Ізольоване антитіло або його фрагмент, що зв’язується з b-клото, рецепторами fgf і їхніми комплексами

Реферат: Винахід належить до ізольованого антитіла або його фрагмента, що індукує FGF21опосередкований сигналінг, та до фармацевтичної композиції, яка містить зазначене антитіло. UA 109888 C2 (12) UA 109888 C2 UA 109888 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Дана заявка претендує на пріоритет тимчасової заявки на патент США № 61/267321 від 7 грудня 2009 р. і тимчасової заявки на патент США № 61/381846 від 10 вересня 2010 р., зміст яких цілком включено сюди як посилання. ПЕРЕЛІК ПОСЛІДОВНОСТЕЙ Дана заявка містить перелік послідовностей, що був наданий у форматі ASCII через мережу інтернет із застосуванням шифрованої файлової системи EFS і зміст якого цілком включено сюди як посилання. Зазначена копія файлу у форматі ASCII, створена 24 листопада 2010 р., названа A-1519-WO-PCT.txt і має розмір 645894 байт. ГАЛУЗЬ ТЕХНІКИ Даний винахід відноситься до молекул нуклеїнових кислот, що кодують антиген-єднальні білки, які зв'язуються з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4. Даний винахід також спрямований на створення антиген-єднальних білків, які зв'язуються з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4, включаючи антиген-єднальні білки, які індукують FGF21-подібний сигналінг, а також на створення фармацевтичних композицій, що містять антиген-єднальні білки, які зв'язуються з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4, включаючи антиген-єднальні білки, які індукують FGF21-подібний сигналінг, і відноситься до способів лікування порушення обміну речовин із застосуванням таких нуклеїнових кислот, поліпептидів або фармацевтичних композицій. Також запропоновані способи діагностики із застосуванням антиген-єднальних білків. РІВЕНЬ ТЕХНІКИ Фактор росту фібробластів 21 (FGF21) – це поліпептид, що секретується й належить до підродини факторів росту фібробластів (FGF), що включає FGF19, FGF21 і FGF23 (Itoh et al., (2004) Trend Genet. 20:563-69). FGF21 є нетиповим представником FGF, тому що його активність не залежить від гепарину, і він функціонує як гормон у процесах регуляції метаболізму глюкози, ліпідів і енергетичного метаболізму. Він експресується на високому рівні в печінці й підшлунковій залозі і є єдиним членом сімейства FGF, що в основному експресується в печінці. Трансгенні миші зі надекспресією FGF21 володіють метаболічними фенотипами, що характеризуються повільною швидкістю росту, низькими рівнями глюкози й тригліцеридів у плазмі й відсутністю пов'язаного з віком діабету 2 типу, гіперплазії острівцевих клітин підшлункової залози й ожиріння. Фармакологічне введення рекомбінантного білку FGF21 у моделях гризунів і приматів приводить до нормалізації рівнів глюкози в плазмі, зниженню рівнів тригліцеридів і холестерину й поліпшенню переносимості глюкози й чутливості до інсуліну. Крім того, FGF21 викликає зниження маси тіла й об'єму жирової тканини шляхом підвищення енерговитрат, фізичній активності й інтенсивності метаболізму. Результати експериментальних досліджень свідчать на користь фармакологічного введення FGF21 для лікування діабету 2 типу, ожиріння, дисліпідемії й інших метаболічних станів або порушень у людини. FGF21 є синтезованим у печінці ендокринним гормоном, що стимулює поглинання глюкози адипоцитами й гомеостаз ліпідів за допомогою активації їхнього рецептора. Заслуговує на увагу той факт, що, крім канонічного рецептора для FGF, рецептор для FGF21 також містить асоційований з мембраною β-Клото в якості істотного кофактора. Активація рецептора FGF21 приводить до множинних ефектів, що зачіпають ряд метаболічних параметрів. У ссавців FGF опосередковують свою дію через набір із чотирьох рецепторів для FGF, FGFR1-4, які, у свою чергу, експресуються у вигляді безлічі сплайс-варіантів, наприклад, FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4. Кожний рецептор для FGF містить внутрішньоклітинний тирозин-кіназний домен, що активується при зв'язуванні ліганду, що приводить до впливу на розташовані нижче сигнальні шляхи, що включають білки MAPK (Erk1/2), RAF1, AKT1 і білки STAT. (Kharitonenkov et al., (2008) BioDrugs 22:37-44). У деяких повідомленнях було висловлене припущення, що "c"- сплайс-варіанти рецепторів FGFR1-3 демонструють специфічну афінність у відношенні β-Клото й можуть діяти як ендогенні рецептори для FGF21 (Kurosu et al., (2007) J. Biol. Chem. 282:26687-26695); Ogawa et al., (2007) Proc. Natl. Acad. Sci. USA 104:7432-7437); Kharitonenkov et al., (2008) J. Cell Physiol. 215:1-7). У печінці, де у великій кількості експресуються як β-Клото, так і FGFR4, FGF21 не індукує фосфорилювання MAPK, незважаючи на міцне зв'язування FGF21 з комплексом β-Клото-FGFR4. У клітинах 3T3-L1 і білої жирової тканини FGFR1, мабуть, є найпоширенішим рецептором і тому, з найбільшою ймовірністю, головні функціонально активні рецептори для FGF21 у цій тканині є комплексами βКлото/FGFR1c. 1 UA 109888 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Даний винахід спрямований на створення антиген-єднального білка людини (або гуманізованого антиген-єднального білка), такого як моноклональне антитіло, що індукує FGF21-подібний сигналінг, наприклад, агоністичного антитіла, що імітує функціональну активність FGF21. Таке антитіло є молекулою з FGF21-подібною активністю й селективністю, але з додатковими терапевтично важливими характеристиками, типовими для антитіла, такими як стабільність білка, відсутність імуногенності, простота одержання й тривалий період напіввиведення in vivo. СУТНІСТЬ ВИНАХОДУ Пропонується ізольований антиген-єднальний білок, що індукує FGF21-опосередкований сигналінг. Також пропонується ізольований антиген-єднальний білок, що специфічно зв'язується щонайменше з одним з наступних об'єктів: ((i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; і (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4, при цьому антиген-єднальний білок індукує FGF21-опосередкований сигналінг. В одному з варіантів втілення запропоновані антиген-єднальні білки містять амінокислотну послідовність, обрану із групи, що складається з: (a) CDR3 легкого ланцюга, що містить послідовність, обрану із групи, що складається з: (i) послідовності CDR3 легкого ланцюга, що відрізняється в сумі не більше ніж на три додані, замінені й/або делетовані амінокислоти від послідовності CDR3, обраної із групи, що складається з послідовностей CDR3 легкого ланцюга L1-L18, SEQ ID №: 180-194; (ii) QVWDX1X2SDHVV (SEQ ID №: 276); (iii) QQX3GX4X5X6X7T (SEQ ID №: 283); (iv) LQHNSYPLT (SEQ ID №: 267); (v) MQSLQTPFT (SEQ ID №: 268); (vi) QQYNNWPPT (SEQ ID №: 269); (vii) MQSIQLPRT (SEQ ID №: 270); (viii) QQANDFPIT (SEQ ID №: 271); (ix) MQALQTPCS (SEQ ID №: 272); (б) CDR3 важкого ланцюга, що містить послідовність, обрану із групи, що складається з: (i) послідовності CDR3 важкого ланцюга, що відрізняється в сумі не більше ніж на чотири додані, замінені й/або делетовані амінокислоти від послідовності CDR3, обраної із групи, що складається з послідовностей CDR3 важкого ланцюга H1-H18, SEQ ID №: 145-157; (ii) X34X16X17X18GX19YYYX20GMDV (SEQ ID №: 322); (iii) SLIVVX21VY X22LDX23 (SEQ ID №: 326); (iv) IVVVPAAIQSYYYYYGMGV (SEQ ID №: 311); (v) DPDGDYYYYGMDV (SEQ ID №: 312); (vi) TYSSGWYVWDYYGMDV (SEQ ID №: 313); (vii) DRVLSYYAMAV (SEQ ID №: 314); (viii) VRIAGDYY YYYGMDV (SEQ ID №: 315); (ix) ENIVVIPAAIFAGWFDP (SEQ ID №: 316) й (x) DRAAAGLHYYYGMDV (SEQ ID №: 317); або (в) послідовності CDR3 легкого ланцюга по п. (a) і послідовності CDR3 важкого ланцюга по п. (б); де X1 є G, S або N; X2 є N, S або T; X3 є C, Y або S; X4 є G або S; X5 є A або S; X6 є P або F; X7 є L або відсутній; X34 є I, V або S; X16 є L або V; X17 є L, T або V; X18 є L, V, G або T; X19 є A, G або відсутній; X20 є Y, C або D; X21 є I або M; X22 є A або V; і X23 є H або Y; і при цьому антиген-єднальний білок специфічно зв'язується з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4. В іншому варіанті втілення запропоновані антиген-єднальні білки містять кожну з наступних послідовностей: (a) послідовність CDR1 легкого ланцюга, обраний із групи, що складається з: (i) CDR1 легкого ланцюга, що відрізняється не більше ніж на три додані, замінені й/або делетовані амінокислоти від послідовності CDR1 з L1-L18, SEQ ID №:158-170; (ii) RASQ X9 X10X11X12X13X14LA (SEQ ID №: 304); (iii) GGNNIGSX15SVH (SEQ ID №: 307); (iv) RSSQSLLX29X30NGX31X32X33LD (SEQ ID №: 310); (v) RASQSVNSNLA (SEQ ID №: 295); (vi) RASQDIRYDLG (SEQ ID №: 296); (vii) RASQGISIWLA (SEQ ID №: 297); і (viii) KSSQSLLQSDGKTYLY (SEQ ID №: 298); (б) послідовність CDR2 легкого ланцюга, обраний із групи, що складається з: (i) CDR2 легкого ланцюга, що відрізняється не більше ніж на дві додані, замінені й/або делетовані амінокислоти від послідовності CDR2 з L1-L18, SEQ ID №:171179; (ii) LGSX27RAS (SEQ ID №: 290); (iii) GX8SX28RAT (SEQ ID №: 294); (iv) AASSLQS (SEQ ID №: 284); (v) GVSTRAT (SEQ ID №: 285); (vi) DDSDRPS (SEQ ID №: 286); (vii) EVSNRFS (SEQ ID №: 287); (в) послідовність CDR1 важкого ланцюга, обраний з групи, що складається з: (i) CDR1 важкого ланцюга, що відрізняється не більше ніж на дві додані, замінені й/або делетовані амінокислоти від послідовності CDR1 з H1-H18, SEQ ID №:121-131; і (ii) NARMGVX39 (SEQ ID №: 352); (iii) X40YGIH (SEQ ID №: 355); (iv) DLSMH (SEQ ID №: 345); (v) DAWMS (SEQ ID №: 346); (vi) TYAMS (SEQ ID №: 347); (vii) SYFWS (SEQ ID №: 348); (viii) SYYWS (SEQ ID №: 131); (ix) SGGYNWS (SEQ ID №: 349); (г) CDR2 важкий ланцюг, обраний із групи, що складається з: (i) послідовності важкого ланцюга, що відрізняється не більше ніж на три додані, замінені й/або делетовані амінокислоти від послідовності CDR2 з H1-H18, SEQ ID №: 132-144; (ii) HIFSNDEKSYSTSLKX24 (SEQ ID №: 333); (iii) X25ISGSGVSTX26YADSVKG (SEQ ID №: 338); (iv) VIWYDGSX35KYYX36DSVKG (SEQ ID №: 341); (v) X37IYX38SGSTX41YNPSLKS (SEQ ID №: 344); (vi) GFDPEDGETIYAQKFQG (SEQ ID №: 327); (vii) RIKSKTDGGTTDYAAPVKG (SEQ ID №: 328); 2 UA 109888 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 (viii) RIYTSGSTNYNPSLKS (SEQ ID №: 329); (ix) RIKSKDGGTTDYAAPVKG (SEQ ID №: 330); (x) RIKSKX42DGGTTDYAAPVKG (SEQ ID №: 483); де X 9 є N або S; X10 є V або F; X11 є D або S; X12 є G або S; X 1 3 є S, N або T; X 1 4 є S або Y;X 1 5 є E або Q; X29 є Y або H; X30 є Y або S; X31 є F або Y; X32 є T або N; X33 є Y або F; X27 є N або D; X8 є A або T; X28 є S або F; X39 є S або N; X24 є S або N; X25 є G або A; X26 є H, Y або N; X35 є D або I; X36 є A або G; X37 є N або R; X38 є Y або T; X 41 є Y або N; X42 є T або відсутній; (д) CDR1 легкий ланцюг по п. (a) і CDR2 легкий ланцюг по п. (б); (е) CDR1 легкий ланцюг по п. (a) і CDR1 важкий ланцюг по п. (в); (ж) CDR1 легкий ланцюг по п. (a) і CDR2 важкий ланцюг по п. (г); (з) CDR1 легкий ланцюг по п. (б) і CDR1 важкий ланцюг по п. (в); (і) CDR1 важкий ланцюг по п. (в) і CDR2 важкий ланцюг по п. (г); (к) CDR2 легкий ланцюг по п. (б) і CDR2 важкий ланцюг по п. (г); (л) CDR1 легкий ланцюг по п. (a), CDR2 легкий ланцюг по п. (б) і CDR1 важкий ланцюг по п. (в); (м) CDR2 легкий ланцюг по п. (б), CDR1 важкий ланцюг по п. (в) і CDR2 важкий ланцюг по п. (г); (н) CDR1 легкий ланцюг по п. (a), CDR1 важкий ланцюг по п. (в) і CDR2 важкий ланцюг по п. (г); або (о) CDR1 легкий ланцюг по п. (a), CDR2 легкий ланцюг по п. (б), CDR2 важкий ланцюг по п. (в), і CDR2 важкий ланцюг по п. (г), при цьому зазначений антиген-єднальний білок специфічно зв'язується з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4. У ще одному варіанті втілення запропоновані антиген-єднальні білки містять кожну з наступних послідовностей: (a) варіабельний домен легкого ланцюга, що містить: (i) послідовність CDR1 легкого ланцюга, обраний з SEQ ID №: 158-170; (ii) послідовність CDR2 легкого ланцюга, обраний з SEQ ID №: 171-179; (iii) послідовність CDR3 легкого ланцюга, обраний з SEQ ID №: 180-194; і (б) варіабельний домен важкого ланцюга, що містить: (i) послідовність CDR1 важкого ланцюга, обраний з SEQ ID №: 121-131; (ii) послідовність CDR2 важкого ланцюга, обраний з SEQ ID №: 132-144; і (iii) послідовність CDR3 важкого ланцюга, обраний з SEQ ID №: 145-157; або (в) варіабельний домен легкого ланцюга по п. (a) і варіабельний домен важкого ланцюга по п. (б), при цьому антиген-єднальний білок специфічно зв'язується з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4. У ще одному варіанті втілення запропоновані антиген-єднальні білки містять кожну з наступних послідовностей: (a) послідовність варіабельного домена легкого ланцюга, обраний із групи, що складається з: (i) амінокислот, що мають послідовність, по меншій міні на 80% ідентичну послідовності варіабельного домена легкого ланцюга, обраної з V L1-VL18, SEQ ID №: 48-65; (ii) послідовності амінокислот, що кодується полінуклеотидною послідовністю, що щонайменше на 80% ідентична полінуклеотидній послідовності, що кодує послідовність варіабельного домена легкого ланцюга VL1-VL18, SEQ ID №: 48-65; (б) послідовність варіабельного домена важкого ланцюга, обраний із групи, що складається з: (i) амінокислот, що мають послідовність, по меншій міні на 80% ідентична послідовності варіабельного домена важкого ланцюга, обраної з VH1-VH18 з SEQ ID №: 66-84; (ii) послідовності амінокислот, що кодується полінуклеотидною послідовністю, що щонайменше на 80% ідентична полінуклеотидній послідовності, що кодує послідовність варіабельного домена важкого ланцюга VH1-VH18, SEQ ID №: 66-84; або (в) варіабельний домен легкого ланцюга по п. (a) і варіабельний домен важкого ланцюга по п. (б); при цьому антиген-єднальний білок специфічно зв'язується з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4. У деяких варіантах втілення запропоновані антиген-єднальні білки містять кожну з наступних послідовностей: (a) послідовність варіабельного домена легкого ланцюга, обраний із групи, що складається з: VL1-VL18 з SEQ ID №: 48-65; (б) послідовність варіабельного домена важкого ланцюга, обраний із групи, що складається з: VH1-VH18 з SEQ ID №: 66-84; або (в) варіабельний домен легкого ланцюга по п. (a) і варіабельний домен важкого ланцюга по п. (б), при цьому антиген-єднальний білок специфічно зв'язується з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4. В інших варіантах втілення варіабельний домен легкого ланцюга й варіабельний домен важкого ланцюга запропонованих антиген-єднальних білків обрані із групи сполучень, що складається з: VL1VH1, VL2VH2, VL3VH3, VL3VH4, VL4VH5, VL5VH6, VL6VH7, VL7VH8, VL8VH8, VL9VH9, VL9VH10, VL10VH11, VL11VH11, VL12VH12, VL13VH13, VL14VH14, VL15VH15, VL16VH16, VL17VH17 і VL18VH18, при цьому антиген-єднальний білок специфічно зв'язується з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4. У ще одному варіанті втілення запропоновані антиген-єднальні білки додатково містять: (a) послідовність консервативної області легкого ланцюга SEQ ID №: 10; (б) послідовність консервативної області легкого ланцюга SEQ ID №: 11; (в) послідовність 3 UA 109888 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 5560 консервативної області важкого ланцюга SEQ ID №: 9; або (г) послідовність консервативної області легкого ланцюга SEQ ID №: 10 або SEQ ID №: 11 і послідовність консервативної області важкого ланцюга SEQ ID №: 9. Запропоновані антиген-єднальні білки можуть приймати безліч форм і можуть бути, наприклад, антитілом людини, гуманізованим антитілом, химерним антитілом, моноклональним антитілом, поліклональним антитілом, рекомбінантним антитілом, антиген-єднальним фрагментом антитіла, одноланцюговим антитілом, діатілом, триатілом, тетратілом, Fabфрагментом, F(fab')2-фрагментом, доменним антитілом, антитілом IgD, антитілом IgE, антитілом IgM, антитілом IgG1, антитілом IgG2, антитілом IgG3, антитілом IgG4 або антитілом IgG4, що несе щонайменше одну мутацію в шарнірній області. В іншому варіанті втілення запропоновані антиген-єднальні білки при зв'язуванні з (i) βКлото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4: (a) зв'язуються з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4, в істотному ступені з такий же Kd, що й референсне антитіло; (б) індукують FGF21-подібний сигналінг на рівні 10% або більше від рівня сигналінга, індукованого стандартом FGF21 дикого типу, що містить зрілу форму SEQ ID №: 2, відповідно до виміру за допомогою ELK-люциферазного репортерного аналізу; (в) демонструють EC50, рівну 10 нМ або менш для FGF21-подібного сигналінга при проведенні аналізу способом, обраним із групи, що складається з: (i) опосередкованого FGFR1c/β-Клото аналізу in vitro із застосуванням рекомбінантних клітин; і (ii) функціонального аналізу in vitro із застосуванням адипоцитів людини; (г) демонструють EC50, рівну менш чим 10 нМ для агоністичної активності у відношенні FGFR1c у присутності β-Клото при репортерному аналізі in vitro, опосередкованому рекомбінантним рецептором FGFR1с; і (д) демонструють EC50 більш ніж 1 мкМ для агоністичної активності у відношенні FGFR1c під час відсутності β-Клото при репортерному аналізі in vitro, опосередкованому рекомбінантним рецептором FGFR1c; або (е) конкурують із референсним антитілом за зв'язування з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4, при цьому референсне антитіло містить сполучення послідовностей варіабельних доменів легкому ланцюгу й важкому ланцюгу, обраний із групи, що складається з V L1VH1, VL2VH2, VL3VH3, VL3VH4, VL4VH5, VL5VH6, VL6VH7, VL7VH8, VL8VH8, VL9VH9, VL9VH10, VL10VH11, VL11VH11, VL12VH12, VL13VH13, VL14VH14, VL15VH15, VL16VH16, VL17VH17 і VL18VH18. В інших варіантах втілення запропоновані антиген-єднальні білки при зв'язуванні з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4: (a) знижують рівень глюкози в крові в моделі тварин; (б) знижують рівні ліпідів у сироватці в моделі тварин; (в) знижують рівні інсуліну в моделі тварин; або (г) демонструють два або більше з пунктів (a) і (б), і (в). У конкретних прикладах втілення запропоновані антиген-єднальні білки містять: (a) важкий ланцюг, що містить одну з SEQ ID №:31, 32, 390-401, 404-405; (б) легкий ланцюг, що містить одну з SEQ ID №: 13, 14, 385-389, 402-403; або (в) сполучення, що складається з важкого ланцюга по п. (a) і легкого ланцюга по п. (б). Також запропоновані антиген-єднальні білки, які здатні зв'язуватися з β-Клото дикого типу людини (SEQ ID №: 7), але які не зв'язуються з химерною формою β-Клото, при цьому химерна форма β-Клото містить каркас β-Клото людини, де послідовності β-Клото миші заміщають залишки білка дикого типу людини щонайменше по одному з (a) положень 1-80; (б) положень 303-522; (в) положень 852-1044; і (г) їхніх комбінацій. Згідно іншого аспекту даний винахід спрямований на створення антиген-єднальних білків, які здатні зв'язуватися з β-Клото дикого типу людини (SEQ ID №: 7) щонайменше по одному з (a) положень 1-80; (б) положень 303-522; (в) положень 852-1044; і (г) їхніх комбінацій. Згідно ще одному аспекту даний винахід спрямований на створення антиген-єднальних білків, які здатні конкурувати з антиген-єднальним білком по кожному із пп. 8 або 13 за зв'язування із залишками в складі β-Клото дикого типу людини щонайменше по одному з (a) положень 1-80; (б) положень 303-522; (в) положень 852-1044; і (г) їхніх комбінацій. Також запропонована фармацевтична композиція, що містить один або декілька антигенєднальних білків, запропонованих тут, у суміші з фармацевтично прийнятним їхнім носієм. Згідно ще одному аспекту запропоновані ізольовані молекули нуклеїнових кислот, які кодують антиген-єднальні білки, описані тут. У деяких випадках ізольовані молекули нуклеїнових кислот функціонально приєднані до регуляторної послідовності.У варіантах втілення такі нуклеїнові кислоти містять полінуклеотидну послідовність, що кодує варіабельний домен легкого ланцюга, варіабельний домен важкого ланцюга або обоє ці домена антиген 4 UA 109888 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 єднального білка, представленого тут. У деяких варіантах втілення нуклеїнові кислоти містять (a) VL1-VL18 (SEQ ID №: 48-65); (б) VH1-VH18 (SEQ ID №: 66-84); або (в) одну або кілька послідовностей по п. (a) і одну або кілька послідовностей по п. (б). Згідно ще одному аспекту запропоновані експресійні вектори й клітини-хазяї, трансформовані або трансфековані експресійними векторами, які містять вищевказані ізольовані молекули нуклеїнових кислот, що кодують антиген-єднальні білки, описані тут. Згідно ще одному аспекту також запропоновані способи одержання антиген-єднальних білків, які специфічно або вибірково зв'язуються з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4, і які включають етап одержання антиген-єднальних білків із клітини-хазяїна, що секретує антиген-єднальний білок. В інших втіленнях запропонований спосіб профілактики або лікування стану в суб'єкта, якому потрібно таке лікування, що включає введення суб'єктові терапевтично ефективної кількості фармацевтичної композиції, запропонованої тут, при цьому лікування стану проходить за рахунок зниження рівнів глюкози в крові, інсуліну або ліпідів у сироватці. У варіантах втілення стан є діабетом 2 типу, ожирінням, дисліпідемією, НАСГ, серцево-судинним захворюванням або метаболічним синдромом. Ці й інші аспекти більш докладно описані тут. Кожний із запропонованих аспектів може включати різні втілення, запропоновані тут. Таким чином, передбачається, що кожний з варіантів втілення, що включає один елемент або сполучення елементів, може бути віднесений до кожного описаного аспекту, і всі такі сполучення вищевказаних аспектів і варіантів втілення спеціально розглядаються. Інші особливості, об'єкти й переваги розкритих антиген-єднальних білків і пов'язаних з ними способів і композицій стануть очевидні з наступного далі детального опису. КОРОТКИЙ ОПИС ФІГУР На фігурі 1A-1B представлене вирівнювання, що демонструє гомологію послідовностей між FGFR1c людини (номер доступу в GenBank P11362; SEQ ID №: 356) і FGFR1c миші (номер доступу в GenBank NP_034336; SEQ ID №: 357); а також виділені різні структурні особливості, включаючи сигнальний пептид, трансмембранну послідовність, область зв'язування з гепарином, і наведена консенсусна послідовність (SEQ ID №: 358). На фігурі 2A-2C представлене вирівнювання, що демонструє гомологію послідовностей між β-Клото людини (номер доступу в GenBank NP_783864; SEQ ID №: 359) і β-Клото миші (номер доступу в GenBank NP_112457; SEQ ID №: 360); а також виділені різні структурні особливості, включаючи трансмембранну послідовність і два глікозилгідролазних домена, і наведена консенсусна послідовність (SEQ ID №: 361). На фігурі 3 показаний отриманий способом проточної цитометрії профіль клітин, пофарбованих із застосуванням FGF21-Alexa 647, які застосовували в якості імуногена для одержання антиген-єднальних білків; фігура демонструє рівень експресії FGF21R (комплексу, що містить FGFR1c і β-Клото) і зв'язування з FGF21. На фіг. 4 показана послідовність (SEQ ID №: 362), що демонструє білок зі зшивками з Fc, що застосовували в якості імуногена для одержання антиген-єднальних білків; імуноген містить позаклітинний домен (ECD) зі сполуки FGFR1c людини, що зшли з Fc зі сполуки IgG1 через Gly5лінкер (SEQ ID №: 379); відповідний FGFR1 c-компонент зазначений заголовними буквами, лінкер зазначена курсивом з підкресленням, а Fc зазначений малими літерами. На фіг. 5 показана послідовність (SEQ ID №: 363), що демонструє химерний білок з Fc, що застосовували в якості імуногена для одержання антиген-єднальних білків; імуноген містить позаклітинний домен (ECD) зі сполуки β-Клото людини, що зшли з Fc зі сполуки IgG1 через Gly5лінкер (SEQ ID №: 379); відповідний β-Клото компонент зазначений заголовними буквами, лінкер зазначений курсивом з підкресленням, а Fc зазначений малими літерами. На фігурі 6 представлений ПААГ гель із ДСН, що демонструє ступінь очищення, досягнутий при одержанні розчинного комплексу рецептора для FGF21, що містить FGFR1c ECD-Fc і βКлото ECD-Fc, що застосовували в якості імуногена для одержання антиген-єднальних білків. На фігурі 7 представлена серія графіків, отриманих у результаті ELK-люциферазного репортерного аналізу, описаного тут, проведеного для клону 2E10 рекомбінантних клітин CHO, що демонструє здатність деяких антиген-єднальних білків індукувати FGF21-подібний сигналінг у рекомбінантних клітинах CHO, що експресують комплекс рецептора для FGF21, що містить FGFR1c і β-Клото. На фігурі 8 представлена серія графіків, отриманих у результаті аналізу фосфорилювання ERK1/2, описаного тут, що демонструє здатність деяких антиген-єднальних білків індукувати FGF21-подібний сигналінг у клітинах L6 пацюка. По осі X відкладена концентрація антиген 5 UA 109888 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 єднальних білків, а по осі Y - відсоток фосфорильованого ERK1/2 від сумарної кількості ERK1/2. На фігурі 9 представлена серія графіків, отриманих у результаті аналізу фосфорилювання ERK1/2, описаного тут, що демонструє, що опосередкований антиген-єднальними білками FGF21-подібний сигналінг у клітинах L6 специфічний до FGFR1c/β-Клото. На фігурі 10 представлена серія графіків, отриманих у результаті аналізу фосфорилювання ERK, що описаний тут, що демонструє здатність деяких антиген-єднальних білків індукувати FGF21-подібний сигналінг в адипоцитах людини. На фігурі 11A представлена серія сенсограм зв'язування (залежність відповіді від часу), що демонструє, що деякі з антиген-єднальних білків, що індукують FGF21-опосередкований сигналінг, зв'язуються з β-Клото людини по двом різним, але тим, що частково перекриваються, сайтам зв'язування, і представлені 24H11 (група A) і 17D8 (група B), тоді як антиген-єднальні білки, які не індукують FGF21-опосередкований сигналінг (2G10, 1A2), не зв'язуються із цими сайтами. На фігурі 11B показана серія сенсограм зв'язування (залежність відповіді від часу), що демонструє третій сайт зв'язування на β-Клото людини, що був ідентифікований для антигенєднальних білків групи C, представлених 39F7. На фігурі 12 представлена серія сенсограм зв'язування (залежність відповіді від часу), що демонструє, що деякі з антиген-єднальних білків (12E4, 24H11, 17C3, 18B11), які індукують FGF21-опосередкований сигналінг, перешкоджають зв'язуванню β-Клото з FGF21, тоді як інші антиген-єднальні білки (21H2, 17D8, 18G1) не перешкоджають такому зв'язуванню. На фігурі 13 представлене вирівнювання варіабельних областей деяких з антигенєднальних білків, які були отримані; зазначені каркасна область і області CDR. Фігура 13 розкриває SEQ ID №№: 364, 59, 365, 60, 366, 61, 367, 62, 368, 57, 369, 55, 51-52, 56, 56, 53-54, 63-65, 370, 58, 371, 50, 50, 49, 48, 372, 78, 373, 66-69, 79, 374, 76, 81, 375, 70, 73, 73, 71-72, 376, 83, 82, 84, 377, 80, 378, 75 і 74, відповідно, у порядку появи. На фігурі 14 представлена діаграма, що графічно зображує дизайн дослідження тривалістю 68 днів, проведеного за участю страждаючим ожирінням яванських макаків. На фігурі 15 представлений графік, що зображує вплив носія й 16H7 на споживання їжі до полудня досліджуваними страждаючим ожирінням яванськими макаками. На фігурі 16 представлені два графіки, що зображують вплив носія й 16H7 на споживання фруктів і споживання їжі після полудня досліджуваними страждаючим ожирінням яванськими макаками. На фігурі 17 представлений графік, що зображує вплив носія й 16H7 на масу тіла досліджуваних страждаючим ожирінням яванських макаків. На фігурі 18 представлений графік, що зображує вплив носія й 16H7 на індекс маси тіла (BMI) досліджуваних страждаючим ожирінням яванських макаків. На фігурі 19 представлений графік, що зображує вплив носія на окружність живота (AC) досліджуваних страждаючим ожирінням яванських макаків. На фігурі 20 представлений графік, що зображує вплив носія й 16H7 на товщину шкірної складки (SFT) досліджуваних страждаючим ожирінням яванських макаків. На фігурі 21 представлений графік, що зображує вплив носія й 16H7 на рівні глюкози, відповідно до проби на переносимість глюкози, у досліджуваних страждаючим ожирінням яванських макаків. На фігурі 22 представлений графік, що зображує вплив носія й 16H7 на рівні інсуліну в плазмі, відповідно до проби на переносимість глюкози, у досліджуваних страждаючим ожирінням яванських макаків. На фігурі 23 представлений графік, що зображує вплив носія й 16H7 на зміст глюкози в плазмі натще в досліджуваних страждаючим ожирінням яванських макаків. На фігурі 24 представлений графік, що зображує вплив носія й 16H7 на зміст інсуліну в плазмі натще в досліджуваних страждаючим ожирінням яванських макаків. На фігурі 25 представлений графік, що зображує вплив носія й 16H7 на зміст глюкози в плазмі після їжі в досліджуваних страждаючим ожирінням яванських макаків. На фігурі 26 представлений графік, що зображує вплив носія й 16H7 на зміст інсуліну в плазмі після їжі в досліджуваних страждаючим ожирінням яванських макаків. На фігурі 27 представлений графік, що зображує вплив носія й 16H7 на зміст тригліцеридів у плазмі натще в досліджуваних страждаючим ожирінням яванських макаків. На фігурі 28 представлений графік, що зображує вплив носія й 16H7 на зміст тригліцеридів у плазмі після їжі в досліджуваних страждаючим ожирінням яванських макаків. На фігурі 29 наведене схематичне зображення химерних білків β-Клото миша-людина, які були сконструйовані й застосовувалися для вивчення зв'язування антиген-єднальних білків. 6 UA 109888 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 На фігурі 30 наведене схематичне зображення химерних білків β-Клото миша-людина, які були сконструйовані, а також зазначені якісні дані по зв'язуванню для FGF21, 16H7, 37D3 і 39F7. На фігурах 31A-C представлена серія графіків, що зображують дані по зв'язуванню для восьми варіантів білків 16H7 і 22H5, які були сконструйовані, а також для 22H5 і 16H7. На фігурах 32A-C представлена серія графіків, що зображують результати аналізу ELISA, що застосовували для демонстрації того, що кілька варіантів білків 22H5 і 16H7 мають здатність до зв'язування. На фігурі 33 представлена стовпчаста діаграма, що порівнює швидкості дисоціації для декількох варіантів 22H5 і 17H7, які були отримані. На фігурі 34 наведені дві графіки, що зображує криві зв'язування для 39F11 при титруванні із застосуванням FGF21 і для FGF21 при титруванні із застосуванням 39F11; графіки демонструють наявність аддитивного ефекту. На фігурі 35 наведені два графіки, що зображує криві зв'язування для 16H7 при титруванні із застосуванням 39F11 і для 39F11 при титруванні із застосуванням 16H7; графіки демонструють наявність аддитивного ефекту. ДЕТАЛЬНИЙ ОПИС ВИНАХОДУ Заголовки розділів, що використані тут, призначені винятково для організаційних цілей і не повинні розглядатися як ті, що лімітують описуваний об'єкт. Якщо тут не зазначено інакше, наукові й технічні терміни, які застосовуються у зв'язку зі цією заявкою, будуть мати значення, які загальновизнані фахівцями в даній області техніки. Крім того, якщо інше не потрібно відповідно до контексту, терміни в однині будуть включати терміни в множині, а терміни в множині будуть включати терміни в однині. У загальному випадку номенклатура й методики, використовувані у зв'язку із клітинною й тканинною культурою, молекулярною біологією, імунологією, мікробіологією, генетикою й хімією білків і нуклеїнових кислот, а також гібридизацією нуклеїнових кислот, описувані тут, є номенклатурою й методиками, добре відомими й стандартно застосовуваними в даній області техніки. Способи й методики в даний заявці в загальному випадку виконують у відповідності зі стандартними способами, добре відомими фахівцям у даній області техніки й описаними в різних загальні й більше спеціалізованих літературних джерелах, які процитовані й обговорені в тексті даного опису винаходу, якщо не зазначено інакше. Див., наприклад, Sambrook et a l , Molecular Cloning: A Laboratory Manual, 3rd ed., Cold Spring Harbor Laboratory Press, Cold Spring Harbor, N.Y. (2001), Ausubel et a l , Current Protocols in Molecular Biology, Greene Publishing Associates (1992), і Harlow and Lane Antibodies: A Laboratory Manual Cold Spring Harbor Laboratory Press, Cold Spring Harbor, N.Y. (1990), які включені сюди як посилання. Ферментативні реакції й методики очищення проводять відповідно до вказівок виробників, як це прийнято в даній області техніки або описано тут. Термінологія, лабораторні процедури й методики, пов'язані з аналітичною хімією, синтетичною органічною хімією й медичною й фармацевтичною хімією, описані тут, є такими, які добре відомі й стандартно застосовуються в даній області техніки. Стандартні методики можуть застосовуватися для хімічного синтезу, хімічного аналізу, готування фармацевтичних препаратів, лікарських форм і їхньої доставки, а також для лікування пацієнтів. Варто розуміти, що розглянутий винахід не обмежений конкретною методологією, протоколами й реагентами, і т.д., описаними тут, і, у зв'язку із цим, може варіювати. Використана тут термінологія призначена тільки для цілей опису приватних варіантів втілення й не призначена для обмеження об'єму даного винаходу. За винятком конкретних прикладів або якщо не зазначено інакше, усі числівники, що виражають кількість інгредієнтів або умови проведення реакцій, використовувані тут, варто розуміти у всіх випадках як модифіковані терміном "приблизно". Термін "приблизно" при використанні у зв'язку із процентними відносинами може означати ±5%, наприклад, 1%, 2%, 3% або 4%. I. ВИЗНАЧЕННЯ При використанні в цьому документі терміни в однині означають "один або більше", якщо явно не зазначено інакше. "Антиген-єднальний білок" – це білок, що містить частину, що зв'язується з антигеном або мішенню, необов'язково, скаффолд або каркасну частину, що дозволяє антиген-єднальній частині приймати конформацію, що сприяє зв'язуванню антиген-єднального білка з антигеном. Приклади антиген-єднальних білків включають антитіло людини, гуманізоване антитіло, химерне антитіло, рекомбінантне антитіло, одноланцюгове антитіло, діатіло, триатіло, тетратіло, Fab-фрагмент, F(ab') 2-фрагмент, антитіло IgD, антитіло IgE, антитіло IgM, антитіло IgG1, антитіло IgG2, антитіло IgG3 або антитіло IgG4 і їхні фрагменти. Антиген-єднальний білок 7 UA 109888 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 може містити, наприклад, інший білковий каркас або штучно створений каркас із пересадженими областями CDR або похідними областей CDR. Такі каркаси включають, але не обмежуються ними, отримані з антитіл каркаси, що містять мутації, внесені, наприклад, для стабілізації просторової структури антиген-єднального білка, а також повністю синтетичні каркаси, що містять, наприклад, біосумісний полімер. Див., наприклад, Korndorfer et al., 2003, Proteins: Structure, Function, and Bioinformatics, 53(1): 121-129 (2003); Roque et al., Biotechnol. Prog. 20:639-654 (2004). Крім того, можуть застосовуватися пептидні міметики антитіл ("PAM"), а також каркаси на основі міметиків антитіл із застосуванням фібронектинових компонентів як каркас. Антиген-єднальний білок може володіти, наприклад, структурою імуноглобуліну природного походження. "Імуноглобулін" є тетрамерною молекулою. В імуноглобуліні природного походження кожний тетрамер складається із двох ідентичних пар поліпептидних ланцюгів, при цьому кожна пара включає один "легкий" (близько 25 кДа) і один "важкий" ланцюг (близько 50-70 кДа). Аміно-кінцева частина кожного ланцюга включає варіабельну область із приблизно 100110 або більше амінокислот, що відповідає в основному за розпізнавання антигену. Карбоксікінцева частина кожного ланцюга встановлює границі консервативної області, що несе основну відповідальність за ефекторну функцію. У людини легкі ланцюги класифікують як легкі ланцюги каппа й лямбда. Важкі ланцюги класифікують як мю, дельта, гама, альфа або епсілон, і вони визначають ізотип антитіла як IgM, IgD, IgG, IgA або IgE, відповідно. У межах легкого й важкого ланцюгів варіабельного й консервативні області з'єднані "J"-областю довжиною приблизно 12 амінокислот, а до складу важкого ланцюга також входить "D"-область довжиною приблизно 10 nd амінокислот. У загальному випадку див. Fundamental Immunology Ch. 7 (Paul, W., ed., 2 ed. Raven Press, N.Y. (1989)) (зміст якої цілком включено сюди як посилання). Варіабельного області кожної пари легкого й важкого ланцюгів утворюють сайт зв'язування в складі антитіла, таким чином, що інтактний імуноглобулін має два сайти зв'язування. Ланцюги імуноглобулінів природного походження демонструють ту саму загальну структуру з відносно консервативними каркасними областями (FR), з'єднаними трьома гіперваріабельнийми областями, що також нають назву областей, що визначають комплементарність, або CDR. У порядку проходження від N-кінця до C-кінця як легкий, так і важкий ланцюги містять домени FR1, CDRl, FR2, CDR2, FR3, CDR3 і FR4. Позначення амінокислот у кожному домені можна робити відповідно до нумерації по Кабату (Kabat et al. in th Sequences of Proteins of Immunological Interest, 5 Ed., US Dept. of Health and Human Services, PHS, NIH, NIH Publication №. 91-3242, 1991). При необхідності області CDR також можна додатково визначати відповідно до альтернативної схеми номенклатури, такої як схема Клотіа (див. Chothia & Lesk, 1987, J. Mol. Biol. 196:901-917; Chothia et a l . , 1989, Nature 342:878-883 або Honegger & Pluckthun, 2001, J. Mol. Biol. 309:657-670). У контексті розглянутого винаходу говорять, що антиген-єднальний білок "специфічно зв'язується" або "вибірково зв'язується" зі своїм цільовим антигеном, коли константа дисоціації -8 (KD) становить ≤10 M. Антитіло специфічно зв'язується з антигеном з "високої афінністю", коли -9 -10 KD становить ≤5x10 M, і з "дуже високої афінністю", коли KD становить ≤5x10 M. В одному з варіантів втілення антитіла будуть зв'язуватися з FGFR1c, β-Клото, як з FGFR1c, так і з β-Клото або з комплексом, що містить FGFR1c і β-Клото, включаючи FGFR1c людини, β-Клото людини, -7 або як FGFR1c людини, так і β-Клото людини з KD, ЩО має значення приблизно від 10 M до 10 12 -9 M, і в ще одному варіанті втілення антитіла будуть зв'язуватися з KD≤5x10 . "Антитіло" означає інтактний імуноглобулін або його антиген-єднальну частину, що конкурує з інтактним антитілом за специфічне зв'язування, якщо не зазначено інакше. Антиген-єднальні частини можуть бути отримані із застосуванням методик рекомбінантних ДНК або шляхом ферментативного або хімічного розщеплення інтактних антитіл. Антиген-єднальні частини включають, серед іншого, Fab, Fab', F(ab')2, Fv, доменні антитіла (dAb), фрагменти, що включають області, що визначають комплементарність (CDR), одноланцюгові антитіла (scFv), химерні антитіла, діатіла, триатіла, тетратіла й поліпептиди, які містять щонайменше частину імуноглобуліну, достатню для додання поліпептиду властивості специфічного антигенузв'язування. Fab-фрагмент – це моновалентний фрагмент, що містить домени VL, VH, CL і CH1; F(ab') 2фрагмент – це бівалентний фрагмент, що містить два Fab-фрагменти, зв'язані дисульффдним містком у шарнірній області; Fd-фрагмент містить домени VH і CH1; Fv-фрагмент містить домени VL і VH одного плеча антитіла, і dAb-фрагмент містить домен VH, домен VL або антигенєднальний фрагмент домена VH або VL (патенти США №№ 6846634, 6696245, опубліковані заявки США №№ 05/0202512, 04/0202995, 04/0038291, 04/0009507, 03/0039958, Ward et al, Nature 341:544-546(1989)). 8 UA 109888 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Одноланцюгове антитіло (scFv) – це антитіло, у якому області VL і VH об'єднані за допомогою лінкера (наприклад, синтетичною послідовністю амінокислотних залишків) з утворенням безперервного білкового ланцюга, при цьому лінкер має довжину, достатню для того, щоб білковий ланцюг міг зложитися сам на себе й утворити моновалентний антигенєднальний сайт (див., наприклад, Bird et al, Science 242:423-26 (1988) і Huston et al, 1988, Proc. Natl. Acad. Sci. USA 85:5879-83 (1988)). Диатіла – це бівалентні антитіла, що містять два поліпептидні ланцюги, при цьому кожний поліпептидний ланцюг містить домени VH і VL, з'єднані лінкером, що занадто короткий для того, щоб могли утворити пару два домена на одному і тому же ланцюзі, таким чином, створюється можливість утворення пари між кожним доменом одного ланцюга й комплементарним доменом на іншому поліпептидному ланцюзі (див., наприклад, Holliger et al, 1993, Proc. Natl. Acad. Sci. USA 90:6444-48 (1993), і Poljak et al, Structure 2:1121-23 (1994)). Якщо два поліпептидні ланцюги діатіла ідентичні, то діатіло, що утворилося при їхньому спарюванні, буде містити два ідентичних антигени-єднального сайту. Поліпептидні ланцюги, що мають різні послідовності, можуть застосовуватися для створення діатіла із двома різними антиген-єднальними сайтами. Аналогічно триатіла й тетратіла - це антитіла, що містять три й чотири поліпептидні ланцюги, відповідно, і утворюючі три або чотири антигени-єднального сайту, відповідно, які можуть бути однаковими або різними. Області, що визначають комплементарність (CDR), і каркасні області (FR) даного антитіла можна ідентифікувати за допомогою системи, описаної в роботі Kabat et al. Sequences of Proteins of Immunological Interest, 5th Ed., US Dept. of Health and Human Services, PHS, NIH, NIH Publication №. 91-3242, 1991. Якщо буде потреба області CDR також можна додатково визначати відповідно до альтернативної схеми номенклатури, такої як схема Клотіа (див. Chothia & Lesk, 1987, J. Mol. Biol. 196:901-917; Chothia et a l , 1989, Nature 342:878-883 або Honegger & Pluckthun, 2001, J. Mol. Biol. 309:657-670). Одна або кілька областей CDR можуть бути впроваджені в молекулу або ковалентно, або нековалентно з утворенням антигенєднального білка. Антиген-єднальний білок може містити область CDR як частину більше довгого поліпептидного ланцюга, у ньому область CDR можуть бути ковалентно приєднані до іншого поліпептидного ланцюга або область CDR можуть бути приєднані нековалентно. Області CDR дозволяють антиген-єднальному білку специфічно зв'язуватися з певним антигеном, що представляє інтерес. Антиген-єднальний білок може містити один або більше сайтів зв'язування. Якщо є присутнім більше одного сайту зв'язування, то сайти зв'язування можуть бути ідентичними один одному або можуть бути різними. Наприклад, імуноглобуліни людини природного походження в типовому випадку містять два ідентичних сайти зв'язування, тоді як "біспецифічне" або "біфункційне" антитіло містить два різних сайти зв'язування. Термін "антитіло людини" включає всі антитіла, які містять одну або кілька варіабельних і консервативних областей, що походе від послідовностей імуноглобулінів людини. В одному з варіантів втілення всі варіабельні й консервативні домени походять від послідовностей імуноглобулінів людини (антитіло, що повністю належить людині). Ці антитіла можуть бути отримані різними способами, приклади яких описані нижче, включаючи спосіб із застосуванням імунізації антигеном, що представляє інтерес, миші, що генетично модифікована таким чином, щоб експресувати антитіла, що походять від генів, що кодують важку й/або легкий ланцюг людини, такий як миша, отримана із застосуванням систем Xenomouse®, UltiMab™ або Velocimmune®. Також можна застосовувати підходи на основі фагів. Гуманізоване антитіло має послідовність, що відрізняється від послідовності антитіла, отриманого від біологічного виду, що відрізняється від людини, на одну або кілька амінокислотних замін, делецій і/або вставок, таким чином, що гуманізоване антитіло з меншою ймовірністю індукує імунна відповідь і/або індукує менш важка імунна відповідь у порівнянні з антитілом біологічного виду, що відрізняєтьсявід людини, при введенні суб'єктові, що є людиною. В одному з варіантів втілення певні амінокислоти в складі каркасних і консервативних доменів важкого й/або легкого ланцюгів антитіла біологічного виду, що відрізняється від людини, піддані мутаціям з одержанням гуманізованого антитіла. В іншому варіанті втілення консервативний(і) домен(и) з антитіла людини зшитий(і) з варіабельним(и) доменом(ами), що належить(ать) біологічному виду, що відрізняється від людини. В іншому варіанті втілення один або більше амінокислотних залишків в одній або більше послідовностях CDR антитіла, що належить біологічному виду, що відрізняється від людини, змінені для зниження ймовірної імуногенності антитіла, що належить біологічному виду, що відрізняється від людини, при його введенні суб'єктові, що є людиною, при цьому або змінених амінокислотних залишках не критичні для імуноспецифічного зв'язування антитіла з антигеном, або зроблені зміни амінокислотної послідовності є консервативними змінами, такими, що зв'язування 9 UA 109888 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 гуманізованого антитіла з антигеном в істотному ступені не погіршується в порівнянні зі зв'язуванням антитіла, що не належить людині, з антигеном. Приклади одержання гуманізованих антитіл можна знайти в патентах США №№ 6054297, 5886152 і 5877293. Термін "химерне антитіло" означає антитіло, що містить одну або більше областей з одного антитіла й одну або більше областей з одного або більше інших антитіл. В одному з варіантів втілення одна або більше областей CDR походять із антитіла людини, що зв'язується з (i) βКлото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4. В іншому варіанті втілення всі області CDR походять від антитіла людини, що зв'язується з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4. В іншому варіанті втілення області CDR з більш ніж одного антитіла людини, що зв'язується з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4, перемішані й з'єднані в химерному антитілі. Наприклад, химерне антитіло може містити CDR1 з легкого ланцюга першого антитіла людини, що зв'язується з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4; CDR2 і CDR3 з легкого ланцюга другого антитіла людини, що зв'язується з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4, а також містить області CDR з важкого ланцюга третього антитіла, що зв'язується з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4. Крім того, каркасні області можуть походити від тих самих антитіл, які зв'язуються з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4, від одного або декількох різних антитіл, таких як антитіло людини, або від гуманізованого антитіла. В одному прикладі химерного антитіла частина важкого й/або легкого ланцюга ідентична, гомологічна або походить від антитіла, що походить від конкретного біологічного виду або приналежного до конкретного класу або підкласу антитіл, що тоді як частина ланцюга (ланцюгів), що залишилася, ідентична, гомологічна або походить від антитіла або антитіл з іншого біологічного виду або приналежних до іншого класу або підкласу антитіл. Також включені фрагменти таких антитіл, які демонструють необхідну біологічну активність (наприклад, здатність специфічно зв'язуватися з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4). Термін "легкий ланцюг" включає повнорозмірний легкий ланцюг і її фрагменти, що мають послідовність варіабельної області, достатню для забезпечення специфічності зв'язування. Повнорозмірний легкий ланцюг включає домен варіабельний області VL і домен консервативної області CL. Домен варіабельний області легкого ланцюга розташований на аміно-кінці поліпептиду. Легкі ланцюги включають каппа ("κ ") ланцюги й лямбда ("λ ") ланцюга. Термін "важкий ланцюг" включає повнорозмірний важкий ланцюг і його фрагменти, що мають послідовність варіабельної області, достатню для забезпечення специфічності зв'язування. Повнорозмірний важкий ланцюг включає домен варіабельний області VH і три домена консервативні області, CH1, CH2 і CH3. Домен VH розташований на аміно-кінці поліпептиду, і домени CH розташовані на карбоксі-кінці, при цьому CH3 розташований ближче всього до карбоксі-кінця поліпептиду. Важкі ланцюги можуть належати до будь-якому ізотипу, включаючи IgG (у тому числі підтипи IgG1, IgG2, IgG3 і IgG4), IgA (у тому числі підтипи IgA1 і IgA2), IgM і IgE. Термін "імунологічно функціональний фрагмент" (або просто "фрагмент") антигенєднального білка, наприклад, антитіла або ланцюги імуноглобуліну (важкого або легкого ланцюга), при використанні тут, означає антиген-єднальний білок, що містить частину (незалежно від того, як ця частина отримана або синтезована) антитіла, у якої відсутні щонайменше деякі з амінокислот, що є присутні у повнорозмірному ланцюзі, але яка здатна специфічно зв'язуватися з антигеном. Такі фрагменти біологічно активні в тому розумінні, що вони специфічно зв'язуються із цільовим антигеном і можуть конкурувати з іншими антигенєднальними білками, включаючи інтактні антитіла, за специфічне зв'язування з даним антигеном. Відповідно до одного аспекту винаходу такий фрагмент буде зберігати щонайменше одну область CDR, що є присутнім у повнорозмірному легкого або важкого ланцюга, і в деяких варіантах втілення буде містити одиничний важкий ланцюг і/або легкий ланцюг, або їхня частина. Біологічно активні фрагменти можуть бути отримані із застосуванням методик рекомбінантних ДНК або можуть бути отримані за допомогою ферментативного або хімічного розщеплення антиген-єднальних білків, включаючи інтактні антитіла. Імунологічно 10 UA 109888 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 функціональні фрагменти імуноглобулінів включають, не обмежуючись цим, Fab, Fab', F(ab')2, Fv, доменні антитіла й одноланцюгові антитіла й можуть походити з будь-якого джерела, представленого біологічним видом, що належить до ссавців, включаючи, але не обмежуючись цим, людини, мишу, пацюка, верблюдових або кролика. Додатково передбачається, що функціональна частина антиген-єднальних білків, розкритих тут, наприклад, одна або більше областей CDR, може бути ковалентно зв'язана із другим білком або з низькомолекулярною молекулою з утворенням терапевтичного агента, націленого на конкретну мішень в організмі й що володіє біфункціональними терапевтичними властивостями або має подовженим періодом напіввиведення із сироватки. Область "Fc" містить два фрагменти важкого ланцюга, що включають домени CH2 і CH3 антитіла. Два фрагменти важкого ланцюга втримуються разом двома або декількома дисульфідними зв'язками й гідрофобними взаємодіями доменів CH3. "Fab'-фрагмент" містить один легкий ланцюг і частину одного важкого ланцюга, що включає домен VH і домен CH1, а також область між доменами CH1 і CH2, таким чином, що між двома важкими ланцюгами двох Fab'-фрагментів може бути утворений міжланцюговий дисульфідний зв'язок з формуванням молекули F(ab')2. "F(ab') 2-фрагмент" містить два легких ланцюга й два важкі ланцюги, що включають частину консервативної області між доменами CH1 і CH2, таким чином, що між двома важкими ланцюгами утворюється міжланцюговий дисульфідний зв'язок. Таким чином, F(ab') 2-фрагмент складається із двох Fab'-фрагментів, які втримуються разом дисульфидним зв'язком між двома важкими ланцюгами. "Область Fv" містить варіабельні області як з важкого, так і з легкого ланцюгів, але в неї відсутні консервативні області. "Доменне антитіло" – це імунологічно функціональний фрагмент імуноглобуліну, що містить тільки варіабельну область важкого ланцюга або варіабельну область легкого ланцюга. У деяких випадках дві або кілька областей VH ковалентно з'єднані за допомогою пептидного лінкера з утворенням бівалентного доменного антитіла. Дві області VH бівалентного доменного антитіла можуть бути націлені на той самий або на різні антигени. "Напівантитіло" – це імунологічно функціональна конструкція імуноглобуліну, що містить повний важкий ланцюг, повний легкий ланцюг і Fc-область другого важкого ланцюга, спарений з Fc-областю повного важкого ланцюга. Необов'язково може бути використаний лінкер для сполуки Fc-області важкого ланцюга й другий Fc-області важкого ланцюга. У деяких варіантах втілення напівантитіло є моновалентною формою антиген-єднального білка, розкритого тут. В інших варіантах втілення можуть застосовуватися пари несучий заряд залишків для асоціації однієї Fc-області із другою Fc-областю. Fc-область другого важкого ланцюга може містити, наприклад, SEQ ID №: 441, і може бути з'єднана з легким ланцюгом через (наприклад, SEQ ID №: 440). Приклад важкого ланцюга напівантитіла містить послідовність SEQ ID №: 453. "Бівалентний антиген-єднальний білок" або "бівалентне антитіло" містить два антигениєднального сайту. У деяких випадках два сайти зв'язування мають однакові антигенні специфічності. Бівалентні антиген-єднальні білки й бівалентні антитіла можуть бути біспецифічними, як описано тут. "Мультиспецифічний антиген-єднальний білок" або "мультиспецифічне антитіло" - це білок або антитіло, які націлені більш ніж на один антиген або епітоп. "Біспецифічні", "з подвійною специфічністю" або "біфункціональні" антиген-єднальний білок або антитіло – це гібридні антиген-єднальний білок або антитіло, відповідно, що містять два різних антигени-єднального сайту. Біспецифічні антиген-єднальні білки й антитіла є різновидом мультиспецифічного антиген-єднального білка або антитіла й можуть бути отримані різними способами, включаючи, але не обмежуючись цим, злиття гібридів або зшивку Fab'-Фрагментів. Див., наприклад, Songsivilai and Lachmann, 1990, Clin. Exp. Immunol. 79:315-321; Kostelny et a l . , 1992, J. Immunol. 148:1547-1553. Два сайти зв'язування біспецифічного антиген-єднального білка або антитіла будуть зв'язуватися із двома різними епітопами, які можуть розташовуватися на одній і тієї ж або на різних білкових мішенях. Терміни "FGF21-подібний сигналінг" і "індукує FGF21-подібний сигналінг" стосовно до антиген-єднального білка по даному винаході означають, що антиген-єднальний білок імітує або модулює біологічний ефект in vivo, що індукує зв'язуванням (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплекси, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4, і індукує біологічну відповідь, що, в іншому випадку, був би викликаний у результаті зв'язування FGF21 з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4, in vivo. При оцінці зв'язування й специфічності антиген-єднального білка, наприклад, антитіла або його 11 UA 109888 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 імунологічно функціонального фрагмента, думають, що антитіло або фрагмент індукують біологічну відповідь, якщо відповідь дорівнює або є більше сильною, чим 5%, і, переважно, дорівнює або є більше сильною, чим 10%, 15%, 20%, 25%, 30%, 35%, 40%, 45%, 50%, 55%, 60%, 65%, 70%, 75%, 80%, 85%, 90% або 95%, щодо активності стандарту FGF21 дикого типу, що містить зрілу форму SEQ ID №: 2 (тобто, зрілу форму послідовності FGF21 людини), і має наступні властивості: демонструє рівень ефективності, рівний або вище 5% від стандарту FGF21, зі значенням EC50, рівним або нижче 100 нМ, наприклад, 90 нМ, 80 нМ, 70 нМ, 60 нМ, 50 нМ, 40 нМ, 30 нМ, 20 нМ або 10 нМ при дослідженні із застосуванням (1) люциферазного репортерного аналізу клітин, опосередковуваного рекомбінантним рецептором для FGF21, із приклада 5; (2) аналізу клітин по опосередковуваному рекомбінантним рецептором для FGF21 фосфорилюванню ERK із приклада 5; і (3) аналізу фосфорилювання ERK в адипоцитах людини, як описано в прикладі 7. "Ефективність" антиген-єднального білка визначають як демонстрацію значення EC50, рівного або менш 100 нМ, наприклад, 90 нМ, 80 нМ, 70 нМ, 60 нМ, 50 нМ, 40 нМ, 30 нМ, 20 нМ, 10 нМ і, переважно, менш 10 нМ антиген-єднального білка при проведенні наступних типів аналізу: (1) люциферазного репортерного аналізу клітин, опосередковуваного рекомбінантним рецептором для FGF21, із приклада 5; (2) аналізу клітин по опосередковуваному рекомбінантним рецептором для FGF21 фосфорилювання ERK із приклада 5; і (3) аналізу фосфорилювання ERK в адипоцитах людини, як описано в прикладі 7. Слід зазначити, що не всі антиген-єднальні білки по даному винаході індукують FGF21опосередкований сигналінг, а також що ця властивість не є необхідною у всіх випадках. Проте, антиген-єднальні білки, які не індукують FGF21-опосередкований сигналінг, відносяться до особливостей даного винаходу й можуть бути корисні як діагностичні реагенти або для інших застосувань. При використанні в цьому документі термін "FGF21R" означає мультимерний рецепторний комплекс, про який відомо або передбачається, що він формується FGF21 in vivo. У різних варіантах втілення FGF21R містить (i) FGFR, наприклад, FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4, і (ii) β-Клото. Термін "полінуклеотид" або "нуклеїнова кислота" включає як одноланцюгові, так і двохланцюгові полімери нуклеотидів. Нуклеотиди, що входять до складу полінуклеотида, можуть бути рибонуклеотидами або дезоксирибонуклеотидами, або модифікованою формою будь-якого типу нуклеотидів. Зазначені модифікації включають модифікації азотистої основи, такі як похідні бромуридіна й інозина, модифікації рибози, такі як 2', 3'-дидезоксирибоза, і модифікації міжнуклеотидних містків, такі як фосфоротіоат, фосфородитіоат, фосфороселеноат, фосфородіеленоат, фосфороанілотіоат, фосфораніладат і фосфороамідат. Термін "олігонуклеотид" означає полінуклеотид, що містить 200 або менш нуклеотидів. У деяких варіантах втілення олігонуклеотиди мають довжину від 10 до 60 основ. В інших варіантах втілення олігонуклеотиди мають довжину 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 або від 20 до 40 нуклеотидів. Олігонуклеотиди можуть бути одноланцюговими або двохланцюговими, наприклад, для застосування при конструюванні мутантного гена. Олігонуклеотиди можуть бути значеннєвими або антизначеннєвими олігонуклеотидами. Олігонуклеотид може містити маркер у тому числі радіоактивний маркер, флуоресцентний маркер, гаптеновий або антигенний маркер, для детекції при проведенні аналізу. Олігонуклеотиди можуть застосовуватися, наприклад, у якості праймерів для ПЦР, праймерів для клонування або зондів для гібридизації. "Ізольована молекула нуклеїнової кислоти" означає ДНК або РНК геномного походження, із мРНК, із кДНК, або синтетичного походження, або які-небудь їхні сполучення, які не асоційовані з усім полінуклеотидом або із частиною полінуклеотида, у якому ізольований полінуклеотид виявляється в природі, або які з'єднані з полінуклеотидом, з яким вони не з'єднані в природі. Для цілей даного винаходу мається на увазі, що "молекула нуклеїнової кислоти, що містить" конкретну нуклеотидну послідовність, не містить інтактні хромосоми. Ізольовані молекули нуклеїнових кислот, "утримуючі" задані послідовності нуклеїнових кислот, можуть включати, на додаток до заданих послідовностей, що кодують послідовності для аж до десяти або навіть аж до двадцяти інших білків або їхніх частин або можуть включати функціонально приєднані регуляторні послідовності, які управляють експресією області, що кодує, перерахованих послідовностей нуклеїнових кислот, і/або можуть включати послідовності векторів. Якщо не зазначено інакше, розташований ліворуч кінець будь-якої одноланцюгової полінуклеотидної послідовності, обговорюваної тут, є 5'-кінцем; напрямок у ліву сторону двохланцюгової полінуклеотидної послідовності позначається як напрямок убік 5'-кінця. Напрямок від 5'- до 3'-кінця при додаванні нуклеотидів до Рнк-транскрипту, що утвориться, позначається як напрямок транскрипції; області послідовності в складі нитки ДНК, що має ту ж послідовність, що й Рнк-транскрипт, розташовані в 5'-області відносно 5'-кінця РНК-транскрипта, 12 UA 109888 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 позначаються як "послідовності вище за течією"; області послідовності в складі нитки ДНК, що має ту ж послідовність, що й РНК-транскрипт, розташовані в 3'-області відносно 3'-кінці РНКтранскрипта, позначаються як "послідовності нижче за течією". Термін "регуляторна послідовність" означає полінуклеотидну послідовність, що може впливати на експресію й процессінг послідовностей, що кодують, з якими вона лігована. Природа таких регуляторних послідовностей може залежати від організму-хазяїна. У деяких варіантах втілення регуляторні послідовності для прокаріот можуть включати промотор, сайт зв'язування рибосоми й послідовність термінації транскрипції. Наприклад, регуляторні послідовності для еукаріот можуть включати промотори, що містять один або кілька сайтів розпізнавання для транскрипційних факторів, послідовності енхансерів транскрипції й послідовність термінації транскрипції. "Регуляторні послідовності" можуть включати лідерні послідовності й/або послідовності партнера по химерному білку. Термін "вектор" означає будь-яку молекулу або об'єкт (наприклад, нуклеїнову кислоту, плазміду, бактеріофаг або вірус), застосовувані для переносу інформації, що кодує білок, у клітину-хазяїна. Термін "експресійний вектор" або "експресійна конструкція" означає вектор, що придатний для трансформації клітини-хазяїна й містить послідовності нуклеїнової кислоти, які визначають і/або управляють (у взаємодії із клітиною-хазяїном) експресією однієї або декількох гетерологічних областей, що кодують, приєднаних до них функціонально. Експресійна конструкція може включати, не обмежуючись цим, послідовності, які впливають або управляють транскрипцією, трансляцією й, якщо присутні інтрони, впливають на сплайсінг РНК- області, що кодує, функціонально до них приєднаної. При використанні в цьому документі "функціонально приєднаний" означає, що компоненти, до яких застосовується термін, перебувають у взаєминах, які дозволяють їм виконувати властиві їм функції в підходящих умовах. Наприклад, регуляторна послідовність у векторі, що "функціонально приєднана" до послідовності, що кодує білок, лігована з нею таким чином, що експресія послідовності, що кодує білок, досягається в умовах, порівнянних із транскрипційною активністю регуляторних послідовностей. Термін "клітина-хазяїн" означає клітину, що була трансформована або придатна для трансформації послідовністю нуклеїнової кислоти й, за допомогою цього, експресує інтерес, що представляє ген. Термін включає нащадків батьківської клітини, незалежно від того, чи є нащадки ідентичними по морфології й генетичній структурі вихідній батьківській клітці, за умови, що є присутнім інтерес, що представляє ген. Термін "трансдукція" означає перенос генів з однієї бактерії в іншу, звичайно за допомогою бактеріофага. "Трансдукція" також означає захоплення й перенос приналежних еукаріотичним клітинам послідовностей ретровірусами, дефектними по реплікації. Термін "трансфекція" означає поглинання чужорідною або екзогенною ДНК клітиною, і клітина є "трансфекованою", якщо екзогенна ДНК була впроваджена усередину об'єму клітини, відмежованого клітинною мембраною. Ряд методик трансфекції добре відомі фахівцям у даній області техніки й розкриті тут. Див., наприклад, Graham et a l . , (1973) Virology 52:456; Sambrook et a l . , (2001) Molecular Cloning: A Laboratory Manual, (див. вище); Davis et a l . , (1986) Basic Methods in Molecular Biology, Elsevier; Chu et a l . , (1981) Gene 13:197. Такі методики можуть застосовуватися для впровадження одного або декількох фрагментів екзогенної ДНК у придатні клітини-хазяї. Термін "трансформація" означає зміну генетичних характеристик клітини, і клітина є трансформованою, якщо вона була модифікована таким чином, що містить нову ДНК або РНК. Наприклад, клітина є трансформованою у випадку, коли вона генетично модифікована відносно її нативного стану шляхом впровадження нового генетичного матеріалу за допомогою трансфекції, трансдукції або за допомогою інших методик. Після трансфекції або трансдукції що трансформує ДНК може рекомбінувати із ДНК клітини шляхом фізичної інтеграції в хромосому клітини або може тимчасово зберігатися у вигляді епісомального елемента без реплікації, або може реплікуватися незалежно, як плазміда. Уважається, що клітина "стабільно трансформована", якщо ДНК, що трансформує, реплікує при розподілі клітини. Терміни "поліпептид" або "білок" використовуються тут як взаємозамінні для позначення полімеру, що складається з амінокислотних залишків. Терміни також застосовні до полімерів амінокислот, у яких один або кілька амінокислотних залишків є аналогами або міметиками відповідної амінокислоти природного походження, а також до полімерів амінокислот природного походження. Терміни також можуть включати полімери амінокислот, які були піддані модифікації, наприклад, шляхом додавання вуглеводних залишків з утворенням глікобілків або фосфорилювання. Поліпептиди й білки можуть продукуватися природного походження й 13 UA 109888 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 нерекомбінантною клітиною, або ж поліпептиди й білки можуть продукуватися створеною генноінженерними способами або рекомбінантною клітиною. Поліпептиди й білки можуть містити молекули, що мають амінокислотну послідовність нативного білка, або молекули, що мають делеції, вставки й/або заміни однієї або декількох амінокислот у нативній послідовності. Терміни "поліпептид" і "білок" включають антиген-єднальні білки, які специфічно або вибірково зв'язуються з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4, або включають послідовності, які містять делеції, вставки й/або заміни однієї або декількох амінокислот антиген-єднального білка, що специфічно або вибірково зв'язується з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4. Термін "поліпептидний фрагмент" означає поліпептид, що містить аміно-кінцеву делецію, карбоксі-кінцеву делецію й/або внутрішню делецію в порівнянні з повнорозмірним білком. Такі фрагменти можуть також містити модифіковані амінокислоти в порівнянні з повнорозмірним білком. У деяких варіантах втілення фрагменти мають довжину приблизно від п'яти до 500 амінокислот. Наприклад, фрагменти можуть мати довжину щонайменше 5, 6, 8, 10, 14, 20, 50, 70, 100, 110, 150, 200, 250, 300, 350, 400 або 450 амінокислот. Корисні поліпептидні фрагменти включають імунологічно функціональні фрагменти антитіл, що містять домени для зв'язування. У випадку антиген-єднального білка, що зв'язується з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4, корисні фрагменти включають, не обмежуючись цим, область CDR, варіабельний домен важкого або легкого ланцюга, частину ланцюга антитіла або тільки його варіабельну область, що містить дві області CDR, і т.п. Термін "ізольований білок" означає, що розглянутий білок (1) вільний щонайменше від деяких інших білків, з якими він перебував би в нормі, (2) в істотному ступені вільний від інших білків з того ж джерела, наприклад, з того ж біологічного виду, (3) експресується клітиною, що належить іншому біологічному виду, (4) був відділений щонайменше від приблизно 50% полінуклеотидів, ліпідів, вуглеводів або інших матеріалів, з якими він асоційований у природі, (5) функціонально зв'язаний (за допомогою ковалентної або нековалентної взаємодії) з поліпептидом, з яким він не зв'язаний у природі, або (6) не зустрічається в природі. У типовому випадку "ізольований білок" становить щонайменше приблизно 5%, щонайменше приблизно 10%, щонайменше приблизно 25% або щонайменше приблизно 50% від даної проби. Такий ізольований білок можуть кодувати геномна ДНК, кДНК, мРНК або інша РНК синтетичного походження, або будь-яке їхнє сполучення. Переважно ізольований білок в істотному ступені вільний від білків або поліпептидів або інших домішок, які виявляються в його природному оточенні, які перешкоджали б його застосуванню з метою терапії, діагностики, профілактики, дослідження або в інших цілях. "Варіант" поліпептиду (наприклад, антиген-єднальний білок або антитіло) містить амінокислотну послідовність, у якій один або кілька амінокислотних залишків вставлені, делетовані й/або замінені на амінокислотну послідовність, що відноситься до іншої послідовності поліпептиду. Варіанти включають химерні білки. "Похідне" поліпептиду – це поліпептид (наприклад, антиген-єднальний білок або антитіло), що був хімічно модифікований яким-небудь способом, що відрізняється від варіантів вставки, делеції або заміни, наприклад, за допомогою кон'югації з іншим хімічним фрагментом. Термін "природного походження" при використанні в цьому описі винаходу у зв'язку з біологічними матеріалами, такими як поліпептиди, нуклеїнові кислоти, клітини-хазяї й т.п., означає матеріали, які знайдені в природі. " Антиген-єднальна область" означає білок або частину білка, які специфічно зв'язуються з певним антигеном, наприклад, FGFR1c, β-Клото або як з FGFR1c, так і з β-Клото. Наприклад, та частина антиген-єднального білка, що містить амінокислотні залишки, взаємодіючі з антигеном, і надає антиген-єднальному білку специфічність і афінність до антигену, називається "антигенєднальною областю". Антиген-єднальна область у типовому випадку включає одну або декілька "областей, що визначають комплементарність" ("CDR"). Деякі антиген-єднальні області також включають одну або декілька "каркасних" областей. "CDR" - це амінокислотна послідовність, що бере участь у забезпеченні специфічності й аффінності зв'язування антигену. "Каркасні" області можуть сприяти підтримці правильної конформації областей CDR для полегшення зв'язування між антиген-єднальною областю й антигеном. У деяких варіантах втілення запропонований рекомбінантні антиген-єднальні білки, які зв'язуються з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4. У даному контексті 14 UA 109888 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 "рекомбінантний білок" – це білок, отриманий із застосуванням рекомбінантних методик, тобто за допомогою експресії рекомбінантної нуклеїнової кислоти, як описано тут. Способи й методики одержання рекомбінантних білків добре відомі фахівцям у даній області техніки. Термін "конкурувати" при використанні в контексті антиген-єднальних білків (наприклад, антиген-єднальних білків, що нейтралізують, антитіл, що нейтралізують, агоністичних антигенєднальних білків, агоністичних антитіл і єднальних білків, які зв'язуються з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4), які конкурують за той самий епітоп або сайт зв'язування на мішені, означає конкуренцію між антиген-єднальними білками, що визначається за допомогою аналізу, при якому досліджуваний антиген-єднальний білок (наприклад, антитіло або імунологічно функціональний його фрагмент) запобігає або інгібує специфічне зв'язування референсної молекули (наприклад, референсного ліганду або референсного антигенєднального білка, такого як референсне антитіло) із загальним антигеном (наприклад, FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c, FGFR4, β-Клото або їхнім фрагментом). Для визначення того, чи конкурує досліджувана молекула з референсною молекулою за зв'язування, можуть бути застосовані різні типи аналізу конкурентного зв'язування. Приклади типів аналізу, які можуть застосовуватися, включають твердофазний прямий або непрямий радіоімуноаналіз (РІА), твердофазний прямий або непрямий імуноферментний аналіз (ІФА), сендвіч-варіант конкурентного аналізу (див., наприклад, Stahli et a l . , (1983) Methods in Enzymology 9:242-253); твердофазний прямий ІФА з біотином-авідіном (див., наприклад, Kirkland et a l . , (1986) J. Immunol. 137:3614-3619), твердофазний аналіз із прямим маркіруванням, сендвіч-варіант твердофазного аналізу із прямим маркіруванням (див., наприклад, Harlow and Lane, (1988) Antibodies, A Laboratory Manual, Cold Spring Harbor Press); твердофазний РІА із прямим маркіруванням із застосуванням маркера I-125 (див, наприклад, Morel et a l . , (1988) Molec. Immunol. 25:7-15); твердофазний прямий ІФА з біотином-авідіном (див., наприклад, Cheung, et a l . , (1990) Virology 176:546-552); і РІА із прямим маркіруванням (Moldenhauer et a l . , (1990) Scand. J. Immunol. 32:77-82). У типовому випадку такий аналіз включає застосування очищеного антигену, іммобілізованого на твердій підложці, або клітин, що несуть або немаркований досліджуваний антиген-єднальний білок, або мічений референсний антиген-єднальний білок. Конкурентне інгібування вимірюють, визначаючи кількість маркера, що зв'язався із твердою підложкою або клітинами, у присутності досліджуваний антиген-єднального білка. Звичайно досліджуваний антиген-єднальний білок присутній у надлишку. Антиген-єднальні білки, ідентифіковані за допомогою конкурентного аналізу (конкурентні антиген-єднальні білки), включають антиген-єднальні білки, які зв'язуються з тим же епітопом, що й референсні антигенєднальні білки, і включають антиген-єднальні білки, які зв'язуються з епітопом, розташованим рядом, досить близько до епітопу, з яким зв'язується референсний антиген-єднальний білок, для того, щоб виникла стерична перешкода. Додатковий докладний опис способів визначення конкурентного зв'язування наведено тут у прикладах. У типовому випадку, коли конкуруючий антиген-єднальний білок присутній у надлишку, він буде інгібувати специфічне зв'язування референсного антиген-єднального білка із загальним антигеном щонайменше на 40%, 45%, 50%, 55%, 60%, 65%, 70% або 75%. У деяких випадках зв'язування інгібує щонайменше на 80%, 85%, 90%, 95% або 97%, або більше. Термін "антиген" означає молекулу або частину молекули, які можуть бути зв'язані агентом селективного зв'язування, таким як антиген-єднальний білок (включаючи, наприклад, антитіло або його імунологічно функціональний фрагмент), а також можуть бути застосовані для введення тварині з метою продукції антитіл, здатних зв'язуватися із цим антигеном. Антиген може містити один або декілька епітопів, здатних взаємодіяти з різними антиген-єднальними білками, наприклад, антитілами. Термін "епітоп" означає амінокислоти цільової молекули, з якими взаємодіє антигенєднальний білок (наприклад, антитіло) при зв'язуванні антиген-єднального білка із цільовою молекулою. Термін включає будь-яку підмножину з повного списку амінокислот цільової молекули, з яким проходить контакт при зв'язуванні антиген-єднального білка, такого як антитіло, із цільовою молекулою. Епітоп може бути безперервним або переривчастим (наприклад, (i) в одноланцюговому поліпептиді – амінокислотні залишки, які не розташовані підряд у поліпептидній послідовності, але які в контексті цільової молекули зв'язуються з антиген-єднальним білком, або (ii) у мультимерному рецепторі, що містить два або кілька індивідуального компонента, наприклад, (i) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4, і (ii) β-Клото, - амінокислотні залишки, які перебувають на одному або декількох індивідуальних компонентах, але які при цьому зв'язуються з антиген-єднальним білком). У деяких варіантах втілення епітопи можуть бути міметиками в тому розумінні, що вони мають просторову структуру, що схожа з 15 UA 109888 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 антигенним епітопом, використаним для одержання антиген-єднального білка, але, проте, не містять або містять лише деякі з амінокислотних залишків, що виявляються в цьому епітопі, використаному для одержання антиген-єднального білка. Найбільше часто епітопи розташовані на білку, але в деяких випадках можуть розташовуватися на молекулах інших типів, таких як нуклеїнові кислоти. Детермінанти епітопа можуть включати хімічно активні поверхневі угруповання молекул, такі як амінокислоти, бічні ланцюги цукрів, фосфорильні або сульфонильні групи, і можуть мати специфічні просторові структурні характеристики й/або специфічні характеристика зарядів. У загальному випадку антиген-єднальні білки, специфічні до конкретної цільової молекули, переважно будуть розпізнавати епітоп на цільовій молекулі в складній суміші білків і/або макромолекул. Термін "ідентичність" означає співвідношення між послідовностями двох або більше молекул поліпептидів або двох або більше молекул нуклеїнових кислот, певне за допомогою вирівнювання й порівняння цих послідовностей. "Відсоток ідентичності" означає процентне відношення ідентичних залишків між амінокислотами або нуклеотидами в порівнюваних молекулах і обчислюється на основі розміру самої маленької з порівнюваних молекул. При таких обчисленнях пропуски у вирівнюваннях (якщо вони є) повинні вноситися із застосуванням певної математичної моделі або комп'ютерної програми (тобто, "алгоритму"). Способи, які можуть застосовуватися для обчислення ідентичності вирівняних нуклеїнових кислот або поліпептидів, включають способи, описані в публікаціях Computational Molecular Biology, (Lesk, A. M., ed.), (1988) New York: Oxford University Press; Biocomputing Informatics and Genome Projects, (Smith, D. W., ed.), 1993, New York: Academic Press; Computer Analysis of Sequence Data, Part I, (Griffin, A. M., and Griffin, H. G., eds.), 1994, New Jersey: Humana Press; von Heinje, G., (1987) Sequence Analysis in Molecular Biology, New York: Academic Press; Sequence Analysis Primer, (Gribskov, M. and Devereux, J., eds.), 1991, New York: M. Stockton Press; and Carillo et a l . , (1988) SIAM J. Applied Math. 48:1073. При обчисленні відсотка ідентичності порівнювані послідовності вирівнюють таким способом, що дає найбільший збіг між послідовностями. Комп'ютерна програма, що застосовують для визначення відсотка ідентичності, – це пакет програм GCG, що містить GAP (Devereux et a l . , (1984) Nucl. Acid Res. 12:387; Genetics Computer Group, University of Wisconsin, Madison, WI). Комп'ютерний алгоритм GAP застосовують для вирівнювання двох поліпептидів або полінуклеотидів, для яких необхідно визначити відсоток ідентичності послідовностей. Послідовності вирівнюють для досягнення оптимального збігу, відповідно, їхніх амінокислот або нуклеотидів ("підігнаного перекривання", відповідно до визначення відповідно до алгоритму). Разом з алгоритмом використовують штраф за внесення пропуску (який обчислюється як трикратне середнє значення по діагоналі, де "середнє значення по діагоналі" – це середнє значення по діагоналі у використовуваній матриці порівняння; "діагональ" – це оцінка або число, привласнене кожному повному збігу амінокислот конкретною матрицею порівняння) і штраф за продовження пропуску (який звичайно дорівнює 1/10 від штрафу за внесення пропуску), а також матрицю порівняння, таку як PAM250 або BLOSUM62. У деяких варіантах втілення в алгоритмі застосовується також стандартна матриця порівняння (див., Dayhoff et a l . , (1978) Atlas of Protein Sequence and Structure 5:345-352 для інформації про матрицю порівняння PAM 250; Henikoff et a l . , (1992) Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A. 89:10915-10919 для інформації про матрицю порівняння BLOSUM 62). Рекомендовані параметри для визначення відсотка ідентичності для поліпептидів або нуклеотидних послідовностей із застосуванням програми GAP наступні: Алгоритм: Needleman et a l . , 1970, J. Mol. Biol. 48:443-453; Матриця порівняння: BLOSUM 62 з роботи Henikoff et a l . , 1992, (див. вище); Штраф за пропуск: 12 (але без штрафу за пропуски на кінцях) Штраф за довжину пропуску: 4 Граничне значення подібності: 0 Деякі схеми для вирівнювання двох амінокислотних послідовностей можуть приводити до сполучення тільки дуже короткої області двох послідовностей, і ця маленька вирівняна область може мати високу ідентичність послідовностей, навіть якщо між двома повнорозмірними послідовностями немає істотного взаємозв'язку. Відповідно, обраний спосіб вирівнювання (наприклад, програма GAP) може бути скоректований, якщо це необхідно, для одержання в результаті вирівнювання, що перекриває щонайменше 50 амінокислот цільового поліпептиду, що йдуть підряд. При використанні в цьому документі "в істотному ступені чистий" означає, що описуваний вид молекули є переважним присутнім видом, тобто на молярному рівні він більше численний, чим будь-який інший індивідуальний вид молекули в тій же суміші. У деяких варіантах втілення в 16 UA 109888 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 істотному ступені чиста молекула - це композиція, у якій цільовий вид молекули становить щонайменше 50% (на молярному рівні) від всіх присутніх видів макромолекул. В інших варіантах втілення в істотному ступені чиста композиція буде становити щонайменше 80%, 85%, 90%, 95% або 99% від всіх видів макромолекул, що є присутні у композиції. В інших варіантах втілення цільовий вид молекули очищений до істотної гомогенності, при цьому домішкові види молекул не можуть бути виявлені в композиції стандартними способами детекції, і, таким чином, композиція складається з єдиного детектуючого виду макромолекул. Терміни "лікувати" і "лікування" відносяться до ознак успішного лікування або зменшення інтенсивності симптомів ушкодження, патології або стану, включаючи будь-які об'єктивні або суб'єктивні параметри, такі як зменшення болю або виразності симптому; ремісія; ослаблення симптомів або переклад ушкодження, патології або стану в більш стерпний для пацієнта стан; уповільнення швидкості дегенерації або погіршення; перетворення кінцевої точки дегенерації в менш виснажливу; поліпшення фізичного й ментального благополуччя пацієнта. Лікування або зменшення інтенсивності симптомів може бути засноване на об'єктивних або суб'єктивних параметрах, включаючи результати фізикального обстеження, нейропсихіатричної перевірки й/або психіатричної оцінки. Наприклад, деякі способи, представлені тут, можна застосовувати для лікування діабету 2 типу, ожиріння й/або дисліпідемії як у вигляді профілактики, так і у вигляді невідкладного лікування для зниження рівнів глюкози в плазмі, зниження рівнів циркулюючих тригліцеридів, зниження рівнів циркулюючого холестерину й/або зменшення інтенсивності симптому, пов'язаного з діабетом 2 типу, ожирінням і дисліпідемією. "Ефективна кількість" – це в загальному випадку кількість, достатня для зниження ваги й/або частоти прояву симптомів, рятування від симптомів і/або лежачої в їхній основі причини, запобігання виникнення симптомів і/або лежачої в їхній основі причини й/або поліпшення стану або відновлення ушкодження, що виникло в результаті діабету, ожиріння або дисліпідемії, або пов'язаного з ними ушкодження. У деяких варіантах втілення ефективна кількість – це терапевтично ефективна кількість або профілактично ефективна кількість. "Терапевтично ефективна кількість" – це кількість, достатня для того, щоб вилікувати хворобливий стан (наприклад, діабет, ожиріння або дисліпідемію) або симптоми, зокрема, стан або симптом, пов'язані із хворобливим станом, або іншим способом запобігти, перешкоджати, сповільнити або звернути прогресування хворобливого стану або будь-якого небажаного симптому, пов'язаного із захворюванням яким-небудь чином. "Профілактично ефективна кількість" – це кількість фармацевтичної композиції, що при введенні суб'єктові буде робити необхідний профілактичний вплив, наприклад, запобігаючи або відстрочуючи виникнення (або повторне виникнення) діабету, ожиріння або дисліпідемії, або знижуючи ймовірність виникнення (або повторного виникнення) діабету, ожиріння або дисліпідемії, або пов'язаних з ними симптомів. Повний терапевтичний або профілактичний ефект не обов'язково виникає при введенні однієї дози, а може виникати тільки після введення серії доз. Таким чином, терапевтично або профілактично ефективна кількість може бути уведена за одне або більше введень. Термін "амінокислота" має стандартне значення, прийняте в даній області техніки. Двадцять амінокислот природного походження і їхніх абревіатур використовуються стандартно. Див. nd Immunology-A Synthesis, 2 Edition, (E. S. Golub and D. R. Green, eds.), Sinauer Associates: Sunderland, Mass. (1991), зміст якої включено сюди як посилання. Стереоізомери (наприклад, DАмінокислоти) двадцяти канонічних амінокислот, штучно створені й неприродне походження амінокислоти, такі як α-,α-дизаміщені амінокислоти, N-алкільовані амінокислоти й інші неканонічні амінокислоти, також можуть бути придатними компонентами для поліпептидів і включені в поняття "амінокислота". Приклади амінокислот неприродного походження (які можуть заміняти собою будь-які амінокислоти природного походження, виявлені в будь-якій послідовності, розкритої тут, при необхідності) включають: 4-гідроксипролін, γкарбоксиглутамат, ε-N,N,N-триметиллізин, ε-N-ацетиллізин, O-фосфосерин, N-ацетилсерин, Nформілметіонін, 3-метилгістидін, 5-гідроксилізин, σ-N-метиларгінін й інші схожі амінокислоти й імінокислоти (наприклад, 4-гідроксипролин). При зображенні поліпептидів у цьому документі ліворуч розташований аміно-кінець, а праворуч - карбоксі-кінець, відповідно до загальноприйнятих правил позначення. Необмежуючі списки прикладів амінокислот неприродного походження, які можуть бути вставлені в послідовність антиген-єднального білка або заміщати залишки дикого типу в послідовності антиген-єднального білка, включають βамінокислоти, гомоамінокислоти, циклічні амінокислоти й амінокислоти, що містять похідні бокових ланцюгів. Приклади включають (в L-формі або в D-формі; з абревіатурами, як зазначено в дужках) наступні сполуки: цитруллін (Cit), гомоцитруллін (hCit), Nα-метилцитруллін (NMeCit), Nα-метилгомоцитруллін (Nα-MeHoCit), орнітин (Orn), Nα-метилорнітин (Nα-MeOrn або NMeOrn), саркозин (Sar), гомолізин (hLys або hK), гомоаргинін (hArg або hR), гомоглутамін (hQ), 17 UA 109888 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Nα-метиларгинін (NMeR), Nα-метиллейцин (Nα-MeL або NMeL), N-метилгомолізин (NMeHoK), Nα-метилглутамін (NMeQ), норлейцин (Nle), норвалін (Nva), 1,2,3,4-тетрагідроізохінолін (Tic), октагідроіндол-2-карбонова кислота (Oic), 3-(l-нафтил)аланін (1-Nal), 3-(2-нафтил)аланін (2-Nal), 1,2,3,4-тетрагідроізохінолін (Tic), 2-інданилгліцин (IgI), пара-йодофенілаланін (pI-Phe), параамінофенілаланін (4AmP або 4-Amino-Phe), 4-гуанидинофенілаланін (Guf), гліциллізин (скорочена назва "K(Nε-гліцил)" або "K(гліцил)", або "K(gly)"), нітрофенілаланін (nitrophe), амінофенілаланін (aminophe або Amino-Phe), бензилфенілаланін (benzylphe), γкарбоксиглутамінова кислота (γ-carboxyglu), гідроксипролін (hydroxypro), p-карбоксилфенілаланін (Cpa), α-аміноадипинова кислота (Aad), Nα-метил валін (NMeVal), N-αметиллейцин (NMeLeu), Nα-метилнорлейцин (NMeNle), циклопентилгліцин (Cpg), циклоцексилгліцин (Chg), ацетиларгинін (acetylarg), α,β-диамінопропіонова кислота (Dpr), α,γдиаміномасляна кислота (Dab), диамінопропионова кислота (Dap), циклогексилаланін (Cha), 4метилфенілаланін (MePhe), β,β-дифенілаланін (BiPhA), аміномасляна кислота (Abu), 4-фенілфенілаланін (або бифенілаланін; 4Bip), α-аміноізомасляна кислота (Aib), бета-аланін, бетаамінопропионова кислота, піперидинова кислота, амінокапронова кислота, аміногептанова кислота, амінопімелінова кислота, десмозин, диамінопімелінова кислота, N-етилгліцин, Nетиласпарагин, гідроксилізин, алло-гідроксилізин, ізодесмозин, алло-ізолейцин, N-метилгліцин, N-метилізолейцин, N-метилвалин, 4-гідроксипролін (Hyp), γ-карбоксиглутамат, ε-N,N,Nтриметиллізин, ε-N-ацетиллізин, O-фосфосерин, N-ацетилсерин, N-формилметіонін, 3метилгістидін, 5-гідроксилізин, ω-метиларгинін, 4-аміно-O-фталева кислота (4APA) і інші схожі амінокислоти й похідні форми будь-яких зі спеціально перерахованих молекул. II. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД У цьому документі запропонований антиген-єднальні білки, які зв'язуються з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4: Унікальною особливістю антиген-єднальних білків, розкритих тут, є агоністична природа цих білків, зокрема, здатність імітувати ефект in vivo фактора FGF21 і індукувати FGF21-подібний сигналінг. Більш конкретно й специфічно - деякі з антиген-єднальних білків, розкритих тут, індукують FGF21-подібний сигналінг у декількох системах для проведення аналізу in vitro із застосуванням клітин, включаючи ELKлюциферазний репортерний аналіз із приклада 5 у наступних умовах: (1) зв'язування з рецептором для FGF21 і його активність залежать від β-Клото; (2) активність виборча відносно комплексу FGFR1c/β-Клото; (3) зв'язування з FGFR1c/β-Клото активізує шляхи FGF21-подібного сигналінга; і (4) ефективність (EC50) порівнянна зі стандартом FGF21 дикого типу, що містить зрілу форму SEQ ID №: 2, відповідно до вимірів у ході наступних типів клітинного аналізу: (1) люциферазного репортерного аналізу клітин, опосередковуваного рекомбінантним рецептором для FGF21, із приклада 5; (2) аналізу клітин по опосередковуваному рекомбінантним рецептором для FGF21 фосфорилюванню ERK із приклада 5; і (3) аналізу фосфорилювання ERK в адипоцитах людини, як описано більш докладно в прикладі 7. Отже, очікується, що розкриті антиген-єднальні білки будуть демонструвати активності in vivo, які відповідають природній біологічній функції фактора FGF21. Ця особливість робить розкриті антиген-єднальні білки терапевтичними засобами, придатними для лікування хвороб обміну речовин, таких як діабет 2 типу, ожиріння, дисліпідемія, НАСГ, серцево-судинні захворювання, метаболічний синдром і, у широкому змісті, будь-якого захворювання або стану, при якому потрібно імітувати або підсилювати ефекти in vivo фактора FGF21. У деяких варіантах втілення даного винаходу запропоновані антиген-єднальні білки можуть містити поліпептиди, у які можуть бути впроваджені й/або приєднані одна або більше областей, що визначають комплементарність (CDR). У таких антиген-єднальних білках області CDR можуть бути впроваджені в "каркасну" область, що орієнтує область(і) CDR таким чином, щоб досягалися необхідні антиген-єднальні властивості області(їй) CDR. У цілому такі запропоновані антиген-єднальні білки можуть полегшувати або підсилювати взаємодію між FGFR1c і β-Клото й можуть в істотному ступені індукувати FGF21-подібний сигналінг. Деякі антиген-єднальні білки, описані тут, є антитілами або походять від антитіл. У деяких варіантах втілення поліпептидна структура антиген-єднальних білків заснована на антитілах, включаючи, але не обмежуючись цим, моноклональні антитіла, біспецифічні антитіла, мініантитіла, доменні антитіла, синтетичні антитіла (іноді мають назву тут "міметиками антитіл"), химерні антитіла, гуманизовані антитіла, антитіла людини, антитіла зі зшивками (іноді мають назву в цьому документі "кон’югатами антитіл"), напівантитіла і їхні фрагменти. Різні структури додатково описані тут нижче. Показано, що запропоновані тут антиген-єднальні білки зв'язуються з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з 18 UA 109888 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4, і, зокрема, з (i) β-Клото людини; (ii) FGFR1c людини, FGFR2c людини, FGFR3c людини або FGFR4 людини; або (iii) комплексом, що містить β-Клото людини й одну з молекул FGFR1c людини, FGFR2c людини, FGFR3c людини й FGFR4 людини. Як описано й показано в Прикладах, представлених тут, відповідно до результатів вестерн-блота, наявні в продажі антитіла проти β-Клото або проти FGFR1c зв'язуються з денатурованими β-Клото або FGFR1c, тоді як антиген-єднальні білки (агоністичні антитіла) не зв'язуються. І навпаки, запропоновані антиген-єднальні білки розпізнають нативну структуру FGFR1c і β-Клото на поверхні клітини, тоді як наявні в продажі антитіла – ні, відповідно до наведених результатів аналізу FACS. Див. Приклад 9. Отже, запропоновані антиген-єднальні білки імітують природну біологічну активність in vivo фактора FGF21. Внаслідок цього запропоновані тут антиген-єднальні білки здатні індукувати активність, характерну для FGF21подібного сигналінга. Зокрема, розкриті антиген-єднальні білки можуть володіти однією або декількома з наступних активностей in vivo: індукція FGF21-подібних шляхів передачі сигналу, зниження рівнів глюкози в крові, зниження рівнів циркулюючих ліпідів, поліпшення метаболічних параметрів і інші фізіологічні ефекти, індуковані in vivo у результаті утворення потрійного комплексу FGFR1c, β-Клото й FGF21, наприклад, при таких станах як діабет 2 типу, ожиріння, дисліпідемія, НАСГ, серцево-судинні захворювання й метаболічний синдром. Розкриті тут антиген-єднальні білки, які специфічно зв'язуються з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4, мають різні корисні особливості. Деякі з антиген-єднальних білків, наприклад, корисні для проведення аналізу специфічного зв'язування, для аффіного очищення (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплекси, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4, включаючи приналежні людині форми цих розкритих білків, а також для скринінгового дослідження з метою виявлення інших агоністів активності, пов'язаної з FGF21-подібним сигналінгом. Розкриті тут антиген-єднальні білки, які специфічно зв'язуються з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4, можуть застосовуватися при різних способах лікування, як пояснюється тут. Наприклад, деякі антиген-єднальні білки корисні для лікування станів, пов'язаних із процесами FGF21-подібного сигналінга в пацієнтів, наприклад, для зменшення ваги, зм'якшення перебігу або лікування діабету 2 типу, ожиріння, дисліпідемії, НАСГ, серцевосудинного захворювання й метаболического синдрому. Інші застосування антиген-єднальних білків включають, наприклад, діагностику захворювань або станів, пов'язаних з β-Клото, FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c, FGFR4 або FGF21, і скринінгові дослідження з метою визначення присутності або відсутності цих молекул. Деякі з антиген-єднальних білків, описаних тут, можуть бути корисні при лікуванні станів, симптомів і/або патології, асоційованих зі зниженою активністю, пов'язаної з FGF21-подібним сигналінгом. Приклади станів включають, не обмежуючись цим, діабет, ожиріння, НАСГ і дисліпідемію. FGF21 Антиген-єднальні білки, розкриті тут, індукують FGF21-опосередковуваний сигналінг, як зазначено в цьому документі. У системі in vivo зріла форма FGF21 є активною формою цієї молекули. Наведена нуклеотидна послідовність, що кодує повнорозмірний FGF21; підкреслені нуклеотиди, що кодують сигнальну послідовність. ATG GAC TCG GAC GAG ACC GGG TTC GAG CAC TCA GGA CTG TGG GTT TCT GTG CTG GCT GGT CTT CTG CTG GGA GCC TGC CAG GCA CAC CCC ATC CCT GAC TCC AGT CCT CTC CTG CAA TTC GGG GGC CAA GTC CGG CAG CGG TAC CTC TAC ACA GAT GAT GCC CAG CAG ACA GAA GCC CAC CTG GAG ATC AGG GAG GAT GGG ACG GTG GGG GGC GCT GCT GAC CAG AGC CCC GAA AGT CTC CTG CAG CTG AAA GCC TTG AAG CCG GGA GTT ATT CAA ATC TTG GGA GTC AAG ACA TCC AGG TTC CTG TGC CAG CGG CCA GAT GGG GCC CTG TAT GGA TCG CTC CAC TTT GAC CCT GAG GCC TGC AGC TTC CGG GAG CTG CTT CTT GAG GAC GGA TAC AAT GTT TAC CAG TCC GAA GCC CAC GGC CTC CCG CTG CAC CTG CCA GGG AAC AAG TCC CCA CAC CGG GAC CCT GCA CCC CGA GGA CCA GCT CGC TTC CTG CCA CTA CCA GGC CTG CCC CCC GCA CCC CCG GAG CCA CCC GGA ATC CTG GCC CCC CAG CCC CCC GAT GTG GGC TCC TCG GAC CCT CTG AGC ATG GTG GGA CCT TCC CAG GGC CGA AGC CCC AGC TAC GCT TCC TGA (SEQ ID №: 1). Наведено амінокислотну послідовність повнорозмірного FGF21, підкреслені амінокислоти, що становлять сигнальну послідовність: MDSDETGFEHSGLWVSVLAGLLLGACQAHPIPDSSPLLQFGGQVR QRYLYTDDAQQTEAHLEIREDGTVGGAADQSPESLLQLKALKPGVIQI L G V K T S R F L C Q R P D G A LY G S L H F D P E A C S F R E L L L E D G Y N V Y Q S E A H G 19 UA 109888 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 LPLHLPGNKSPHRDPAPRGPARFLPLPGLPPAPPEPPGILAPQPPDVG S S D P L S M V G P S Q G R S P S Y A S (SEQ ID №: 2). FGFR1c Антиген-єднальні білки, розкриті тут, зв'язуються з FGFR1c, зокрема, з FGFR1c людини, що перебуває в асоціації з β-Клото. Наведена нуклеотидна послідовність, що кодує FGFR1c людини (номер доступу в GenBank NM_023110): ATGTGGAGCTGGAAGTGCCTCCTCTTCTGGGCTGTGCTGGTCACAGCCACACTCTGCACCG CTAGGCCGTCCCCGACCTTGCCTGAACAAGCCCAGCCCTGGGGAGCCCCTGTGGAAGTGGAGT CCTTCCTGGTCCACCCCGGTGACCTGCTGCAGCTTCGCTGTCGGCTGCGGGACGATGTGCAGA GCATCAACTGGCTGCGGGACGGGGTGCAGCTGGCGGAAAGCAACCGCACCCGCATCACAGGG GAGGAGGTGGAGGTGCAGGACTCCGTGCCCGCAGACTCCGGCCTCTATGCTTGCGTAACCAGC AGCCCCTCGGGCAGTGACACCACCTACTTCTCCGTCAATGTTTCAGATGCTCTCCCCTCCTCGG AGGATGATGATGATGATGATGACTCCTCTTCAGAGGAGAAAGAAACAGATAACACCAAACCAAAC CGTATGCCCGTAGCTCCATATTGGACATCACCAGAAAAGATGGAAAAGAAATTGCATGCAGTGCC GGCTGCCAAGACAGTGAAGTTCAAATGCCCTTCCAGTGGGACACCAAACCCAACACTGCGCTGG TTGAAAAATGGCAAAGAATTCAAACCTGACCACAGAATTGGAGGCTACAAGGTCCGTTATGCCAC CTGGAGCATCATAATGGACTCTGTGGTGCCCTCTGACAAGGGCAACTACACCTGCATTGTGGAG AATGAGTACGGCAGCATCAACCACACATACCAGCTGGATGTCGTGGAGCGGTCCCCTCACCGGC CCATCCTGCAAGCAGGGTTGCCCGCCAACAAAACAGTGGCCCTGGGTAGCAACGTGGAGTTCAT GTGTAAGGTGTACAGTGACCCGCAGCCGCACATCCAGTGGCTAAAGCACATCGAGGTGAATGG GAGCAAGATTGGCCCAGACAACCTGCCTTATGTCCAGATCTTGAAGACTGCTGGAGTTAATACCA CCGACAAAGAGATGGAGGTGCTTCACTTAAGAAATGTCTCCTTTGAGGACGCAGGGGAGTATAC GTGCTTGGCGGGTAACTCTATCGGACTCTCCCATCACTCTGCATGGTTGACCGTTCTGGAAGCC CTGGAAGAGAGGCCGGCAGTGATGACCTCGCCCCTGTACCTGGAGATCATCATCTATTGCACAG GGGCCTTCCTCATCTCCTGCATGGTGGGGTCGGTCATCGTCTACAAGATGAAGAGTGGTACCAA GAAGAGTGACTTCCACAGCCAGATGGCTGTGCACAAGCTGGCCAAGAGCATCCCTCTGCGCAGA CAGGTAACAGTGTCTGCTGACTCCAGTGCATCCATGAACTCTGGGGTTCTTCTGGTTCGGCCATC ACGGCTCTCCTCCAGTGGGACTCCCATGCTAGCAGGGGTCTCTGAGTATGAGCTTCCCGAAGAC CCTCGCTGGGAGCTGCCTCGGGACAGACTGGTCTTAGGCAAACCCCTGGGAGAGGGCTGCTTT GGGCAGGTGGTGTTGGCAGAGGCTATCGGGCTGGACAAGGACAAACCCAACCGTGTGACCAAA GTGGCTGTGAAGATGTTGAAGTCGGACGCAACAGAGAAAGACTTGTCAGACCTGATCTCAGAAA TGGAGATGATGAAGATGATCGGGAAGCATAAGAATATCATCAACCTGCTGGGGGCCTGCACGCA GGATGGTCCCTTGTATGTCATCGTGGAGTATGCCTCCAAGGGCAACCTGCGGGAGTACCTGCAG GCCCGGAGGCCCCCAGGGCTGGAATACTGCTACAACCCCAGCCACAACCCAGAGGAGCAGCTC TCCTCCAAGGACCTGGTGTCCTGCGCCTACCAGGTGGCCCGAGGCATGGAGTATCTGGCCTCC AAGAAGTGCATACACCGAGACCTGGCAGCCAGGAATGTCCTGGTGACAGAGGACAATGTGATGA AGATAGCAGACTTTGGCCTCGCACGGGACATTCACCACATCGACTACTATAAAAAGACAACCAAC GGCCGACTGCCTGTGAAGTGGATGGCACCCGAGGCATTATTTGACCGGATCTACACCCACCAGA GTGATGTGTGGTCTTTCGGGGTGCTCCTGTGGGAGATCTTCACTCTGGGCGGCTCCCCATACCC CGGTGTGCCTGTGGAGGAACTTTTCAAGCTGCTGAAGGAGGGTCACCGCATGGACAAGCCCAG TAACTGCACCAACGAGCTGTACATGATGATGCGGGACTGCTGGCATGCAGTGCCCTCACAGAGA CCCACCTTCAAGCAGCTGGTGGAAGACCTGGACCGCATCGTGGCCTTGACCTCCAACCAGGAGT ACCTGGACCTGTCCATGCCCCTGGACCAGTACTCCCCCAGCTTTCCCGACACCCGGAGCTCTAC GTGCTCCTCAGGGGAGGATTCCGTCTTCTCTCATGAGCCGCTGCCCGAGGAGCCCTGCCTGCC CCGACACCCAGCCCAGCTTGCCAATGGCGGACTCAAACGCCGCTGA (SEQ ID №:3). Наведено амінокислотну послідовність FGFR1c людини (номер доступу в GenBank NP_075598): MWSWKCLLFWAVLVTATLCTARPSPTLPEQAQPWGAPVEVESFLVHPGDLLQLRCRLRDDVQSI NWLRDGVQLAESNRTRITGEEVEVQDSVPADSGLYACVTSSPSGSDTTYFSVNVSDALPSSEDDDD DDDSSSEEKETDNTKPNRMPVAPYWTSPEKMEKKLHAVPAAKTVKFKCPSSGTPNPTLRWLKNGKE FKPDHRIGGYKVRYATWSIIMDSVVPSDKGNYTCIVENEYGSINHTYQLDVVERSPHRPILQAGLPAN KTVALGSNVEFMCKVYSDPQPHIQWLKHIEVNGSKIGPDNLPYVQILKTAGVNTTDKEMEVLHLRNVS FEDAGEYTCLAGNSIGLSHHSAWLTVLEALEERPAVMTSPLYLEIIIYCTGAFLISCMVGSVIVYKMKSG TKKSDFHSQMAVHKLAKSIPLRRQVTVSADSSASMNSGVLLVRPSRLSSSGTPMLAGVSEYELPEDP RWELPRDRLVLGKPLGEGCFGQVVLAEAIGLDKDKPNRVTKVAVKMLKSDATEKDLSDLISEMEMMK MIGKHKNIINLLGACTQDGPLYVIVEYASKGNLREYLQARRPPGLEYCYNPSHNPEEQLSSKDLVSCA YQVARGMEYLASKKCIHRDLAARNVLVTEDNVMKIADFGLARDIHHIDYYKKTTNGRLPVKWMAPEAL FDRIYTHQSDVWSFGVLLWEIFTLGGSPYPGVPVEELFKLLKEGHRMDKPSNCTNELYMMMRDCWH AVPSQRPTFKQLVEDLDRIVALTSNQEYLDLSMPLDQYSPSFPDTRSSTCSSGEDSVFSHEPLPEEP CLPRHPAQLANGGLKRR (SEQ ID №: 4). 20 UA 109888 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Антиген-єднальні білки, описані тут, зв'язуються з позаклітинною частиною молекули FGFR1c. Прикладом позаклітинної області FGFR1c служить: MWSWKCLLFWAVLVTATLCTARPSPTLPEQAQPWGAPVEVESFLVHPGDLLQLRCRLRDDVQSI NWLRDGVQLAESNRTRITGEEVEVQDSVPADSGLYACVTSSPSGSDTTYFSVNVSDALPSSEDDDD DDDSSSEEKETDNTKPNRMPVAPYWTSPEKMEKKLHAVPAAKTVKFKCPSSGTPNPTLRWLKNGKE FKPDHRIGGYKVRYATWSIIMDSVVPSDKGNYTCIVENEYGSINHTYQLDVVERSPHRPILQAGLPAN KTVALGSNVEFMCKVYSDPQPHIQWLKHIEVNGSKIGPDNLPYVQILKTAGVNTTDKEMEVLHLRNVS FEDAGEYTCLAGNSIGLSHHSAWLTVLEALEERPAVMTSPLY (SEQ ID №: 5). Як описано тут, білки FGFR1c також можуть включати фрагменти. При використанні в цьому документі ці терміни вживаються як взаємозамінні для позначення рецептора, зокрема і якщо не зазначене інакше, рецептора людини, що при асоціації з β-Клото й FGF21 індукує активність, пов'язану з FGF21-подібним сигналінгом. Термін FGFR1c також включає пост-трансляційні модифікації амінокислотної послідовності FGFR1c, наприклад, можливі сайти N-глікозилювання. Таким чином, антиген-єднальні білки можуть зв'язуватися з білками або бути отримані з білків, глікозильованих по одному або декількох положеннях. β-Клото Антиген-єднальні білки, розкриті тут, зв'язуються з β-Клото, зокрема, з β-Клото людини. Наведена нуклеотидна послідовність, що кодує β-Клото людини (номер доступу в GenBank NM_175737): ATGAAGCCAGGCTGTGCGGCAGGATCTCCAGGGAATGAATGGATTTTCTTCAGCACTGATGA AATAACCACACGCTATAGGAATACAATGTCCAACGGGGGATTGCAAAGATCTGTCATCCTGTCAG CACTTATTCTGCTACGAGCTGTTACTGGATTCTCTGGAGATGGAAGAGCTATATGGTCTAAAAATC CTAATTTTACTCCGGTAAATGAAAGTCAGCTGTTTCTCTATGACACTTTCCCTAAAAACTTTTTCTG GGGTATTGGGACTGGAGCATTGCAAGTGGAAGGGAGTTGGAAGAAGGATGGAAAAGGACCTTCT ATATGGGATCATTTCATCCACACACACCTTAAAAATGTCAGCAGCACGAATGGTTCCAGTGACAG TTATATTTTTCTGGAAAAAGACTTATCAGCCCTGGATTTTATAGGAGTTTCTTTTTATCAATTTTCAA TTTCCTGGCCAAGGCTTTTCCCCGATGGAATAGTAACAGTTGCCAACGCAAAAGGTCTGCAGTAC TACAGTACTCTTCTGGACGCTCTAGTGCTTAGAAACATTGAACCTATAGTTACTTTATACCACTGG GATTTGCCTTTGGCACTACAAGAAAAATATGGGGGGTGGAAAAATGATACCATAATAGATATCTTC AATGACTATGCCACATACTGTTTCCAGATGTTTGGGGACCGTGTCAAATATTGGATTACAATTCAC AACCCATATCTAGTGGCTTGGCATGGGTATGGGACAGGTATGCATGCCCCTGGAGAGAAGGGAA ATTTAGCAGCTGTCTACACTGTGGGACACAACTTGATCAAGGCTCACTCGAAAGTTTGGCATAAC TACAACACACATTTCCGCCCACATCAGAAGGGTTGGTTATCGATCACGTTGGGATCTCATTGGAT CGAGCCAAACCGGTCGGAAAACACGATGGATATATTCAAATGTCAACAATCCATGGTTTCTGTGC TTGGATGGTTTGCCAACCCTATCCATGGGGATGGCGACTATCCAGAGGGGATGAGAAAGAAGTT GTTCTCCGTTCTACCCATTTTCTCTGAAGCAGAGAAGCATGAGATGAGAGGCACAGCTGATTTCT TTGCCTTTTCTTTTGGACCCAACAACTTCAAGCCCCTAAACACCATGGCTAAAATGGGACAAAATG TTTCACTTAATTTAAGAGAAGCGCTGAACTGGATTAAACTGGAATACAACAACCCTCGAATCTTGA TTGCTGAGAATGGCTGGTTCACAGACAGTCGTGTGAAAACAGAAGACACCACGGCCATCTACAT GATGAAGAATTTCCTCAGCCAGGTGCTTCAAGCAATAAGGTTAGATGAAATACGAGTGTTTGGTT ATACTGCCTGGTCTCTCCTGGATGGCTTTGAATGGCAGGATGCTTACACCATCCGCCGAGGATTA TTTTATGTGGATTTTAACAGTAAACAGAAAGAGCGGAAACCTAAGTCTTCAGCACACTACTACAAA CAGATCATACGAGAAAATGGTTTTTCTTTAAAAGAGTCCACGCCAGATGTGCAGGGCCAGTTTCC CTGTGACTTCTCCTGGGGTGTCACTGAATCTGTTCTTAAGCCCGAGTCTGTGGCTTCGTCCCCAC AGTTCAGCGATCCTCATCTGTACGTGTGGAACGCCACTGGCAACAGACTGTTGCACCGAGTGGA AGGGGTGAGGCTGAAAACACGACCCGCTCAATGCACAGATTTTGTAAACATCAAAAAACAACTTG AGATGTTGGCAAGAATGAAAGTCACCCACTACCGGTTTGCTCTGGATTGGGCCTCGGTCCTTCC CACTGGCAACCTGTCCGCGGTGAACCGACAGGCCCTGAGGTACTACAGGTGCGTGGTCAGTGA GGGGCTGAAGCTTGGCATCTCCGCGATGGTCACCCTGTATTATCCGACCCACGCCCACCTAGGC CTCCCCGAGCCTCTGTTGCATGCCGACGGGTGGCTGAACCCATCGACGGCCGAGGCCTTCCAG GCCTACGCTGGGCTGTGCTTCCAGGAGCTGGGGGACCTGGTGAAGCTCTGGATCACCATCAAC GAGCCTAACCGGCTAAGTGACATCTACAACCGCTCTGGCAACGACACCTACGGGGCGGCGCAC AACCTGCTGGTGGCCCACGCCCTGGCCTGGCGCCTCTACGACCGGCAGTTCAGGCCCTCACAG CGCGGGGCCGTGTCGCTGTCGCTGCACGCGGACTGGGCGGAACCCGCCAACCCCTATGCTGA CTCGCACTGGAGGGCGGCCGAGCGCTTCCTGCAGTTCGAGATCGCCTGGTTCGCCGAGCCGCT CTTCAAGACCGGGGACTACCCCGCGGCCATGAGGGAATACATTGCCTCCAAGCACCGACGGGG GCTTTCCAGCTCGGCCCTGCCGCGCCTCACCGAGGCCGAAAGGAGGCTGCTCAAGGGCACGGT CGACTTCTGCGCGCTCAACCACTTCACCACTAGGTTCGTGATGCACGAGCAGCTGGCCGGCAGC CGCTACGACTCGGACAGGGACATCCAGTTTCTGCAGGACATCACCCGCCTGAGCTCCCCCACG 21 UA 109888 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 CGCCTGGCTGTGATTCCCTGGGGGGTGCGCAAGCTGCTGCGGTGGGTCCGGAGGAACTACGG CGACATGGACATTTACATCACCGCCAGTGGCATCGACGACCAGGCTCTGGAGGATGACCGGCTC CGGAAGTACTACCTAGGGAAGTACCTTCAGGAGGTGCTGAAAGCATACCTGATTGATAAAGTCA GAATCAAAGGCTATTATGCATTCAAACTGGCTGAAGAGAAATCTAAACCCAGATTTGGATTCTTCA CATCTGATTTTAAAGCTAAATCCTCAATACAATTTTACAACAAAGTGATCAGCAGCAGGGGCTTCC CTTTTGAGAACAGTAGTTCTAGATGCAGTCAGACCCAAGAAAATACAGAGTGCACTGTCTGCTTA TTCCTTGTGCAGAAGAAACCACTGATATTCCTGGGTTGTTGCTTCTTCTCCACCCTGGTTCTACTC TTATCAATTGCCATTTTTCAAAGGCAGAAGAGAAGAAAGTTTTGGAAAGCAAAAAACTTACAACAC ATACCATTAAAGAAAGGCAAGAGAGTTGTTAGCTAA (SEQ ID №: 6). Наведено амінокислотну послідовність повнорозмірного β-Клото людини (номер доступу в GenBank NP_783864): MKPGCAAGSPGNEWIFFSTDEITTRYRNTMSNGGLQRSVILSALILLRAVTGFSGDGRAIWSKNP NFTPVNESQLFLYDTFPKNFFWGIGTGALQVEGSWKKDGKGPSIWDHFIHTHLKNVSSTNGSSDSYIF LEKDLSALDFIGVSFYQFSISWPRLFPDGIVTVANAKGLQYYSTLLDALVLRNIEPIVTLYHWDLPLALQ EKYGGWKNDTIIDIFNDYATYCFQMFGDRVKYWITIHNPYLVAWHGYGTGMHAPGEKGNLAAVYTVG HNLIKAHSKVWHNYNTHFRPHQKGWLSITLGSHWIEPNRSENTMDIFKCQQSMVSVLGWFANPIHGD GDYPEGMRKKLFSVLPIFSEAEKHEMRGTADFFAFSFGPNNFKPLNTMAKMGQNVSLNLREALNWIK LEYNNPRILIAENGWFTDSRVKTEDTTAIYMMKNFLSQVLQAIRLDEIRVFGYTAWSLLDGFEWQDAY TIRRGLFYVDFNSKQKERKPKSSAHYYKQIIRENGFSLKESTPDVQGQFPCDFSWGVTESVLKPESVA SSPQFSDPHLYVWNATGNRLLHRVEGVRLKTRPAQCTDFVNIKKQLEMLARMKVTHYRFALDWASV LPTGNLSAVNRQALRYYRCVVSEGLKLGISAMVTLYYPTHAHLGLPEPLLHADGWLNPSTAEAFQAY AGLCFQELGDLVKLWITINEPNRLSDIYNRSGNDTYGAAHNLLVAHALAWRLYDRQFRPSQRGAVSL SLHADWAEPANPYADSHWRAAERFLQFEIAWFAEPLFKTGDYPAAMREYIASKHRRGLSSSALPRLT EAERRLLKGTVDFCALNHFTTRFVMHEQLAGSRYDSDRDIQFLQDITRLSSPTRLAVIPWGVRKLLRW VRRNYGDMDIYITASGIDDQALEDDRLRKYYLGKYLQEVLKAYLIDKVRIKGYYAFKLAEEKSKPRFGF FTSDFKAKSSIQFYNKVISSRGFPFENSSSRCSQTQENTECTVCLFLVQKKPLIFLGCCFFSTLVLLLSI AIFQRQKRRKFWKAKNLQHIPLKKGKRVVS (SEQ ID №: 7). Антиген-єднальні білки, описані тут, зв'язуються з позаклітинною частиною молекули βКлото. Прикладом позаклітинної області β-Клото служить: MKPGCAAGSPGNEWIFFSTDEITTRYRNTMSNGGLQRSVILSALILLRAVTGFSGDGRAIWSKNP NFTPVNESQLFLYDTFPKNFFWGIGTGALQVEGSWKKDGKGPSIWDHFIHTHLKNVSSTNGSSDSYIF LEKDLSALDFIGVSFYQFSISWPRLFPDGIVTVANAKGLQYYSTLLDALVLRNIEPIVTLYHWDLPLALQ EKYGGWKNDTIIDIFNDYATYCFQMFGDRVKYWITIHNPYLVAWHGYGTGMHAPGEKGNLAAVYTVG HNLIKAHSKVWHNYNTHFRPHQKGWLSITLGSHWIEPNRSENTMDIFKCQQSMVSVLGWFANPIHGD GDYPEGMRKKLFSVLPIFSEAEKHEMRGTADFFAFSFGPNNFKPLNTMAKMGQNVSLNLREALNWIK LEYNNPRILIAENGWFTDSRVKTEDTTAIYMMKNFLSQVLQAIRLDEIRVFGYTAWSLLDGFEWQDAY TIRRGLFYVDFNSKQKERKPKSSAHYYKQIIRENGFSLKESTPDVQGQFPCDFSWGVTESVLKPESVA SSPQFSDPHLYVWNATGNRLLHRVEGVRLKTRPAQCTDFVNIKKQLEMLARMKVTHYRFALDWASV LPTGNLSAVNRQALRYYRCVVSEGLKLGISAMVTLYYPTHAHLGLPEPLLHADGWLNPSTAEAFQAY AGLCFQELGDLVKLWITINEPNRLSDIYNRSGNDTYGAAHNLLVAHALAWRLYDRQFRPSQRGAVSL SLHADWAEPANPYADSHWRAAERFLQFEIAWFAEPLFKTGDYPAAMREYIASKHRRGLSSSALPRLT EAERRLLKGTVDFCALNHFTTRFVMHEQLAGSRYDSDRDIQFLQDITRLSSPTRLAVIPWGVRKLLRW VRRNYGDMDIYITASGIDDQALEDDRLRKYYLGKYLQEVLKAYLIDKVRIKGYYAFKLAEEKSKPRFGF FTSDFKAKSSIQFYNKVISSRGFPFENSSSRCSQTQENTECTVCLFLVQKKP (SEQ ID №: 8). Форма β-Клото миші і її фрагменти й підпослідовності можуть застосовуватися при вивченні й/або конструюванні молекул, наведених тут. Наведена нуклеотидна послідовність, що кодує βКлото миші (номер доступу в GenBank NM_031180): ATGAAGACAGGCTGTGCAGCAGGGTCTCCGGGGAATGAATGGATTTTCTTCAGCTCTGATGA AAGAAACACACGCTCTAGGAAAACAATGTCCAACAGGGCACTGCAAAGATCTGCCGTGCTGTCT GCGTTTGTTCTGCTGCGAGCTGTTACCGGCTTCTCCGGAGACGGGAAAGCAATATGGGATAAAA AACAGTACGTGAGTCCGGTAAACCCAAGTCAGCTGTTCCTCTATGACACTTTCCCTAAAAACTTTT CCTGGGGCGTTGGGACCGGAGCATTTCAAGTGGAAGGGAGTTGGAAGACAGATGGAAGAGGAC CCTCGATCTGGGATCGGTACGTCTACTCACACCTGAGAGGTGTCAACGGCACAGACAGATCCAC TGACAGTTACATCTTTCTGGAAAAAGACTTGTTGGCTCTGGATTTTTTAGGAGTTTCTTTTTATCAG TTCTCAATCTCCTGGCCACGGTTGTTTCCCAATGGAACAGTAGCAGCAGTGAATGCGCAAGGTCT CCGGTACTACCGTGCACTTCTGGACTCGCTGGTACTTAGGAATATCGAGCCCATTGTTACCTTGT ACCATTGGGATTTGCCTCTGACGCTCCAGGAAGAATATGGGGGCTGGAAAAATGCAACTATGATA GATCTCTTCAACGACTATGCCACATACTGCTTCCAGACCTTTGGAGACCGTGTCAAATATTGGATT ACAATTCACAACCCTTACCTTGTTGCTTGGCATGGGTTTGGCACAGGTATGCATGCACCAGGAGA 22 UA 109888 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 GAAGGGAAATTTAACAGCTGTCTACACTGTGGGACACAACCTGATCAAGGCACATTCGAAAGTGT GGCATAACTACGACAAAAACTTCCGCCCTCATCAGAAGGGTTGGCTCTCCATCACCTTGGGGTC CCATTGGATAGAGCCAAACAGAACAGACAACATGGAGGACGTGATCAACTGCCAGCACTCCATG TCCTCTGTGCTTGGATGGTTCGCCAACCCCATCCACGGGGACGGCGACTACCCTGAGTTCATGA AGACGGGCGCCATGATCCCCGAGTTCTCTGAGGCAGAGAAGGAGGAGGTGAGGGGCACGGCT GATTTCTTTGCCTTTTCCTTCGGGCCCAACAACTTCAGGCCCTCAAACACCGTGGTGAAAATGGG ACAAAATGTATCACTCAACTTAAGGCAGGTGCTGAACTGGATTAAACTGGAATACGATGACCCTC AAATCTTGATTTCGGAGAACGGCTGGTTCACAGATAGCTATATAAAGACAGAGGACACCACGGCC ATCTACATGATGAAGAATTTCCTAAACCAGGTTCTTCAAGCAATAAAATTTGATGAAATCCGCGTG TTTGGTTATACGGCCTGGACTCTCCTGGATGGCTTTGAGTGGCAGGATGCCTATACGACCCGAC GAGGGCTGTTTTATGTGGACTTTAACAGTGAGCAGAAAGAGAGGAAACCCAAGTCCTCGGCTCA TTACTACAAGCAGATCATACAAGACAACGGCTTCCCTTTGAAAGAGTCCACGCCAGACATGAAGG GTCGGTTCCCCTGTGATTTCTCTTGGGGAGTCACTGAGTCTGTTCTTAAGCCCGAGTTTACGGTC TCCTCCCCGCAGTTTACCGATCCTCACCTGTATGTGTGGAATGTCACTGGCAACAGATTGCTCTA CCGAGTGGAAGGGGTAAGGCTGAAAACAAGACCATCCCAGTGCACAGATTATGTGAGCATCAAA AAACGAGTTGAAATGTTGGCAAAAATGAAAGTCACCCACTACCAGTTTGCTCTGGACTGGACCTC TATCCTTCCCACTGGCAATCTGTCCAAAGTTAACAGACAAGTGTTAAGGTACTATAGGTGTGTGG TGAGCGAAGGACTGAAGCTGGGCGTCTTCCCCATGGTGACGTTGTACCACCCAACCCACTCCCA TCTCGGCCTCCCCCTGCCACTTCTGAGCAGTGGGGGGTGGCTAAACATGAACACAGCCAAGGC CTTCCAGGACTACGCTGAGCTGTGCTTCCGGGAGTTGGGGGACTTGGTGAAGCTCTGGATCACC ATCAATGAGCCTAACAGGCTGAGTGACATGTACAACCGCACGAGTAATGACACCTACCGTGCAG CCCACAACCTGATGATCGCCCATGCCCAGGTCTGGCACCTCTATGATAGGCAGTATAGGCCGGT CCAGCATGGGGCTGTGTCGCTGTCCTTACATTGCGACTGGGCAGAACCTGCCAACCCCTTTGTG GATTCACACTGGAAGGCAGCCGAGCGCTTCCTCCAGTTTGAGATCGCCTGGTTTGCAGATCCGC TCTTCAAGACTGGCGACTATCCATCGGTTATGAAGGAATACATCGCCTCCAAGAACCAGCGAGG GCTGTCTAGCTCAGTCCTGCCGCGCTTCACCGCGAAGGAGAGCAGGCTGGTGAAGGGTACCGT CGACTTCTACGCACTGAACCACTTCACTACGAGGTTCGTGATACACAAGCAGCTGAACACCAACC GCTCAGTTGCAGACAGGGACGTCCAGTTCCTGCAGGACATCACCCGCCTAAGCTCGCCCAGCC GCCTGGCTGTAACACCCTGGGGAGTGCGCAAGCTCCTTGCGTGGATCCGGAGGAACTACAGAG ACAGGGATATCTACATCACAGCCAATGGCATCGATGACCTGGCTCTAGAGGATGATCAGATCCG AAAGTACTACTTGGAGAAGTATGTCCAGGAGGCTCTGAAAGCATATCTCATTGACAAGGTCAAAA TCAAAGGCTACTATGCATTCAAACTGACTGAAGAGAAATCTAAGCCTAGATTTGGATTTTTCACCT CTGACTTCAGAGCTAAGTCCTCTGTCCAGTTTTACAGCAAGCTGATCAGCAGCAGTGGCCTCCCC GCTGAGAACAGAAGTCCTGCGTGTGGTCAGCCTGCGGAAGACACAGACTGCACCATTTGCTCAT TTCTCGTGGAGAAGAAACCACTCATCTTCTTCGGTTGCTGCTTCATCTCCACTCTGGCTGTACTG CTATCCATCACCGTTTTTCATCATCAAAAGAGAAGAAAATTCCAGAAAGCAAGGAACTTACAAAAT ATACCATTGAAGAAAGGCCACAGCAGAGTTTTCAGCTAA (SEQ ID №: 469). Наведено амінокислотну послідовність повнорозмірного β-Клото миші (номер доступу в GenBank NP_112457): MKTGCAAGSPGNEWIFFSSDERNTRSRKTMSNRALQRSAVLSAFVLLRAVTGFSGDGKAIWDKK QYVSPVNPSQLFLYDTFPKNFSWGVGTGAFQVEGSWKTDGRGPSIWDRYVYSHLRGVNGTDRSTD SYIFLEKDLLALDFLGVSFYQFSISWPRLFPNGTVAAVNAQGLRYYRALLDSLVLRNIEPIVTLYHWDLP LTLQEEYGGWKNATMIDLFNDYATYCFQTFGDRVKYWITIHNPYLVAWHGFGTGMHAPGEKGNLTA VYTVGHNLIKAHSKVWHNYDKNFRPHQKGWLSITLGSHWIEPNRTDNMEDVINCQHSMSSVLGWFA NPIHGDGDYPEFMKTGAMIPEFSEAEKEEVRGTADFFAFSFGPNNFRPSNTVVKMGQNVSLNLRQVL NWIKLEYDDPQILISENGWFTDSYIKTEDTTAIYMMKNFLNQVLQAIKFDEIRVFGYTAWTLLDGFEWQ DAYTTRRGLFYVDFNSEQKERKPKSSAHYYKQIIQDNGFPLKESTPDMKGRFPCDFSWGVTESVLKP EFTVSSPQFTDPHLYVWNVTGNRLLYRVEGVRLKTRPSQCTDYVSIKKRVEMLAKMKVTHYQFALD WTSILPTGNLSKVNRQVLRYYRCVVSEGLKLGVFPMVTLYHPTHSHLGLPLPLLSSGGWLNMNTAKA FQDYAELCFRELGDLVKLWITINEPNRLSDMYNRTSNDTYRAAHNLMIAHAQVWHLYDRQYRPVQHG AVSLSLHCDWAEPANPFVDSHWKAAERFLQFEIAWFADPLFKTGDYPSVMKEYIASKNQRGLSSSVL PRFTAKESRLVKGTVDFYALNHFTTRFVIHKQLNTNRSVADRDVQFLQDITRLSSPSRLAVTPWGVRK LLAWIRRNYRDRDIYITANGIDDLALEDDQIRKYYLEKYVQEALKAYLIDKVKIKGYYAFKLTEEKSKPRF GFFTSDFRAKSSVQFYSKLISSSGLPAENRSPACGQPAEDTDCTICSFLVEKKPLIFFGCCFISTLAVLL SITVFHHQKRRKFQKARNLQNIPLKKGHSRVFS (SEQ ID №: 468). Як описано тут, білки β-Клото також можуть включати фрагменти. При використанні тут ці терміни вживаються як взаємозамінні для позначення ко-рецептора, зокрема і якщо не зазначене інакше, ко-рецептора людини, що при асоціації з FGFR1c і FGF21 індукує активність, пов'язану з FGF21-подібним сигналінгом. Термін β-Клото також включає пост-трансляційні модифікації амінокислотної послідовності 23 UA 109888 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 β-Клото, наприклад, можливі сайти N-глікозилювання. Таким чином, антиген-єднальні білки можуть зв'язуватися з білками або бути отримані з білків, глікозильованих по одному або декількох положеннях. Антиген-єднальні білки, які специфічно зв'язуються з однією або більше з молекул β-Клото, FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c, FGFR4c Запропоновано ряд агентів, що зв'язуються селективно, корисних для модулювання FGF21подібного сигналінга. Ці агенти включають, наприклад, антиген-єднальні білки, які містять антиген-єднальних домен (наприклад, одноланцюгові антитіла, доменні антитіла, напівантитіла, імуноадгезивні молекули й поліпептиди з антиген-єднальною областю) і специфічно зв'язуються з FGFR1c, β-Клото або як з FGFR1c, так і з β-Клото, зокрема, FGFR1c людини й β-Клото людини. Деякі з антигенів, наприклад, корисні при імітації ефекту сигналінга, який викликається in vivo асоціацією FGFR1c з β-Клото й з FGF21, і можуть, таким чином, застосовуватися для посилення або модуляції однієї або декількох активностей, пов'язаних з FGF21-подібним сигналінгом. У загальному випадку запропоновані антиген-єднальні білки, звичайно містять одну або кілька областей CDR, як описано тут (наприклад, 1, 2, 3, 4, 5 або 6 областей CDR). У деяких варіантах втілення антиген-єднальні білки є природними білками, що експресуються клонами, тоді як в інших варіантах втілення антиген-єднальний білок може містити (a) поліпептидну каркасну структуру й (б) одну або кілька областей CDR, які вставлені в поліпептидну каркасну структуру й/або приєднані до неї. У деяких із цих варіантів втілення область CDR утворює компонент важкого або легкого ланцюгів, що експресуються клонами, описаними тут; в інших варіантах втілення область CDR може бути вставлена в каркас, у якому в природі область CDR не експресується. Поліпептидна каркасна структура може приймати ряд різних форм. Наприклад, поліпептидна каркасна структура може бути каркасною структурою або містити каркасну структуру антитіла природного походження або його фрагмента, або варіанта, або ж вона може бути повністю синтетичною по своїй природі. Приклади різних структур антигенєднальних білків додатково описані нижче. У деяких варіантах втілення, у яких антиген-єднальний білок містить (a) поліпептидну каркасну структуру й (б) одну або кілька областей CDR, які вставлені в поліпептидну каркасну структуру й/або приєднані до неї, поліпептидна каркасна структура антиген-єднального білка є антитілом або походить із антитіла, включаючи, але не обмежуючись цим, моноклональні антитіла, біспецифічні антитіла, міні-антитіла, доменні антитіла, синтетичні антитіла (іноді мають назву тут "міметиками антитіл"), химерні антитіла, гуманізовані антитіла, антитіла зі зшивками (іноді мають назву в цьому документі "кон’югатами антитіл") і частини або фрагменти кожного типу молекул, відповідно. У деяких випадках антиген-єднальний білок є імунологічним фрагментом антитіла (наприклад, Fab, Fab', F(ab')2 або scFv). Деякі з розкритих тут антиген-єднальних білків специфічно зв'язуються з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4, включаючи приналежні людині форми цих білків. В одному з варіантів втілення антиген-єднальний білок специфічно зв'язується як з FGFR1c людини, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID №: 5, так і з β-Клото людини, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID №: 8, і в ще одному варіанті втілення антигенєднальний білок специфічно зв'язується як з FGFR1c людини, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID №: 5, так і з β-Клото людини, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID №: 8, і індукує FGF21-подібний сигналінг. Таким чином, антиген-єднальний білок може, але необов'язково, індукувати FGF21-подібний сигналінг. Структура антиген-єднальних білків Деякі запропоновані тут антиген-єднальні білки, які специфічно зв'язуються з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4, включаючи приналежні людині форми цих білків, мають структуру, у типовому випадку пов'язаної з антитілами природного походження. Структурні одиниці цих антитіл у типовому випадку містять один або більше тетрамерів, кожний з яких складається із двох ідентичних пар поліпептидних ланцюгів, хоча деякі види ссавців також продукують антитіла, що містять тільки одиничний важкий ланцюг. У складі типового антитіла кожна пара включає один повнорозмірний "легкий" ланцюг (у деяких варіантах втілення розміром приблизно 25 кДа) і один повнорозмірний "важкий" ланцюг (у деяких варіантах втілення розміром приблизно 50-70 кДа). Кожний індивідуальний ланцюг імуноглобуліну складається з декількох "доменів імуноглобуліну", кожний з яких складається приблизно з 90110 амінокислот і має характерні риси фолдинга. Ці домени являють собою основні одиниці, з яких складаються поліпептиди антитіл. Аміно-кінцева частина кожного ланцюга в типовому 24 UA 109888 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 випадку включає варіабельний домен, що відповідає за розпізнавання антигену. Карбоксікінцева частина еволюційно більше консервативна, чим інший кінець ланцюга й називається "консервативною областю" або " C-областю". У людини легкі ланцюги звичайно класифікують як легкі ланцюги каппа ("κ") і лямбда ("λ"), і кожен із цих ланцюгів містить один варіабельний домен і один консервативний домен. Важкі ланцюги в типовому випадку класифікують як ланцюги мю, дельта, гама, альфа або епсилон, і вони визначають ізотип антитіла як IgM, IgD, IgG, IgA або IgE, відповідно. IgG має кілька підтипів, включаючи, але не обмежуючись цим, IgG1, IgG2, IgG3 і IgG4. Підтипи IgM включають IgM і IgM2. Підтипи IgA включають IgA1 і IgA2. У людини ізотипи IgA і IgD містять чотири важкі ланцюги й чотири легкі ланцюги; ізотипи IgG і IgE містять два важкі ланцюги й два легких ланцюги; і ізотип IgM містить п'ять важких ланцюгів і п'ять легких ланцюгів.C-область важкого ланцюга в типовому випадку містить один або декілька доменів, які можуть відповідати за ефекторну функцію. Кількість доменів консервативної області важкого ланцюга буде залежати від ізотипа. Кожний важкий ланцюг в IgG, наприклад, містить три домена C-області, що мають назву CH1, CH2 і CH3. Запропоновані антитіла можуть мати кожен із цих ізотипів і підтипів. У деяких варіантах втілення антиген-єднальний білок, що специфічно зв'язується з однією або декількома молекулами з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4, є антитілом підтипу IgG1, IgG2 або IgG4. У повнорозмірних легкому й важкому ланцюгах варіабельні й консервативні області з'єднані "J"-областю довжиною приблизно дванадцять або більше амінокислот, а до складу важкого ланцюга також входить "D"-область довжиною приблизно десять або більше амінокислот. Див., наприклад, Fundamental Immunology, 2nd ed., Ch. 7 (Paul, W., ed.) 1989, New York: Raven Press (зміст якої цілком включено сюди як посилання). Варіабельного області кожної пари легкого й важкого ланцюгів у типовому випадку утворюють антиген-єднальний сайт. Один приклад консервативного домена важкого ланцюга IgG2 із приклада моноклонального антитіла, що специфічно зв'язується з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4, має амінокислотну послідовність: ASTKGPSVFPLAPCSRSTSESTAALGCLVKDYFPEPVTVSWNSGALTSGVHTFPAVLQSSGLYSL SSVVTVPSSNFGTQTYTCNVDHKPSNTKVDKTVERKCCVECPPCPAPPVAGPSVFLFPPKPKDTLMI SRTPEVTCVVVDVSHEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQFNSTFRVVSVLTVVHQDWLNGKE YKCKVSNKGLPAPIEKTISKTKGQPREPQVYTLPPSREEMTKNQVSLTCLVKGFYPSDIAVEWESNGQ PENNYKTTPPMLDSDGSFFLYSKLTVDKSRWQQGNVFSCSVMHEALHNHYTQKSLSLSPGK (SEQ ID №: 9). Один приклад консервативного домена легкого ланцюга каппа із приклада моноклонального антитіла, що зв'язується з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4, має амінокислотну послідовність: RTVAAPSVFIFPPSDEQLKSGTASVVCLLNNFYPREAKVQWKVDNALQSGNSQESVTEQDSKDS TYSLSSTLTLSKADYEKHKVYACEVTHQGLSSPVTKSFNRGEC (SEQ ID №: 10). Один приклад консервативного домена легкого ланцюга лямбда із приклада моноклонального антитіла, що зв'язується з (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексом, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4, має амінокислотну послідовність: GQPKANPTVTLFPPSSEELQANKATLVCLISDFYPGAVTVAWKADGSPVKAGVETTKPSKQSNNK YAASSYLSLTPEQWKSHRSYSCQVTHEGSTVEKTVAPTECS (SEQ ID №: 11). Варіабельні області ланцюгів імуноглобулінів у загальному випадку демонструють ту саму загальну структуру, що містить відносно консервативні каркасні області (FR), з'єднані трьома гіперваріабельнийми областями, що частіше мають назву "області, що визначають комплементарність" або областями CDR. Області CDR із двох ланцюгів кожної пари легкого й важкого ланцюгів, згаданих вище, у типовому випадку впорядковані каркасними областями з утворенням структури, що специфічно зв'язується зі специфічним епітопом на цільовому білку (наприклад, (i) β-Клото; (ii) FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c або FGFR4; або (iii) комплексі, що містить β-Клото й одну з молекул FGFR1c, FGFR2c, FGFR3c і FGFR4). У напрямку від N-кінця до C-кінця варіабельної області легких і важких ланцюгів природного походження в типовому випадку розташовуються в наступному порядку: FR1, CDR1, FR2, CDR2, FR3, CDR3 і FR4. Для призначення номерів амінокислотам, розташованим у певних положеннях кожного із цих доменів, була розроблена система нумерації. Ця система нумерації описана в публікації: Kabat Sequences of Proteins of Immunological Interest (1987 і 1991, NIH, Bethesda, MD). При необхідності області CDR також можна додатково визначати відповідно до альтернативної 25 UA 109888 C2 5 10 15 схеми номенклатури, такої як схема Клотіа (див. Chothia & Lesk, 1987, J. Mol. Biol. 196:901-917; Chothia et a l . , 1989, Nature 342:878-883 або Honegger & Pluckthun, 2001, J. Mol. Biol. 309:657670. Різні варіабельного області важкого ланцюга й легкого ланцюга антиген-єднальних білків, запропонованих тут, зображені в таблиці 2. Кожна із цих варіабельних областей може бути приєднана до вищевказаних консервативних областей важкого й легкого ланцюгів з утворенням повнорозмірного важкого й легкого ланцюга антитіла, відповідно. Додатково кожна з отриманих у такий спосіб послідовностей важкого й легкого ланцюгів може бути скомбінована з утворенням структури повного антитіла. Варто розуміти, що варіабельні області важкого ланцюга й легкого ланцюга, запропоновані тут, також можуть бути приєднані до інших консервативних доменів, що мають інші послідовності, чим перераховані вище як приклад послідовності. Запропоновано конкретні приклади втілення деяких повнорозмірних легких і важких ланцюгів антитіл, і відповідні їм амінокислотні послідовності резюмовані в таблицях 1A і 1B. Таблиця 1A демонструє приклади послідовностей легких ланцюгів, а таблиця 1B - приклади послідовностей важких ланцюгів. Таблиця 1A - Приклади послідовностей легких ланцюгів антитіл SEQ ID №: Позначення Утримується в клоні 12 L1 17C3 SYVLTQPPSVSVAPGQTARITCGGNNIGSQSVHWYQQKPG QAPVLVVYDDSDRPSGIPERFSGSNSGNTATLTISRVEAGD EADYYCQVWDSSSDHVVFGGGTKLTVLGQPKANPTVTLFP PSSEELQANKATLVCLISDFYPGAVTVAWKADGSPVKAGV ETTKPSKQSNNKYAASSYLSLTPEQWKSHRSYSCQVTHEG STVEKTVAPTECS 13 L2 22H5 SYVLTQPPSVSVAPGQTARITCGGNNIGSQSVHWYQQKPG QAPVLVVYDDSDRPSGIPERFSGSNSGNTATLTISRVEAGD EADYYCQVWDNTSDHVVFGGGTKLTVLGQPKANPTVTLFP PSSEELQANKATLVCLISDFYPGAVTVAWKADGSPVKAGV ETTKPSKQSNNKYAASSYLSLTPEQWKSHRSYSCQVTHEG STVEKTVAPTECS 14 L3 16H7 24H11 SYVLTQPPSVSVAPGQTARITCGGNNIGSESVHWYQQKPG QAPVLVVYDDSDRPSGIPERFSGSNSGNTATLTISRVEAGD EADYYCQVWDGNSDHVVFGGGTKLTVLGQPKANPTVTLF PPSSEELQANKATLVCLISDFYPGAVTVAWKADGSPVKAG VETTKPSKQSNNKYAASSYLSLTPEQWKSHRSYSCQVTHE GSTVEKTVAPTECS 15 L4 18G1 EIVLTQSPGTLSLSPGERATLSCRASQNFDSSYLAWYQQK PGQAPRLLIYGTSSRATGIPDRFSGIGSGTDFTLTINRLEPE DFAMYYCQQYGGSPLTFGGGTEVEIKRTVAAPSVFIFPPSD EQLKSGTASVVCLLNNFYPREAKVQWKVDNALQSGNSQE SVTEQDSKDSTYSLSSTLTLSKADYEKHKVYACEVTHQGLS SPVTKSFNRGEC Амінокислотна послідовність 26 UA 109888 C2 SEQ ID №: Позначення Утримується в клоні 16 L5 17D8 EIVLTQSPGTLSLSPGERATLSCRASQSVSGNYLAWYQQK PGQAPRLLIYGASSRATGIPDRFSGSGSGTDFTLTISRLEPE DFAVYYCQQYGSAPLTFGGGTKVEIKRTVAAPSVFIFPPSD EQLKSGTASVVCLLNNFYPREAKVQWKVDNALQSGNSQE SVTEQDSKDSTYSLSSTLTLSKADYEKHKVYACEVTHQGLS SPVTKSFNRGEC 17 L6 26H11 EIVLTQSPGTLSLSPGERATLSCRASQSVSGNYLAWYQQK PGQAPRLLIYGASSRATGIPDRFSGSGSGTDFTLTISRLEPE DFAMYYCQQYGSSPLTFGGGSKVEIKRTVAAPSVFIFPPSD EQLKSGTASVVCLLNNFYPREAKVQWKVDNALQSGNSQE SVTEQDSKDSTYSLSSTLTLSKADYEKHKVYACEVTHQGLS SPVTKSFNRGEC 18 L7 12E4 EIVLTQSPGTLSLSPGERATLSCRASQNFDSNYLAWYQQK PGQAPRLLIYGASSRATGIPDNFSGSGSGTDFTLTISRLEPE DFAMYYCQQYGSSPLTFGGGTKVEIKRTVAAPSVFIFPPSD EQLKSGTASVVCLLNNFYPREAKVQWKVDNALQSGNSQE SVTEQDSKDSTYSLSSTLTLSKADYEKHKVYACEVTHQGLS SPVTKSFNRGEC 19 L8 12C11 EIVLTQSPGTLSLSPGERATLSCRASQNFDSSSLAWYQQK PGQAPRLLIYGASSRATGIPDRFSGSGSGTDFTLTISRLEPE DFAMYYCQQCGSSPLTFGGGTKVEIKRTVAAPSVFIFPPSD EQLKSGTASVVCLLNNFYPREAKVQWKVDNALQSGNSQE SVTEQDSKDSTYSLSSTLTLSKADYEKHKVYACEVTHQGLS SPVTKSFNRGEC 20 L9 21H2 21B4 EIVLTQSPGTLSLSPGERATLSCRASQSVSSTYLAWHQQK PGQGLRLLIYGASSRATGIPDRFSGSGSGTDFTLTISRLEPE DFAVYYCQQYGSSFTFGGGTRVEIKRTVAAPSVFIFPPSDE QLKSGTASVVCLLNNFYPREAKVQWKVDNALQSGNSQES VTEQDSKDSTYSLSSTLTLSKADYEKHKVYACEVTHQGLSS PVTKSFNRGEC 21 L10 18B11.1 DIVMTQSPLSLPVTPGEPASISCRSSQSLLYYNGFTYLDWF LQKPGQSPHLLIYLGSNRASGVPDRFSGSVSGTDFTLKISR VEAEDVGVYYCMQSLQTPFTFGPGTKVDIKRTVAAPSVFIF PPSDEQLKSGTASVVCLLNNFYPREAKVQWKVDNALQSG NSQESVTEQDSKDSTYSLSSTLTLSKADYEKHKVYACEVT HQGLSSPVTKSFNRGEC Амінокислотна послідовність 27 UA 109888 C2 SEQ ID №: Позначення Утримується в клоні 22 L11 18B11.2 EIVMTQSPATLSVSPGERATLSCRASQSVNSNLAWYQQKP GQAPRLLIYGVSTRATGIPARFSGSGSGTEFTLTIRSLQSED FAVYYCQQYNNWPPTFGQGTKVEIKRTVAAPSVFIFPPSDE QLKSGTASVVCLLNNFYPREAKVQWKVDNALQSGNSQES VTEQDSKDSTYSLSSTLTLSKADYEKHKVYACEVTHQGLSS PVTKSFNRGEC 23 L12 20D4 DIQLTQSPSSLSASIGDRVTITCRASQDIRYDLGWYQQKPG KAPKRLIYAASSLQSGVPSRFSGSGSGTEFTLTVSSLQPED FATYYCLQHNSYPLTFGGGTKVEIERTVAAPSVFIFPPSDE QLKSGTASVVCLLNNFYPREAKVQWKVDNALQSGNSQES VTEQDSKDSTYSLSSTLTLSKADYEKHKVYACEVTHQGLSS PVTKSFNRGEC 24 L13 46D11 DIQMTQSPSSVSASVGDRVTITCRASQGISIWLAWYQQKP GKAPKLLIYAASSLQSGVPSRFSGSGSGTDFTLTISSLQPE DFATYYCQQANDFPITFGQGTRLEIKRTVAAPSVFIFPPSDE QLKSGTASVVCLLNNFYPREAKVQWKVDNALQSGNSQES VTEQDSKDSTYSLSSTLTLSKADYEKHKVYACEVTHQGLSS PVTKSFNRGEC 25 L14 40D2 DFVMTQTPLSLSVTPGQPASISCKSSQSLLQSDGKTYLYW YLQKPGQPPHLLIYEVSNRFSGVPDRFSGSGSGTDFTLKIS RVEAEDVGVYYCMQSIQLPRTFGQGTKVEIKRTVAAPSVFI FPPSDEQLKSGTASVVCLLNNFYPREAKVQWKVDNALQSG NSQESVTEQDSKDSTYSLSSTLTLSKADYEKHKVYACEVT HQGLSSPVTKSFNRGEC 26 L15 37D3 DIVMTQSPLSLPVTPGEPASISCRSSQSLLHSNGYNFLDWY LQKPGQSPQLLIYLGSDRASGVPDRFSGSGSGTEFTLKISR VEAEDVGLYYCMQALQTPCSFGQGTKLEIKRTVAAPSVFIF PPSDEQLKSGTASVVCLLNNFYPREAKVQWKVDNALQSG NSQESVTEQDSKDSTYSLSSTLTLSKADYEKHKVYACEVT HQGLSSPVTKSFNRGEC 27 L16 39F7 EIVLTQSPGTLSLSPGERATLSCRASQSVSSTYLAWYQQKP GQAPRLLIYGASSRATGIPDRFSGSGSGTDFTLTISRLEPED FAVYYCQQSGSSPLTFGGGTEVEIKRTVAAPSVFIFPPSDE QLKSGTASVVCLLNNFYPREAKVQWKVDNALQSGNSQES VTEQDSKDSTYSLSSTLTLSKADYEKHKVYACEVTHQGLSS PVTKSFNRGEC Амінокислотна послідовність 28