Спрощений спосіб для ims-реєстрації під час екстрених викликів

1. Спосіб встановлення з'єднання екстреного виклику від кінцевого пристрою (1-7) через відвідувану кінцевим пристроєм мережу (1-9) з мультимедійною підсистемою IP (IMS) (1-8), згідно з яким реєструють кінцевий пристрій в IMS і встановлюють з'єднання екстреного виклику, який відрізняється тим, що при здійсненні екстреного виклику від кінцевого пристрою (1-7) через відвідувану кінцевим пристроєм мережу з IMS (1-8) порівнюють ідентифікатор початкової мережі із мережним ідентифікатором відвідуваної мережі (1-10), який надсилають до кінцевого пристрою при реєстрації його у відвідуваній мережі, і у разі збігу цих мережних ідентифікаторів відмовляються від реєстрації кінцевого пристрою в мультимедійній підсистемі IP (IMS) для встановлення з'єднання екстреного виклику. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що збіг цих мережних ідентифікаторів указує на те, що кінцевий пристрій (1-7) і/або приналежний йому модуль ідентифікації користувача мобільного радіозв'язку перебуває в своїй початковій мережі. 3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що у разі збігу цих мережних ідентифікаторів здійсню 2 (19) 1 3 нюють спеціальну реєстрацію мультимедійної підсистеми IP кінцевого пристрою (1-7) в мультимедійній підсистемі IP (IMS) (1-8) для цього з'єднання екстреного виклику, перш ніж встановлюватиметься протокол (1-17) ініціювання сесії для з'єднання екстреного виклику. 9. Спосіб за п. 8, який відрізняється тим, що для з'єднання екстреного виклику протокол ініціювання сесії (SIP-сесії) встановлюють за допомогою повідомлення "SIP INVITE" (1-17). 10. Спосіб за будь-яким з попередніх пунктів, який відрізняється тим, що якщо прокси-функція (1-3) керування сесією виклику не в змозі обробляти екстрені виклики, то прокси-функція (1-3) керування сесією виклику посилає інформацію, яка стосується цього, у відповіді (1-15) на запит (1-12) реєстрації кінцевого пристрою (1-7) до цього кінцевого пристрою (1-7), і кінцевий пристрій потім враховує цю інформацію при прийнятті рішення, чи слід проводити спеціальну реєстрацію для екстреного виклику чи ні (1-17). 11. Спосіб за будь-яким з попередніх пунктів, який відрізняється тим, що в разі, коли мережа включає одну із систем, вибрану серед пакетного радіозв'язку загального призначення (1-4, 1-5) і системи доступу універсальної мобільної телекомунікаційної системи (UMTS), можна відмовитися від встановлення окремого PDP-контексту та від IMS-реєстрації кінцевого пристрою (1-7) в IMS (1-8) для з'єднання екстреного виклику. 12. Кінцевий пристрій (1-7) для встановлення з'єднання екстреного виклику між кінцевим пристроєм (1-7) та мультимедійною підсистемою IP (1-8) через відвідувану кінцевим пристроєм (1-7) мережу IMS (1-8), який містить: - засоби для приймання мережного ідентифікатора (1-10) відвідуваної мережі, отримуваний кінцевим пристроєм (1-7) під час реєстрації кінцевого пристрою у відвідуваній мережі (1-10), - засоби для порівняння прийнятого мережного ідентифікатора відвідуваної мережі (1-10) з мережним ідентифікатором початкової мережі (1-12) кінцевого пристрою (1-7), - засоби для встановлення з'єднання екстреного виклику, у яких в разі, якщо кінцевий пристрій вже зареєстрований в мультимедійній підсистемі IP (IMS), і якщо мережний ідентифікатор відвідуваної мережі збігається з мережним ідентифікатором початкової мережі кінцевого пристрою (1-7), то відмовляються від реєстрації кінцевого пристрою в мультимедійної підсистеми IP (IMS) для встановлення з'єднання екстреного виклику. 13. Кінцевий пристрій за п. 12, який відрізняється тим, що екстрене з'єднання встановлюється на основі вже існуючої реєстрації (1-17) мультимедійної підсистеми IP, якщо порівняльні засоби виявляють збіг мережних ідентифікаторів. 14. Кінцевий пристрій за п. 12 або п. 13, який відрізняється тим, що мережний ідентифікатор відвідуваної мережі приймається під час аутентифікації кінцевого пристрою у відвідуваній мережі (110). 15. Кінцевий пристрій за будь-яким із пп. 12-14, який відрізняється тим, що він має модуль ідентифікації користувача (SIM-картку)/універсальний 95629 4 модуль ідентифікації користувача (USIM-картку), у якому зберігається ідентифікатор початкової мережі пристрою. 16. Кінцевий пристрій за будь-яким із пп. 12-15, який відрізняється тим, що мережний ідентифікатор містить принаймні один мобільний код країни (МСС) і мобільний код мережі (MNC) (1-10, 1-16). 17. Кінцевий пристрій за будь-яким із пп. 12-16, який відрізняється тим, що відвідувана мережа (1-9), від якої одержують мережний ідентифікатор, є мережею, вибраною серед мережі стільникового зв'язку, безпровідної локальної мережі, мережі WIMAX та стаціонарної мережі. 18. Кінцевий пристрій за будь-яким із пп. 12-17, який відрізняється тим, що мережний ідентифікатор приймають від прокси-функції (1-3) керування сесією виклику мобільної мережі радіозв'язку у відповідь (1-15) на запит (1-12) реєстрації мультимедійної підсистеми IP кінцевого пристрою (1-7), який ідентифікує мережу, у якій знаходиться сама прокси-функція (1-3) керування сесією виклику, яка включає засоби визначення, які визначають у випадку, коли відвідувана мережа не є початковою мережею, за допомогою мережного ідентифікатора, одержаного від прокси-функції (1-3) керування сесією виклику під час реєстрації, чи проксифункція (1-3) керування сесією виклику також знаходиться в мобільній мережі радіозв'язку, відвідуваній кінцевим пристроєм, і, у цьому випадку, при встановленні з'єднання екстреного виклику, відмовляються від спеціальної реєстрації мультимедійної підсистеми IP (IMS) в мультимедійній підсистемі IP (IMS) (1-8) для з'єднання екстреного виклику і кінцевий пристрій встановлює протокол (1-17) ініціювання сесії для з'єднання екстреного виклику, тоді як в іншому випадку, при встановленні з'єднання екстреного виклику, спершу здійснюють спеціальну реєстрацію мультимедійної підсистеми IP (IMS) кінцевого пристрою (1-7) в мультимедійній підсистемі IP (IMS) (1-8) для з'єднання екстреного виклику перед встановленням протоколу ініціювання сесії (1-17) для з'єднання екстреного виклику. 19. Кінцевий пристрій за п. 18, який відрізняється тим, що протокол ініціювання сесії для екстреної сесії встановлюють за допомогою повідомлення "SIP INVITE" (1-17). 20. Кінцевий пристрій за п. 18 або п. 19, який відрізняється тим, що він має засоби прийняття рішення, які вирішують, чи потрібна спеціальна реєстрація (1-16) екстреного виклику, чи ні, після приймання інформації від прокси-функції (1-3) керування сесією виклику про неспроможність прокси-функції (1-3) керування сесією виклику керувати екстреним викликом. 21. Кінцевий пристрій за будь-яким із пп. 12-20, який відрізняється тим, що мережа містить систему, вибрану серед пакетного радіозв'язку загального призначення (1-4, 1-5) і системи доступу універсальної мобільної телекомунікаційної системи (UMTS), і, при цьому, можна відмовитися від встановлення окремого PDP-контексту разом з IMS-реєстрацією кінцевого пристрою (1-7) в IMS (1-8) для з'єднання екстреного виклику. 5 Винахід стосується способів і пристроїв для IMS-реєстрації під час екстрених викликів. Мережі, наприклад, стільникові мережі мобільного зв'язку відомі фахівцю, наприклад, із специфікацій в www etsi orq або www 3gррр.org. Документ TS 23 167 Release 7 організації по стандартизації 3GPP специфікує екстрені виклики у IMS (Мультимедійна підсистема IP). Ця технічна специфікація 3GPP TS 23 167 стосується стаціонарних мереж наступного покоління, як вони стандартизовані, наприклад, в ETSI TISPAN і CableLabs. Важливим основоположним принципом для екстрених викликів в IMS є спеціальна IMSреєстрація екстрених викликів TS 23 167 в даний час виходить з того, що кінцевий пристрій, якому бажано розмістити в IMS екстрений виклик, спочатку реєструється в IMS за допомогою SIP URI екстреного виклику (який також називається загальнодоступним призначеним для користувача ідентифікатором екстреного виклику). Цей SIP URI (уніфікований ідентифікатор ресурсу протоколу ініціації сесії) або заздалегідь конфігурується в кінцевому пристрої, або кінцевий пристрій виробляє його з наявного SIP URI, який, наприклад, збережений на UICC (якщо є) (UICC - універсальна плата інтегральної схеми). У разі GPRS/UMTS реєстрації в IMS передує встановлення PDP (протокол пакетних даних) контексту екстреного виклику PDP-контекст встановлює сесію між кінцевим пристроєм і вузлом GGSN і призначає кінцевому пристрою IP- i P-CSCF-адресу. Цей PDP-контекст застосовує власне ім'я пункту доступу (APN), за допомогою якого визначається вузол GGSN і PCSCF (прокси-функція управління сесією виклику) у відвідуваній мережі мобільного радіозв'язку (VPLMN). Це необхідно, оскільки екстрений виклик в VPLMN повинен маршрутизуватися до центру екстрених викликів, проте у разі роумінгу вузол GGSN і, тим самим, також вузол P-CSCF обов'язково можуть знаходитися в початковій мережі користувача (і звичайно вони там знаходяться, оскільки пункти APN заздалегідь конфігуруються). Однак, цей спосіб дії має в загальному випадку недолік, який полягає в тому, що встановлення PDP-контексту і подальша IMS-реєстрація може вимагати дуже довгого часу (звичайно порядку секунд). З цієї причини в даний час в рамках 3GPP проводяться вивчення питання, яким чином можна відмовитися від спеціальної IMS-реєстрації під час екстрених викликів, якщо кінцевий пристрій вже зареєстрований в IMS. Положення справ ускладнюється тим, що кінцевий пристрій може реєструватися в чужій мережі, проте P-CSCF і GGSN можуть знаходитися в початковій мережі (так званий GPRS-роумінг, на противагу IMS-роумінгу, коли PCSCF і GGSN обидва знаходяться у відвідуваній мережі). Винахід описує можливі способи, яким чином можна відмовитися від спеціальної IMSреєстрації під час екстрених викликів, щоб тим самим істотно прискорити встановлення виклику. 95629 6 У разі мереж GPRS/UMTS можна, таким чином, також відмовитися від встановлення PDPконтексту екстреного виклику. Сучасний стандарт TS 23 167 наказує, що кінцевий пристрій завжди повинен проводити реєстрацію в IMS за допомогою спеціального SIP URI екстреного виклику. У разі GPRS/UMTS цій IMS-реєстрації передує встановлення спеціального PDP-контексту у відвідуваній мережі за допомогою спеціального APN екстреного виклику. Задачею винаходу є спрощення встановлення з'єднання екстреного виклику. Ця задача вирішується, відповідно, сукупностями ознак пунктів формули винаходу. Винахід описує спосіб, яким чином можна відмовитися від спеціальної IMS-реєстрації під час екстрених викликів і при GPRS/UMTS від встановлення спеціального PDP-контексту. При цьому виходять з того, що кінцевий пристрій локальним чином зберіг ідентифікатор (мережну ідентифікацію), який ідентифікує його початкову мережу (еквівалентно, наприклад, його карті ідентифікації користувача мобільного радіозв'язку). В мобільних мережах цей ідентифікатор зберігається як MCC/MNC (мобільний код країни/мобільний код мережі) початкової мережі на карті SIM/USIM. Якщо кінцевий пристрій при реєстрації у відвідуваній мережі інформується останньою про мережний ідентифікатор відвідуваної мережі (у разі GPRS/UMTS ця інформація, наприклад, передається по радіомережі, у разі 3GPP WLAN ця інформація під час ідентифікації доступу передається в кінцевий пристрій, у разі стаціонарної мережі наступного покоління міг би застосовуватися спосіб, подібний тому, що використовується у додатку 3GPP WLAN), можна відмовитися від спеціальної IMS-реєстрації, якщо кінцевий пристрій вже зареєстрований в IMS, і порівняння між збереженим ідентифікатором початкової мережі і отриманим ідентифікатором відвідуваної мережі показало, що обидві мережі ідентичні, і, тобто, кінцевий пристрій переміщується не в чужій мережі. Оскільки користувачі переважним чином знаходяться в своїй початковій мережі, і кінцевий пристрій, для того, щоб завжди бути «включеним» і, тим самим, досяжним, завжди повинен реєструватися в IMS, за допомогою цього способу можна в більшості випадків уникнути спеціальної IMS-реєстрації для екстрених викликів з відповідним встановленням PDPконтексту у разі GPRS/UMTS. Згідно з одним варіантом виконання цього узагальненого способу у винаході запропоновано, що P-CSCF у відповіді на запит реєстрації кінцевого пристрою (SIP 200 OK як відповідь на повідомлення SIP REGISTER) посилає до кінцевого пристрою ідентифікатор мережі, в якій він сам знаходиться. Якщо кінцевий пристрій, як описано вище, встановлює, що він знаходиться у відвідуваній мережі, а не в початковій мережі, то він за допомогою інфо 7 рмації, яку він отримав під час реєстрації від PCSCF, може визначити, чи знаходиться P-CSCF також у відвідуваній мережі. Якщо це має місце, то спеціальна IMS-реєстрація для екстрених викликів більше не потрібна. Кінцевий пристрій під час екстрених викликів може негайно встановити SIPсесію за допомогою повідомлення SIP INVITE. У всіх інших випадках потрібна реєстрація для екстрених викликів. Цей альтернативний спосіб охоплює сценарії, в яких застосовний описаний вище спосіб, але є більш загальнозастосовним. Якщо не кожний P-CSCF в змозі обробляти екстрені виклики, P-CSCF може також послати інформацію, що відноситься до цього, у відповіді на запит реєстрації від цього кінцевого пристрою. Кінцевий пристрій повинен потім цю інформацію брати до уваги при прийнятті рішення чи слід проводити спеціальну реєстрацію для екстрених викликів чи ні. За допомогою винаходу описуються способи, за допомогою яких в більшості випадків можна відмовитися від спеціальної IMS-реєстрації для екстрених викликів, а у разі систем доступу GPRS/UMTS також від встановлення власного PDP-контексту. Оскільки встановлення PDPконтексту і IMS-реєстрація є процедурами, які вимагають витрат часу, тим самим забезпечується істотна економія часу, що є важливою вимогою особливо під час екстрених викликів. Винахід може використовуватися, зокрема, в стільникових системах мобільного радіозв'язку, а також в мережах WLAN/WIMAX і в стаціонарних мережах. Інші ознаки і переваги винаходу виходять з приведених нижче пунктів формули винаходу і подальшого опису прикладу виконання з посиланнями на креслення, на якому показане таке: Фіг. 1 - діаграма послідовності операцій, яка показує, яким чином кінцевий пристрій після успішної IMS-реєстрації може розмістити екстрений 95629 8 виклик по мережі мобільного радіозв'язку без необхідності проводити перед цим спеціальну реєстрацію для екстрених викликів в IMS. На фіг. 1 показані компоненти "S-CSCF", "PCSCF", "GGSN", "SGSN", "мережа радіодоступу" мережі мобільного радіозв'язку, відомого фахівцю, наприклад, із специфікацій на www etsi org або www 3gррр org. Кінцевий пристрій (фіг. 1, «кінцевий пристрій») реєструється в мережі мобільного радіозв'язку і одержує мережну ідентифікацію («MCC1/MNC1») відвідуваної їм мережі мобільного радіозв'язку. Кінцевий пристрій встановлює потім PDPконтекст до GGSN мережі мобільного радіозв'язку і одержує IP-адресу і P-CSCF-адресу, призначену для комунікації з P-CSCF. Потім кінцевий пристрій реєструється в PCSCF в IMS (повідомленням "SIP REGISTER"). Від P-CSCF кінцевий пристрій одержує мережну ідентифікацію «MCC2/MNC2 мережі», в якій знаходиться цей P-CSCF (повідомленням «SIP 200 OK»). Якщо пізніше кінцевий пристрій повинен розмістити екстрений виклик, то це можливо, наприклад, таким чином: Порівняння (збереженої в кінцевому пристрої після його сповіщення/аутентифікації і т.д. у відвідуваній їм мережі мобільного радіозв'язку) мережної ідентифікації «MCC1/MNC1 мережі», відвідуваної кінцевим пристроєм, з мережною ідентифікацією «MCC2/MNC2 мережі», в якій знаходиться цей P-CSCF, показує, що P-CSCF знаходиться в мережі, відвідуваній кінцевим пристроєм. Тому кінцевий пристрій не проводить ніякої спеціальної (власної/подальшої) реєстрації для бажаного йому екстреного виклику, а негайно встановлює екстрений виклик за допомогою повідомлення SIP INVITE. Тим самим забезпечується економія часу. 9 Комп’ютерна верстка Мацело М. 95629 Підписне 10 Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601