Спосіб лікування хворих з генералізованим пародонтитом іі, ііі ступеня тяжкості перебігу для здійснення протезування незнімними металокерамічними конструкціями

Реферат: Спосіб лікування хворих з генералізованим пародонтитом II, III ступеня тяжкості перебігу для здійснення протезування незнімними металокерамічними конструкціями полягає у проведенні панорамної R-графії, консервативних заходах (зняття зубних відкладень, протизапальна, антимікробна, десенсибілізуюча терапія), шинуванні зубів. Перед проведенням клаптевої операції проводять ортопедичне лікування - видаляють зуби і корені III ст. рухливості, що мають переапікальні зміни, непіддатливі консервативному лікуванню, вирішують питання про видалення зубів II ст. рухливості, депульпують зуби, в яких при препаруванні під незнімну шинуючу ортопедичну конструкцію порушуються межі зони безпеки, а також біля яких є глибока кісткова кишеня, дно яких (за даними R-графії) знаходиться у безпосередній близькості від судинно-нервового пучка. Далі препарують залишенні зуби під незнімну конструкцію, виготовляють, де необхідно, суцільнолиті культьові штифтові вкладки (прямим або лабораторним методом). Після фіксації вкладки і остаточного препарування знімають відбиток, виготовляють тимчасову капу (шинуючі пластмасові конструкції у вигляді коронок, пов'язаних між собою, або мостоподібних протезів. У разі наявності дефекту зубного ряду), після припасування капи і ретельної корекції оклюзії пацієнту проводять клаптеву операцію, відразу після операції присутній ортопед встановлює тимчасову капу і фіксує її на постійний цемент (виконує жорстке шинування) і направляє до лікаря-пародонтолога для проведення загоювальної терапії. Через шість-вісім місяців після фіксації капу знімають атравматично, шляхом розпилювання, і здійснюють протезування металокерамічними шинуючими конструкціями. UA 118652 U (12) UA 118652 U UA 118652 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема до стоматології, і може бути використана при протезуванні пацієнтів з генералізованим пародонтитом II, III ступеня тяжкості перебігу незнімними металокерамічними конструкціями. Одним з найскладніших завдань ортопедичної стоматології на сьогодні є протезування хворих з середньою і важкою формами течії генералізованого пародонтиту. Лікування таких хворих за наявності травматичної оклюзії, глибини зубоясенних кишень понад 5 мм за загальноприйнятою схемою (1, 2), коли виконують панорамну R-графію, консервативні заходи (зняття зубних відкладень, протизапальна, антимікробна, десенсибілізуюча терапія), шинування зубів, проведення клаптевих операцій не дає виражених результатів. Недоліки такого лікування полягають в наступному: - панорамна R-графія не дає чіткої об'єктивної картини тяжкості перебігу патологічного процесу в пародонті, об'єктивна картина відкривається тільки під час оперативного втручання; - нежорстке шинування зубів із застосуванням стрічок - залишається рухливість зубів (оскільки зуби пов'язані тільки між собою), немає достатнього доступу до оперованої поверхні, внаслідок чого проведення клаптевих операцій не дає ефективних результатів, що робить практично нездійсненним протезування у подальшому металокерамічними незнімними конструкціями. Як показали проведені нами дослідження, а це 17-літній досвід протезування пацієнтів з середньою і важкою формами течії генералізованого пародонтиту, ефективне лікування таких пацієнтів можливо здійснити шляхом застосування комплексного підходу і включення в план лікування хірургічних і ортопедичних заходів. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу лікування хворих з середньою і важкою формами течії генералізованого пародонтиту шляхом включення в план лікування хірургічних і ортопедичних заходів - встановлення і фіксації заздалегідь виготовленої пластмасової індивідуальної тимчасової капи (шинуючої пластмасової конструкції у вигляді коронок, пов'язаних між собою) відразу по закінченні клаптевої операції, що дозволить здійснити жорстке шинування зубів, і уникнути їх зміщення внаслідок їх сильної рухливості, отримати рівномірний розподіл навантаження, провести ретельну корекцію оклюзії (прикус), що дозволить надалі здійснити протезування металокерамічними шинуючими незнімними конструкціями. Поставлена задача вирішується тим, що в способі лікування хворих з генералізованим пародонтитом II, III ступеня тяжкості перебігу для здійснення протезування незнімними металокерамічними конструкціями, що полягає в проведенні панорамної R-графії, консервативних заходах (зняття зубних відкладень, протизапальна, антимікробна, десенсибілізуюча терапія), шинуванні зубів, згідно з корисною моделлю перед проведенням клаптевої операції проводять ортопедичне лікування - видаляють зуби і корені III ст. рухливості, що мають переапікальні зміни, непіддатливі консервативному лікуванню, вирішують питання про видалення зубів II ст. рухливості, депульпуют зуби, в яких при препаруванні під незнімну шинуючу ортопедичну конструкцію порушуються межі зони безпеки, а також біля яких є глибока кісткова кишеня, дно яких (за даними R-графії) знаходиться у безпосередній близькості від судинно-нервового пучка, далі препарують залишені зуби під незнімну конструкцію, виготовляють, де необхідно, суцільнолиті культьові штифтові вкладки (прямим або лабораторним методом), після фіксації вкладки і остаточного препарування знімають відбиток, виготовляють тимчасову капу (шинуючі пластмасові конструкції у вигляді коронок, пов'язаних між собою або мостоподібних протезів, у разі наявності дефекту зубного ряду), після припасування капи і ретельній корекції оклюзії, пацієнту проводять клаптеву операцію, відразу після операції присутній ортопед встановлює тимчасову капу і фіксує її на постійний цемент (виконує жорстке шинування) і направляє до лікаря-пародонтолога для проведення загоювальної терапії, через шість-вісім місяців після фіксації капу знімають атравматично, шляхом розпилювання, і здійснюють протезування металокерамічними шинуючими конструкціями. Причинно-наслідкові зв'язки: 1) проведення комплексного лікування дозволить надалі здійснити протезування металокерамічними незнімними шинуючими конструкціями; 2) попереднє виготовлення пластмасової індивідуальною капи дозволить здійснити її установку відразу після операції; 3) фіксація капи відразу після операції - за рахунок цього стає можливим здійснення жорсткого шинування зубів, що дозволить уникнути зміщення зубів з причини їх сильної рухливості, рівномірно розподілити навантаження, провести ретельну корекцію оклюзії (прикус) і відновити функцію жування за рахунок відновлення цілісності зубного ряду при вторинній адентії. 1 UA 118652 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Нами були проаналізовані результати комплексного лікування 130 пацієнтів з генералізованим пародонтитом II, III ступеня по запропонованому нами способу протягом 17 років. Послідовність лікувальних заходів, що проводилася нами, була наступною: після проведеної комп'ютерної панорамної R-графії і консультації пацієнта у лікаря-ортопеда, він прямував для консервативного лікування до лікаря-пародонтолога, за загальноприйнятими схемами і хірургічної санації порожнини рота. В ході хірургічної санації видаляли зуби і корені III ст. рухливості, зуби і корені, що мали переапікальні зміни, непіддатливі консервативному лікуванню, а оперативне лікування було неможливе через дефіцит кісткової тканини. Питання про видалення зубів II ступеню рухливості вирішували в ході проведення оперативного втручання. Наступним етапом підготовки пацієнтів стали терапевтичні заходи. Під час їх виконання депульпували зуби, в яких при препаруванні під незнімну шинуючу ортопедичну конструкцію необхідно було порушити межі зони безпеки, а також біля яких були глибокі кісткові кишені, дно яких (за даними R-графії) знаходиться у безпосередній близькості від судиннонервового пучка. Наступним етапом лікування було препарування зубів, що залишилися, під незнімну конструкцію. Після проведення цього етапу виготовляються де необхідно суцільнолиті культьові штифтові вкладки (прямим або лабораторним методом). Потрібно врахувати, що свідчення до виготовлення культьових штифтових вкладок у разі наявності депульпованих зубів розширюється. Після фіксації вкладок і остаточного препарування знімаються відбитки, які передаються в лабораторію. У лабораторії виготовляються шинуючі пластмасові конструкції у вигляді коронок, пов'язаних між собою або мостоподібних протезів, у разі наявності дефекту зубного ряду. Після препасування капи і ретельної корекції оклюзії, пацієнт прямує до хірургапародонтолога, який виконує клаптеву операцію. Відразу після операції капа фіксується, з метою уникнення зміщення зубів з причини їх сильної рухливості, а також рівномірного розподілу навантаження. Потрібно відмітити, що після глибокої санації кісткових кишень, рухливість зубів значно збільшується (деякі зуби можуть навіть мати рухливість III ступеня). Відразу після зняття швів капа фіксується на постійний цемент. Перед фіксацією необхідно простежити, щоб краї пластмасових коронок на 1-2 мм не доходили до краю ясен, а промив між штучними зубами і яснами був максимальний. У разі, якщо в ході оперативного втручання були видалені зуби, коронка, що входить в капу, що відповідає видаленому зубу, заповнювалася пластмасою. Після фіксації капи пацієнти ставилися на диспансерний облік і направлялися до лікаря-пародонтолога для проведення загоювальної терапії. Пацієнти попереджалися, що у разі поломки капи вони негайно повинні звернутися до лікаря-ортопеда з метою її лагодження внутрішньоротовим способом. Через шість місяців після фіксації капу знімали атравматичним способом - шляхом розпилювання. У разі наявності рухливого зуба (рухливість II ступеня), а більшої кількості рухливих зубів, чим один в усіх 130 пацієнтів ми не спостерігали, його видаляли і після загоєння проводили постійне протезування металокерамічними незнімними шинуючими конструкціями. Визначення отриманих результатів лікування 130 пацієнтів, що проходили лікування, згідно з запропонованим нами способом проводили у декілька етапів. Перша оцінка результатів лікування проводилася через 6 місяців після проведення оперативного втручання, до зняття тимчасової капи, шляхом порівняльного аналізу контрольної панорамною R-графії до оперативного втручання і після (через 6 місяців) проведення оперативного втручання При порівнянні звертали увагу на стан краю міжзубних перегородок (він повинен визначатися і в ідеалі повинна з'явиться тонка картикальна пластинка). В області кісткових кишень повинне спостерігатися відновлення кісткової тканини і власне зменшуватися їх глибина. У області колишнього остеопорозу альвелярного відростка повинен визначатися різної міри вираженості кістковий малюнок. Після атравматичного зняття тимчасових шинуючих конструкцій оцінка результатів лікування проводилася за наступними критеріями: - наявність і міра вираженості запальних явищ в області крайового пародонта; - наявність зуба у пацієнта II ст. рухливості (він підлягає видаленню); - кількість зубів І ст. рухливості і порівняння цього показника з аналогічним до початку лікування; - наявність ексудативних виділень із зубоясенних кишень. Отримані дані заносилися в таблицю. 2 UA 118652 U Таблиця Загальна кількість зубів, в області пародонта яких здійснювалося оперативне втручання Кількість зубів, що мають на момент проведення оперативного втручання II ст. рухливості Кількість зубів, що мають після зняття тимчасової шинуючої конструкції II ст. рухливості (підлягають видаленню) Кількість зубів, що мають після зняття тимчасової шинуючої конструкції І міру рухливості Кількість зубів, в крайовому пародонті яких після зняття тимчасової шинуючої конструкції, спостерігалися ознаки запалення (набряклість, гіперемія, виділення ексудату із зубоясенної кишені) 5 10 15 20 25 30 35 40 45 2860 820 43 126 28 Останнім часом для аналізу якості проведеного лікування використовується комп'ютерна система пародонтального зондування "Флоріда Проуб" (США), що значно полегшило наше завдання, а також дозволило у візуалізованій формі оцінити якість проведеного лікування. Наступним етапом оцінки якості лікування були огляди пацієнтів через деякий час після фіксації капи. На жаль, в силу об'єктивних причин ці огляди не носили регулярний характер. При огляді звертали увагу на наявність і величину рецесії ясен, наявність і міра вираженості запальних явищ в області крайового пародонту, наявність і характер ексудату, що виділяється, з пародоктальных кишень, наявність і частота появи пародонтальных абсцесів, наявність і величина рухливості зубів разом з ортопедичною конструкцією, що фіксується на них. Велике діагностичне значення мало повторне проведення панорамних комп'ютерних R-графій і порівняння їх з R-графіями, проведеними через 6 місяців після проведеного оперативного втручання. Ефективність комплексних лікувальних заходів, за запропонованою нами схемою лікування генералізованого пародонтиту важкого ступеня тяжкості триває протягом 5-6 років, в той же час часто пацієнти користуються виготовленими нами ортопедичними конструкціями 8 років і більше. При лікуванні генералізованого пародонтиту середнього ступеня тяжкості лікувальний ефект комплексних заходів триває 7-8 років, в той же час користування виготовленими нами ортопедичними конструкціями складає 10 років і більше. Потрібно відмітити, що не в одному випадку при комплексному лікуванні генералізованого пародонтита тяжкого ступеня, глибокої рецесії ясен, щедрого гнійного ексудату із зубоясенних кишень частих абсцесів, раніше 4 років після проведеного комплексного лікування за нашою схемою не спостерігалося. Таким чином, на підставі власного клінічного досвіду, аналізу лікування 130 хворих за запропонованим нами способом лікування, можна зробити наступні висновки: 1. Запропонований спосіб дозволяє максимально використати ефективність хірургічного втручання за рахунок створення хорошого доступу до оперованої поверхні, оскільки препарування зубів під незнімну шинуючу конструкцію проводиться до оперативного втручання. 2. Панорамна R-графія не дає чіткої об'єктивної картини тяжкості перебігу патологічного процесу в пародонті, об'єктивна картина відкривається тільки в ході оперативного втручання, що робить абсолютно необхідною присутність лікаря-ортопеда у момент його проведення. 3. Передбачена методика дозволяє створити міцну шинуючу конструкцію, а також усунути травматичну оклюзію на усіх етапах комплексного лікування генералізованого пародонтиту важкого і середнього ступеня тяжкості. 4. Фіксація постійною незнімною шинуючою металокерамічною конструкцією через 6 місяців після проведеного оперативного втручання дозволяє звести до мінімуму ризик, пов'язаний з післяопераційною рецесією ясен, а також можливими ускладненнями, пов'язаними з недостатньо ретельно проведеними хірургічними маніпуляціями. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб лікування хворих з генералізованим пародонтитом II, III ступеня тяжкості перебігу для здійснення протезування незнімними металокерамічними конструкціями, що полягає у проведенні панорамної R-графії, консервативних заходах (зняття зубних відкладень, протизапальна, антимікробна, десенсибілізуюча терапія), шинуванні зубів, який відрізняється 3 UA 118652 U 5 10 15 тим, що перед проведенням клаптевої операції проводять ортопедичне лікування - видаляють зуби і корені III ст. рухливості, що мають переапікальні зміни, непіддатливі консервативному лікуванню, вирішують питання про видалення зубів II ст. рухливості, депульпують зуби, в яких при препаруванні під незнімну шинуючу ортопедичну конструкцію порушуються межі зони безпеки, а також біля яких є глибока кісткова кишеня, дно яких (за даними R-графії) знаходиться у безпосередній близькості від судинно-нервового пучка, далі препарують залишені зуби під незнімну конструкцію, виготовляють, де необхідно, суцільнолиті культьові штифтові вкладки (прямим або лабораторним методом), після фіксації вкладки і остаточного препарування знімають відбиток, виготовляють тимчасову капу (шинуючі пластмасові конструкції у вигляді коронок, пов'язаних між собою, або мостоподібних протезів, у разі наявності дефекту зубного ряду), після припасування капи і ретельної корекції оклюзії пацієнту проводять клаптеву операцію, відразу після операції присутній ортопед встановлює тимчасову капу і фіксує її на постійний цемент (виконує жорстке шинування) і направляє до лікаря-пародонтолога для проведення загоювальної терапії, через шість-вісім місяців після фіксації капу знімають атравматично, шляхом розпилювання, і здійснюють протезування металокерамічними шинуючими конструкціями. Комп’ютерна верстка Л. Бурлак Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4