Спосіб стимуляції приживлення вільних аутотрансплантатів при глибоких опіках

Реферат: Спосіб стимуляції приживлення вільних аутотрансплантатів при глибоких опіках включає первинну некректомію і підготовку реципієнтної поверхні та аутотрансплантату до вільної аутодермопластики у складі очистки та санації постопікової рани, профілактики запальних реакцій, а також стимуляції регенераторно-відновних процесів. Очистку, санацію та профілактику запальних реакцій реципієнтної поверхні проводять щоденно впродовж перших 3±1 діб шляхом послідовної обробки розчинами поверхневих антисептиків та пов'язками з маззю, яка містить сульфадіазин срібла. Стимуляцію регенераторно-відновних процесів проводять впродовж доби шляхом накладення пов'язки, яку постійно зволожують лікарською сумішшю антибіотика, хіміопрепарату широкого спектра бактерицидної дії та глюкокортикостероїду на основі антисептичного розчину. Далі проводять аутодермопластику. Аутодермотрансплантати вкривають сітчастою пов'язкою Grassolind neutral, фіксують її вологою пов'язкою, яку постійно просочують лікарською сумішшю антибіотику, хіміопрепарату широкого спектра бактерицидної дії та глюкокортикостероїду на основі антисептичного розчину. Через 72 години контролюють стан аутотрансплантату, якщо при контролі рани виявилося, що аутодермотрансплантати прижилися, пов'язку Grassolind neutral знімають, проводять чергову санацію та очистку зони пересадки і накладають товстий шар 10 %-ної повідон-йодної мазі (Бетадин). Якщо при контролі рани через 72 години виявилося, що деякі аутодермотрансплантати не прижились, на ділянках лізису міняють пов'язку Grassolind neutral, накладають тонкий шар мазі на гідрофільній основі і продовжують зволожувати пов'язку ще 48 годин обробку рани і виконуть повторну аутодермопластику в необхідному обсязі. Припиняють при з'єднанні шкірних аутодермотрансплантатів між собою, у разі неприживлення окремих аутодермотрансплантатів, їх та їх реципієнтні поверхні обробляють ще раз в тій самій послідовності. UA 118139 U (12) UA 118139 U UA 118139 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до комбустіології і може бути використана для лікування глибоких опіків. Оскільки приживлення аутотрансплантатів при глибоких опіках відбувається до ранового дефекту після первинної некректомії, найбільш вагомими факторами приживлення є готовність цієї зони до прийняття трансплантату і створення оптимальних умов для самого пересадженого вільного аутодермотрансплантату. Відомий спосіб стимуляції приживлення вільних аутотрансплантатів при глибоких опіках за патентом України UA 97621 U (заявл. 02.10.2014, опубл. 25.03.2015, Спосіб підготовки та забирання трансплантату для вільної аутодермопластики опікової рани). Він включає первинну некректомію і підготовку реципієнтної поверхні та аутотрансплантату до вільної аутодермопластики. Реципієнтну поверхню стимулюють ін'єкційним просоченням зони пересадки озонованим ліпосомальним препаратом "Ліпін", а алотрансплантати - попереднім замочуванням на 60 хвилин в охолодженому розчині озонованого ліпіну. Спосіб дозволяє створити найкращі умови для підвищення внутрішньоклітинної оксигенації реципієнтної зони, попереджує клітинну гіпоксію та покращує метаболізм в клітинах клаптя. Все це полегшує приживлення аутодермотрансплантату. Але в цьому способі не передбачена етапна санація, узгоджена зі стадіями ранового процесу в постнекректомічній рані, тобто велика імовірність виникнення гнійно-запального процесу як на реципієнтній поверхні, так і в аутотрансплантатах. Також можливі залишки некротизованої тканини на реципієнтній поверхні, оскільки не проводиться динамічний контроль за розвитком та дозріванням грануляційної тканини. Крім того, спосіб досить травматичний, оскільки не передбачає захисту пересаджених аутотрансплантатів. Найбільш близьким до корисної моделі є спосіб стимуляції приживлення аутотрансплантатів при глибоких опіках за патентом UA 101059 U (заявл. 02.03.2015, опубл. 25.08.2015, Спосіб аутоліпографтінгу при лікуванні опіків). Він включає некректомію і підготовку реципієнтної поверхні та аутотрансплантату до вільної аутодермопластики у складі очистки та санації постопікової рани, профілактики запальних реакцій, а також стимуляції регенераторновідновних процесів. Підготовку до аутодермопластики реципієнтної поверхні проводять, очищаючи її від некротичних тканин до появи "кров'яної роси", а також ін'єкційно вводячи суміш стромально-васкулярної фракції ліпоаспірату у сполученні з тромбоцитарним лізатом із крові хворого в аутодермотрансплантат та під опіковий струп. Зазначений спосіб дозволяє призупинити розповсюдження опіку в глибину підлеглих тканин і стимулювати обмінно-регенераторні внутрішньоклітинні процеси як в шкірному трансплантаті, так і в реципієнтній поверхні (зоні паранекрозу), прискорюючи та гарантуючи приживлення трансплантату. Але він може бути застосований лише у гіперстеніків з достатньо розвинутою підшкірно-жировою клітковиною. Санація реципієнтної поверхні проводиться до появи "кров'яної роси", тобто з видаленням тканин не тільки гарантовано некротизованих, але і паранекротичних, не проводячи між ними диференціювання з точки зору збереження їх живлення. Але тканини зони паранекрозу можуть бути ще відновлені при відповідному супроводженні, що не приймається до уваги. Слід додати, що в післятрансплантаційному періоді пересаджені тканини не забезпечуються атравматичним і протизапальним доглядом, що може призводити до ускладнень заживления. В основу корисної моделі поставлена задача розширення функціональних можливостей способу за рахунок вибрання послідовності впливів різних методів та препаратів в залежності від глибини, площі та змін стадій опікового процесу. При цьому відбувається забезпечення атравматичності, а також незалежності від конституційних особливостей постраждалих та динамічний контроль за перебігом постопікового ранового процесу та станом і рівнем приживлення аутодермотансплантату. Поставлена задача вирішується тим, що в способі стимуляції приживлення вільних аутотрансплантатів при глибоких опіках, який включає первинну некректомію і підготовку реципієнтної поверхні та аутотрансплантату до вільної аутодермопластики у складі очистки та санації постопікової рани, профілактики запальних реакцій, а також стимуляції регенераторновідновних процесів, згідно з корисною моделлю очистку, санацію та профілактику запальних реакцій реципієнтної поверхні проводять щоденно впродовж перших 3±1 доба шляхом послідовної обробки розчинами поверхневих антисептиків та пов'язками з маззю, яка містить сульфадіазин срібла; стимуляцію регенераторно-відновних процесів проводять впродовж доби шляхом накладення пов'язки, яку постійно зволожують лікарською сумішшю антибіотика, хіміопрепарату широкого спектра бактерицидної дії та глюкокортикостероїду на основі антисептичного розчину; далі проводять аутодермопластику; аутодермотрансплантати вкривають сітчастою пов'язкою Grassolind neutral, фіксують її вологою пов'язкою, яку постійно 1 UA 118139 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 просочують лікарською сумішшю антибіотику, хіміопрепарату широкого спектра бактерицидної дії та глюкокортикостероїду на основі антисептичного розчину; через 72 години контролюють стан аутотрансплантату, якщо при контролі рани виявилося, що аутодермотрансплантати прижилися, пов'язку Grassolind neutral знімають, проводять чергову санацію та очистку зони пересадки і накладають товстий шар 10 %-ної повідон-йодної мазі (Бетадин); якщо при контролі рани через 72 години виявилося, що деякі аутодермотрансплантати не прижились, на ділянках лізису міняють пов'язку Grassolind neutral, накладають тонкий шар мазі на гідрофільній основі і продовжують зволожувати пов'язку ще 48 годин обробку рани і виконуть повторну аутодермопластику в необхідному обсязі; припиняють при з'єднанні шкірних аутодермотрансплантатів між собою, у разі неприживлення окремих аутодермотрансплантатів, їх та їх реципієнтні поверхні обробляють ще раз в тій самій послідовності. Доцільно очистку та санацію постопікової рани проводити послідовно 3 %-ним розчином перекису водню та 0,05 %-ним розчином хлоргексидину. Можливо очистку та санацію постопікової рани проводити послідовно 3 %-ним розчином перекису водню та 0,02 %-ним розчином декасану. Виконання санації та профілактики запальних реакцій реципієнтної поверхні проводять щоденно впродовж перших 3±1 діб, оскільки саме в цей час відбувається чітка верифікація тканин зон паранекрозу, які втрачені незворотно, і тих, що можуть бути відновлені. При цьому вибрання первинної обробки 3 %-ним розчином перекису водню забезпечує безболісне зняття пов'язок та механічне очищення ран від гною і тканинного детриту. Обробка 0,05 %-ним розчином хлоргексидину або 0,02 %-ним розчином декасану дозволяє забезпечити гарантований антисептичний вплив на грампозитивні та грамнегативні бактерії, мікробні спори, віруси, найпростіші та гриби. Крім того, за рахунок збільшення проникності цитоплазматичних мембран мікробних клітин підвищується чутливість антибіотикорезистентних мікробів до антибіотиків. Використання пов'язок з маззю, яка містить сульфадіазин срібла, на наступному етапі обумовлено тим, що ранова бактеріальна флора із зниженою резистентністю до антибактеріальних препаратів подовженої дії вже підготовлена попередніми впливами. Мазі мають протимікробну та протипаразитарну дію зі стимуляцією регенераторно-відновних процесів за рахунок блокування синтезу фолату в мікробних клітинах та активації ферментів, які містять срібло. Зазначені мазі покращують зростання грануляцій, але при цьому можуть призводити до їх підвищеної ексудації, що може завадити приживленню трансплантату. Саме цим обумовлено використання на наступному етапі (24-годинному) пов'язки, яку постійно зволожують лікарською сумішшю антибіотика, хіміопрепарату широкого спектра бактерицидної дії та глюкокортикостероїду на основі антисептичного розчину. Зниження ексудації зі стабілізацією клітинних мембран можливо проводити шляхом накладення пов'язок, що постійно зволожують розчином комплексу із 0,1 г ріфампіцину (бенеміцин), 30 мл розчину метронідозолу з концентрацією 5мг/мл, 4 мл 2,5 % розчину гідрокортизону ацетату на основі розчину 1-2 г борної кислоти в 400 мл 0,9 % розчину натрію хлориду із розрахунку на площу опіку 4 % площі тіла за добу. Накладення пов'язок, що постійно зволожують розчином комплексу із антибіотика, хіміопрепарату широкого спектра бактерицидної дії та глюкокортикостероїду на основі антисептичного розчину дозволяє створити вологе середовище на поверхні рани з спеціальними властивостями. А саме: - антибіотик (підбирається індивідуально), наприклад ріфампіцин напівсинтетичний препарат, що бактерицидно діє на грампозитивні і грамнегативні бактерії, а також спорові бактерії та стафілококи, що стійкі до пеніциліну та інших антибіотиків. Він має довгу дію (до 12 годин); - антисептик, наприклад метронідазол (мератин) - хіміопрепарат широкого спектра бактерицидної дії, впливає на анаеробні інфекції та найпростіші (трихомонади, лямблії, амеби і т.п.); - глюкокортикостероїд, наприклад розчин гідрокортизону ацетат, який має антиалергічну, протизапальну, десенсибілізуючу, антитоксичну та імунодепресивну дію. Також він зменшує проникність капілярів, що знижує набряк. Вибрання борної кислоти як основи зазначеного розчину обумовлене її збільшеною розчинністю (1:25) і додатковою антисептичною дією. Зазначені дії дозволяють скоротити ексудацію та привести до "оживлення" грануляцій (стимулювати обмінно-регенераторні внутрішньоклітинні процеси), тобто підготовити рану до вільної аутотрансплантації, яку виконують на наступному етапі. 2 UA 118139 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Далі аутотрансплатати вкривають сітчастою пов'язкою Grassolind neutral. Сітчаста тканина Grassolind neutral просочена білим вазеліном дигліцеролхтера моно- та дикарбонових жирних кислот воску, не містить фармацевтичних препаратів, є нейтральною і тому найбільш сумісна з рановою тканиною, що регенерує. Завдяки її пророщенню у верхні шари рани впродовж всіх лікарських процедур вони залишаються захищеними. При цьому виключається приклеювання змінних вторинних пов'язок. Це зменшує ризик поглиблення пограничних опіків, стимулює процеси епітелізації, робить процедуру зміни пов'язок атравматичною та знеболеною і знижує імовірність патологічного рубцювання. Її фіксують вологою бинтовою пов'язкою, яку в наступні 72 години постійно зрошують лікарською сумішшю антибіотику, хіміопрепарату широкого спектра бактерицидної дії та глюкокортикостероїду на основі антисептичного розчину. Таким чином запобігається висихання, інфікування та запалення як ранової основи, так і шкірних трансплантатів. За цей термін (3 доби) рани не торкаються, а після нього вже можливо виявити ознаки приживлення або відторгнення трансплантату. Після цього міняють пов'язку Grassolind neutral, накладають тонкий шар мазі на гідрофільній основі, наприклад, Левоміколю, продовжують зволожувати пов'язку ще 48 годин. На 5 добу відбувається пророщення трансплантату судинами і мікросудинна сітка повністю фіксує трансплантат, а організм хворого бере на себе функцію підтримки його життєздатності. Наступною задачею стає стимуляція крайової епітелізації аутотрансплантату. Як правило, це продовжується 2-3 доби, при цьому на зону пересадки накладають товстий шар 10 %-ної повідон-йодної мазі (Бетадин), яка є антисептиком з антибактеріальною та протигрибковою дією на поверхні шкіри та створює оптимальні умови для епітелізації аутотрансплантату, усуваючи негативні впливи. Обробку рани припиняють при з'єднанні шкірних аутодермотрансплантатів між собою. У разі неприживлення окремих аутодермотрансплантатів, їх та їх реципієнтні поверхні обробляють ще раз в тій самій послідовності. Заявнику невідома послідовність використання описаних заходів та препаратів в залежності від стадій розвитку постопікових ран та приживлення вільних аутодермотрансплантатів. Докладний опис способу наведений на прикладі його клінічного застосування. Клінічний приклад. Хворий Б., 43 років, був госпіталізований до Харківського опікового центру з діагнозом: "Опік полум'ям ИАБ- III ступеня голови, шиї, тулуба, обох верхніх кінцівок 30 (10)% поверхні тіла. Опіковий шок". На фоні проведення комплексної інфузійно-протишокової медикаментозної терапії по стабілізації загального стану пацієнта на 2-гу добу проведена первинна некректомія на площі 10 % поверхні тіла. Потім почали підготовку реципієнтної поверхні до вільної аутодермопластики, а саме: обробили 3 %-ним розчином перекису водню, 0,05 %-ним розчином хлоргексидину. Реципієнтну ранову поверхню вкрили багатошаровою марлевою пов'язкою з кремом "Аргосульфан" (містить 20 мг сульфадіазину срібла на 1 г крему). Цю процедуру повторювали впродовж перших 3 діб щоденно. На 4 добу наклали пов'язку, яку кожні 3 години зволожували лікарською сумішшю ріфампіцину, метронідазолу та гідрокортизону ацетату на розчині борної кислоти. На 5 добу пацієнту виконано операцію, спрямовану на відновлення шкірного покриву - аутодермопластику на площі 10 % поверхні тіла. Аутотрансплантати вкрили сітчастою пов'язкою Grassolind neutral, фіксували її вологою бинтовою пов'язкою, яку в наступні 3 доби від аутотрансплантації постійно зрошували лікарською сумішшю, що описана вище. Через 3 доби провели контроль, виявили, що практично всі аутотрансплантати зберегли життєздатність. Виконали туалет рани за описаною методикою. Враховуючи необхідність подальшого антибактеріального захисту аутотрансплантатів, їх реваскуляризації та укріпленні на реципієнтній рановій поверхні, а в подальшому щоденно накладали тонкий шар мазі Левоміколь. При цьому продовжували зволоження пов'язки кожні 2,5 години ще впродовж 2 діб. Наступний контроль рани на 5 добу дозволив зробити остаточний висновок, що збереженість та прирощення аутотрансплантатів відбулося на 95 % поверхні глибоких опіків. Інші 5 % містилися в невеликій зоні лише одного ауторансплантату. В зоні збереження та фіксації аутотрансплантатів накладали впродовж 3 діб пов'язки з товстим шаром 10 %-ної повідон-йодної мазі (Бетадин). При цьому здійснювали щоденний контроль стану аутотрансплантатів та ступеня їх крайової епітелізації. На 9 добу після аутодерматрансплантації спостерігалося з'єднання та укріплення приживлених трансплантатів в єдиний шкірний покрив за рахунок їх крайової епітелізації, що дозволило в цих зонах продовжити відкрите ведення ділянки відновленого шкірного покриву. Такий підхід дозволив на 15 добу після отримання глибоких опіків знешкодити їх наслідки. Продовжене загальне та місцеве лікування зон поверхневих опікових ушкоджень. Хворий виписаний на 21 добу в задовільному стані. 3 UA 118139 U 5 10 Описаним способом проліковано 156 пацієнтів з глибокими опіками, при цьому у 143 (91,7 %) зареєстровано первинне приживлення вільних аутодермотрансплантатів і лише у 13 (8,3 %) виникла необхідність часткової зональної заміни аутодермотрансплантату з повторенням описаного вище циклу підготовки і ведення. Це дозволило у всіх випадках повторної зональної пересадки шкіри досягти гарантованого приживлення аутодермотрансплантатів. Таким чином, виконання способу за корисною моделлю дозволяє забезпечити в короткий термін ефективне та атравматичне лікування постраждалих з глибокими опіковими пошкодженнями незалежно від їх конституційних особливостей. Також забезпечується динамічний контроль за перебігом постопікового ранового процесу та станом і рівнем приживлення аутодермотансплантатів і своєчасна корекція тактики лікування. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 15 20 25 30 35 40 1. Спосіб стимуляції приживлення вільних аутотрансплантатів при глибоких опіках, який включає первинну некректомію і підготовку реципієнтної поверхні та аутотрансплантату до вільної аутодермопластики у складі очистки та санації постопікової рани, профілактики запальних реакцій, а також стимуляції регенераторно-відновних процесів, який відрізняється тим, що: очистку, санацію та профілактику запальних реакцій реципієнтної поверхні проводять щоденно впродовж перших 3±1 доба шляхом послідовної обробки розчинами поверхневих антисептиків та пов'язками з маззю, яка містить сульфадіазин срібла; стимуляцію регенераторно-відновних процесів проводять впродовж доби шляхом накладення пов'язки, яку постійно зволожують лікарською сумішшю антибіотика, хіміопрепарату широкого спектра бактерицидної дії та глюкокортикостероїду на основі антисептичного розчину; далі проводять аутодермопластику; аутодермотрансплантати вкривають сітчастою пов'язкою Grassolind neutral, фіксують її вологою пов'язкою, яку постійно просочують лікарською сумішшю антибіотику, хіміопрепарату широкого спектра бактерицидної дії та глюкокортикостероїду на основі антисептичного розчину; через 72 години контролюють стан аутотрансплантату, якщо при контролі рани виявилося, що аутодермотрансплантати прижилися, пов'язку Grassolind neutral знімають, проводять чергову санацію та очистку зони пересадки і накладають товстий шар 10 %-ної повідон-йодної мазі (Бетадин); якщо при контролі рани через 72 години виявилося, що деякі аутодермотрансплантати не прижились, на ділянках лізису міняють пов'язку Grassolind neutral, накладають тонкий шар мазі на гідрофільній основі і продовжують зволожувати пов'язку ще 48 годин обробку рани і виконуть повторну аутодермопластику в необхідному обсязі; припиняють при з'єднанні шкірних аутодермотрансплантатів між собою, у разі неприживлення окремих аутодермотрансплантатів, їх та їх реципієнтні поверхні обробляють ще раз в тій самій послідовності. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що очистку та санацію постопікової рани проводять послідовно 3 %-ним розчином перекису водню та 0,05 %-ним розчином хлоргексидину. 3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що очистку та санацію постопікової рани проводять послідовно 3 %-ним розчином перекису водню та 0,02 %-ним розчином декасану. Комп’ютерна верстка Л. Литвиненко Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4