Спосіб формування післяопераційного рубця при абдомінопластиці

Реферат: UA 110282 U UA 110282 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, зокрема пластичної хірургії, призначена для зменшення довжини післяопераційного рубця при проведенні хірургічної корекції передньої черевної стінки (абдомінопластики). Відомо, що в основі оперативного втручання по корекції передньої черевної стінки лежить видалення надлишкової шкіри та підшкірної жирової клітковини. В процесі даної операції, при використанні найбільш вживаних доступів, описаних F.M. Grazer, P. Regnault, I. Pitanguy, формується значна по своїх розмірах операційна рана із подальшим утворенням у надлобковій зоні післяопераційного рубця. Формування значного по своїх розмірах рубця пов'язане із необхідністю адаптувати краї післяопераційної рани під час її ушивання, тобто робити верхній та нижній краї операційної рани однаковими по своїй довжині. Найближчим аналогом є спосіб абдомінопластики з виконанням ліпосакції живота та бокових поверхонь тулуба, розсіченням шкіри в нижніх відділах живота, відокремленням пупка від шкіри передньої черевної стінки, формуванням тунелю від пупка до мечоподібного відростка в зоні між внутрішніми краями прямих м'язів живота, виконанням дуплікатури білої лінії живота від мечоподібного відростка до симфізу, видаленням надлишків шкіри після натягування шкірножирового клаптя вниз до рівня пупка, омфалопластики і пошарового зашивання рани. Суттєвими недоліками вказаного пособу є досить довгий рубець, висока вірогідність виникнення надлишку шкіри ("собачих вух") в його кутах, зростання ризику загально хірургічних ускладнень та погіршення естетичного вигляду передньої черевної стінки. Є певні способи вирішення зазначеної проблеми. Суттю однієї з них є те, що у відомому способі абдомінопластики після проведення ліпоаспірації через невеликий розріз проводять мобілізацію шкіро-підшкірноклітковинного клаптя та ушивання діастазу прямих м'язів живота вздовж білої лінії. Замість висічення надлишкових ділянок шкіри беруть в складку і натягують в каудальному напрямку шкіру верхньої половини живота, одночасно інвагінуючи шкіру нижніх відділів передньої черевної стінки, вибирають оптимальне положення нижнього горизонтального розсічення, роблять відмітки на зведених краях шкіри. Виконують її деепітелізацію в межах окресленої зони, виконують омфалопластику, зшивають між собою краї краніальних двох третин вертикального розсічення деепітелізованої шкіри, одночасно фіксуючи їх до апоневрозу, зашивають нижню горизонтальну рану [UA 62809]. Недоліком даного способу є залишення деепітелізованої шкіри в підшкірно-клітковинному просторі передньої черевної стінки, що пов'язано із ризиком рубцювання залишків шкіри із наступною рубцевою деформацією черевної стінки, виникненням септичних ускладнень при наявності в товщі інвагінованої деепітелізованої шкіри вогнищ хронічної мікробної інфекції, що може не проявлятися клінічно, а також некрозом цієї ділянки шкіри у разі защемлення судин, що її живлять та погіршенням кровопостачання. Суть іншого методу полягає в адаптації країв рани не шляхом збільшення її довжини, а виконання додаткових, перпендикулярних основній рані V-подібних розрізів за Валенбергом з боку більш довшого краю рани. Таким чином при ушиванні додаткових розрізів краї основної рани співпадають по довжині та скорочується довжина післяопераційного рубця [UA 51930]. Недоліком методу є наявність додаткових розрізів, що збільшує загальну сумарну довжину післяопераційних рубців, погіршується кровопостачання черевної стінки в області рубця, зберігається високий ризик загально хірургічних післяопераційних ускладнень: утворення сером, гематом, крайових некрозів. В основу корисної моделі поставлено задачу зменшення ризику ускладнень та поліпшення естетичного вигляду передньої черевної стінки при абдомінопластиці. Спосіб формування післяопераційного рубця при абдомінопластиці здійснюють таким чином. На початку оперативного втручання, після проведення ліпоаспірація, якщо це передбачено планом оперативного втручання, згідно з передопераційною розміткою виконується мінімально можливий по довжині розріз, що формує нижній краї операційної рани. У подальшому виконуються інші етапи абдомінопластики: мобілізація шкірнопідшкірноклітковинного клаптя передньої черевної стінки у цефалічному напрямку вздовж білої лінії живота до реберних дуг та мечоподібного відростка із відокремленням пупкового стебла, візуалізація та ушивання діастазу прямих м'язів живота визначення та висічення надлишкових тканин черевної стінки із формування верхнього краю операційної рани, виконання омфалопластики. В результаті відмічається невідповідність по розмірах країв операційної рани із перевищенням довжини цефалічного краю над каудальним. На цефалічний (верхній), більший по довжині край рани накладаються два безперервні шви у субдермальному шарі (рис. 1), що у подальшому зв'язуються між собою в центрі цефалічного краю операційної рани та зменшують його довжину (рис. 2). Кожен з таких швів на початку 1 UA 110282 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 фіксується в області латерального краю рани (кожний із свого боку), шляхом зав'язування вузла, та у подальшому проходить безперервно у субдермальному шарі, виконуючи 5-10 входів-виходів із товщі тканин до медіальної частини операційної рани, де зв'язується вільним кінцем з аналогічним швом протилежного боку. Під час затягування вузла на вільних кінцях зазначених швів відмічається зменшення довжини краю рани за рахунок стягування тканин. Потім вузол зав'язується і фіксується. Для виконання зазначених швів використовується достатньо міцний поліфіламентний шовний матеріал, що розсмоктується. Далі, після формування зазначеним вище способом, відповідних по довжині країв, відбувається пошарове ушивання операційної рани. Зазначений спосіб надає можливість зменшити розміри післяопераційної рани, а у подальшому і післяопераційного рубця, знизити ризики інтраопераційних, ранніх та пізніх післяопераційних ускладнень, отримати кращий естетичних результат, а також не має недоліків, що мають корисні моделі UA 62809 та UA 51930. Заявлений об'єкт корисної моделі пояснюється кресленнями, де: на фіг. 1 показане накладення безперервних швів у субдермальному шарі, що на початку фіксуються вузлами в латеральних кутах операційної рани; на фіг. 2 показане зав'язування вільних кінців контрлатеральних швів із стягуванням тканин та зменшенням довжини цефалічного (верхнього) краю операційної рани. Приклад клінічного застосування способу. Пацієнтка В., 57 років, і. х. № 2009.102, була госпіталізована в стаціонар 26.07.2009 р. зі скаргами на розтягнення та опущення шкірних покривів передньої черевної стінки із наявністю "фартуха", наявність надлишкових локальних жирових відкладень тулуба в області передньої черевної стінки та латеральних відділів черевної стінки. Пацієнтка мала надмірну вагу тіла (ІМТ 2 - 31,2 кг/м , що розцінюється, як ожиріння першого ступня) із переважною локалізацію жирової тканини в області черевної стінки. В гіпогастральній області мав місце старий післяопераційний рубець від доступу по Пфаненштилю після перенесеного у 1973 році кесаревого ростину. Для корекції існуючих косметичних дефектів вирішено виконати абдомінопластику із транслокацією пупка та у поєднанні із ультразвуковою ліпоаспірацію черевної стінки. Протипоказань до планового оперативного лікування в ході передопераційного обстеження встановлено не було. Згода на операцію отримана. Під час підготовки пацієнтки до операції виконана передопераційна розмітка, відмічені краї прямих м'язів живота, місце формування рубця, об'єм шкірних покривів, що потребують висічення, верхня межа тканин, що будуть видалені, зони, в яких планується проведення ультразвукової ліпоаспірації. При аналізі передопераційної розмітки було відмічено значне превалювання по розмірах прогнозованого верхнього краю операційної рани над нижнім. Це було викликано необхідністю видалення значного об'єму надлишкових тканин та намаганням мінімалізувати загальну довжину післяопераційного рубця. Пацієнтка була введена в наркоз. Підшкірна жирова клітковина в області переднього та латеральних відділів черевної стінки інфільтрована розчином Кляйна. Виконавши 4 проколи в зоні шкіри, що підлягає видаленню, а також 4 в області латеральних відділів черевної стінки та спини за допомогою ультразвукового генератора проведена обробка та емульсифікація жирової тканини із подальшою вакуумною аспірацією та евакуацією 4500 мл водно-жирової емульсії. Після цього шкіра стала значно більш рухливою. Згідно з передопераційною розміткою в запланованому місці формування рубця, нижче старого післяопераційного рубця, був виконаний розріз. Шкірнопідшкірноклітковинний клапоть передньої черевної стінки мобілізований у цефалічному напрямку вздовж білої лінії живота до реберних дуг та мечоподібного відростка із відокремленням пупкового стебла. Візуалізовано діастаз прямих м'язів живота із розходженням країв м'язів до 7 см. Окремими 8-подібними швами прямі м'язи живота зведені між собою від мечоподібного відростка до лобкового симфізу. Контроль внутрішньочеревного тиску вказав на безпечність пластики м'язово-апоневротичного шару. Шляхом тракції шкіри верхніх відділів живота вздовж середньої лінії у каудальному напрямку, були визначені та відмічені лінія висічення надлишкових тканин та місце формування отвору для пересадження пупкового стебла. Згідно розмітки був відсічений шкірно-підшкірноклітковинний клапоть. Після накладення фіксуючих швів між верхнім та нижнім краями операційної рани по серединній лінії живота, формування отвору, виконана омфалопластика. У подальшому для адаптації не відповідних по довжині верхнього та нижнього країв операційної рани, на більш довгий верхній край були накладені шви згідно з даною корисною моделлю, при затягуванні яких відбулось зменшення довжини верхнього краю рани до його відповідності нижньому. Пошарово були накладені шви на горизонтальну рану. 2 UA 110282 U 5 Спосіб, що заявляється, був апробований в умовах клініки пластичної хірургії "АНАКОСМО". Оперативні втручання проведені у 21 пацієнта. Використання запропонованого методу спростило ушивання післяопераційної рани, дозволило зменшити довжину післяопераційного рубця, зменшило ризик виникнення ускладнень. Не зареєстровано некрозів шкіри, незадовільного естетичного стану післяопераційного рубця. Отже, застосування даного способу дозволяє зробити абдомінопластику більш безпечною, оскільки знижається рівень ускладнень завдяки зменшенню розмірів післяопераційного рубця, а також досягти кращого естетичного результату, менших рубцевих змін черевної стінки, запобігти виникненню "собачих вух" в кінцях післяопераційного рубця. 10 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 15 20 Спосіб формування післяопераційного рубця при абдомінопластиці, що застосовується при невідповідності по довжині цефалічного та каудального країв, який полягає у тому, що перед пошаровим ушиванням післяопераційної рани на цефалічний її край накладаються два безперервні шви (із використанням достатньо міцного поліфіламентного шовного матеріалу, що розсмоктується) у субдермальному шарі, що у подальшому зв'язуються між собою в центрі цефалічного краю операційної рани та зменшують його довжину, кожен з таких швів на початку фіксується в області латерального краю рани (кожний із свого боку) та у подальшому проходить безперервно у субдермальному шарі, виконуючи 5-10 входів-виходів із товщі тканин до медіальної частини операційної рани, де зв'язується вільним кінцем з аналогічним швом протилежного боку і фіксується, а під час затягування вузла на вільних кінцях зазначених швів відмічається зменшення довжини краю рани за рахунок стягування тканин. 3 UA 110282 U Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4