Спосіб відновлення ключично-акроміальної зв’язки

Реферат: Спосіб відновлення ключично-акроміальної зв'язки включає виділення суглобових елементів, формування каналів у ключиці та акроміальному відростку з проведенням через них штучного матеріалу для фіксації ключиці у вправленому положенні. Пластику здійснюють через вертикальний канал у дистальному кінці ключиці та косий в акроміальному відростку лопатки з фіксацією штучного матеріалу на зовнішньому кінці ключиці у вигляді петлі-зашморгу, його Ζподібним розміщенням у щілині зчленування, косим проведенням через канал акроміона та подальшим закріпленням до петлі над ключицею. UA 112998 U (12) UA 112998 U UA 112998 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема травматології і ортопедії, і може бути використана при лікуванні хворих з травматичним розривом ключично-акроміального зчленування та вивихом акроміального кінця ключиці. Відомий спосіб відновлення ключично-акроміальної зв'язки, що включає виділення суглобових елементів, формування каналів у ключиці та акроміальному відростку з проведенням через них штучного матеріалу для фіксації ключиці у вправленому положенні (1). За відомим способом, штучний фіксуючий лавсановий матеріал проводять через два косі канали в акроміальному кінці ключиці та акроміальному відростку з перехрестом лавсанової стрічки під суглобом та фіксацією на акроміальному відростку лопатки при вправленні вивиху ключиці. Недоліком відомого способу є недостатня технологічність і клінічна ефективність, що випливає з того, що проведення двох та більше каналів у епіфізарних кінцях ключиці та акроміального відростка лопатки ускладнюють і збільшують травматичність та тривалість оперативного втручання, а обширне скелетування кісткових елементів зумовлює порушення кровопостачання у травмованих елементах, а отже ускладнює перебіг репаративного процесу з прогресуванням остеопоротичних процесів у післяопераційному періоді. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалити відомий спосіб, в якому шляхом мінімізації додаткової травматизації ушкоджених елементів, що зчленовуються, спрощення складності остеосинтезу досягають підвищення технологічності, стабільності та надійності фіксації елементів зчленування та клінічної ефективності. При вирішенні задачі було взято до уваги те, що реалізація принципу фізіологічної адекватності функціональної спроможності кісткових зчленувань в статиці та динаміці до анатомічних особливостей їх будови та структури забезпечує при оперативному лікуванні оптимальну анатомо-фізіологічну відповідність з відновленням функціональних можливостей травмованих елементів та високим реабілітаційним потенціалом. Поставлена задача вирішують тим, що у відомому способі відновлення ключичноакроміальної зв'язки при вивиху акроміального кінця ключиці, що включає виділення суглобових елементів, формування каналів у ключиці та акроміальному відростку з проведенням через них штучного матеріалу для фіксації ключиці у вправленому положенні, згідно з корисною моделлю пластику здійснюють через вертикальний канал у дистальному кінці ключиці та косий в акроміальному відростку лопатки з фіксацією штучного матеріалу на зовнішньому кінці ключиці у вигляді петлі-зашморгу, його Ζ-подібним розміщенням у щілині зчленування, косим проведенням через канал акроміона та подальшим закріпленням до петлі над ключицею. Суть корисної моделі пояснюється кресленням, де на Фіг. 1. Схема проведення каналів та штучного матеріалу при відновленні ключичноакроміальної зв'язки; Фіг. 2. Схема розміщення каналів та штучного матеріалу після відновлення ключичноакроміальної зв'язки; Фіг. 3. Фотовідбиток рентгенограми ключично-акроміального зчленування до лікування (пряма проекція); Фіг. 4. Фотовідбиток рентгенограми після операції; Фіг. 5. Фотовідбиток рентгенограми у віддаленому періоді після лікування. Спосіб здійснюють таким чином. Для відновлення ключично-акроміальної зв'язки при вивиху акроміального кінця ключиці хворому під загальним знеболеням проводять дугоподібний розріз над проекцією зчленування. Виділяють елементи ключично-акроміального з'єднання. У акроміальному кінці ключиці, відступивши від його краю на 1-1,5 см, шилом чи свердлом формують вертикальний канал діаметром 3-4 мм по серединній лінії поперечника ключиці (1), через який серкляжною петлею проводять штучний матеріал (лавсанова стрічка чи подвійна нитка) у напрямку знизу вверх, яку кріплять у вигляді петлі-зашморгу (2) з виведенням кінців штучного матеріалу зверху ключиці (Фіг. 1) Через акроміальний відросток лопатки шилом у напрямку ззовні та зверху вниз і досередини формують канал (3), через який петлею проводять штучний матеріал косо знизу вверх і назовні з Ζ-подібним розміщенням матеріалу у просвіті щілини зчленування. Після вправлення вивиху ключиці штучний матеріал фіксують у натягнутому стані до петлі (2) над ключицею і таким чином зближують суглобові поверхні ключично-акроміального зчленування (Фіг. 2.). Приклад 1. Хворому В., 57 p., що перебував на стаціонарному лікуванні з приводу травматичного розриву лівого ключично-акроміального зчленуваня під загальним знеболенням проведено дугоподібний розріз шкіри, підшкірної клітковини, фасції вздовж осі зовнішньої третини ключиці та ключично-акроміального зчленування довжиною 6 см. М'язи розділено тупо. Виділено вивихнутий кінець ключиці, через який на відстані 1-1,5 см від краю шилом 1 UA 112998 U 5 10 15 20 25 сформовано канал у напрямку зверху вниз по серединній лінії поперечника ключиці. Через останній серкляжною петлею знизу вверх проведено подвійну лавсанову нитку, яку закріплено у вигляді петлі-зашморгу на зовнішньому кінці ключиці з виведенням кінців нитки доверху. У акроміальному відростку лопатки шилом сформовано канал у напрямку зовні зверху вниз і до середини - під суглобову поверхню відростка, через який нитку для пластики зв'язки серкляжною петлею проведено косо у напрямку знизу вверх і назовні з розміщенням пластичного матеріалу - подвійної нитки - Ζ-подібно у щілині ключично-акроміального зчленування. Кінець однієї з лавсанових ниток проведено під петлею над ключицею з наступним вправленням акроміального кінця ключиці, зав'язуванням ниток у вузол при одночасному зближенні суглобових елементів, котрі зчленовуються. Рану дреновано параосально розміщеною перфорованою поліхлорвініловою трубкою для вакуум аспірації із окремих паравульнарних проколів за її межами і ушито наглухо. Для підвищення стабільності фіксації, виключення додаткової гіпсової іммобілізації черезшкірно проведено 2 спиці Кіршнера через зону зчленування, які видалено через 2 тижні після операції. Приклад 2. За допомогою запропонованого способу проведено лікування 4 хворих з вивихом акроміального кінця ключиці при травматичному розриві ключично-акроміального зчленування. В усіх випадах було повністю усунено вивих акроміального кінця ключиці при суттєвому зниженні травматичності, складності і тривалості оперативного втручання з підвищенням надійності фіксації, скороченням термінів лікування на 5-7 днів та повним відновленням функції плечового суглоба в процесі реабілітаційного лікування. Таким чином, запропонований спосіб знижує травматичність і складність оперативного втручання, підвищує надійність лікування після усунення вивиху акроміального кінця ключиці з виключенням можливих рецидивів, скорочує терміни лікування хворих, що забезпечує досягнення вищого, ніж за способом-прототипом, рівня технологічності та клінічної ефективності, і може знайти застосування у травматології. Джерела інформації: 1. Коструб О.О, Заєць В.Б., Манжалій В.В та ін. Спосіб відновлення ключично-акроміального з'єднання. // Бюлетень патентів. - 2008 р. - № 20. - С. 34. 30 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 35 Спосіб відновлення ключично-акроміальної зв'язки, що включає виділення суглобових елементів, формування каналів у ключиці та акроміальному відростку з проведенням через них штучного матеріалу для фіксації ключиці у вправленому положенні, який відрізняється тим, що пластику здійснюють через вертикальний канал у дистальному кінці ключиці та косий в акроміальному відростку лопатки з фіксацією штучного матеріалу на зовнішньому кінці ключиці у вигляді петлі-зашморгу, його Ζ-подібним розміщенням у щілині зчленування, косим проведенням через канал акроміона та подальшим закріпленням до петлі над ключицею. 2 UA 112998 U 3 UA 112998 U Комп’ютерна верстка О. Рябко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4