Спосіб ендоскопічної ендоназальної гайморотомії

Реферат: Спосіб ендоскопічної ендоназальної гайморотомії полягає у формуванні отвору в нижньому носовому ході з подальшим видаленням патологічного вмісту верхньощелепної пазухи. Перед формуванням отвору виконують відшарування мукоперіосту дна порожнини носу та латеральної стінки в межах передньої половини нижнього носового ходу через гемітрансфікційний розріз. UA 102396 U (12) UA 102396 U UA 102396 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, зокрема оториноларингології, і може бути використана, наприклад, при лікуванні міцетоми верхньощелепної пазухи. Відомий спосіб ендоскопічного хірургічного лікування одонтогенного гаймориту [1], який полягає в тому, що одонтогенний гайморит лікують хірургічним шляхом за допомогою мікрогайморотомії, під час якої виконують розширення максилярного співустя назад з боку верхньощелепної пазухи. Для цього видаляють ділянку внутрішньої пазухи розмірами близько 6×8 мм, починаючи від задньої межі максилярного співустя, повністю зберігаючи при цьому гачкоподібний відросток. Цей спосіб характеризується таким недоліком, як руйнування співустя верхньощелепної пазухи при хірургічному доступі до пазухи. Як наслідок, порушується мукоциліарний кліренс природного співустя пазухи. Як найближчий аналог прийнято спосіб гайморотомії [2] за методикою Калдвела-Люка, при якому виконують формування отвору в нижньому носовому ході з подальшим видаленням патологічного вмісту верхньощелепної пазухи. При цьому на рівні нижнього носового ходу долотом видаляють кісткову тканину, разом із слизовою оболонкою. Останню зазвичай видаляють, випинаючи її жолобчатим зондом із нижнього носового ходу. Іноді слизову оболонку викроюють у вигляді П-подібного клаптя, який укладають на нижній кістковий край сформованого отвору. В порівнянні з іншими аналогами, найближчий аналог має таку перевагу як відсутність руйнування природного співустя верхньощелепної пазухи. Але зберігається такий недолік пошкодження слизової оболонки порожнини носа в нижньому носовому ході. Крім того, існує висока ймовірність утворення стійкого патологічного співустя в нижньому носовому ході. Також при видаленні грибкового тіла по методиці Калдвела-Люка, через середній носовий хід або через передню стінку в післяопераційному періоді спостерігаються виділення із порожнини носа протягом не менше 2-х тижнів. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалення ендоскопічної ендоназальної гайморотомії шляхом того, що відшарування мукоперіосту дна порожнини носа та латеральної стінки виконують через гемітрансфікційний розріз в межах передньої половини нижнього носового ходу. Це дозволяє отримати позитивний результат - збереження неушкодженою слизової оболонки порожнини носа. Поставлена задача вирішується тим, що в способі ендоскопічної ендоназальної гайморотомії, що полягає у формуванні отвору в нижньому носовому ході з подальшим видаленням патологічного вмісту верхньощелепної пазухи, згідно з корисною моделлю, перед формуванням отвору виконують відшарування мукоперіосту дна порожнини носа та латеральної стінки в межах передньої половини нижнього носового ходу через гемітрансфікційний розріз. При використанні даного способу зберігається цілісність слизової оболонки порожнини носа, що, в свою чергу, дозволяє зберігати мукоціліарний кліренс. В подальшому це запобігає утворенню кірок в порожнині носа у віддаленому післяопераційному періоді та зменшує вірогідність розвитку інфекційних захворювань порожнини носа та приносових пазух. Суть корисної моделі пояснюється ілюстраціями, де на фіг. 1 зображено підготовчий етап до розкриття верхньощелепної пазухи через нижній носовий хід, на фіг. 2 зображено етап розкриття верхньощелепної пазухи через нижній носовий хід за допомогою бору, на фіг. 3 зображено грибкове тіло в верхньощелепній пазусі, на фіг. 4 зображена слизова оболонка верхньощелепної пазухи в ділянці альвеолярної бухти, на фіг. 5 зображена слизова оболонка верхньощелепної пазухи в ділянці воронки. Спосіб ендоскопічної ендоназальної гайморотомії реалізують таким чином. Під час оперативного втручання пацієнт перебуває під ендотрахеальним наркозом, при цьому одночасно проводять місцеву інфільтраційну анестезію. В місці переходу шкіри в слизову оболонку перегородки носа виконують гемітрансфікційний розріз (фіг. 1). Мукоперіост 1 відшаровують від дна порожнини носа 2 та латеральної стінки нижнього носового ходу 3. Мукоперіхондрій, в свою чергу, відшаровують від чотирикутного хряща 4 з обох боків, а місце розкриття верхньощелепної пазухи 5 знаходиться в ділянці нижнього носового ходу. Верхньощелепну пазуху розкривають за допомогою бору 6 (фіг. 2), при цьому для видалення кісткової стружки та протекції мукоперіосту використовують відсмоктувач 7. Грибкове тіло 8 (фіг. 3) зазвичай задовільно візуалізують і видаляють без ушкодження слизової оболонки верхньощелепної пазухи 9 (фіг. 4). Після цього здійснюють ревізію слизової оболонки верхньощелепної пазухи, зокрема слизової оболонки альвеолярної бухти верхньощелепної пазухи 10, при цьому візуалізація альвеолярної бухти при доступі до верхньощелепної пазухи 1 UA 102396 U 5 10 15 20 25 30 через нижній носових хід краща ніж при інших доступах. Наступним етапом є ревізія воронки верхньощелепної пазухи 11 (фіг. 5), після чого мукоперіїндрій та мукоперіост укладають на своє місце, а на розріз накладають шви. В кінці виконують тампонаду порожнини носа та накладають правдоподібну пов'язку. Спосіб може бути проілюстрований таким прикладом. Пацієнт П., чоловік, 44 роки, звернувся до ЛОР відділення ОКЛ із скаргами на виділення із носа, переважно зліва, періодичний головний біль, зниження нюху, погіршення загального почуття, підвищення температури тіла. Вважає себе хворим декілька місяців. Відмічає періодичні періоди покращення самопочуття, але загальний стан постійно зберігається погіршеним. Початок захворювання пов'язує з наявністю гранульоми навколо верхнього шостого зуба зліва, але на видалення зуба пацієнт не погоджувався. Після проведеного обстеження пацієнту було встановлено діагноз - Міцетома верхньощелепної пазухи. Було проведено оперативне втручання - видалення грибкового тіла із верхньощелепної пазухи через нижній носовий хід з одночасною екстракцією верхнього шостого зуба зліва. Післяопераційний період перебігав без ускладнень. В післяопераційному періоді пацієнт отримував протизапальну та протигрибкову терапію та був виписаний на другу добу після операції. Через тиждень пацієнт вийшов на роботу і відмічав повну нормалізацію самопочуття. Місцеві симптоми також не спостерігались. Джерела інформації: 1. Патент України на винахід № 56011 (деклараційний). Спосіб ендоскопічного хірургічного лікування одонтогенного гаймориту //Боєнко Д.С, Гавриш О.В., Внукова М.О. - Заявка № 2002086827 від 19.08.2002 р. - Опубл. 15.04.2003 р., бюл. № 4/2003. 2. Руководство по оториноларингологии /Под ред. И.Б. Солдатова. 2-е изд., перераб. и доп… - М.: Медицина, 1997. - 608 с: ил. - С. 268. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб ендоскопічної ендоназальної гайморотомії, що полягає у формуванні отвору в нижньому носовому ході з подальшим видаленням патологічного вмісту верхньощелепної пазухи, який відрізняється тим, що перед формуванням отвору виконують відшарування мукоперіосту дна порожнини носу та латеральної стінки в межах передньої половини нижнього носового ходу через гемітрансфікційний розріз. 2 UA 102396 U 3 UA 102396 U Комп’ютерна верстка Л. Бурлак Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4