Спосіб апаратного мембранного фільтраційного плазмаферезу при гострому деструктивному панкреатиті

Реферат: Спосіб апаратного мембранного фільтраційного плазмаферезу при гострому деструктивному панкреатиті включає проведення загальноприйнятої терапії гострого панкреатиту. Проводять три сеанси плазмаферезу на першу, третю та шосту доби, від моменту госпіталізації. Об'єм ексфузії - не менше 50 %, але не більше 55 % об'єму циркулюючої плазми за один сеанс плазмаферезу. Співвідношення об'єму ексфузії та об'єму інфузії - 1:1. UA 104672 U (54) СПОСІБ АПАРАТНОГО МЕМБРАННОГО ФІЛЬТРАЦІЙНОГО ПЛАЗМАФЕРЕЗУ ПРИ ГОСТРОМУ ДЕСТРУКТИВНОМУ ПАНКРЕАТИТІ UA 104672 U UA 104672 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до галузі медицини, а саме до анестезіології, інтенсивної терапії, еферентної терапії, хірургії і може бути використана в комплексному лікуванні патологічних станів. Розвиток захворювань та патологічних станів які призводять до виникнення вираженої інтоксикації організму сприяють розвитку методів детоксикації. Серед численних підходів лікування гострого панкреатиту патогенетично обґрунтованими є застосування методів детоксикації, особливо у ферментативній фазі захворювання. Тяжкий перебіг ендотоксикозу при гострому панкреатиті робить детоксикаційну терапію однією з важливих складових патогенетичного лікування хворих даною патологією. Одним з найбільш простих і ефективних методів детоксикації широко використовується методика форсованого діурезу, однак її використання обмежене і навіть неможливо при гострій серцево-судинній і нирковій недостатності. У цих випадках при деструктивному панкреатиті та важкою інтоксикацією використовуються методи екстракорпоральної детоксикації, зокрема плазмаферез, коли наявне не лише механічне видалення біологічно-активних речовин, але й загальна реакція організму на ексфузію (запускаються механізми активації захисних сил організму). Але кожному методу притаманні не тільки очікувані бажані ефекти, але і побічні. Тому методики плазмаферезу, кратність процедур постійно уточнюються для мінімізації їх певних недоліків: зниження рівня білка та кальцію плазми крові, підвищення ризику кровотечі тощо. Залишаються суперечливі дані що до кількості сеансів, так деякі автори вважають, що для повноцінної санації внутрішнього середовища необхідно проведення від 4-х до 6-ти сеансів плазмаферезу, з видаленням, в загальній кількості, від 1 до 1,5 об'єму циркулюючої плазми, що відповідає низькооб'ємному плазмаферезу; інші - рекомендують проведення 1-го - 2-х сеансів середньоб'ємного або високоб'ємного плазмаферезу [1-4]. Відсутня чітка визначеність показань до застосування плазмаферезу, терміну виконання, різновиду, кількості сеансів, проміжку між ними та принципами ресуститації. Відомий спосіб проведення апаратного фільтраційного плазмаферезу, з проведенням одного сеансу, за стандартною методикою. [1]. Недоліком такого способу є відсутність врахування терміну виконання процедури, відсутність чітких рекомендацій, щодо рекомендованого обробленого об'єму церкулюючої плазми, кількості сеансів, проміжку між ними та принципами ресуститації. Що призводить до розвитку "небажаних" побічних ефектів [10,15]. Найбільш близьким до способу, що заявляється, вибраний як прототип, є спосіб виконання апаратного мембранного фільтраційного плазмаферезу з проведенням комбінованої антикоагулянтної тактики, яка передбачає доопераційну системну гепаринізацію з наступним інтраопераційним крапельним введенням антикоагулянту в екстракорпоральний контур інтраопераційно. Проводять 4 сеанси на першу, другу, четверту та шосту доби [2]. За один сеанс обробляють 45-50 % об'єму церкулюючої плазми. В післяопераційному періоді ресуститацію проводять колоїдами, кристалоїдами, компонентами крові, альбуміном, корегують гіпокальціемію. Недоліком прототипу є значні втрати загального білка сироватки крові, що вимагає замісної терапії (проводять в післяопераційному періоді ресуститацію компонентами крові, альбуміном), що призводить до алергічних ускладнень [10, 13, 14]. Задача корисної моделі є розробити спосіб виконання апаратного мембранного фільтраційного плазмаферезу при гострому деструктивному панкреатиті ощадливого, щодо втрати загального білка сироватки крові з мінімізованою післяопераційною замісною терапією та збереженою детоксикаційною ефективністю. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, що включає проведення загальноприйнятої терапії гострого панкреатиту, згідно корисної моделі проводять три сеанси плазмаферезу на першу, третю та шосту доби, від моменту госпіталізації, об'єм ексфузії - не менше 50 %, але не більше 55 % об'єму циркулюючої плазми за один сеанс плазмаферезу, що дозволяє виконувати заміщення в післяопераційному періоді - лише колоїдами та кристалоїдами, співвідношення об'єму ексфузії та об'єму інфузії - 1:1. Спосіб виконується наступним чином. Плазмаферез проводять в палаті, оснащеній апаратами та пристроями для гемокорекції, слідкуючою та лікувальною апаратурою, (в тому числі для проведення серцево-легеневої та церебральної реанімації) медикаментами, інфузійними розчинами, необхідними при розвитку алергічних, геморагічних ускладнень. В день запланованого виконання процедури пацієнту визначають загальний аналіз крові з рівнем гематокриту. Процедуру плазмаферезу на апараті АПФ-1 "Гемофер" проводять за одноголковим методом. Венозний доступ проводять за допомогою катетера, введеного в вену центральну або периферичну. За 15 хв. до процедури пацієнту проводять системну 1 UA 104672 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 гепаринізацію. В подальшому пацієнту інтраопераційно вводять абсолютний антикоагулянт в екстракорпоральний контур за стандартною схемою. Сеанс мембранного фільтраційного плазмаферезу проводять у відповідності зі стандартними методичними рекомендаціями по застосуванню апарата АПФ-1 "Гемофер", плазмофільтра ПФМ-800 та у відповідності до принципів проведення операцій за методикою еферентної терапії. Під час плазмаферезу за допомогою слідкуючої апаратури проводять постійний моніторинг показників серцево-судинної діяльності, визначають сатурацію периферичної крові. Об'єм ексфузії - не менше 50 %, але не більше 55 % об'єму циркулюючої плазми за один сеанс плазмаферезу (при вихідному рівні загального білка крові не нижче 50г/л), що дозволяє виконувати заміщення в післяопераційному періоді - лише колоїдами та кристалоїдами. Співвідношення об'єму ексфузії та об'єму інфузії 1:1. При потребі - корекцію гемоконцентрації проводять за рахунок внутрішньовенної інфузії кристалоїдів, колоїдів та альбуміну або донорської плазми. Подальша ресуститація хворого залежить від ступеня порушень водно-іонного балансу і проводиться в плановому порядку. Кратність: проміжок між першим та другим сеансами складає - 24 год., а між другим та третім 48 год., тобто проводять три сеанси плазмаферезу: на першу, третю та шосту доби. Загальний об'єм ексфузованої плазми за 3 сеанси плазмаферезу складав до 1,65 розрахункових об'ємів. У дослідження увійшло 103 хворих на гострий панкреатит середньої тяжкості згідно класифікації Атланта 2012 р. [11], які проходили лікування на базах кафедри хірургії № 4 (Олександрівська клінічна лікарня м. Києва та КМКЛ № 9) в період з 2007 року по 2012 рік включно. Дослідження проводилось протягом 7 діб з моменту госпіталізації в стаціонар. Серед хворих було 40 (38,8 %) жінок і 63 (61,2 %) чоловіки віком від 31 року до 73 років, в середньому 52,34±0,94 роки. Згідно шкали Ranson [16, 17] тяжкість гострого некротичного панкреатиту становила від трьох до п'яти балів. Хворих поділено на дві групи: порівняння (група П - 48 хворих) і основну (група 0-55 хворих). В групі П плазмаферез проводили за загальноприйнятою методикою [2, 3, 5, 8], в групі О згідно запропонованої нами модифікації. Ефективність детоксикації плазмаферезу оцінювали за змінами лейкоцитарного індексу інтоксикації, визначеного за Рейсом [6,7]. Хворі з моменту надходження до стаціонару знаходилися на лікуванні у відділені інтенсивної терапії. Окрім плазмаферезу їм проводилася загальноприйнята інтенсивна консервативна терапія [9, 12, 17] в повному об'ємі, яка не відрізнялася в групах. Групи хворих були статистично співставимі за середнім віком. Так, у хворих групи П середній вік складав 51,8±1,4 роки (від 31 року до 73 років), у хворих групи О 52,9±1,3 роки, р=0,560. Не було достовірних відмінностей в групах за тендерними показниками. В групі П співвідношення чоловіків до жінок складало 29:19, в групі О - 34:21, р=0,884. Була проведена однотипова методика по антикоагулянтній тактиці, об'єму ексфузії, кількості проведених сеансів, проміжку між ними, та за загальними принципами ресуститації. Аналіз даних проводився за допомогою комп'ютерної статистичної програми SPSS for Windows 17.0. Виконувалася дискриптивна статистика. Порівняння середніх значень змінних здійснювалося за допомогою t-критерію Ст'юдента або U-критерію Манна-Уітні залежно від їх характеру. Порівняння часток в групах здійснювалося за допомогою хі-квадрат тесту Пірсона. Нульову гіпотезу про рівність змінних відкидали у разі р