Спосіб лікування опікової хвороби та зон паранекрозу

Реферат: Спосіб лікування опікової хвороби та зон паранекрозу включає загальну інфузійнотрансфузійну, антикоагулянтну, дезінтоксикаційну, антигіпоксемічну та антибактеріальну, імуностимулюючу, спазмолітичну, гемо- і цитопротекторну терапію. Також місцеву терапію шляхом стимуляції регенераторних механізмів та обробки озонованими препаратами поверхні опікової рани. До комплексу загальної інфузійно-трансфузійної терапії входять щоденні введення цитопротекторів прямої дії у вигляді озонованих інфузійних розчинів, додатково до місцевої терапії з етапу надання первинної лікарської допомоги щоденно здійснюють ін'єкційноінфільтративну обробку глибинної зони опікової рани озонованими препаратами цитопротекторів прямої дії. UA 98398 U (54) СПОСІБ ЛІКУВАННЯ ОПІКОВОЇ ХВОРОБИ ТА ЗОН ПАРАНЕКРОЗУ UA 98398 U UA 98398 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить медицини і може бути використана у хворих з опіковою хворобою, у яких розвиваються тяжкі порушення клітин в зоні паранекрозу з припиненням виконання цією зоною гранично-захисної функції і, як наслідок, проникненням токсичних продуктів розпаду мертвих тканин до внутрішнього середовища хворого. Відомий спосіб аутоліпографтингу за пат. №92051 U (UA, заявл. 6.03.2014, опубл. 25.07.2014, №14, Спосіб аутоліпографтингу в місцевому лікуванні глибоких опіків). Він включає місцеву терапію шляхом стимуляції регенераторних механізмів та обробки озонованими препаратами поверхні опікової рани, а саме: багатофокусним внутрішньо-тканинним введенням аутожирового трансплантата по периферії та в зону опікового ушкодження. Внутрішньотканинне введення аутожирового трансплантата виконують під опіковий струп, щоденно та багатофокусно впродовж 7-10 днів. Підготовку аутожирового трансплантата здійснюють шляхом просочення донорської зони лікарським розчином з наступною шприцевою ліпоаспірацією, фракціонуванням та введенням хворому середньої фракції. Просочення донорської зони виконують на першому етапі стаціонарного лікування хворого. Цей спосіб дозволяє покращити функціональний стан клітин зони паранекрозу на ранніх етапах опікового ураження та підвищити їх гранично-захисну функцію, не чекаючи купірування гострих проявів опікової хвороби (опікового шоку, гострої опікової токсемії, септико-токсемії) починати місцеве лікування. Але не у всіх хворих можливо отримати достатній об'єм аутожирових клітин, оскільки такі хворі часто виснажені. Також при острівковому введенні аутожирової тканини не захоплюється вся зона паранекрозу, що не дозволяє досягти рівномірності позитивних ефектів, що описані вище. До того ж, больовий ефект в даній зоні призводить до надмірного роздратування нервових рецепторів та нервових центрів ЦНС, що, в свою чергу, призводить до неадекватної вегетативної реакції відповіді, утворюючи замкнуте коло. Спосіб не дозволяє впливати на токсини, які вже проникли до внутрішнього середовища організму і продовжують ураження функцій внутрішніх органів та тканин. Найбільш близьким до корисної моделі за суттю є спосіб лікування опікової хвороби за пат. № №88032 U (UA, заявл.14.10.2013, опубл. 25.02.2014, № 4, Спосіб профілактики і лікування опікової хвороби та її ускладнень). Він включає загальну інфузійно-трансфузійну, антикоагулянтну, дезінтоксикаційну, антигіпоксемічну та антибактеріальну, імуностимулюючу, спазмолітичну, гемо- і цитопротекторну терапію, а також місцеву терапію шляхом стимуляції регенераторних механізмів та обробки озонованими препаратами поверхні опікової рани. Як загальну терапію виконують щоденні внутрішньовенні інфузії озонованого фізіологічного розчину (ОФР) впродовж 15 днів у сполученні з великою аутогемоозонотерапією (ВАГОТ) донорської та аутокрові, а також плазми через день 7-8 разів. До комплексу місцевої дезінтоксикаційної та аналгетичної терапії входять параендолімфатичне та періневральне введення ОФР 2-3 рази на тиждень впродовж 3 тижнів. Спосіб дозволяє проводити загальну детоксикацію організму за рахунок комплексного впливу озонованого фізіологічного розчину та великої аутогемотерапії. Відмежування зони опікового некрозу і продуктів клітинного розпаду досягається паралімфатичним та параневральним введенням фізіологічного розчину, чим перериваються шляхи відтоку токсичних продуктів із осередку опікового ураження до внутрішнього середовища організму хворого. Але вживання фізіологічного розчину не дає можливості покращити артеріальний та венозний кровообіг, оскільки не дозволяє здійснити тривале підвищення об'єму циркулюючої крові з покращенням мікроциркуляторного судинного русла та видаленням токсичних інгредієнтів із зони ураження. Крім цього, спосіб при гострих ендогенних інтоксикаціях не робить антигіпоксичного та антиоксидантного впливу, оскільки він не відновлює аеробні процеси в клітинах та енергетичний клітинний потенціал. В основу корисної моделі поставлена задача створення способу, який дозволяє впливати на клітинні елементи зони паранекрозу як з боку загального детоксикаційного антигіпоксичної і антиоксидантної дії на весь організм, так і місцево, зменшенням продукції вільних радикалів і відновленням клітинного потенціалу. Поставлена задача вирішується тим, що в способі лікування опікової хвороби та зон паранекрозу, який включає загальну інфузійно-трансфузійну, антикоагулянтну, дезинтоксикаційну, антигипоксемічну та антибактеріальну, імуностимулюючу, спазмолітичну, гемо- і цитопротекторну терапію, а також місцеву терапію шляхом стимуляції регенераторних механізмів та обробки озонованими препаратами поверхні опікової рани, згідно з корисною моделлю до комплексу загальної інфузійно-трансфузійної терапії входять щоденні введення цитопротекторів прямої дії у вигляді озонованих інфузійних розчинів, додатково до місцевої терапії з етапу надання первинної лікарської допомоги щоденно здійснюють ін'єкційно 1 UA 98398 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 інфільтративну обробку глибинної зони опікової рани озонованими препаратами цитопротекторів прямої дії. Згідно з корисною моделлю, як цитопротектори прямої дії вибирати озоновані розчини реамберину (сукцинату) та реополіглюкіну (декстрану), притому озонований реамберин уводять місцево шляхом інфільтрації зони опікового паранекрозу сумарно не більше 1000 мл, одночасно інфузійно-трансфузійну терапію здійснюють шляхом послідовного введення озонованих реополіглюкіну та реамберину в кількості до 1000 мл кожного. Згідно з корисною моделлю, озоновані розчини реополіглюкіну та реамберину виготовляти ех tempore шляхом барботажу озоно-кисневою сумішшю розчинів: 1,5 % інфузійний розчин реамберину в полімерних контейнерах об'ємом 500 мл впродовж 30 хвилин при концентрації озону в озоно-кисневій суміші 20±2мг/л, а 10 % інфузійний розчин реополіглюкіну в скляних контейнерах об'ємом 400 мл впродовж 20 хвилин при концентрації озону в озоно-кисневій суміші 16±2мг/л. Введення реополіглюкіну внутрішньовенно перед введенням реамберину дозволяє підготовити організм постраждалого за рахунок покращення загального та капілярного кровотоку, ліквідації підвищеної агрегації формених елементів крові та введення основного енергетичного продукту - полімеру глюкози з молекулярною масою 30000-40000 - який довгий час (до 6 місяців) зберігається в кровоносному руслі і поступово використовується організмом для його енергетичних потреб, метаболізуючись до глюкози. Наступне загальне (внутрішньовенне) та місцеве (ін'єкційне в зону паранекрозу) введення реамберину (інфузійного розчину янтарної кислоти та N-метилглюкаміну), який проникає до ушкоджених клітин, дозволяє стабілізувати структуру і функцію клітинних мітохондрій, підвищити клітинну енергетику (збільшити синтез АТФ), покращити синтез клітинних білків та характер іонного обміну. Основою обох препаратів є полііонні сольові розчини і при озонуванні вони стають носіями як активних форм кисню, так і озонідів. В комплексі з янтарною кислотою та декстраном (полімером глюкози) це дозволяє суттєво активізувати аеробні процеси в клітинах за рахунок стимулювання ферментативних процесів циклу Кребса. Заявнику невідомі приклади застосування озонованих реополіглюкіну та реамберину для максимального збереження життєздатності і функцій клітин зони опікового паранекрозу. Докладний опис способу наведений на прикладі його застосування в клініці. Клінічний приклад. Хворий С., 35 років, був прийнятий в ургентному порядку в клініку Харківського опікового центру з опіком спини та сідниць III-IV ступеня загальною площею 15 % поверхні тіла. В комплекс інфузійно-трансфузійної терапії входили введення цитопротекторів прямої дії у вигляді озонованих інфузійних розчинів реополіглюкіну (декстрану) та реамберину (сукцинату), які готували ex tempore шляхом барботажу озоно-кисневою сумішшю розчинів. 10% інфузійний розчин реополіглюкіну в скляних контейнерах об'ємом 400 мл барботувався впродовж 20 хвилин при концентрації озону в озоно-кисневій суміші 16±2мг/л, після чого починали його внутрішньовенну інфузію. Одночасно 1,5 % інфузійний розчин реамберину в двох полімерних контейнерах об'ємом по 500 мл барботували впродовж 30 хвилин при концентрації озону в озоно-кисневій суміші 20±2мг/л, один з яких використали для внутрішньовенного введення, а інший - для ін'єкційного інфільтрування зони паранекрозу. Враховуючи велику за площею зону паранекрозу, потребувалося для повного насичення всього клітинного масиву, що оточує зону опікового некрозу, провести озонування і використання ще одного полімерного контейнера з інфузійним реамберином об'ємом 500 мл. Зазначену інфузійно-трансфузійну терапію проводили 3 доби, після чого була виконана некректомія з аутодермопластикою вільними шкірними клаптями. Некректомія була полегшена за рахунок нового підходу до збереження життєздатності клітин зони паранекрозу з розвитком однієї чіткої демаркаційної лінії і підготовленості підлеглих тканин до закриття дефекту шляхом аутодермопластики. Отримане практично повне приживлення шкірних трансплантатів, хворий виписаний із стаціонару на 32 добу після надходження в задовільному стані. Таким чином, використання способу за корисною моделлю дозволяє впливати на клітинні елементи зони паранекрозу як з боку загального детоксикаційного антигіпоксичної і антиоксидантної дії на весь організм, так і місцево, зменшенням продукції вільних радикалів і відновленням клітинного потенціалу. 2 UA 98398 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 10 15 20 1. Спосіб лікування опікової хвороби та зон паранекрозу, що включає загальну інфузійнотрансфузійну, антикоагулянтну, дезінтоксикаційну, антигіпоксемічну та антибактеріальну, імуностимулюючу, спазмолітичну, гемо- і цитопротекторну терапію, а також місцеву терапію шляхом стимуляції регенераторних механізмів та обробки озонованими препаратами поверхні опікової рани, який відрізняється тим, що до комплексу загальної інфузійно-трансфузійної терапії входять щоденні введення цитопротекторів прямої дії у вигляді озонованих інфузійних розчинів, додатково до місцевої терапії з етапу надання первинної лікарської допомоги щоденно здійснюють ін'єкційно-інфільтративну обробку глибинної зони опікової рани озонованими препаратами цитопротекторів прямої дії. 2. Спосіб лікування опікової хвороби та зон паранекрозу за п. 1, який відрізняється тим, що як цитопротектори прямої дії вибирають озоновані розчини реамберину (сукцинату) та реополіглюкіну (декстрану), притому озонований реамберин уводять місцево шляхом інфільтрації зони опікового паранекрозу сумарно не більше 1000 мл, одночасно інфузійнотрансфузійну терапію здійснюють шляхом послідовного введення озонованих реополіглюкіну та реамберину в кількості до 1000 мл кожного. 3. Спосіб лікування опікової хвороби та зон паранекрозу за пп.1, 2, який відрізняється тим, що озоновані розчини реополіглюкіну та реамберину виготовляють ex tempore шляхом барботажу озоно-кисневою сумішшю розчинів: 1,5 % інфузійний розчин реамберину в полімерних контейнерах об'ємом 500 мл впродовж 30 хвилин при концентрації озону в озоно-кисневій суміші 20±2 мг/л, а 10 % інфузійний розчин реополіглюкіну в скляних контейнерах об'ємом 400 мл впродовж 20 хвилин при концентрації озону в озоно-кисневій суміші 16±2 мг/л. Комп’ютерна верстка А. Крулевський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3