Спосіб апаратного мембранного фільтраційного плазмаферезу

Реферат: Спосіб апаратного мембранного фільтраційного плазмаферезу включає введення гепарину. В день виконання процедури плазмаферезу визначають рівень гематокриту у крові і залежно від отриманих даних, за 15 хв. до операції, виконують внутрішньовенну системну гепаринізацію за схемою: при гематокриті 35-40 % - 50 Од/кг; 41-49 % -80 Од/кг; 50 % і більше – 100 Од/кг. Після чого виконують процедуру плазмаферезу, з подальшим інтраопераційним введенням абсолютного антикоагулянту в екстракорпоральний контур за стандартною схемою. UA 105484 U (54) СПОСІБ АПАРАТНОГО МЕМБРАННОГО ФІЛЬТРАЦІЙНОГО ПЛАЗМАФЕРЕЗУ UA 105484 U UA 105484 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме до анестезіології, інтенсивної терапії, еферентної терапії, хірургії і може бути використана в комплексному лікуванні патологічних станів. Розвиток захворювань та патологічних станів, які призводять до виникнення вираженої інтоксикації організму сприяють розвитку методів детоксикації. Тяжкий перебіг ендотоксикозу при гострому панкреатиті робить жетоксикаційну терапію однією з важливих складових патогенетичного лікування хворих даною патологією. Одним з найбільш простих і ефективних методів детоксикації широко використовується методика форсованого діурезу, однак її використання обмежене і навіть неможливо при гострій серцево-судинній і нирковій недостатності. У цих випадках при деструктивному панкреатиті та важкою інтоксикацією використовуються методи екстракорпоральної детоксикації, зокрема плазмаферез, коли наявне не лише механічне видалення біологічно-активних речовин, але й загальна реакція організму на ексфузію (запускаються механізми активації захисних сил організму). Відомі способи проведення апаратного плазмаферезу без проведення системної гепаринізації, передбачають крапельне введення від 1,0 мл 4 % цитрату натрію на один цикл (співвідношення цитрат натрію:кров = 1:4-1:9) [1,5,13]. Недоліком такого способу є наслідок введення високих доз цитрату натрію і високий ризик виникнення цитратних реакцій, таких як: цитратний шок, парестезії, головні болі, нервозність, роздратованість, головокружіння, припливи, тремор, нудота, блювання, дискомфорт за грудиною чи в черевній порожнині, спазми, втрата глибоких сухожилкових рефлексів, порушення чутливості, м'язові судоми, мимовільні скорочення м'язів, тетанія, ларингоспазм, судоми, аритмії [10,13,15]. Відомі способи проведення апаратного плазмаферезу з проведенням системної гепаринізації в дозі від 150 од./кг маси хворого, передбачають введення в екстракорпоральний контур додаткових доз гепарину, розведеного в розчині 0,9 % NaCl [1,2,4]. Недоліком таких способів є наслідок введення високих доз гепарину, що асоціюється з підвищеним ризиком до алергічних ускладнень, геморагічних ускладнень, кровотеч. Одночасно зберігаючи ризик тромботичних ускладнень, зокрема - тромбоутворення на стінках магістралі і в камерах плазмофільтра [10,13,14]. Найбільш близьким до способу, що заявляється, вибраний як прототип, є спосіб виконання апаратного мембранного фільтраційного плазмаферезу з проведенням комбінованої антикоагулянтної тактики, яка передбачає доопераційну системну гепаринізацію з розрахунку 100-150 од./кг маси хворого з наступним інтраопераційним крапельним введенням антикоагулянту в екстракорпоральний контур інтраопераційної [1] Недоліком прототипу залишається наслідок введення підвищених доз гепарину, так відомо, що ризик кровотечі зростає на 50 % при кожному підвищенні АЧТЧ на 10 с. Тобто, залишається підвищений ризик до алергічних ускладнень, геморагічних ускладнень, кровотеч. Задачею корисної моделі є розробка такого способу виконання апаратного мембранного фільтраційного плазмаферезу, який би передбачав зменшення ризику кровотечі, менший вплив на АЧТЧ, одночасно не призводячи до ускладнень тромботичного характеру та зберігав при цьому свою ефективність. Технічний результат, що досягається, буде полягати у значному зменшенні частоти післяопераційних ускладнень, таких як алергічних, геморагічних, кровотеч. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який включає введення гепарину, згідно корисної моделі, в день виконання процедури плазмаферезу визначають рівень гематокриту у крові і залежно від отриманих даних, за 15 хв. до операції, виконують внутрішньовенну системну гепаринізацію за схемою: при гематокриті 35-40 % - 50 Од/кг; 4149 % -80 Од/кг; 50 % і більше – 100 Од/кг, після чого виконують процедуру плазмаферезу, з подальшим інтраопераційним введенням абсолютного антикоагулянту в екстракорпоральний контур за стандартною схемою. Спосіб виконується наступним чином. Плазмаферез проводять в палаті, оснащеній апаратами та пристроями для гемокорекції, слідкуючою та лікувальною апаратурою, (в тому числі для проведення серцево-легеневої та церебральної реанімації) медикаментами, інфузійними розчинами, необхідними при розвитку алергічних, геморагічних ускладнень. В день запланованого виконання процедури пацієнту визначають загальний аналіз крові з рівнем гематокриту. Процедура плазмаферезу на апараті АПФ-1 "Гемофер" проводять за одноголковим методом. Венозний доступ проводять за допомогою катетера, введеного в вену - центральну або периферичну. За 15 хв. до процедури пацієнту проводять системну гепаринізацію, доза якої залежить від рівня гематокриту крові: при гематокриті 35-40 % - 50 Од/кг; 41-49 % - 80 Од/кг; 50 % і більше – 100 Од/кг. В подальшому 1 UA 105484 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 пацієнту інтраопераційно вводять абсолютний антикоагулянт в екстракорпоральний контур з розрахунку 0,5 мл 4 % цитрату натрію, при величині перфузії 100 %, та 0.375 мл 4 % цитрату натрію - при величині перфузії 75 %. Сеанс мембранного фільтраційного плазмаферезу проводять у відповідності зі стандартними методичними рекомендаціями по застосуванню апарата АПФ-1 "Гемофер", плазмофільтра ПФМ-800 та у відповідності до принципів проведення операцій за методикою еферентної терапії [1,5]. Під час плазмаферезу за допомогою слідкуючої апаратури проводять постійний моніторинг показників серцево-судинної діяльності, визначають сатурацію периферичної крові, а після закінчення операції визначають та контролюють показники згортуючої та протизгортуючої системи крові, які при необхідності корегують. Співвідношення об'єму ексфузії та об'єму інфузії - 1:1. При потребі - корекцію гемоконцентрації проводять за рахунок внутрішньовенної інфузії кристалоїдів, колоїдів та альбуміну або донорської плазми. Подальша ресуститація хворого залежить від ступеня порушень водноіонного балансу і проводиться в плановому порядку. У дослідження увійшло 103 хворих на гострий панкреатит середньої тяжкості згідно класифікації Атланта 2012 р. [11], які проходили лікування на базах кафедри хірургії № 4 (Олександрівська клінічна лікарня м. Києва та КМКЛ № 9) в період з 2007 року по 2012 рік включно. Дослідження проводилося протягом 7 діб з моменту госпіталізації в стаціонар. Серед хворих було 40 (38,8 %) жінок і 63 (61,2 %) чоловіки віком від 31 року до 73 років, в середньому 52,34±0,94 роки. Згідно шкали Ranson [16, 17] тяжкість гострого некротичного гепатиту становила від трьох до п'яти балів. Хворих поділено на дві групи: порівняння (група П - 48 хворих) і основну (група 0-55 хворих). В групі П плазмаферез проводили за загальноприйнятою методикою (3,8), в групі О згідно запропонованої нами модифікації. Ефективність детоксикації плазмаферезу оцінювали за змінами лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ), визначеного за Рейсом [6, 7]. Хворі з моменту надходження до стаціонару знаходилися на лікуванні у відділені інтенсивної терапії. Окрім плазмаферезу їм проводилася загальноприйнята інтенсивна консервативна терапія [9,12] в повному об'ємі, яка не відрізнялася в групах. Групи хворих були статистично співставимі за середнім віком. Так, у хворих групи П середній вік складав 51,8±1,4 роки (від 31 року до 73 років), у хворих групи О 52,9±1,3 роки, р=0,560. Не було достовірних відмінностей в групах за тендерними показниками. В групі П співвідношення чоловіків до жінок складало 29:19, в групі О - 34:21, р=0,884. Була проведена однотипова методика по антикоагулянтній тактиці, об'єму ексфузії, кількості проведених сеансів, проміжку між ними, та за загальними принципами ресуститації. Аналіз даних проводився за допомогою комп'ютерної статистичної програми SPSS for Windows 17.0. Виконувалася дискриптивна статистика. Порівняння середніх значень змінних здійснювалося за допомогою t-критерію Ст'юдента або U-критерію Манна-Уітні залежно від їх характеру. Порівняння часток в групах здійснювалося за допомогою хі-квадрат тесту Пірсона. Нульову гіпотезу про рівність змінних відкидали у разі р