Спосіб визначення впливу метаболітотропних засобів на осмотичну резистентність еритроцитів в крові щурів при дихлоретановому гепатиті

Реферат: Спосіб визначення впливу метаболітотропних засобів на осмотичну резистентність еритроцитів в крові щурів при дихлоретановому гепатиті, що включає дослідження крові, причому моделюють токсичний гепатит, на 5 день експерименту введення дихлоретану припиняють і протягом 10 днів тваринам вводять внутрішньошлунково селеназу в дозі 50 мг/кг, а інші препарати - в дозі 100 мг/кг, визначають осмотичну резистентність еритроцитів на 20-й день, отримані результати порівнюють з контролем і при зміні показників визначають вплив метаболітотропних препаратів на осмотичну резистентність еритроцитів крові. UA 101746 U (54) СПОСІБ ВИЗНАЧЕННЯ ВПЛИВУ МЕТАБОЛІТОТРОПНИХ ЗАСОБІВ НА ОСМОТИЧНУ РЕЗИСТЕНТНІСТЬ ЕРИТРОЦИТІВ В КРОВІ ЩУРІВ ПРИ ДИХЛОРЕТАНОВОМУ ГЕПАТИТІ UA 101746 U UA 101746 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, точніше до фармакології, і може бути використана для визначення впливу метаболітотропних засобів на осмотичну резистентність еритроцитів в крові щурів при дихлоретановому гепатиті. За даними літератури та власних досліджень встановлено, що такі препарати як селеназа, препарат омега - епадол-нео, адеметіонін, детоксил (базовий засіб - екстракт артишоку), лівонорм (базовий засіб - екстракт розторопші плямистої) мають антиоксидантні властивості [3, 4, 6, 8, 9, 17, 18]. Ця дія проявлялася стосовно показників прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу в печінці і міокарді, а у селенази та адеметіоніну також в тканинах головного мозку [13, 14]. Результати проведених досліджень опосередковано вказують на наявність у досліджуваних речовин мембранопротекторної дії, тому слід оцінити їх вплив на структурну цілісність клітин. Структура і проникність біологічних мембран взаємопов'язана з метаболізмом і функцією життєво важливих органів [21]. Стан мембран клітин висвітлює регуляцію гомеостазу. Інтегральним показником мембранних процесів є осмотична резистентність еритроцитів, а зміни проникності мембрани клітини життєво важливих органів узгоджуються зі змінами проникності мембран еритроцитів [5, 7, 10, 15]. Найбільш близьким до способу, що заявляється, є фармакологічної детоксакації, який дозволяє безпосередньо діяти на токсичну речовину або її рецептори і ліквідувати ряд токсичних ефектів (5). Задача, яку вирішує спосіб, що заявляється, полягає у вивченні впливу епадолу-нео, селенази, адеметіоніну, детоксилу і лівонорму на осмотичну резистентність еритроцитів периферичної крові щурів при дихлоретановому гепатиті. Технічний результат при вирішенні задачі полягає в захисті еритроцитів крові щурів при дихлоретановому гепатиті. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі, який включає дослідження крові, згідно з корисною моделлю, моделюють токсичний гепатит, на 5 день експерименту введення дихлоретану припиняють і протягом 10 днів тваринам вводять внутрішньошлунково селеназу в дозі 50 мг/кг, а інші препарати - в дозі 100 мг/кг, визначають осмотичну резистентність еритроцитів на 20-й день, отримані результати порівнюють з контролем і при зміні показників визначають вплив метаболітотропних препаратів на осмотичну резистентність еритроцитів крові. Спосіб здійснюється наступним чином: Експериментальні дослідження проведені на 49 нелінійних білих щурах-самцях, масою 180200 г, отриманих з ГШ "Біомодельсервіс", м. Київ. Утримання тварин та спостереження за ними проводили згідно Методичних рекомендацій ДЕЦ МОЗ України [19]. Моделювання токсичного гепатиту проводили із застосуванням дихлоретану, який вводили щурам внутрішлунково за допомогою металевого зонду 1 раз на добу в дозі 500 мг/кг протягом 4 днів в суміші з оливковою олією (1:1). В експерименті визначено, що дихлоретановий гепатит супроводжується розвитком окислювального стресу [11]. На 5 день експерименту введення дихлоретану припиняли і протягом 10 днів тваринам вводили внутрішньошлунково селеназу в дозі 50 мг/кг, а інші препарати - адеметіонін, епадол-нео, лівонорм, детоксил в дозі 100 мг/кг. Препарати, що погано розчинні в воді, вводили у вигляді суспензії, стабілізованої Твіном-80. Інтактна і контрольна група отримували внутрішньошлунково в аналогічному обсязі воду з Твіном-80. Дослідження по визначенню впливу препаратів на осмотичну резистентність еритроцитів проводили на 20-й день експерименту, коли тварин виводили з експерименту під тіопенталовим наркозом (40 мг/кг) і швидко забрали кров. Ефективність лікування оцінювали за змінами показників ОРЕ. Еритроцити є найбільш чутливими індикаторами функціонального стану організму та одними з перших змінюють свої фізико-хімічні характеристики під впливом різних несприятливих чинників. Клітинна мембрана еритроцитів здатна відображати особливості функціонального стану мембран інших тканин, особливо тих, що поєднані ембріологічним походженням. Тому дані про зміни проникності мембран еритроцитів можна розглядати як ретроспективний показник загальної клітинної проникності та стану організму в цілому. Відсутність в еритроцитах міжклітинних з'єднань, внутрішньоклітинних компонентів полегшує інтерпретацію отриманих результатів [12]. Проникність клітинних мембран еритроцитів можливо проаналізувати за допомогою інтегрального показника осмотичної резистентності еритроцитів (ОРЕ). Цей параметр широко використовується для оцінки функціонального стану клітини і є інформативним тестом для виявлення навіть незначних початкових порушень в організмі [20]. ОРЕ визначали за рівнем гемолізу еритроцитів у серії забуферених гіпотонічних розчинів натрію хлориду концентрацією від 0,5 % до 0,1 % при рН 7,4 [2]. Найменш стійкі клітини лізуються у 0,50,45 % розчинах NaCl, а найстійкіші у 0,35 %-0,1 % розчинах. Найбільш показовим є 0,4 % розчин NaCl, в якому гемолізуються стійкі форми еритроцитів. Ступінь гемолізу досліджували в надосадовій рідині після центрифугування на фотоелектрокалориметрі ФЕК-2 при зеленому 1 UA 101746 U 5 10 15 світлофільтрі (540 нм) виражали в відсотках. Ця методика досить точна, об'єктивна, легка у виконанні, а також дозволяє судити не тільки про мінімальну та максимальну резистентність клітин, а й про динаміку гемолізу. Аналіз нормальності розподілу оцінювали за критеріями Колмогорова-Смирнова (Д) і Lilliefors, a також Shapiro-Wilk (W), якому віддавали перевагу. Дані представлені у вигляді середнього і стандартної помилки репрезентативності вибіркового середнього значення. Результати дослідження оброблені з застосуванням статистичного пакета ліцензійної програми "STATISTICA® for Windows 6.0" (StatSoft Inc., № AXXR712D833214FAN5), а також "SPSS 16.0", "Microsoft Excel 2003". Для всіх видів аналізу статистично значущими вважали відмінності при р