Спосіб визначення типу автономної регуляції вегетативних функцій у курей

1. Спосіб визначення типу автономної регуляції вегетативних функцій у курей, який включає реєстрацію ЕКГ, визначення ритму серцевих скорочень, розрахунок показника вегетативного балансу і індексу напруженості регуляторних систем, із наступним розподілом особин на типи автономної регуляції вегетативних функцій, який відрізняється тим, що у досліджуваних курей додатково визначають сумарний приріст живої маси (СПЖМ) Корисна модель відноситься до сільського господарства, зокрема до птахівництва, а саме до способу визначення типу автономної регуляції вегетативних функцій птиці і може бути застосована в птахівницьких господарствах з різними формами господарюваня з метою підвищення ефективності галузі для оцінки продуктивних можливостей курей, а також у селекційній роботі для відбору найбільш перспективного, для розведення, молодняку. Відомий спосіб визначення вегетативної регуляції серцевого ритму у людей методом варіаційної" пульсометри' [Баевский P.M., Кирилов О.Н., Клецкин С.З. Математический анализ изменений сердечного ритма при стрессе. Москва - Наука, 1984, -222с]. При його застосуванні у людини в стані спокою записують електрокардіограму і аналізують не менше 100 кардіоінтервалів, при цьому розраховують тривалість в часі послідовного динамічного ряду кардіоінтервалів "R-R", відповідно за двомісячний період, і якщо цей показник знаходиться у межах 904,42-971,24 г, показник вегетативного балансу (ПВБ) -281,30-320,34, індекс напруженості регуляторних систем (ІН) в межах 971,62-1045,5, то таких особин відносять до симпатикотоніків, курчат, у яких СПЖМ знаходиться в межах 1060,83-1123,89 г, при ПВБ в межах 195,37230,59, ІН в межах 625,69-699,88 зараховують до відносних нормотоніків, а особин, у яких СПЖМ знаходиться в межах 1218,49-1297,75, при ПВБ в межах 171,56-202,26, ІН в межах 499,55-553,89, вважають як відносних парасимпатикотоніків. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що визначення типу автономної регуляції' вегетативних функцій у курей здійснюють, починаючи з 3-х місячного віку, при вираховуванні сумарних приростів живої маси за 60 днів. до отриманих величин їх групують і розраховують статистичні показники ритму серця в стані спокою. Даний спосіб дозволяє виявити закон розподілу випадкового процесу, яким являється ритм серця, і дати його кількісну характеристику. Відомий спосіб визначення типів автономної регуляції серцевого ритму в корів чорно-рябої' породи [Кононенко B.C., Перленбетов М.А." Взаимосвязь морфо-функциональных показателей сердца с уровнем тонуса вегетативной нервной системы у коров черно-пестрой породы." Мат. Докл. Респ. конф. морфологов. Киев: 1991 - С.95-96]. Спосіб дає можливість за допомогою методу варіаційної пульсометри визначити показники серцевого ритму і на їх основі розділити тварин на симпатикотоніків, нормотоніків, ваготоніків. Відомі способи визначення домінуючого відділу вегетативної' нервової системи у поросят [Кононенко B.C., Тибінка A.M., патент України №34338А] та спосіб раннього прогнозування продуктивності (О 11469 свиней [Кононенко B.C., Тибінка A.M., патент України №35483А], які включають фізіологічну оцінку поросят за поведінковими реакціями на подразнення рефлексогенних зон підборіддя. Недоліки відомих способів полягають в тому, що вони не дають інформації про безпосередній зв'язок типів автономної регуляції серцевого ритму з даними про ріст і розвиток тварин, а також не розраховані на застосування у сільське господарської птиці. Найбільш близьким за суттю до способу, що заявляється, є спосіб прогнозування продуктивних якостей сільськогосподарських тварин і птахів [патент України №34373А]. Він включає реєстрацію ЕКГ, визначення ритму серцевих скорочень та розподіл тварин і птиці за типом вегетативної регуляції серцевого ритму на нормотоніків, ваготоніків і симпатотонІків. На основі отриманих даних відомий спосіб дає можливість досліджувати фізіологічні властивості серцевого ритму сільськогосподарських тварин і птахів і на цій основі дати прогноз їх продуктивних якостей. Недоліком відомого способу є недостатня його ефективність, оскільки він не дає можливості співставлення кінцевих результатів обмінних, трофічних процесів (вираженням яких є прирости живої маси за певний строк, ріст та розвиток тварин і птахів) з типологічними особливостями автономної' нервової системи. Таким чином, відомий спосіб не повністю відображає динаміку вегетативних процесів в організмі птахів. Заявлений нами спосіб усуває недоліки прототипу і дає можливість індивідуальної характеристики автономних впливів на ріст, розвиток птахів, вираженням яких є приріст живої маси тіла птиці. В основу корисної моделі покладено завдання розробити новий ефективний спосіб визначення типу автономної' регуляції вегетативних функцій у курей, економічно вигідний, зручний у застосуванні. Технічний результат досягають шляхом додаткового визначення у досліджуваних курей сумарного приросту живої маси за двомісячний період. При цьому особин, у яких сумарний приріст живої маси (СПЖМ) знаходиться в межах 909,42-971,24г, показник вегетативного балансу ПВБ 281,30320,34, індекс напруженості регуляторних систем (ІН) в межах 971,62-1045,5 - відносять до симпатикотоніків; особин у яких СПЖМ становить 1060,831123,89г. при ПВБ в межах 195,37-230,59 та ІН - в межах 625,69-699,88 - відносять до відносних нормотоніків, а особин, у яких СПЖМ становить 1218,49-1297,75 при ПВБ в межах 171,56-202,26 а ІН - в межах 499,53-553,89 вважають відносними парасимпатикотоніками. При цьому визначення типу автономної регуляції вегетативних функцій у курей здійснюють, починаючи з 3-місячного віку. Заявлений спосіб визначення типу автономної регуляції у курей дає можливість оцінити вплив симпато-адреналінової та парасимпатичної регуляторних систем шляхом варіаційної кардіоінтервалографії, ідо дає можливість виділити наступні типи автономної регуляції: симпатикотоніків, від 4 носних нормотоніків і відносних пара симпатикотоніків, які є наслідком адекватності результуючого стану апарату управління кровообігом, залежать від активності симпато-адреналової та парасимпатичної регуляторних систем. Перебіг процесів в системі управління автомагією синусного вузла, обумовлюється аналізом певних кардіоінтервалів R-R і служить показником загальних автономних змін в організмі птаха, зумовлених результуючим впливом симпатичної І парасимпатичної автономної іннервації. При цьому Амо {амплітуда моди) відображає вплив симпатичного відділу автономної нервової системи (симпатичного тонусу), X (варіаційний розкид), є показником стану парасимпатичного відділу (тонусу блукаючого нерву) автономної нервової системи. На основі вказаних параметрів розраховуються похідні дані: показник вегетативного балансу (ПВБ=Амо/Х) між активністю симпатичного і парасимпатичного відділів автономної системи, що характеризує вегетативний гомеостаз, та індекс напруження регуляторних систем (Ін=Амо/2Хмо), що відображає ступінь централізації' керування серцевим ритмом. Але в складному процесі регулювання автономного нервовою системою гомеостатичних процесів провідне місце займає інтенсивність процесу обміну речовин, трофіки, сумарним показником яких є швидкість приростів живої маси тіла птаха за певний відрізок часу (2 місяці). Отже, наведені вище відомості свідчать, що заявлений спосіб забезпечує можливість індивідуальної характеристики автономних впливів на ріст, розвиток птахів, вираженням яких є приріст живої маси тіла птиці. В основу заявленого методу покладено вивчення фізіологічних корелятів варіабельності серцевого ритму та його вегетативної' модуляції. Причому, частота і ритм серцебиття великою мірою перебувають під впливом автономної нервової системи. Парасимпатичний вплив на ритм серця опосередкований виділенням ацетилхоліну із нервових закінчень гілок блукаючого нерва. Симпатичний вплив на серце пов'язаний з виділенням адреналіну та норадреналіну. Парасимпатичні і симпатичні нервові впливи постійно взаємодіють, на основі чого можна виділити три основних стани тонусу центрів автономної нервової системи: 1 - відносна перевага парасимпатичних впливів над симпатичними (курчата-відносні парасимпатикотоніки). 2 - стан відносної переваги тонусу симпатичних центрів, пов'язаних з роботою серця (курчатасимпатикотоніки). 3 - стан відносної рівноваги тонусу симпатичних і парасимпатичних центрів, пов'язаних з діяльністю серця (курчата - відносні нормотоніки). Таким чином, стан співвідношення тонусу центрів автономної регуляції серцевого ритму дає індивідуальну характеристику співвідношення тонусу центрів серцевих нервів автономної нервової системи на визначений час дослідження в кожного курчати зокрема. 11469 З приведеного вище стає зрозумілою і необхідність доповнення чітко визначених даних автономного гомеостазу інформацією про хід обмінних, трофічних процесів кінцевою стадією яких є темп приросту живої маси курчати (за певний час), що є однією із характеристик росту І розвитку птахів. Проведений заявником патентноінформаційний пошук виявив технічне рішення, що містить найбільшу кількість ознак, спільних із заявленим [Деклараційний патент України №34373А]: реєстрацію ЕКГ, визначенням ритму серцевих скорочень, розрахунком показника вегетативного балансу (ПВБ) і індексу напруженості регуляторних систем з (ІН) з розподілом особин на типи автономної регуляції вегетативних функцій. Однак, наявність даних суттєвих ознак, спільних з прототипом, недостатня для досягнення технічного результату, який забезпечує заявлене рішення. Технічних рішень, які за сукупністю ознак повністю б співпадали з ознаками заявленого способу не знайдено, що дозволяє зробити висновок про відповідність заявленого технічного рішення критерію винаходу (корисної моделі) "Новизна". В джерелах патентної і наково-технічної інформації не знайдено відомостей про ознаки, що відрізняють заявлений спосіб від прототипу і забезпечують досягнення технічного результату: у досліджуваних курей додатково визначають сумарний приріст живої маси за 2 місячний період, при цьому особин, у яких сумарний приріст живої маси (СПЖМ) знаходиться в межах 909,42-971,24г, показник вегетативного балансу (ПВБ)281,30-320,34, індекс напруженості регуляторних систем (ІН) в межах 971,62-1045,5 - відносять до сим пати котоніків особин у яких СПЖМ становить 1060,831123,89г при ПВБ в межах 195,37-230,59 та ІН - в межах 625,69-699,88 - відносять до відносних нормотоніків, а особин, у яких СПЖМ становить 1218,49-1297,75 при ПВБ в межах 171,56-202,26 а ІН - в межах 499,53-553,89 вважають відносними парасимпатикотоніками. При цьому визначення типу автономної' регуляції вегетативних функцій у курей здійснюють, починаючи з 3-х місячного віку. Отже, заявлене рішення не випливає явним чином з рівня техніки, що дозволяє зробити висновок про ВІДПОВІДНІСТЬ його критерію винаходу (корисної моделі )"винахідницький рівень". Корисна модель відноситься до сільського господарства, зокрема до птахівництва, а саме до способу визначення типу автономної регуляції вегетативних функцій птиці і може бути застосований в птахівницьких господарствах з різними формами господарюваня з метою підвищення ефективності галузі для оцінки продуктивних можливостей курей, а також у селекційній роботі для відбору найбільш перспективного, для розведення, молодняку а тому відповідає критерію винаходу (корисної моделі) "Промислова придатність". Таким чином, заявлене технічне рішення є. новим, промислове придатним і має винахідницький рівень, а це означає що відповідає всім умовам патентно спроможності винаходу (корисної моделі) відповідно до статі 7 розділу 2 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі 1771 - Ш , 2000р. Заявлений спосіб здійснюється наступним чином: В господарстві, де необхідно визначати тип автономної регуляції вегетативних функцій у курей: 1. Формується дослідна група курей (не менше ЗО голів) 3-місячного віку. 2. Проводиться індивідуальне зважувань курчат. 3. Через 2 місяці проводиться повторне зважування І визначається сумарний приріст живої маси.(г) 4. Проводиться запис електрокардіограми кожного птаха І на основі її аналізу розраховують моду, амплітуду моди, варіаційний розкид, показник вегетативного балансу, ступінь централізації керування серцевим ритмом. 5. Отримані показники групують за їх абсолютною величиною. 6. Порівнюючи і аналізуючи отримані показники (як це видно з таблиці 1), роблять висновок про належність того чи іншого курчати до групи сипатикотоніків, або до відносних нормотоніків, чи відносних парасимпатикотоніків, залежно від рівня досліджуваних величин. При цьому особин, у яких сумарний приріст живої маси (СГОКМ) знаходиться в межах 904,42971,24г, а показник вегетативного балансу (ПВБ) в межах 281,30-320,34 та індекс напруженості регуляторних систем (ІН) в межах 971,62-1045,5 відносять до симпатикотоніків, особин, у яких СПЖМ становить 1060,83-1123,89г, при ПВБ в межах 195,37-230,59 та ІН - в межах 625,69 -699,88 - відносять до відносних нормотоніків, а особин, у яких СПЖМ становить 1218,49-1297,75 при ПВБ в межах 171,56-202,26, а ІН - в межах 499,55-553,89, вважають відносними парасимпатикотоніками. Визначення типу автономної' регуляції вегетативних функцій у курей здійснюється, починаючи з 3-місячного віку. Ефективність заявленого способу порівняно з прототипом підтверджена прикладом конкретного виконання корисної моделі. Приклад 1 В дослідному господарстві - племптахорепродукторі (Жовківського району, Львівської області) відібрано за принципом аналогів 2 групи клінічне здорових півнів, тримісячного віку, породи "Тетра СЛ", по ЗО голів в кожній групі Досліджувані птахи були розділені за рівнем тонусу центрів автономної нервової системи на симпатикотоніків, відносних нормотоніків, відносних парасимпатикотоніків. Перша група (табл.1) досліджувалась за способом прототипу, друга група за розробленим, новим способом (табл.1). Як видно з даних, наведених в таблиці №1, визначено три групи птахів на основі врахування тонусу автономних центрів і кожна з них відрізняється згідно кардіоінтервалографічних даних за частотою серцевих скорочень і величиною ПВБ. При цьому 14 птахів відносились до симпатикотоніків, 5 - відносні нормо-тоніки, 11відносні ваготоніки. Відомий спосіб (прототип) пропонує функціональне навантаження (за допомогою ококардіального рефлексу), що дає певну 11469 8 тичним і точним. Півні відносні нормотоніки і відносні парасимпатикотоніки росли і розвивалися краще, ніж симпатикотоніки. Розподіл на вказані групи рівня автономного тонусу, згідно відомого способу був менш точним тому, що в цій групі півнів, відібраних за відомим способом, знаходилась певна частина неправильно визначених симпатикотоніків і відносних парасимпатикотоніків, які відносились до групи відносних нормотоніків, відібраних за новим способом (таблиця №1). З наведених даних витікає, що запропонований метод враховуючи кінцеві результати обмінних, трофічних процесів, результатом яких є ріст і розвиток курчат, простіше, практичніше і точніше дає можливість відібрати птахів з вищою продуктивністю. Наведена повна сума кардіоінтервалографічних показників і приріст живої маси птахів за 2 місяці (таблиця №1) дають можливість точніше визначити стан тонусу автономних центрів і передбачити групу автономної регуляци, до якої відноситься досліджуваний птах. інформацію для поділу курчат на групи. Але в умовах виробництва скористатися методом функціонального навантаження дещо складно, тому замість ококардіального рефлексу ми пропонуємо скористатися показниками, який свідчить про кінцеві результати обмінних, трофічних процесів приростом живої' маси тіла за 2 місяці, і як видно з таблиці №1, цей показник досить характерно і чітко дає можливість розділити курчат щодо належності їх до певного типу автономної регуляції, і в поєднанні з даними кардіоінтевалографії може достовірно свідчити про належність того чи Іншого птаха до певного типу автономної регуляції. Як видно з таблиці №1, для встановлення типу автономної регуляції визначили моду, амплітуду моди, варіаційний розкид, показник вегетативного балансу, ступінь централізації керування серцевим ритмом, а також приріст живої маси за 2 місяці. На основі попереднього аналізу групування птахів відповідно до величини кардіоінтервалографічних показників на 3 групи з наступною варіаційною обробкою отриманих даних показано, що курчат симпатикотоніків було 13, відносних нормотоніків 7, відносних парасимпатикотоніків 10. Ці дані вказують на обґрунтованість виділення вказаних вище 3-х груп птахів на основі врахування рівня тонусу центрів автономної нервової системи і темпів приросту живої маси, а також на перспективність використання отриманих фактичних даних для прогнозування продуктивних якостей сільськогосподарських птахів. Аналіз отриманих результатів дослідження (таблиця №1) свідчить про те, що розподіл птахів за рівнем тонусу вегетативних центрів за новим способом є більш прак Варіаційне статистичний аналіз вказав на достовірний зв'язок між певною величиною приросту живої маси птахів (за 2 місяці) і відповідним типом автономної регуляції вегетативних функцій організму курей. Так, маса півнів сипатикотоніків менша від маси птахів відносних нормотоніків на 154,53г (р