Спосіб оцінки ефективності лізоцимвмісних засобів в лікуванні хронічного генералізованого пародонтиту у хворих на червоний плоский лишай слизової оболонки порожнини рота

Реферат: Спосіб оцінки ефективності лізоцимвмісних засобів в лікуванні хронічного генералізованого пародонти включає вимір рівня активності лізоциму в слині до лікування та після нього. При поєднаному перебігу хронічного генералізованого пародонтиту та червоного плоского лишаю слизової оболонки порожнини рота в слині хворого додатково вимірюють рівень активності бета-лізину, вміст С3 компонента комплементу та концентрацію секреторного імуноглобуліну A (sLgA). UA 100235 U (54) СПОСІБ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІЗОЦИМВМІСНИХ ЗАСОБІВ В ЛІКУВАННІ ХРОНІЧНОГО ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ У ХВОРИХ НА ЧЕРВОНИЙ ПЛОСКИЙ ЛИШАЙ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ПОРОЖНИНИ РОТА UA 100235 U UA 100235 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до стоматології, та може бути використаною для оцінки ефективності лізоцимвмісних засобів в лікуванні хронічного генералізованого пародонтиту (ХГП) у хворих на червоний плоский лишай (ЧПЛ) слизової оболонки порожнини рота (СОПР). Суттєвий внесок в розвиток ХГП й, особливо в обтяжування його перебігу, роблять системні захворювання, серед яких ЧПЛ СОПР. Відомо, що загальним чинником ХГП та ЧПЛ є хронічне запалення, а спільною патогенетичною ланкою є дисбаланс у системі гуморального імунітету, що значною мірою обумовлює порушення інших показників гомеостазу порожнини рота та напрям розробки нових сучасних способів лікування [Агаева Н. А. Микробиологическая и иммунологическая характеристика пародонтитов и гингивитов с актиномикотической этиологией /Н. А. Агаева // Фундаментальные исследования.-2010. - № 3. - С. 7-12; Ребора А. Плоский лишай / А. Ребора // Европейское руководство по лечению дерматологических болезней / под ред. А. Д. Кацамбаса, Т. М. Лотти; пер. с англ. В. П. Адаскевич. - М.: МЕДпресс-информ, 2008. - С. 371-374; Святенко Т. В. Червоний плоский лишай: діагностика та лікування / Т. В. Святенко. - Донецьк: Каштан, 2008. - 272 с.]. Дисбаланс у системі гуморального імунітету порожнини рота обумовлений, зокрема, дисрегуляцією вмісту лізоциму в ротовій рідині. З'ясовано, що лізоцим слини є фактором, який забезпечує її антибактеріальні властивості та резистентність на місцевому рівні. Зменшення вмісту лізоциму в слині призводить до зниження показників гуморального імунітету, що може послабити резистентність не тільки порожнини рота, а і всього організму хворого. У зв'язку із цим, останнім часом в арсеналі стоматологічних лікувальних заходів з'явилися лізоцимвмісні засоби, спрямовані на нормалізацію вмісту лізоциму, стимулювання імунних реакцій організму як ті, що мають бактеріологічні та бактеріостатичні властивості. Для оцінки ефективності лізоцимвмісних засобів в лікуванні ХГП, як правило, використовують клініко-лабораторні показники, які вимірюють до лікування та після нього, в тому числі таким показником є вміст лізоциму в слині [Левицкий А. П. Влияние зубного эликсира "Лизомукоид" на биохимические показатели ротовой жидкости у больных с заболеваниями слизистой оболочки полости рта / А. П. Левицкий, В. Н. Почтарь, А. Б. Македон // Вісник стоматологи.-2009. - № 3. - С. 23-27; Левицкий А. П. Лизоцим вместо антибиотиков / А. П. Левицкий. - Одесса, 2005.-74 с; Левицький А. П. Вплив зубного еліксиру "Лізомукоїд" на біохімічні показники ротової рідини хворих на стоматит / А. П. Левицький, В. М. Почтар, О. Б. Македон // Вісник стоматології. - 2009. - № 3. - С. 23-26] Даний спосіб оцінки ефективності лізоцимвмісних засобів в лікуванні хронічного генералізованого пародонтиту є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю і результатом, який може бути досягнутим, тому його вибрано за прототип. В основу корисної моделі поставлено задачу створення способу оцінки ефективності лізоцимвмісних засобів в лікуванні ХГП у хворих на ЧПЛ СОПР. Поставлену задачу корисної моделі вирішують тим, що у відомому способі оцінки ефективності лізоцимвмісних засобів в лікуванні хронічного генералізованого пародонтиту, який включає вимір рівня активності лізоциму в слині до лікування та після нього, згідно з корисною моделлю, при поєднаному перебігу XI11 та ЧПЛ СОПР в слині хворого додатково вимірюють рівень активності бета-лізину, вміст С3 компонента комплементу та концентрацію секреторного імуноглобуліну A (sLgA) і, якщо в перебігу лікування рівень активності лізоциму та вміст С3 компонента комплементу повертаються до значень, відповідних показників у здорових людей, а рівень активності бета-лізину та концентрація sLgA мають тенденцію до досягнення верхньої границі норми, терапевтичну ефективність лізоцимвмісних засобів оцінюють як задовільну. Технічний ефект корисної моделі, а саме створення способу оцінки ефективності лізоцимвмісних засобів в лікуванні ХГП у хворих на ЧПЛ СОПР, обумовлений синергізмом заходів, що заявляються. Спосіб виконують наступним чином: В слині хворого з поєднаним перебігом ХГП та ЧПЛ СОПР до лікування та після нього вимірюють рівень активності лізоциму та додатково рівень активності бета-лізину, вміст С3 компонента комплементу та концентрацію sLgA. Якщо в перебігу лікування рівень активності лізоциму та вміст С3 компонента комплементу повертаються до значень відповідних показників у здорових людей, а рівень активності беталізину та концентрація sLgA мають тенденцію до досягнення верхньої границі норми, терапевтичну ефективність лізоцимвмісних засобів оцінюють як задовільну. Ефективність способу доведена клінічними дослідженнями: Усього було обстежено 72 пацієнта. З них 20 хворих ХГП початкового та І ступеня тяжкості без ЧПЛ від 21 до 61 року (середній вік (m) - 35,3); серед них чоловіків - 8 (40 %), жінок - 12 1 UA 100235 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 (60 %). Вік 32 обстежених пацієнтів із ХГП початкового та І ступеня тяжкості на тлі ЧПЛ типової форми коливався від 23 до 70 років (m-50,63); серед них чоловіків - 7 (21,87 %), жінок - 25 (78,13 %). Вік 20 відносно здорових пацієнтів з інтактним пародонтом та здоровою СОПР складав від 19 до 30 років (m-24,95). Діагностику ХГП виконували у відповідності до класифікації хвороб пародонта, запропонованою Н.Ф. Данилевським у 1994 році, затвердженої на республіканській конференції стоматологів України (Одеса, 1998 рік). Діагноз форми ЧПЛ підтверджувався клінічно та лабораторно з участю лікаря-дерматолога. Для діагностики ЧПЛ СОПР використовували міжнародну класифікацію стоматологічних хвороб ВООЗ МКХ-3 на основі МКХ-10 (1997). Пацієнтам 1-ої групи (ХГП) був поставлений діагноз ХГП початкового (10 пацієнтам -50 %) і І (10 пацієнтам - 50 %) ступеня тяжкості. Обстежуваним 2 групи (16 пацієнтів) був поставлений діагноз ХГП початкового (2 пацієнта - 12,5 %) і І (14 пацієнтів - 87,5 %) ступеня тяжкості на тлі ЧПЛ (типова форма) без ураження СОПР. З групу склали пацієнти з діагнозом ХГП І ступеня тяжкості на тлі ЧПЛ (типова форма) з ураженням СОПР (16 пацієнтів - 100 %). Як показники, які характеризують деструктивні процеси при сполученій патології, були вивчені наступні індекси та проби: спрощений індекс гігієни за Гріном-Вермільоном (OHI-S) (1964); папілярно-маргінальноальвеолярний індекс (РМА) С. Parma (1960); пародонтальний індекс (PI) A.L. Russel (1956); проба Шиллера-Писарева; індекс кровоточивості Muhlemann-Saxer (PBI) (1975). Для характеристики місцевого імунітету порожнини рота були визначені імунологічні показники ротової рідини як неспецифічні (лізоцим, бета-лізини, С3 компонент комплементу) так і специфічні (slgA). Комплексне лікування тканин пародонта й слизової оболонки порожнини рота хворих доповнювали місцевим використанням зубного еліксиру з діючою речовиною лізоцим. Також до лікувальної схеми були включені антисептичні таблетки, як такі вбрали лізоцимвмісні таблетки для розсмоктування в порожнині рота. До лікувальної схеми був включений лізоцимвмісний гель. Для статистичного аналізу отриманого матеріалу використовували непараметричні методи, реалізовані у програмному середовищі "STATISTICA" (критерій знаків, критерій Вілкоксона, критерії Колмогорова-Смирнова, Манна-Уітні). Імунологічні дослідження показали, що в пацієнтів усіх груп із ХГП початкового й І ступеня тяжкості як на тлі ЧПЛ типової форми без ураження СОПР (2 група) і з ураженням СОПР (3 група), так і без ЧПЛ (1 група), відзначалося різке зниження активності лізоциму в ротовій рідині (активність лізоциму коливалася залежно від виразності ХГП і супутньої патології від 13,62 % до 24,88 %, при рівні активності лізоциму в здорових осіб в середньому 38,77 %). У пацієнтів 2 і 3 груп із ХГП на тлі ЧПЛ відзначалося зниження активності даного неспецифічного фактора імунітету в середньому в 2,8 рази. У пацієнтів усіх груп із ХГП початкового й І ступеня тяжкості, як на тлі ЧПЛ типової форми без ураження СОПР (2 група) і з ураженням слизової (3 група), так і без ЧПЛ (1 група), відзначається різке зниження активності бета-лізинів протягом усього періоду спостереження. У всіх пацієнтів із ХГП і ХГП на тлі ЧПЛ типової форми відзначалося достовірне зниження активності даного бактерицидного фактора слини порівняно з контролем (28,43 %) до проведення курсу консервативної терапії. Найбільш важливим компонентом системи комплементу є С3 фрагмент, розщеплення якого на С3а і С3b є центральним моментом кожного з каскадів активації системи комплементу, що завершується утворенням мембраноатакуючого комплексу й лізисом патогенних бактерій порожнини рота, а також активацією специфічної імунної відповіді. Оскільки провідну роль у розвитку запальних захворювань порожнини рота відіграють бактерії, то у всіх пацієнтів із ХГП (1 група), ХГП на тлі ЧПЛ з ураженням СОПР (3 група) і без ураження СОПР (2 група) вихідний рівень даного фрагмента комплементу (до лікування) знижений порівняно з контролем в 1,5-2 рази. У всіх хворих із ХГП на тлі ЧПЛ без ураження слизової порожнини рота (2 група) так і з ураженням СОПР (3 група) у ротовій рідині відзначене підвищення у 2 рази (порівняно з нормою) концентрації slgA, що свідчить про напруженість специфічного місцевого імунітету, який пов'язаний з високим ступенем колонізації слизової порожнини рота патогенними мікроорганізмами при даній сполученій патології. У ході терапії нормалізувалися показники гуморального імунітету ротової рідини (табл. 1). 2 UA 100235 U Таблиця 1 Показники гуморального імунітету ротової рідини (медіани) на ХГП та ХГП на тлі ЧПЛ (з ураженням СОПР та без ураження СОПР) 2б підгрупа 3б підгрупа 1 група до після до після до після контроль лікування лікування лікування лікування лікування лікування Лізоцим, % 13,62 34,86 14,65 36,22 24,88 27,01 38,77 Бета-лізини, % 17,54 32,35 14,54 27,41 39,07 25,83 28,43 С3 комп. комплемент, мг/л 479,6 923,3 859,4 1002 637,8 846,9 984,3 slgA, г/літр 0,54 0,39 0,58 0,36 0,13 0,31 0,29 Показники 5 10 15 20 25 30 35 Активність лізоциму підвищилася в середньому в 2,5 рази. Для пацієнтів із ХГП на тлі ЧПЛ без поразки СОПР (2б), відразу після лікування, активність лізоциму ротової рідини склала 34,86 %, а через 3 місяці після закінчення лікування - 35,35 %. Для пацієнтів, у яких основна патологія обтяжилась поразкою слизової порожнини рота (3б), активність лізоциму відразу після лікування й через 3 місяці після його закінчення була відповідно 36,22 % і 36,38 %. Відразу після лікування й через 3 місяці після закінчення терапії активність лізоциму у хворих підгруп 26 і 36 визначалась на рівні показників контролю (р>0,05). Достовірних відмінностей в активності лізоциму в пацієнтів 1 групи, 2а, 3а підгруп і групою контролю не було виявлено. Однак, при порівнянні вищевказаного показника в пацієнтів підгруп 2а й 26, 3а й 3б відмінності достовірні у бік схеми лікування із застосуванням лізоцимвмісних препаратів. Активність бета-лізинів підвищилась в середньому в 1,6 рази. Через 3 місяці після закінчення лікування в підгрупах 2а, 2б, 3а, підвищення активності бета-лізинів ротовій рідині носило достовірний характер (р