Спосіб підвищення родючості солонцевих ґрунтів півдня україни

Реферат: UA 113086 U UA 113086 U 5 10 15 20 25 30 35 40 Корисна модель належить до сільського господарства і може бути використана за умов зрошення сільськогосподарських культур водами різної мінералізації і іонного складу. Відомий спосіб підвищення родючості солонцевих ґрунтів півдня України із застосуванням фосфогіпсу як меліоранта нормою 4-6 т/га (раз в 5-7 років) [1]. Недоліками цього способу є те, що фосфогіпс забруднено фтором (від 0,3 до 6,0 %), стронцієм (1,8-2,0 %) і деякими важкими металами, що потребує контролю за забрудненням ґрунтів і сільськогосподарських культур. Фосфогіпс завозився з інших віддалених регіонів, що заздалегідь було економічно невигідним. Найбільш близьким аналогом за умов агромеліоративної суті і результату, що досягається, є спосіб підвищення родючості солонцевих ґрунтів за внесення вапнякового борошна як меліоранта нормою 4,0-6,0 т/га (в перерахунку на СаО). Внесення вапнякового борошна покращувало фізико-хімічні властивості зрошуваного ґрунту. Вміст іонів кальцію у складі водної 2+ + витяжки ґрунту підвищувався. Зростання співвідношення Са : Na у 3-5 рази в ґрунтовому розчині орного шару спричиняло блокування накопичення натрію і магнію, що зумовлювало зниження інтенсивності солонцевого процесу [2]. Недоліки способа полягають у незначній розчинності вапнякового борошна (0,014 г/л). Задачею корисної моделі є підвищення родючості солонцевих ґрунтів за рахунок ресурсозберігаючих технологій, зменшення витрат. Поставлена задача вирішується тим, що у способі підвищення родючості ґрунтів півдня України, що включає внесення вапнякового борошна як меліоранта, згідно з корисною моделлю, формування меліоративного фону відбувається за рахунок внесення вапнякового борошна як меліоранта нормою 10-15 т/га восени під оранку на глибину 25 см. Для пояснення дії впливу меліорантів додаються рисунки: Фіг. 1 - Валовий хімічний склад вапняку Тягинського кар'єру, % Фіг. 2 - Вміст гумусу у чорноземі південному до меліорації, жовтень 1989 рік Фіг. 3 - Вміст гумусу в метровому шарі ґрунтового профілю залежно від меліорантів, % Для вивчення впливу різних видів і норм меліорантів і тривалості їх дії на родючість ґрунту річну норму внесення меліорантів збільшували вдвічі і втричі. У досліді вивчали вплив хімічної меліорації на властивості чорнозему південного в умовах зрошення на фоні мінеральних добрив Ν90Ρ60, які були внесені у вигляді аміачної селітри і подвійного суперфосфату. Добрива вносили сівалкою СЗ-3,6. Оранку було проведено на глибину 25 см плугом ПЛН-5-35. Для внесення на дослідну ділянку використовували фосфогіпс Вірменського хімкомбінату АР Крим, а вапнякове борошно - відходи каменеподрібнювального заводу Таврійської будівельної компанії (Тягинський кар'єр) Херсонської області. Середній хімічний склад фосфогіпсу такий: Р2О5 до 4 %, СаО від 30 до 40 %, окису сірки від 50 до 55 %, вміст CaSO4 в ньому становить біля 80 % порівняно з гіпсом. Найбільш небезпечними з екологічної точки зору є природні сполуки, а саме вапняки. Вапнякове борошно містить СаСО3-50,4 %, СаО - 28,9 % і в ґрунт не потрапляє сульфат-іон, його валовий хімічний склад представлено в таблиці 1 (Фіг. 1.). У таблиці 2 наведено результати лабораторного аналізу вапняку на радіоактивність, мг/кг. Таблиця 1 Валовий хімічний склад вапняку Тягинського кар'єру Херсонської області (аналізи виконані у лабораторії родючості зрошуваних і солонцевих ґрунтів ННЦ ІГА імені О.Н. Соколовського) Хімічні елементи Вміст, % 50,4 28,9 2,7 2,2 0,5 0,9 14,4 СаСО3 СаО MgO SiO2 Fe2O3 АІ2О3 Домішки 1 UA 113086 U Таблиця 2 CH3COONH4 HL 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Cd 0,16 14,563 Co 0,05 21,1554 Cr 0,075 6,4386 Cu 0,615 6,3160 Fe 1,535 1391,351 Mn 17,095 395,9739 Ni 0 5,8254 Pb Zn 1,405 0,17 78,9495 9,35 Внесення фосфогіпсу і вапнякового борошна проводили за допомогою розкидувача мінеральних добрив РУМ-8. Після внесення меліорантів була проведена культивація ділянки агрегатом ЧКУ- 4 на глибину 12-14 см. Гумус - інтегральний показник ґрунтової родючості. Він найповніше характеризує потенційні можливості ґрунту. У зв'язку з цим, коли ставиться задача розширеного підвищення родючості ґрунту, мається на увазі, насамперед, утворення сприятливих умов ґрунтотворного процесу і на цьому фоні досягнення позитивного балансу гумусу. Це є однією із головних задач системи землеробства. Родючість ґрунту, тобто його здатність формувати урожай рослин, характеризується значною кількістю показників. Найважливіші з них - вміст у ґрунті гумусу і наявність рухомих поживних речовин. Вмістом гумусу значною мірою визначаються водно-фізичні, теплові, хімічні і біологічні властивості ґрунтів. Проте, наявність гумусу в ґрунті сьогодні обумовлюється не тільки умовами його утворення, генезисом, але й господарською діяльністю людини. Дані, які наведені на (Фіг. 2), свідчать, що під впливом зрошення зменшення гумусу спостерігається у верхніх шарах (0-20, 20-40 і 40-60 см) ґрунтового профілю відповідно на 0,31; 0,11 і 0,07 %. Використання в досліді подвійних і потрійних норм фосфогіпсу і вапнякового борошна не змогло не привернути нашу увагу на динаміку змін цього важливого показника (Фіг. 3). Аналіз отриманих даних свідчить про тенденцію до збільшення вмісту гумусу у зрошуваному ґрунті залежно від кальцієвмісних меліорантів. На всіх створених меліоративних фонах його вміст стабільний і більший порівняно з контролем без меліорантів. Так, у метровому шарі ґрунту спостерігається тенденція до його підвищення на 0,05-0,08 % при внесенні вапнякового борошна нормами 5, 10 і 15 т/га і на 0,02-0,16 % при внесенні фосфогіпсу нормами 12, 24 і 36 т/га. Можна зробити висновок, що внесення високих (потрійних) норм меліорантів (15 т/га вапнякового борошна і 36 т/га фосфогіпсу) не призводить до негативних наслідків на один із найважливіших показників родючості ґрунту. Це пов'язано з тим, що на фоні застосування меліорантів створюються сприятливі умови для росту і розвитку сільськогосподарських культур, формується вища врожайність, а відповідно, і більша кількість післяжнивно-кореневих залишків. Прояв такої тенденції свідчить, що покращення властивостей солонцевих ґрунтів півдня України під впливом кальцієвмісних меліорантів оптимізує умови для протікання процесів гуміфікації, внаслідок цього складаються передумови для створення бездефіцитного балансу гумусу в зрошуваних ґрунтах. Меліорація солонцевих ґрунтів півдня України позитивно впливає на продуктивність сільськогосподарських культур. Застосування фосфогіпсу й вапнякового борошна забезпечує достовірний приріст урожайності вирощуваних культур на 16,9-20,8 % порівняно з контролем без меліорантів. При цьому рівень рентабельності становить 98,8-100,1 %. Коефіцієнт загальної економічної ефективності капітальних вкладень і мінімум витрат на використання свідчать, що внесення вапнякового борошна нормою 10 т/га є кращим. Вапняк місцевих кар'єрів є перспективним меліорантом для солонцевих півдня України. Головними перевагами його, порівняно із традиційним меліорантом - фосфогіпсом, є екологічна чистота й відносно низька вартість. За цих умов землекористувач не витрачає коштів на його виробництво, а тільки на транспортування та внесення. Завдяки цьому енергоємність прийому знижується. Також вирішується проблема утилізації цих відходів і охорони навколишнього середовища. Джерела інформації: 1. Почвы Украины и повышение их плодородия / Под ред. Н.И. Полупана. - К.: Урожай, 1988. - Т. 1. - 291 с. 2. 3олотун В.П. Підвищення родючості ґрунтів - основа високих урожаїв. - К.: Знання УРСР, 1982 - Серія 9. - № 12. - 47 с. 2 UA 113086 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб підвищення родючості солонцевих ґрунтів, що включає внесення вапнякового борошна як меліоранта, який відрізняється тим, що формування меліоративного фону відбувається за рахунок внесення вапнякового борошна як меліоранта нормою 10-15 т/га восени під оранку на глибину 25 см. 3 UA 113086 U Комп’ютерна верстка О. Рябко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4