Спосіб лікування жінок, прооперованих на придатках матки за ургентних показань

1. Спосіб лікування жінок, прооперованих на придатках матки за ургентних показань, що включає введення сольових розчинів, антибактеріаль 3 20489 них те хнологій // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2000. - №5. - С.93-95]. Цей спосіб більш ефективний, але ж він не забезпечує швидкої ліквідації синдрому ендогенної (метаболічної) інтоксикації у жінок, прооперованих на придатках матки за ургентних показань, що підтримує імунологічні розлади внаслідок токсичної дії на імунокомпетентні клітини з подальшим їх посиленням, а у клінічному плані сприяє виникненню астенічної та астеноневротичної симптоматики, в патогенезі яких лежить вторинний імунодефіцитний стан та порушення енергетичного обміну. Тому для лікування жінок, прооперованих на придатках матки за ургентних показань, у ранньому післяопераційному періоді пропонується додаткове введення ентеросорбентів, зокрема, полісорбу та поліпефану, для зменшення вираженості синдрому ендогенного токсикозу та синдрому імунотоксикозу [Рязанцев Е.Л., Рязанцев М.Е. Краткий курс оперативной гинекологии. - Рязань, 2000. - 197с.]. Цей спосіб найбільш ефективний із існуючих і тому обраний в якості прототипу. До недоліків прототипу відносяться збереження у частини пацієнток, які були прооперовані на придатках матки за ургентних показань, метаболічних розладів і зсувів з боку імунологічного статусу, що сприяє збереженню астенічної симптоматики та посиленню її після виписки. Тому для лікування жінок, прооперованих в ургентному порядку на придатках матки, пропонується додаткове введення глутаргіну, нового українського гепатопротектору з вираженим антиоксидантним, мембраностабілізуючим, детоксикуючим та ендотеліопротективним ефектом, який чинить м’яку імунокоригуючу активність і є донатором оксида азоту, необхідного для відновлення мікрогемоциркуляції. Глутаргін являє собою сіль L-аргиніну та глютамінової кислоти, яка володіє можливістю зв’язувати аміак і прояви метаболічного токсикозу, внаслідок чого звільнюються рецептори імунокомпетентних клітин від токсичних речовин, що покращує імунну відповідь. У зв’язку з вищевикладеним, в основу корисної моделі покладено задачу підвищення ефективності існуючого способу лікування жінок, прооперованих в ургентному порядку на придатках матки, шляхом додаткового введення пацієнткам глутаргіну. Підставою для цієї пропозиції була вперше встановлена авторами корисної моделі закономірність, яка полягає в тому, що при додатковому введенні глутаргіну жінкам, прооперованих в ургентному порядку на придатках матки, в післяопераційному періоді більш швидше ліквідуються астенічні явища, покращується загальний стан, загоюється післяопераційний шов, ліквідуються місцеві патологічні явища у малому тазі, відновлюються лабораторні показники, водночас ліквідуються явища вторинного імунодефіциту та нормалізується метаболічний гомеостаз. Запропонований спосіб полягає у тому, що жінці після ургентної операції на придатках матки відповідно способу-прототипу призначаються сольові розчини, антибактеріальні засоби широкого 4 спектру дії, діклофенак, полівітаміни, ехінацею та полісорб у середньотерапевтичних дозуваннях та додатково вводиться глутаргін. Запропонований спосіб здійснюється таким чином: жінці, яка була прооперована на придатках матки, у ранньому післяопераційному періоді призначають сольові розчини, антибактеріальні засоби широкого спектру дії, діклофенак, полівітаміни, ехінацею та полісорб у середньотерапевтичних дозуваннях та додатково вводять глутаргін спочатку вн утрішньовенне крапельно по 15-20мл 4% розчину препарату два рази на день тричі три доби поспіль, а потім по 0,25-0,5г 3 рази на добу протягом 10 днів в залежності від клінічного ефекту. При розробці запропонованого способу лікування жінок, прооперованих в ургентному порядку на придатках матки, нами було обстежено дві групи хворих, які були рандомізовані за діагнозом, обсягом операції, загальним станом та клініколабораторними показниками на час завершення операції, - перша (24 особи), яка отримувала лікування у післяопераційному періоді відповідно до запропонованого способу, та друга група (25 осіб), які лікувалися відповідно до способу-прототипу. Пацієнтки обох груп поступили у гінекологічне відділення з приводу порушеної позаматкової вагітності, апоплексії яєчника, перекруту ніжки кісти яєчника та піовару, які після мінімальної доопераційної підготовки були прооперовані в ургентному порядку в обсязі аднексектомії, тубектомії, ушивання яєчника з/або без його резекції, пластики маткової труби. Середня крововтрата становила 249±35г. Пацієнтки підлягали клінічному та біохімічному обстеженню 2-3 рази за період їх лікування. Всім жінкам проводилось комплексне соматичне та загальноприйняте лабораторне обстеження, ультрасонографія (УСГ) органів малого тазу. Для оцінки стану енергетичного метаболізму визначали рівень макроергічних сполук (АТФ, АДФ, АМФ) в еритроцитах засобом тонкошарової хроматографії з вирахуванням енергетичного заряду (ЕЗ) - АТФ/(АДФ+АМФ). Для характеристики стану енергетичного метаболізму вивчали загальну активність ключового ферменту анаеробного гліколізу - лактатдегідрогенази (ЛДГ) та її ізоферментний спектр (ЛДГ 1-5) електрофоретичним засобом. Обчислювали рівень анодних „аеробних” фракцій ізоферментів ЛДГ 1+2, проміжної (ЛДГ 3) та катодних „анаеробних” фракцій ЛДГ 4+5.. Для оцінки вираженості синдрому метаболічної інтоксикації (СМІ) вивчали рівень „середніх молекул” (СМ) у крові спектрофотометричне. Проведені спостереження дозволили встановити, що використання запропонованого способу лікування у ранньому післяопераційному періоді жінок, які були прооперовані на придатках матки за ургентних показань, сприяє чітко вираженій позитивній динаміці клінічних проявів (таблиця 1). З таблиці 1 видно, що запропонований спосіб лікування у переважної більшості жінок першої групи сприяє більш значній позитивній динаміці клінічних показників щодо перебігу раннього післяопераційного періоду, а також зменшує частоту розвитку астенічної симптоматики, порушень з боку менст 5 20489 руальної функції та сексуальних розладів у подальшому під час диспансерного спостереження. Так, в першій групі виявлено скорочення тривалості загальнотоксичного синдрому у середньому на 4,2±0,6 доби (Р