Спосіб визначення впливу адементіоніну на енергетичний обмін, прооксидантно-антиоксидантну систему в печінці, міокарді та головному мозку щурів при дихлоретановому гепатиті

Реферат: Спосіб визначення впливу адеметіоніну на енергетичний обмін, прооксидантно-антиоксидантну систему в печінці, міокарді та головному мозку щурів при дихлоретановому гепатиті, що включає дослідження крові, причому викликають токсичний гепатит одноразовим введенням дихлоретану в дозі 500 мл/кг протягом 4 днів, потім на 5 день протягом 10 днів вводять 1 раз на добу внутрішньошлунково адеметіонін в дозі 100 мг/кг, біохімічні дослідження проводять на 20й день, стан енергетичного обміну визначають за рівнем найбільш значущих інтермедіатів АТФ, лактату, пірувату й малату в безбілковому екстракті гомогенату серця, головного мозку і печінки, отримані результати порівнюють з контролем і при зміні показників визначають вплив адеметіоніну на енергетичний обмін, прооксидантно-антиоксидантну систему при дихлоретановому гепатиті. UA 101747 U (54) СПОСІБ ВИЗНАЧЕННЯ ВПЛИВУ АДЕМЕНТІОНІНУ НА ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ОБМІН, ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНУ СИСТЕМУ В ПЕЧІНЦІ, МІОКАРДІ ТА ГОЛОВНОМУ МОЗКУ ЩУРІВ ПРИ ДИХЛОРЕТАНОВОМУ ГЕПАТИТІ UA 101747 U UA 101747 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме до фармакології і може бути використана для визначення впливу адеметіоніну на енергетичний обмін, прооксидантноантиоксидантну систему в печінці, міокарді та головному мозку щурів при дихлоретановому гепатиті. При дихлоретановому токсичному гепатиті відмічаються негативні зміни в енергетичному обміні й прооксидантно-антиоксидантній системі не тільки в печінці, але і в міокарді та головному мозку щурів. При цій патології має місце активація оксидативного стресу з пошкодженням клітин органів - мішеней по вільнорадикальному механізму з порушенням енергетичного обміну. Гепатопротектор адеметіонін відновлює енергетичний обмін, функцію антиоксидантної системи та окисної модифікації білка при дихлоретановому токсичному гепатиті не тільки в гепатоцитах, а також в міокарді та головному мозку щурів. Токсичні ураження печінки спричиняють різноманітні фактори: віруси, ксенобіотики (алкоголь, епоксидні смоли, дихлоретан та інші хлорорганічні сполуки, ароматичні аміни, пестициди, солі важких металів). Часто викликають токсичні ураження печінки й лікарські засоби. Зокрема, парацетамол, галотан, кокаїн, чотирихлористий вуглець, трихлористий етилен, саліцилати, отрута блідої поганки, фосфорорганічні сполуки у великих дозах, тетрациклини, ізоніазид, аміноглікозиди, кетоконазол, флуконазол, фенітоїн, атенолол, кортикостероїди, естрогени, пероральні контрацептиви, хлопромазин, антитиреоїдні препарати, нітрофурани, азатіоприн, андрогени, циклоспорин, анаболічні стероїди, похідні сульфонілсечовини (глібурид, гліклазид, глибенкламід), блокатори гістамінових рецепторів (циметидин, ранитидин) та інші. Лікування та профілактика токсичних уражень печінки є однією з актуальних проблем сучасної медицини [3, 4, 5, 6]. До гепатопротекторів належать лікарські засоби різних хімічних й фармакологічних, які підвищують стійкість гепатоцитів до зовнішніх негативних факторів, в тому числі медикаментів. Дія гепатопротекторів направлена на відновлення гомеостазу в печінці, нормалізації функціональної активності та морфологічної структури гепатоцитів, а також відновлення в них процесів регенерації. На сьогодні у медичній практиці застосовують різні лікарські засоби синтетичного (адеметіонін, ацетилцистеїн, антраль, тіотриазолін) й рослинного (силимарин, холосас) походження, фосфоліпіди, вітамінні препарати (токоферолу ацетат, кислота аскорбінова, нікотинамід) для зменшення токсичних уражень печінки [1, 7, 8]. Застосовування у медичній практиці гепатопротектори не задовольняють повною мірою вимогам клінічної гепатології [3, 9]. Тому пошук нових гепатопротекторів й вивчення їх механізму дії є актуальною проблемою сучасної фармакології. В науковій літературі є одинокі дослідження, в яких вивчали зміни при токсичному гепатиті не тільки у печінці, але також у таких важливих органах як міокард та головний мозок. Не встановлена дія гепатопротекторів на серцевий м'яз й клітини головного мозку при токсичному гепатиті [8]. Найбільш близьким за технічною суттю до способу, що заявляється, є спосіб фармакологічної детоксикації, який дозволяє безпосередньо діяти на токсичну речовину або її рецептори і ліквідувати ряд побічних ефектів (5). Задача, яку вирішує спосіб, що заявляється, полягає у вивченні впливу гепатопротектора адеметіоніну на енергетичний обмін, прооксидантно-антиоксидантну систему в печінці, міокарді, головному мозку щурів при дихлоретановому гепатиті. Технічний результат при вирішенні задачі полягає в захисті міокарда, головного мозгу від шкідливої дії фториду за умов дихлоретанового гепатиту. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, що включає дослідження крові, згідно з корисною моделлю, викликають токсичний гепатит одноразовим введенням дихлоретану в дозі 500 мл/кг протягом 4 днів, потім на 5 день протягом 10 днів вводять 1 раз на добу внутрішньошлунково адеметіонін в дозі 100 мг/кг, біохімічні дослідження проводять на 20-й день, стан енергетичного обміну визначають за рівнем найбільш значущих інтермедіатів - АТФ, лактату, пірувату і малату в безбілковому екстракті гомогенату серця, головного мозку і печінки, отримані результати порівнюють з контролем і при зміні показників визначають вплив адеметіоніну на енергетичний обмін, прооксидантно-антиоксидантну систему при дихлоретановому гепатиті. Експериментальні дослідження проведені на 21 нелінійних білих щурах-самцях, отриманих з розплідника Інституту фармакології і токсикології АМН України. Вік щурів склав 4,5 місяця, маса тіла - 170-190 р. Щоденно протягом 20 днів всі тварини зважували і оглядали. Огляд включав в себе оцінку загального стану і поведінки. Для моделювання токсичного гепатиту використовували дихлоретан, який вводили щурам перорально через металевий 1 UA 101747 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 атравматичний зонд в дозі 500 мл/кг у вигляді 50 % розчину на соняшниковій олії 1 раз на день протягом 4 днів [2, 10, 11]. На 5 день експерименту введення токсичного агента припинялося, і протягом 10 днів усім тваринам дослідних груп вводили 1 раз на добу внутрішньошлунково адеметіоніну (адметину) 100 мг/кг. Біохімічні дослідження проводили на 20-й день експерименту. На цей термін спостереження тварин виводили з експерименту під тіопенталовим наркозом (40 мг/кг), швидко витягували печінку, серце і головний мозок, які відразу заморожували в рідкому азоті. Тканини серця, печінки і головного мозку гомогенізували на холоді, в сольовому ізотонічному середовищі (0,15М КСl) при температурі +4 °C, з допомогою скляного гомогенізатора, у співвідношенні тканина-сольовий розчин 1:20. Потім при температурі (+4 °C) методом диференційного центрифугування на рефрижераторній центрифузі Sigma 3-30k (Німеччина) виділяли цитозольну та мітохондріальну фракції в 10-кратному об'ємі середовища, що містить (в ммолях): сахарози - 250, трис-НСl-буферу - 20, ЕДТА -1 (рН 7,4). Для оцінки інтенсивності оксидативного стресу в цитозольній фракції гомогенату міокарда, головного мозку і печінки визначали маркери окисної модифікації білка - альдегідфенілгідразони (АФГ) і карбоксифеніл гідразони (КФГ). Стан антиоксидантної системи оцінювали за активністю супероксиддисмутази (СОД), глутатіонпероксидази (ГПР) та вмісту відновленого глутатіону. Стан енергетичного обміну визначали за рівнем найбільш значущих інтермедіатів - АТФ, лактату, пірувату й малату в безбілковому екстракті гомогенату серця, головного мозку і печінки. Аналіз нормальності розподілу оцінювали за критеріями Колмогорова-Смирнова (D) і Lilliefors, а також Shapiro-Wilk (W), якому віддавали перевагу. Дані представлені у вигляді середнього і стандартної помилки репрезентативності вибіркового середнього значення. У разі розподілу, відмінного від нормального, або аналізу порядкових змінних, використовували Uкритерій Mann-Whitney для 2-х незалежних вибірок, для більшого числа вибірок - критерій Kruskal-Wallis H з подальшим порівнянням по Games-Howell. Якщо кількість груп становила 2, то статистичну значимість відмінностей оцінювали за допомогою гетероскедастинного t-критерію Gosset U для незв'язаних груп з поправкою Бонферроні. Результати дослідження оброблені з застосуванням статистичного пакета ліцензійної програми "STATISTICA® for Windows 6.0" (StatSoft Inc., № AXXR712D833214FAN5), а також "SPSS 16.0", "Microsoft Excel 2003". Окремі статистичні процедури і алгоритми реалізовані у вигляді спеціально написаних макросів у відповідних програмах. Для всіх видів аналізу статистично значущими вважали відмінності при р