Застосування алкілованих похідних 1,2,4-триазол-3-тіолу та 1-феніл-1н-тетразол-5-тіолу як засобу противиразкової дії

Реферат: Винахід належить до хіміко-фармацевтичної промисловості, зокрема до синтезу сполук триазолового та тетразолового ряду з противиразковою активністю. Синтезовані сполуки загальних формул: N R N X N R R S 1 2 O (II) , 1 2 1 де IIа X=С, R=-CH2-NH-PhMe-4, R =PhOMe-4, R =NH-PhMe-2 або ІIb X=C, R=-CH2-O-Ph, R =2 1 2 1 CH2Ph, R =PhOCH2F2-4, або IIc X=С, R=-CH2-S-PhMe-4, R =R =Ph, або IId X=N, R =Ph, 2 1 2 R =NHPhMe-4, або IIe X=N, R =Ph, R =NHPh. N N 2 X R N S 1 R R O (II) UA 112867 C2 5 10 15 Винахід належить до хіміко-фармацевтичної промисловості, зокрема до синтезу сполук триазолового та тетразолового ряду з противиразковою активністю. Пошук і створення нових високоефективних противиразкових лікарських засобів є актуальним і важливим завданням фармацевтичної галузі. З метою фармакотерапії виразкової хвороби традиційно застосовують антацидні, обволікаючі, адсорбуючі, антисекреторні, цитопротективні, антихелікобактерні засоби, а також препарати, що прискорюють випорожнення шлунка та розслаблюють гладенькі м'язи, засоби центральної дії. Однією з найбільш ефективних та тих, що широко призначаються для лікування виразкової хвороби, груп препаратів є група антисекреторних засобів - блокатори Н2-гістамінових рецепторів (ранітидин, фамотидин, роксатидин, нізатидин та ін.), які відрізняються один від одного своїми фармакокінетичними характеристиками та профілем безпеки. Тривале та сумісне призначення противиразкових засобів може призводити до збільшення частоти виникнення ускладнень фармакотерапії, оскільки кожна з сучасних фармакологічних груп препаратів для лікування виразкової хвороби володіє тими або іншими істотними недоліками. Аналогом заявленої сполуки за фармакологічною дією є препарат "Ранітидин", активною речовиною якого є N-[2-[[5-[(диметиламіно)метил]-2-фураніл]тіо]етил]-N'-метил-2-нітро-1,1етендіамін загальної формули (І), який проявляє противиразкову активність (Машковский М.Д. Лекарственные средства / Машковский М.Д.: - 15-е изд., - М.: ООО "Издательство Новая Волна", 2005. - 1200 с. - С. 877) 20 H N S NO2 N NH O (I) 25 30 . До недоліків наведеного препарату можна віднести ряд побічних ефектів (головний біль, порушення сну, шкірні висипання, підвищення внутрішньоочного тиску, брадикардія, втомлюваність, млявість, порушення функції печінки), які знижують його терапевтичну цінність. В основу винаходу поставлена задача створення нових хімічних сполук - алкілованих похідних 1,2,4-триазол-3-тіолу та 1-феніл-1Н-тетразол-5-тіолу - з вираженою противиразковою дією. Поставлена задача вирішується шляхом синтезу тіоалкілованих похідних 1,2,4-триазолу та тетразолу загальної формули II: N R N X N R R S 1 2 O (II) 1 35 , 2 1 де IIа X=С, R=-CH2-NH-PhMe-4, R =PhOMe-4, R =NH-PhMe-2 або IIb X=C, R=-CH2-O-Ph, R =2 1 2 1 CH2Ph, R =PhOCH2F2-4, aбo ІІс X=C, R=-CH2-S-PhMe-4, R =R =Ph, або lІd X=N, R =Ph, 2 1 2 R =NHPhMe-4, або ІІe X=N, R =Ph, R =NHPh, які виявляють противиразкову активність. Заявлені сполуки одержують реакцією взаємодії 4,5-заміщених похідних 4Н-1,2,4-триазол-5тіолу та 1-феніл-1Н-тетразол-5-тіолу з амідами хлорацетатної кислоти та хлорацетофенонами відповідно до схеми: 40 R N N R Cl N O R X N R SH N X N R 1 S 1 2 O (II) 1 R . UA 112867 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 До розчину 4,5-заміщеного похідного 4Н-1,2,4-триазол-5-тіолу або 1-феніл-1Н-тетразол-5тіолу в етиловому спирті при перемішуванні додають калію гідроксид. Після цього додають розчин аміду хлорацетатної кислоти або хлорацетофенону в етиловому спирті. Реакційну суміш кип'ятять зі зворотним холодильником протягом години та виливають в воду. Осад, що виділився відфільтровують, висушують. Отримані цільові продукти є білими кристалічними речовинами з чіткими температурами плавлення. Винахід ілюструється наступними прикладами. Приклад 1. Одержання заявленої сполуки 2-[(4-метоксифеніл-5-{[(4метилфеніл)аміно]метил}-4Н-1,2,4-триазол-3-іл)сульфаніл]-N-(2-метилфеніл)ацетамід при X=С, 1 2 R=-CH2-NH-PhMe-4, R =PhOMe-4, R =NH-PhMe-2 (сполука IIа) До розчину 0,01 моль (4,73 г) 4-(4-метоксифеніл)-5-[(4-метилфеніл)аміно]метил-4H-1,2,4триазол-3-тіолу в 50 мл етилового спирту при перемішуванні додають 0,015 моль (0,84г) калію гідроксиду. Після цього додають розчин 0,01 моль (1,83 г) 2-хлоро-N-(2-метилфеніл)ацетаміду в 30 мл етилового спирту. Реакційну суміш кип'ятять зі зворотним холодильником протягом години, охолоджують та виливають у 200 мл води. Осад, що виділився, відфільтровують, сушать. Вихід 3,69 г (78 %) Тпл. 130-132 °C. Бруто-формула: C26H27N5O2S. Розраховано: N, %, 14,79; S, %, 6,77. Знайдено: N, %, 14,91; S, %, 6,62. 1 Спектр ЯМР Н , м. ч.: 1,19 (3Н, с, СН3); 2,32 (3Н, с, СН3); 3,75 (3Н, с, ОСН3); 4,09 (4Н, м, NHCH2, SCH2), 5,70 (1H, т, NHCH2); Аr-Н7,29-7,48, м, 7Н; 6,87, м, 4Н;6,41,д, 2Н; 10,02 (1H, с, CONH). Приклад 2. За аналогічною схемою при використанні 4-бензил-5-феноксиметил-4H-1,2,4триазол-3-тіолу та 4-дифлуорометоксибензоїл хлориду отримують 1-[4(дифлуорометокси)феніл]-2-{[4-бензил-5-(феноксиметил)-4H-1,2,4-триазол-31 2 іл]сульфаніл}етанон при IIb X=С, R=-CH2-O-Ph, R =-CH2Ph, R =PhOCH2F2-4 (сполука IIb) Вихід 4,08 г (85 %) Тпл. 156-158 °C. Бруто-формула: C25H21F2N3O3S. Розраховано: N, %, 8,73; S, %, 6,66. Знайдено: N, %, 8,89; S, %, 6,52. 1 Спектр ЯМР Н , м. ч.: 4,08 (2H, с, PhCH2); 5,17 (2H, с, SCH2); 5,31 (2Н, с, ОСН2); Ar-H6,727,59, м, 14Н; 10,31 (1H, с, CONH). Приклад 3. За аналогічною схемою при використанні 4-феніл-5-(4метилфенілсульфанілметил)-4H-1,2,4-триазол-3-тіолу та бензоїл хлориду отримують 2-[4феніл-5-[(4-метилфеніл)сульфаніл]метил-4H-1,2,4-триазол-3-іл)сульфаніл]-1-фенілетанон при 1 2 X=С, R=-CH2-S-PhMe-4, R =R =Ph (сполука IIс) Вихід 3,44 г (80 %) Тпл. 138-140 °C. Бруто-формула: C24H21N3OS2. Розраховано: N, %, 9,74; S, %, 14,86. Знайдено: N, %, 9,85; S, %, 14,71. 1 Спектр ЯМР Н , м. ч.: 2,38 (3Н, с, СН3); 4,08, (2Н, с, SCH2), 4,18, (2Н, с, SCH2); Аr-Н7,10-7,59, м, 14Н; 10,10 (1H, с, CONH). Приклад 4. За аналогічною схемою при використанні 1-феніл-1H-тетразол-5-тіолу та 2хлоро-N-(2-метилфеніл)ацетаміду отримують N-(4-метилфеніл)-2-[(1-феніл-1H-тетразол-51 2 іл)сульфаніл]ацетамід при X=N, R =Ph, R =NHPhMe-4 (сполука IId) Вихід 2,69 г (83 %) Тпл. 170-171 С. Бруто-формула: C16H15N5OS. Розраховано: N, %, 21,52; S, %, 9,85. Знайдено: N, %, 21,63; S, %, 9,74. 1 Спектр ЯМР Н , м. ч.: 2,25 (311, с, СH3); 4,38, (2Н, с, SCH2); Аr-Н 7,13, 211, д, 7,45, 2Н, д, 7,66-7,72, м, 15Н; 10,31 (1Н, с, CONH). Приклад 5. За аналогічною схемою при використанні 1-феніл-1H-тетразол-5-тіолу та 2хлоро-N-фенілацетаміду отримують N-феніл-2-[(1-феніл-1H-тетразол-5-іл)сульфаніл]ацетамід 1 2 при X=N, R =Ph, R =NHPh (сполука IIе) Вихід 2,48 г (80 %) Тпл. 176-178 °C. Бруто-формула: C15H13N5OS. Розраховано: N, %, 22,49; S, %, 10,30. Знайдено: N, % 22,54; S, % 10,19. 2 UA 112867 C2 1 5 10 15 20 25 Спектр ЯМР Н , м. ч.: 4,41, (2Н, с, SCH2); Аr-Н_7,10-7,59, м, 10Н; 10,07 (1Н, с, CONH). Приклад 6. Вивчення противиразкової активності заявлених сполук проводили на безпородних білих щурах обох статей (48 тварин, поділених на 8 груп) масою 180-280 г, яких попередньо витримали 24 години на голодній дієті без обмеження пиття води. Гостру спиртопреднізолонову виразку шлунка у щурів викликали внутрішньошлунковим одноразовим введенням спирто-преднізолонової суміші (преднізолон в дозі 20 мг/кг та етиловий спирт 80 % із розрахунку 0,6 мл на 100 г маси щура). Досліджувані субстанції вводили внутрішньошлунково в дозі (20 мг/кг), препарат порівняння - ранітидин в дозі 40 мг/кг в профілактичному режимі: за 1 годину до введення спирто-преднізолонової суміші. По закінченні досліду тварин виводили з експерименту (через 24 години після введення ульцерогенного агента) в умовах евтаназії. Шлунки вилучали, розрізали за великою кривизною, промивали фізіологічним розчином та проводили макроскопічне дослідження слизової оболонки шлунка. Референс-препаратом було обрано ранітидин, тому що він включений до Державного формуляру лікарських засобів, а саме - в перелік препаратів для лікування виразкової хвороби, його експериментальна доза взята з літературних джерел. Експериментальні дози досліджуваних речовин обумовлені раніше встановленою умовнотерапевтичною дозою тіотриазоліну. Оцінку інтенсивності виразкового ураження і противиразкової активності препаратів проводили за макроскопічними показниками стану слизової оболонки шлунка і шлунковокишкового тракту та інтенсивності утворення виразкових дефектів (відсоток тварин з виразками 2 у групі (Тв), середня площа виразок у групі (S Вcep), мм , виразковий індекс (ВІ), противиразкова активність (ПВА, %). Крім того, при аналізі результатів експерименту враховували зовнішній вигляд і загальний стан тварин. Виразковий індекс та противиразкову активність розраховували за формулами: BI=(SВcepTB)/100; ПВА, %=100 %-((ВІлік100 %)/ВІк), 30 35 40 де ВІлік - ВІ у групі тварин з модельною патологією, яких лікували; ВІк - ВІ у групі тварин з контрольною патологією (неліковані). Крім цього, оцінювали також зовнішній вигляд і загальний стан тварин (спостерігали за поведінкою, рефлексами, зокрема "харчовим", станом шерсті, тощо) та додаткові показники стану шлунково-кишкового тракту (наявність здуття шлунка та кишечнику) та слизової оболонки шлунка, а саме наявність гіперемії, геморагій, набряку, порушень складчастості останньої. Наведені показники оцінювали за їх вираженістю у балах: 0 балів - ознака відсутня, 1, 2, 3 ознака виражена слабко, помірно, сильно, відповідно. Результати досліду оброблялися методом математичної статистики з використанням tкритерію Стьюдента. Значущими вважали результати Р 0,05. Результати досліджень з вивчення противиразкової активності алкілованих похідних 1,2,4триазол-3-тіолу та 1-феніл-1Н-тетразол-5-тіолу наведені в таблицях 1 та 2. Таблиця 1 Вплив досліджуваних субстанцій (скринінг) на макроскопічні показники слизової оболонки шлунка на моделі гострої спирто-преднізолонової виразки у щурів Експериментальні ІК КП Ранітидин IIа IIb IIс lId IIе групи, бали (n=6) / / Здуття 0 2,5±0,32 2,0±0,32 1,0±0,32* ** 1,5±0,48 1,17±0,48* 0,67±0,16* ** 1,33±0,16* / / / / Геморагії 0 0,83±0,16 0,33±0,16* 0* ** 0* ** 0* ** 0* ** 0,33±0,16* / / Гіперемія 0 2,33±0,16 2,0±0* 1,0±0* ** 2,0±0,32 2,17±0,32 1,33±0,32* ** 2,5±0,16 / Набряк 0 2,67±0,16 2,0±0,32 1,0±0* ** 1,67±0,16* 1,33±0,16* 1,33±0,16* 1,66±0,16* Складчастість 0 2,5±0,16 1,67±0,16* 1,33±0,16* 2,33±0,16** 2,5±0,32** 1,83±0,32 2,33±0,16** 3 UA 112867 C2 Таблиця 2 Показники противиразкової дії досліджуваних субстанцій на моделі гострої спиртопреднізолонової виразки у щурів, М±m Кількість тварин з виразками в групі, % 100 100 100 100 100 100 100 Експериментальні групи, (n=6) Інтактний контроль Контрольна патологія Ранітидин IIа lIb IIc lId IIе Середня площа 2 виразок, мм Виразковий індекс Противиразкова активність, % 59,5±2,58 48,5±2,42* / 24,2±2,58* ** / 26,08±3,06* ** / 34,75±3,23* ** / 21,25±2,42* ** 45,8±1,13* 59,5 48,5 24,2 26,08 34,75 21,25 45,8 18,49 59,33 56,17 41,60 64,29 23,02 Примітки: n - кількість тварин у групі; * - відмінності, статистично значущі відносно групи контрольної патології на рівні значущості р