Спосіб визначення схильності до прогресуючої міопії

Реферат: UA 95131 U UA 95131 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Корисна модель належить до клінічної медицини, а саме офтальмології, і може бути використана для визначення схильності до прогресуючої міопії. Визначення схильності до прогресуючої міопії має особливе значення для прогнозування перебігу захворювання та вибору тактики його лікування. Найбільш близьким до заявленого технічного рішення є спосіб прогнозування перебігу прогресуючої короткозорості у дітей шляхом визначення у слізній рідині співвідношення показників перекісного окислення ліпідів (інтенсивності хемілюмінесценції) і рівня антиоксидантного захисту (антиоксидантної активності) і при співвідношенні антиоксидантної активності до хемолюмінісценції, що дорівнює або перевищує 30, прогнозують неускладнений перебіг прогресуючої короткозорості, а при зниженні співвідношення менш ніж 30 прогнозують ускладнений перебіг прогресуючої короткозорості [1]. Однак, недоліком зазначеного способу є те, що він передбачає визначення стану антиоксидантної системи лише на момент обстеження хворого і не дозволяє оцінити її генетично детерміновані особливості функціонування. В основу корисної моделі поставлена задача вдосконалення способу визначення схильності до прогресуючої міопії шляхом дослідження поліморфізму генів глютатіонтрансферази, що дозволить, за рахунок визначення генетично детермінованих особливостей функціонування глютатіонзалежної ланки антиоксидантної системи, своєчасно передбачити схильність до швидкого прогресування захворювання. Поставлена задача вирішується тим, що, згідно з корисною моделлю, визначають поліморфізм гена GSTM1 як показника генетично детермінованих особливостей функціонування антиоксидантної системи і при наявності делеції цього гена констатують схильність до прогресування міопії. Спосіб здійснюється наступним чином. Під спостереженням перебувало 47 хворих з міопією різного ступеня у віці від 17 до 36 років. Розподіл хворих на групи спостереження проводили у залежності від характеру прогресування міопії. У 18 хворих на момент дослідження міопія прогресувала. У решти хворих вставлення швидкості прогресування міопії проводили ретроспективно на підставі аналізу амбулаторних карток спостереження хворих. До першої групи увійшло 29 хворих з прогресуванням міопії менш ніж на 1 діоптрію за середнім сферичним еквівалентом за рік, до другої - 18 хворих, у яких прибавка за середнім сферичним еквівалентом за рік була більше за 1 діоптрію. За умов інформованої згоди пацієнта проводили забір крові для генетичних досліджень. Визначення поліморфних - алелів гена глутатіон-S-трансфераз Т1 і М1 проводили шляхом виділення геномної ДНК з лейкоцитів периферичної крові пацієнтів за допомогою комерційного набору "ДНК-сорб-Б" ("Амплисенс", РФ) для виділення ДНК з клітин крові. Поліморфну ділянку GSTM1, GSTT1 ампліфікували за допомогою мультиплексної полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) на ампліфікаторі "Терцик" фірми "ДНК-технология, РФ" з використанням локусспецифічних олігонуклеотидних праймерів згідно з протоколом ПЛР для одномоментного аналізу поліморфізму GSTM1 і GSTT1 по М. Arand etc., 1996. Аналіз продуктів реакції для GSTM1 і GSTT1 проводили в агарозному гелі концентрацією 1 % з подальшим фарбуванням етидієм бромідом і візуалізацією в УФ-світлі. Статистичний аналіз проводили з використанням непараметричного методу - точного критерію Фішера. Зниження або відсутність активності ферментів другої фази детоксикації сприяє тривалому збереженню токсичних проміжних продуктів біотрансформації. Ризик виникнення соматичних захворювань збільшується за умов одночасної відсутності активності декількох ферментів. Тому дослідили зв'язок між прогресуванням міопії і наявністю у хворих делеції генів GSTT1 і GSTM1 (табл. 1). В результаті проведених досліджень з'ясовано, що статистично вірогідно більше пацієнтів з швидким прогресуванням міопії в групі хворих з поєднанням генотипів: відсутність делеції гена GSTT1 і наявність делеції гена GSTM1. У групі пацієнтів з делецією гена GSTT1 і відсутністю делеції гену GSTM1-100 % хворих мали повільне прогресування міопії. Натомість, у групі з делецією обох досліджуваних генів 50 % хворих мали швидко прогресуючу міопію. Отримані дані додатково свідчать на користь того, що прогресування міопії асоціюється з наявністю делеції гена GSTM1 і не залежать від наявності делеції гена GSTT1. 55 1 UA 95131 U Таблиця 1 Швидкість прогресування міопії Повільне прогресування (n=29) Генотип GSTT1+ GSTT1GSTM1GSTM1+ 9 3 14 0 *1р=0,0035 23 3 GSTT1+ GSTM1+ 16 Швидке прогресування (n=18) 3 Всього (n=47) 19 GSTT1GSTM11 1 2 Примітка. * - p