Застосування похідних 1-арил-5-метил-1,2,3-триазол(1н)-4-карбонових кислот як засобів ноотропної дії

Застосування похідних 1,2,3-триазол(1Н)-4карбонових кислот загальної формули: 2 3 43602 Приклад 1. Вивчення ноотропної дії похідних 1-арил-5метил-1,2,3-триазол(1Н)-4-карбонових кислот проводили у співставленні з препаратом порівняння пірацетамом за загальновживаним тестом умовної реакції пасивного уникнення (УРПУ) на білих мишах самцях масою 20г на моделі порушення пам'яті, що викликана внутрішньоочеревним введенням скополаміну в дозі 1,5мг/кг. [6] Для визначення ноотропної активності використано режим профілактичного введення похідних 1-арил-5-метил-1,2,3-триазол(1Н)-4-карбонових кислот. Було досліджено ряд сполук, що відповідають R 4-СН3, R1 2-СН3 або Н; R2 4-F або 3-СН3 або 4-СН3; R3 Н або 4-СН3. Сполука І 2,4-диметиланілід 1-(4'фторфеніл)-5-метил-1,2,3-триазол(1Н)-4карбонової кислоти, де R 4-CH3, R1 2-СН3 , R2 4-F; Сполука II - 2,4-диметиланілід 1-(3',4'диметилфеніл)-5-метил-1,2,3-триазол(1Н)-4карбонової кислоти, де R 4-CH3, R1 2-СН3, R2 3CH3 R3 4-СН3; Сполука III 4-метиланілід 1-(4'-метилфеніл)-5метил-1,2,3-триазол(1Н)-4-карбонової кислоти, де R 4-CH3, R1 Н, R2 4-СН3. Їх вводили внутрішньошлунково протягом 3 діб у вигляді тонко дисперсної водної суспензії, солюбілізованої Твіном-80, у дозі 100мг/кг. Препарат порівняння пірацетам вводили внутрішньошлунково у дозі 200 мг/кг протягом 3 діб. Контрольні миші отримували відповідну кількість Твину-80. Лабораторних тварин розподілили на 6 груп відповідно до препарату, що вони одержували: 4 1. Контрольна патологія – скополамін, 1,5мг/кг внутрішньоочеревинно, n=7. 2. Інтактний контроль, n=7. 3. Сполука І + скополамін, n=6. 4. Сполука II + скополамін, n=6. 5. Сполука III + скополамін, n=6. 6. Пірацетам (200мг/кг внутрішньошлунково) + скополамін, n=6. Мишей групи інтактного контролю навчали УРПУ без амнезуючего впливу скополаміну. Порушення пам'яті моделювали за допомогою скополаміну через 30 хвилин після останнього введення досліджуваних субстанцій або пірацетаму. Далі тварин розміщували на освітленій платформі приладу для вивчення УРПУ та реєстрували латентний період безумовного рефлексу входу до темної камери, де у мишей викликали УРПУ шляхом впливу електричного струму 0,50,6мА через електродну підлогу. Через 24 години вдруге визначали латентний період входу тварин до небезпечної темної камери. Мишей, які не відвідували її протягом 3 хвилин, вважали такими, що досягли критерію навченості, приймаючи латентний період за 180сек. В якості показників ноотропної дії обрано збільшення латентного періоду входу до темної камери та кількість мишей, що досягли критерію навченості через 24 години після амнезуючого впливу скополаміну. У разі обліку результатів у вигляді середня ± стандартна помилка статистичну достовірність між групових відмінностей розраховували за критерієм t Ст'юдента, внутрішньогрупових - за парним критерієм Вілкоксона; у разі реєстрації результатів в альтернативній формі - за кутовим перетворенням Фішера. Результати дослідження наведені у таблиці. Таблиця Вивчення ноотропної дії досліджуваних сполук № п/п 1 2 3 4 5 6 Варіанти досліду Скополамін 1,5 мг/кг (контроль), n=7 Інтактний контроль, n=7 Пірацетам, n=6 Сполука І + скополамін, n=6 Сполука II + скополамін, n=6 Сполука III + скополамін, n=6 Латентний період входу до темної камери, секунди вихідний через 24 год 7,9±2,7 7,5±0,7 16,8±5,4 154±18,2* 15,9±5,7 91,0±28,0* 25±3,8 142,7±12,5* 27,3±2,9 124,3±19,4* 18,2±5,4 79,3±17,8* Кількість тварин, що досягли критерію навченості абсолютна % 0 0 6 85,7 2 16,7 4 66,67 4 66,67 3 50 Примітка. Достовірні відмінності вихідного стану та через 24 години після проведення тесту УРПУ: * - р