуба (ред.) Національний підручник з ревматології. К.: Моріоп. - 2013. - С. 497-510; Л.С. Свінціцький. Сучасні погляди на діагностику і лікування подагри // Здоров'я України, лютий 2013, тем. номер «Ревматологія». - С. 70-72; Trifiro G., Morabito P., Caragna L. [et.al.]: Hpidcmiology of gout and hyperuricemia in Italy during the jears 20052009: a nationwide population based study // Ann. Rheum. Dis. 2013. - Vol. 72. - P. 694-700). Водночас за останнє десятиріччя відмічено суттєве зростання проявів субклінічного і маніфестного гіпотиреозів, які погіршують перебіг і результати будь-яких супутніх захворювань, особливо судинно-метаболічного, атеросклеротичного ґенезу (В.І. Паньків, Практична тиреоїдологія. Вид. Заславський, 2010. – 240 с.; Η.Λ. Кравчук, И.В. Чернявская. Гипотиреоз: эпидемиология, диагностика, опыт лечения // Проблемы эндокр. патол. - 2011. - №3. - С. 27-34). Донині дискусійними є питання лікування гіпотиреозу: L-тироксином малими дозами, хоч і цей підхід при виражених ішемічних змінах серцево-судинної системи чи мозку не є безпечним, чи можливо безпечнішими є ліки рослинного походження. Провідні ендокринологи більше схиляються на користь останніх (С.В. Филатова. Лечение болезней щитовидной железы традиционными и нетрадиционными способами. М.: Рииолклассик, 2010. – 256 с.; Η.А. Кравчун, И.В. Чернявская. Поликомпонентная фитотерапия при заболеваниях щитовидной железы // Укр. мед. часопис, 2013. - № 5(97). - С. 71). Відомо, що хворі на подагру мають високий фон поліморбідності: ішемічна хвороба серця (ІХС), метаболічний синдром: артеріальна гіпертензія, стеатогепатоз, інсулінорезистентність чи цукровий діабет 2 типу, гіперурикемія, які складають високий рівень кардіоваскулярного ризику, що підсилюється засобами лікування подагри: нестероїдними протизапальними препаратами та алопуринолом (Л.С. Свінціцький. Сучасні погляди на діагностику та лікування подагри // Здоров'я України, лютий 2013, тем. номер «Ревматологія». - С. 70-72). Субклінічний чи маніфестний гіпотиреоз цей ризик можуть суттєво посилити. Однак дослідження функціонально-морфологічного стану у хворих па подагру дотепер не здійснювалося. При обстеженні 104 хворих, які проходили лікування у ревматологічному відділенні Чернівецької міської клінічної лікарні №3, на хронічний подагричний артрит з давністю захворювання подагри 9-23 роки на предмет патології щитоподібної залози (ЩЗ) (скарги, УЗДЩЗ, рівень гормонів в плазмі крові ТТГ, Т3, Т4-вільні) явища субклінічного гіпотиреозу (підвищення рівня ТТГ в мазках 5-10 мкМО/мл) виявлено у 22 осіб (21,15 %). Ретроспективно у цих хворих в останні два роки виявлено торпедний перебіг подагричного артриту та вік-залежні захворювання: ІХС, артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності, що стали гірше піддаватися раніше ефективним засобам комплексної терапії, що стало приводом до вдосконалення лікування хронічного подагричного артриту та супутніх йому захворювань. Прототипом корисної моделі є спосіб лікування хворих на подагру, хронічний подагричний артрит за Рекомендаціями Європейської ліги ревматологів (EULAR) 2011 року (Hamburger Μ., Baraf U.S., Adamson T.S.[et.al.] Recommendations for the diagnosis and treatment of gout and hyperuricemia // Phys.Sportsmed. 2011. - 39(4). - P. 98-123), в яких зазначається, що, крім освітньої програми для хворих на подагру з дотримання дієти №6 в гострому періоді, застосовуються препарати колхіцину та нестероїдні протизапальні засоби (7-14 днів) з переходом на урикодепресивну терапію алопуринолом чи фебуксостатом з низьких доз (100 мг алопуринолу на добу), підвищуючи кожні 2-4 тижні їх дозу, до максимальної дози (600-800 мг алопуринолу) до досягнення ремісії та цільового рівня сечової кислоти в плазмі крові (360 мкмоль/л), далі титраційно знижуючи дозу вибраного урикозуричного засобу з пожиттєвим її застосуванням. Недоліком прототипу-способу є неврахування можливого субклінічного гіпотиреозу, який не має патогномонічних клінічних ознак і діагностується за підозрою на нього при погіршенні перебігу інших хвороб за результатами УЗД ЩЗ (збільшення розмірів чи наявність вузлоутворення), підвищення рівня ТТГ в плазмі крові (вище 5 мкМО/мл) й зниження вільних рівнів Т3, Т4 та при проведенні корегуючої функціональний стан ЩЗ терапії. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалити спосіб лікування хворих на подагру та хронічний подагричний артрит на тлі субклінічного гіпотиреозу шляхом призначення до стіопатогенетичного лікувального комплексу полікомпонентного фітозасобу зобофіту (нутрімед, Україна). 1 UA 94495 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Спільними ознаками прототипу та способу, що заявляється, є призначення етіопатогенетичного комплексу лікування хворих на подагру (дієта №6, НПЗП, алопуринолу, місцеве лікування). Відмінність корисної моделі від прототипу полягає в тому, що до етіопатогенетичного комплексу лікування додатково призначають полікомпонентний фітозасіб зобофіт. Визначення термінів, які використовуються при описі корисної моделі: подагра, хронічний подагричний артрит, субклінічний гіпотиреоз, зобофіт. Теоретичне підґрунтя для використання способу. Зобофіт це рослинний полікомпонентний фітозасіб, що містить стандартизовані екстракти перстачу (лапчатки) білого, гадючника шестипелюсткового, дроку красильного, півонії незвичайної, ліщини, листя берези повислої та спіруліну. В останні десятиліття в Європі успішно використовують засоби з перстачу білого, дроку красильного, спіруліни в лікуванні патології ІІДЗ (С. В. Филатова. Лечение болезней щитовидной железы традиционными и нетрадиционными способами. М., 2010. – 256 с.; Francesco L, Aldo P. Autoimmune Hypothyroidism. In. Λ.Ρ. Wcctman (Ed). Autoimmune Disease in Endocrinology. 2007. Ch. 2. - P. 137-176). Інші рослини в складі зобофіту - гадючник шестипелюстковий, ліщина, півонія незвичайна, береза повисла - також відомі своєю сприятливою дією на функцію ЩЗ, зумовленою багатим їхнім мікроелементним складом, елементарним кодом та його сполуками. Фенологлікозиди гадючника шестипелюсткового мають потужні антиоксидантну, антигіпоксичну, протизапальну, противірусну, цитотоксичну, гіпоглікемічну, седативну дії, покращують мікроциркуляцію в тканинах. Півонія незвичайна, листя берези і спіруліна містять саліцилати, флавоноїди, фенолокислоти і зумовлюють протизапальну, імуномоделюючу, седативну дії. Всі вище зазначені властивості посилюються складниками перстачу білого, дроку красильного, ліщини. Виявлені властивості зобофіту відповідають положенням популярності, багатоцільової терапії (multi-target therapy), або терапії, основаній на принципах цільового впливу на фундаментальні молекулярні механізми, які лежать в основі багатьох захворювань. Подагра, як і субклінічний гіпотиреоз, - це патологічні етапи, що уражають через метаболічні порушення весь організм, головними мішенями яких є опорно-руховий апарат і ЩЗ. Тому використання фітозасобів з такими властивостями як зобофіт в клінічній ситуації, що розглядається, є доцільним. Спосіб здійснюється таким чином. Хворим на подагру та хронічний подагричний артрит на тлі субклінічного гіпотиреозу до етіопатогенетичного лікувального комплексу (дієта № 6, нестероїдний протизапальний препарат, алопуринол, місцеве лікування) додатково призначають полікомпонентний фітозасіб зобофіт по 2 капсули двічі на день впродовж не менше 3 місяців зі здійсненням кожні 1,5 місяці контролю рівнів ТТГ, Т3, Т4-вільні в плазмі крові; з досягненням їх нормалізації та покращенням загального стану хворих за основними і супутніми захворюваннями поступово впродовж майже такого ж періоду переходять на підтримуючу дозу 1-2 капсули на день. Приклади використання корисної моделі. Було обстежено 18 пацієнтів із хронічним подагричним артритом на тлі субклінічного гіпотиреозу, які проходили лікування у ревматологічному відділенні Чернівецької міської клінічної лікарні № 3. Подальше відстеження результатів лікування на амбулаторнополіклінічному етапі відбувалося впродовж 6 місяців. Хворі були розділені на дві групи: 12 осіб склали основну групу (етіопатогенетичне лікування + зобофіт) та 10 осіб - групу порівняння (етіопатогенетичне лікування). Критеріями ефективності лікування були: На стаціонарному етапі: 1. Швидкість початку регресу суглобового синдрому. 2. Період настання стану неповної ремісії. 3. Концентрація сечової кислоти в плазмі крові. На амбулаторно-поліклінічному етапі: 1. Тривалість ремісії. 2. Частота рецидивів. 3. Концентрація сечової кислоти в плазмі крові через 3 і 6 місяців. 4. Рівні ТТГ та Т4 в плазмі. Результати спостережень наведені в табл. 1 та 2 2 UA 94495 U Таблиц 1я Динаміка клінічних і лабораторних критеріїв ефективності у хворих на хронічний подагричний артрит на тлі субклінічного гіпотиреозу Критерії ефективності Початок регресу больового синдрому (День) Період досягнення стану неповної ремісії Концентрація сечової кислоти в плазмі крові на 20-тий день (кмоль/л) Група порівняння, (n=10) Основна група, (n=12) 7-8 (7,2±0,41) 4-5 (4,6±0,32), р