Спосіб визначення ендотеліальної дисфункції у хворих з гіпертонічною хворобою, асоційованою з ожирінням

Реферат: Спосіб визначення ендотеліальної дисфункції у хворих з гіпертонічною хворобою, асоційованою з ожирінням включає вимір дії ендотелійзалежного стимулу. Як ендотелійзалежний стимул вимірюють рівень сечової кислоти, причому зменшення функції ендотелію діагностують по мірі збільшення рівня сечової кислоти більше 420 мкмоль/л для чоловіків та більше 360 мкмоль/л для жінок. UA 97111 U (12) UA 97111 U UA 97111 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до кардіології та ендокринології, і може бути використана для визначення ендотеліальної дисфункції у хворих з гіпертонічною хворобою, асоційованою з ожирінням. Протягом останніх декількох десятиліть були проведені дослідження, які показали, що ендотелій судин бере активну участь у регуляції судинного тонусу й судинного гемостазу і є паракринним, ендокринним і аутокринним органом. Дослідження стану ендотелію свідчать про те, що виникнення ендотеліальної дисфункції є першим важливим кроком у розвитку атеросклерозу й формуванні атеросклеротичних поразок. При виникненні ендотеліальної дисфункції відбувається зниження синтезу і біодоступності вазодилататорів, зокрема оксиду азоту (NO). Разом зі зниженням вироблення NO ендотелій може стати більш чутливим до вазопресорів або збільшити їхній синтез. Серед захворювань, які приводять до розвитку дисфункції ендотелію, слід вказати гіпертонічну хворобу (ГХ) і ожиріння (ОЖ). Виникнення цих патологічних станів пов'язане з формуванням метаболічних, нейрогуморальних і гемодинамічних порушень, що впливають на стан ендотелію. При ГХ підвищення артеріального тиску викликає виникнення зони напруги на ендотелії, що в підсумку приводить до його пошкодження [The effect of exertional hypertension evoked by weight lifting on vascular endothelial function / J.W. Jurva S.A. Phillips, A.Q. Syed et al. // J Am Coll Cardiol. - 2006. - Vol. 48 (3). - P. 588-589; Mechanisms of endothelial dysfunction in obesityassociated hypertension / N.S. Lobato, F.P. Filgueira, E.N. Akamine et al. // Braz J Med Biol Res. 2012. - Vol. 45 (5). - P. 392-400]. Тому визначення функції ендотелію є важливим діагностичним і прогностичним критерієм у хворих з гіпертонічною хворобою й ожирінням. Принцип методик клінічної оцінки судиннорухової функції ендотелію можна представити як вимір дії ендотелійзалежного стимулу (фармакологічного або механічного) на діаметр судини й/або кровотік по ній. З фармакологічних стимулів зазвичай використовують ацетилхолін, а з механічних - тимчасову оклюзію судини з виміром реакції великої судини на реактивну гіперемію. Дію стимулів оцінюють під час прямої ангіографічної (найчастіше коронарної) і ультразвукової візуалізації. Кровотік вимірюють допплерографічно, у тому числі внутрішньосудинними датчиками. Коронарографічне дослідження - коштовний і не завжди доступний метод. Його не можна застосовувати для спостереження за змінами функції ендотелію під впливом проведеного лікування. Тому все більше розповсюдження одержують неінвазивні методи. Основною неінвазивною методикою, яку використовують для оцінки судиннорухової функції ендотелію, є вимір реакції плечової артерії на реактивну гіперемію [Бувальцев В.И. Дисфункция эндотелия как новая концепция профилактики и лечения сердечно-сосудистых заболеваний / В.И. Бувальцев // Международный медицинский журнал. - 2001. - № 3. - С. 4-11]. Даний спосіб визначення ендотеліальної дисфункції у хворих з гіпертонічною хворобою, асоційованою з ожирінням, є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю і результатом, тому його обрано за найближчий аналог. В основу корисної моделі поставлена задача розширення арсеналу способів визначення ендотеліальної дисфункції у хворих з гіпертонічною хворобою, асоційованою з ожирінням. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі визначення ендотеліальної дисфункції у хворих з гіпертонічною хворобою, асоційованою з ожирінням, що включає вимір дії ендотелійзалежного стимулу, в якому згідно з корисною моделлю, як ендотелійзалежний стимул вимірюють рівень сечової кислоти, причому зменшення функції ендотелію діагностують по мірі збільшення рівня сечової кислоти більше 420 мкмоль/л для чоловіків та більше 360 ммоль/л для жінок. Технічний результат корисної моделі, а саме розширення арсеналу способів визначення ендотеліальної дисфункції у хворих з ГХ, асоційованою з ОЖ, обумовлений синергізмом дій медичної технології, що заявляється. Спосіб виконують наступним чином: у хворих з ГХ, асоційованою з ОЖ, визначають рівень сечової кислоти. Причому погіршення функції ендотелію діагностують по мірі збільшення рівня сечової кислоти. Теоретичною передумовою способу є той факт, що підвищення рівня сечової кислоти (СК) у крові часто виявляють у хворих, що мають метаболічні порушення (так званий метаболічний синдром). У ряді робіт був встановлений негативний вплив збільшення показників СК на прогноз хворих із соматичною патологією і збільшення смертності. Є цілий ряд досліджень, результати яких вказують на важливе фізіологічне значення СК. Було виявлено, що СК є потужним антиоксидантом, помірним нейростимулятором і нейропротектором [Waring W.S. Uric acid: an important antioxidant in acute ischaemic stroke / W.S. Waring // Q J Med. - 2002. - Vol. 95. - P. 691 1 UA 97111 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 693; Uric acid best predicts metabolically unhealthy obesity with increased cardiovascular risk in youth and adults / H. Mangge, S. Zelzer, P. Puerstner et al. // Obesity. - 2013. - Vol. 14(1). - E71-E77]. Ефективність способу доведена клінічними випробуваннями. У дослідження було включено 67 хворих ГХ І і II стадії, 1-3 ступеня підвищення артеріального тиску (AT). Перебіг захворювання був ускладнений розвитком ожиріння І-ІІ ступеня. Середній вік досліджуваних склав (58,13±1,95) років. Чоловіків було 19 (41,81 %), жінок - 26 (58,19 %). Залежно від рівня гіперурікемії хворі були розділені на дві підгрупи. В 1-у ввійшли пацієнти з нормоурікемією (НУ) (n=32), в 2-у - пацієнти з безсимптомною гіперурікемією (БГУ) (n=35). Групу контролю склали 12 практично здорових нормотензивних пацієнтів, порівнянних за статтю і віком із хворими основної групи. Набір хворих виконувався згідно модифікованих критеріїв Adult Treatment Panel III (ATP III) (2005 p.), схвалених у Європейських рекомендаціях з лікування артеріальної гіпертензії (2007) і рекомендованих Українською асоціацією кардіологів з профілактики й лікування артеріальної гіпертензії (2008). Показники нормального рівня сечової кислоти встановлювалися відповідно до рекомендацій Європейської антиревматичної ліги (EULAR) з діагностики й лікування подагри (2006). Верхня границя норми сечової кислоти мала тендерні відмінності, у чоловіків її величина складала 420 мкмоль/л, у жінок - 360 мкмоль/л. При відборі пацієнтів з дослідження виключили хворих із симптоматичною артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом, активними запальними процесами, ішемічною хворобою серця, серцевою недостатністю високого функціонального класу (III-IV по NYHA), подагрою, захворюваннями нирок, печінки, крові, пацієнтів, що зловживають алкоголем і мають психічні захворювання. Хворим були проведені загальноприйняті клініко-лабораторні й інструментальні обстеження. Рівень AT визначали як середнє із трьох вимірів, проведених з інтервалом в 5 хвилин у положенні сидячи. Здійснювалася оцінка антропометричних показників: ріст, маса тіла, окружність талії (ОТ). 2 2 Визначали індекс маси тіла (ІМТ) за формулою ІМТ = маса тіла(кг)/ріст(м ). При ІМТ>30,0 кг/м діагностували ожиріння. Для верифікації абдомінального ожиріння виконувався вимір ОТ, показник вважався підвищеним, якщо перевищував 94 см у чоловіків і 80 см у жінок. Для вивчення функції ендотелію виконувалося визначення ендотелійзалежної вазодилатації (ЕЗВД), метаболітів оксиду азоту (NO2+NO3) (МОА), мікроальбумінурії (МАУ) і інгібітору субстрату синтази оксиду азоту - асиметричного диметиларгініну (АДМА). ЕЗВД оцінювали за результатами манжеточної проби з реактивною гіперемією. Дослідження виконувалося на ультразвуковому діагностичному комплексі Vivid 3 (General Electric, США), для сканування плечової артерії використовувався датчик із частотою 7,5 МГц. Свідченням порушення ендотеліальної функції було зниження приросту ЕЗВД після декомпресії плечової артерії. Діагностично значимою вважалася вазодилатація менше 10 %. Визначення сечової кислоти виконувалося ферментним способом на фотометрі-аналізаторі Humareader N 2106 (Німеччина). Дослідження АДМА в крові виконувалося набором фірми "Immunodiagnostika" (Німеччина), МАУ визначалася набором Транум" (Україна). Сума стабільних метаболітів оксиду азоту (NO 2 і NO3) у сироватці крові досліджувалася спектрофотометричним методом із застосуванням реактиву Гріса. Статистичний аналіз проводився з використанням методів параметричної статистики. Обробку отриманих результатів виконували за допомогою пакета програм Statistica, версія 6.0. Дані представлені у вигляді М(m), де М - середнє, a m - стандартне відхилення. Статистично значимими вважалися розходження при р