Застосування 3-(2,2,2-триметилгідразиніум)пропіонату дигідрату для лікування та/або профілактики захворювань печінки

1. Застосування 3-(2,2,2триметилгідразиніум)пропіонату дигідрату для виготовлення фармацевтичної композиції для лікування та/або профілактики захворювань печінки. 2. Застосування за п. 1, у якому захворюванням печінки є алкогольний гепатит. 3. Застосування за п. 1 або п. 2, яке відрізняється тим, що фармацевтична композиція представлена у вигляді лікарської форми, вибраної з групи, що включає таблетки, капсули, спансули, каплети, краплі, порошки, гранули, драже, рідини, суспензії або сиропи. 4. Застосування за п. 3, яке відрізняється тим, що фармацевтична композиція представлена у вигляді спансули. U 2 (19) 1 3 активність ферменту Са2+ - АТФази, регулюючи потоки кальцію в клітинах [Bricard Н., Brottier L., Barat J.L., et al. Cardioprotective effect of trimetazidine in severe ischemic cardiomyophate // Cardiovasc. Drugs Ther. - 1990. - V. 4, Suppl. 4. - P. 861-865; Casillas-Ramirez A, Mosbah IB, Ramalho F, Rosello-Catafau J, et al. Past and future approaches to ischemia-reperfusion lesion associated with liver transplantation. // Life Sci. - 2006. - N79, V. 20. - P. 1881-1894; Sentex E, Helies-Toussaint C, Rousseau D, et al. Influence of trimetazidine on the synthesis of complex lipids in the heart and other target organs. // Fundam Clin Pharmacol. - 2001.V. 15, N4. - P. 255264.; Ben Mosbah I, Casillas-Ramirez A, Xaus C, Seraim A, Rosello-Catafau J, Peralta C. Trimetazidme: is it a promising drug for use in steatotic grafts? // World J Gastroenterol. - 2006. - V. 12, N6. - P. 908-14.; Kaya Y, Coskim T, Aral E, Erkasap N, Var A. The effect of trimetazidine on liver regeneration after partial hepatectomy under hepatic blood inflow occlusion. // Hepatogastroenterology. 2003. - V. 50, N51. - P. 651-655.]. Сполука (І) активізує два найважливіші ферменти аеробного гліколізу - гексокіназу та піруватдегідрогеназу, які забезпечують трансформацію пірувату та запобігають утворенню лактату. Даний препарат не лише підвищує активність даних ферментів, але й індукує їх біосинтез. 3-(2,2,2-триметилгідразиніум)пропіонату дигідрат, виступаючи у ролі замісника медіатора стресового сигналу, забезпечує розвиток відповідної реакції організму [Casillas-Ramirez A, Mosbah ІВ, Ramalho F, Rosello-Catafau J, et al. Past and future approaches to ischemia-reperfusion lesion associated with liver transplantation. // Life Scі. 2006. - N79, V. 20. - P. 1881-1894]. Як результат, зростає загальна метаболічна активність у організмі в цілому та у його окремих органах та системах. У доклінічних дослідженнях Сполука (І) виявила себе малотоксичною. При дослідженні її специфічної токсичності не відзначалось ні тератогенного, а ні ембріотоксичного ефектів. Для даної речовини не виявлено також мутагенних та канцерогенних властивостей, а також алергізуючої дії. При повторному пероральному уведені 3(2,2,2-триметилгідразиніум)пропіонату дигідрату дози до 500мг/кг не викликали уражень нирок чи печінки [Петерсоне И.О., Берзиня Д.А., Веверис М.М. и др. Изучение безвредности лекарственных форм милдроната. В кн.: Экспериментальная и клиническая фармакотерапия. Рига, Зинатне, 1990. - вып. 19. - С. 63-66.]. Таким чином, широке фармакологічне та токсикологічне дослідження Сполуки (І) протягом останніх 25 років показало, що вона відновлює рівновагу процесів доставки та витрачання кисню в клітинах, попереджує порушення транспорту АТФ, одночасно активізуючи альтернативний механізм енергопостачання - гліколіз, а також регулює обмін кальцію в організмі. Препарат на основі 3-(2,2,2-триметилгідразиніум)пропіонату дигідрату знайшов широке застосування у комплексній терапії ішемічної хвороби серця 28448 4 (стенокардія, інфаркт міокарда), хронічної серцевої недостатності та дисгормональній кардиоміопатії, а також для лікування гострих і хронічних порушень кровопостачання головного мозку (інсульт і цереброваскулярна недостатність). Застосовується при зниженій працездатності; фізичній перенапрузі; синдромі абстиненції при хронічному алкоголізмі (у комбінації зі специфічною терапією алкоголізму) [Довідник «КОМПЕНДИУМ 2006 - лекарственные препараты» під ред. В.Н. Коваленко, А.П. Викторова]. Заявниками неочікувано було виявлено, що Сполука (І) є особливо активною для лікування та/або профілактики захворювань печінки, зокрема алкогольного гепатиту. Захворювання печінки займають значне місце (понад 40%) серед нозологічних форм, які відносяться до патології травної системи. Це пов'язано у першу чергу з загостренням екологічного стану, ураженнями печінки при гострих отруєннях етанолом, медикаментозному впливі та інше. В зв'язку з цим постає необхідність у пошуку нових гепатопротекторних засобів, які б мали досить виражену лікувально-профілактичну дію і одночасно не виявляли негативного впливу на функції життєво важливих органів і систем при тривалому їх вживанні. У цей час для корекції уражень печінки найпоширенішими є такі гепатопротектори як тіотриазолін, гептрал, метіонін, карсил, ессенціале, урсосан, глутоксим, берлітіон 300 ОД. До цієї ж групи відносять препарати тваринного і рослинного походження: силібор, кверцетин, сирепар, лів-52, хофітол, гепабене, а також коферменти, що сприяють синтезу печінкових клітин і відновленню порушених функцій печінки [Новиков В.Е., Климкина Е.И. Возможности фармакологической протекции функций печени // Вестник Смоленской государственной медицинской академии. - 2005. - №3. - С. 51-63.; Дегтярева И.И., Скрыпник И.Н., Нейвот А.В. и др. Гепатопротекторы-антиоксиданты в терапии больных с хроническими диффузными заболеваниями печени // Новые мед. технологии. 2000. - №2. - С. 18-23; Минушкин О.Н. Некоторые гепатопротекторы в лечении заболеваний печени // Лечащий врач. - 2002. - №6. - С. 55-58.]. Таким чином, дана корисна модель відноситься до застосування 3-(2,2,2триметилгідразиніум)пропіонату дигідрату для виготовлення фармацевтичної композиції для лікування та/або профілактики захворювань печінки, зокрема алкогольного гепатиту. Переважно, фармацевтичні композиції відповідно до даної корисної моделі одержують у вигляді прийнятних лікарських форм з-числа яких можна виділити зокрема: таблетки, капсули, спансули, каплети, краплі, порошки, гранули, драже, рідини, суспензії або сиропи. Капсули можуть містити суміші сполуки І з фармацевтично прийнятними наповнювачами та/або розріджувачами, такими як фармацевтично прийнятні крохмалі {наприклад, кукурудзяний, 5 картопляний або тапіоковий крохмаль), цукри, штучні підсолоджувачі, порошкоподібні целюлози, такі як кристалічна та мікрокристалічна целюлози, пудри, желатини, смоли та ін. Композиції у формі таблеток виготовляють шляхом традиційного пресування, вологого гранулювання або сухого гранулювання з застосуванням фармацевтично прийнятних розріджувачів, зв'язувальних речовин, мастил, дезінтеграторів, поверхнево-модифікуючих агентів (включаючи поверхнево-активні речовини), суспендуючі агенти або стабілізатори, включаючи, крім інших, стеарат магнію, стеаринову кислоту, тальк, лаурилсульфат натрію, мікрокристалічну целюлозу, карбоксиметилцелюлозу кальцію, полівінілпіролідон, желатин, альгінову кислоту, аравійську камедь, ксантанову смолу, цитрат натрію, складні силікати, карбонат кальцію, гліцин, декстрин, цукрозу, сорбіт, дикальційфосфат, сульфат кальцію, лактозу, каолін, маніт, хлорид натрію, тальк, сухі крохмалі та цукрову пудру. Оптимальними поверхнево-модифікуючими агентами є неіонні та аніонні поверхневомодифікуючі агенти. До типових прикладів поверхнево-модифікуючих агентів належать, крім інших, полоксамер 188, бензалконій хлорид, стеарат кальцію, цетостеариловий спирт, емульгуючий віск цетомакрогол, естери сорбіту, колоїдний диоксиду кремнію, фосфати, додецилсульфат натрію, алюмосилікат магнію та триетаноламін. У композиціях для перорального введення згідно з даною корисною моделлю можуть бути застосовані стандартні композиції уповільненого або затриманого у часі вивільнення для зміни абсорбції активної сполуки. Композиція для перорального введення може містити гранули, одержані з застосуванням процесу вологого гранулювання. Сполука (І) також може вводитись парентерально або внутрішньочеревинно. Розчини або суспензії Сполуки (І) одержують у воді, відповідним чином змішаній з поверхневоактивною речовиною, такою як гідроксипропілцелюлоза. Також одержують дисперсії у гліцерині, рідких поліетиленгліколях та їх сумішах в оліях. За звичайних умов зберігання та застосування ці композиції містять консервант для запобігання розвитку мікроорганізмів. До лікарських форм, прийнятних для ін'єкцій, належать стерильні розчини або дисперсії та стерильні порошки для негайного приготування стерильних розчинів або дисперсій для ін'єкцій. В усіх випадках форма повинна бути стерильною і повинна бути достатньо рідкою для легкого введення за допомогою шприца. Вона повинна бути стійкою за умов виготовлення та зберігання і захищеною від забруднення мікроорганізмами, такими як бактерії та грибки. Носій може бути розчинником або дисперсійним середовищем, що містить, наприклад, воду, етанол, поліол (наприклад, гліцерин, пропіленгліколь та рідкий поліетиленгліколь), їх прийнятними сумішами та рослинними оліями. Парентеральні композиції, передбачені цією корисною моделлю, можуть бути застосовані для 28448 6 приготування дозованої форми, прийнятної для введення або шляхом прямої ін'єкції, або шляхом додавання до стерильних рідин для внутрішньовенних інфузій. Якщо це вимагається конкретними способами терапії, фармацевтична композиція згідно з даною корисною моделлю може містити інші фармакологічно активні інгредієнти, супутнє застосування яких є терапевтично корисним. Фармацевтично-ефективна кількість Сполуки (І) у фармацевтичній композиції може бути різною в широких межах, залежно від відомих чинників, таких як, наприклад, тип патології, з яким пов'язане захворювання печінки, важкість хвороби, маса тіла пацієнта, лікарська форма, вибраний шлях введення, кількість введень на добу та інше. Однак, оптимальна кількість легко і відомим чином може бути визначена спеціалістом, кваліфікованим у даній галузі техніки. Як правило, кількість Сполуки (І) у фармацевтичній композиції має бути такою, щоб забезпечувати рівень введення від 0,001 до 10000мг/кг/день сполуки І. Переважно, застосовний рівень буде становити від 10 до 5000мг/кг/день, та у ще кращому варіанті - від 400 до 4000мг/кг/день. Гепатопротекторна активність 3-(2,2,2триметилгідразиніум)пропіонату дигідрату була доведена за допомогою експериментальної моделі алкогольного гепатиту на щурах, а також за антидотною дією зазначеної сполуки за гострого отруєння етанолом. Спеціалісту, кваліфікованому у даній галузі техніки, відомо, що наведені вище експериментальні моделі можуть використовуватися для прогнозування подібної активності у людини. Експериментальні дослідження. Дослідження гепатопротекторної активності проводили на білих щурах - самках лінії Вістар масою тіла 150-250г, а вплив на гостру токсичність етанолу - на білих безпородних мишах масою тіла 18-22г, вирощених у віварії Інституту фармакології та токсикології АМН України. Тварин утримували на стандартному харчовому раціоні за умов вільного доступу до води. Тварин розподіляли на групи за методом рандомізації з попереднім карантином протягом 10 діб. Дослідження параметрів гепатопротекторної активності препарату сполуки формули І проводили у порівнянні з препаратом Тіатриазоліном виробництва AT "Галичфарм", Україна. У роботі були використані реактиви і біотести: Фармасепт виробництва концерну "Укрспирт", Україна; біотест для визначення вмісту загального білірубіну у сироватці крові виробництва фірми AT "Реагент", Україна; біотести для визначення вмісту загального холестерину, білку, активності лужної фосфатази, аланін- та аспартатамінотрансферази у сироватці крові у виробництва фірми "Lachema", Чехія. Обладнання центрифуга ЦЛК-1, ультратермостат водяний 1ТЖ-0-03, 7 спектрофотометр СФ-46, фотоелектроколориметр КФК-1, хімічний посуд і дозатори вітчизняного та імпортного виробництва. Методи досліджень. Специфічну (гепатопротекторну) дію 3-(2,2,2триметилгідразиніум)пропіонату дигідрату вивчали за умов експериментального алкогольного гепатиту. Щури були розподілені за методом рандомізації на 4 групи: 1 - інтактні тварини; 2 контроль (алкогольний гепатит); 3 - алкогольний гепатит + препарат 3-(2,2,2триметилгідразиніум)пропіонату дигідрату; 4 алкогольний гепатит + Тіатриазолін. Модель "алкогольного гепатиту" одержували шляхом повторного введення щурам груп №2-4 40% розчину етанолу в дозі 7мл/кг маси внутрішньошлунково протягом 7 діб [Доклінічні дослідження лікарських засобів (методичні рекомендації) За редакцією: член-кор. АМН України О.В.Стефанова - К.: Авіцена, 2001 р., - С. 344]. Досліджувану речовину і препарат порівняння вводили щоденно за 2 год до надходження етанолу. Через 24 год після останнього введення гепатотоксину досліджували біохімічні і функціональні показники стану печінки. З 3-(2,2,2-триметилгідразиніум)пропіонату дигідрату кожен день ex tempore готувався розчин у воді, що забезпечував введення дози 88,66мг/кг щуру вагою 200мг. Таблетки Тіотриазоліну подрібнювались до порошку, із порошку тіотриазоліну кожен день ex tempore готувалась суспензія у воді із розрахунку 10,62мг/мл, що забезпечувало введення дози 53,14мг/кг щуру вагою 200мг в 1мл. Для визначення наявності гепатопротекторної активності сполуки формули І, досліджувалась її терапевтична доза: 88,66мг/кг, яка вводилась шести тваринам відповідної дослідної групи. Для порівняння гепатопротекторної активності сполуки формули І і Тіотриазоліну досліджувалась терапевтична доза Тіотриазоліну: 53,14мг/кг, яка вводилась шести тваринам відповідної дослідної групи. Індивідуальні дози розраховувались в мг/кг маси тіла для кожної тварини, беручи до уваги масу її тіла в день введення після голодування на протязі ночі. При цьому були розраховані відповідні індивідуальні об'єми для кожної тварини з врахуванням дози і маси тіла. Досліджувану речовину і препарат порівняння щоденно протягом досліду. Дози препаратів були вибрані, виходячи з даних їх використання в клініці, з урахуванням коефіцієнту видової чутливості [Петерсоне И.О., Берзиня Д.А., Веверис М.М. и др. Изучение безвредности лекарственных форм милдроната. В кн.: Экспериментальная и клиническая фармакотерапия. Рига, Зинатне, 1990. - вып. 19. - С. 63-66.]. Наприкінці досліду (через 24 год голодування) тварин зважували, потім під легким ефірним наркозом у них брали кров з стегнової вени та знеживлювали методом цервікальної дислокації. У сироватці крові визначали вміст загального холестерину, загального білірубіну, білку та 28448 8 активність АЛТ, ACT, лужної фосфатази за допомогою біотестів виробництва фірми "Lachema", Чехія та AT "Реагент" Україна. Видаляли печінку та зважували її. Проводили макроскопічне обстеження органу. Вираховували коефіцієнт маси печінки. Для вивчення впливу 3-(2,2,2триметилгідразиніум)пропіонату дигідрату на гостру токсичність етанолу модель була одержана шляхом одноразового внутрішньошлункового введення мишам 30% розчину етанолу в дозах: перша та сьома група - 5000мг/кг, друга та восьма група - 5900мг/кг, третя та дев'ята група 6700мг/кг, четверта та десята група - 8200мг/кг, п'ята та одинадцята група - 9100мг/кг, шоста та дванадцята група - 10400мг/кг. Кожна група включала дві тварини. Мишам груп №7-12 протягом 7 днів вводилася сполука формули І щоденно по 100мг/кг. На восьмий день 3-(2,2,2триметилгідразиніум)пропіонату дигідрат тваринам даних груп був введений у дозі 200мг/кг і через годину після цього - етанол у вищезгаданих дозах. Спостереження за тваринами проводилось протягом 14 діб. Одержані експериментальні дані статистично обробляли, використовуючи t-критерій Стьюдента. Різницю між досліджуваними показниками вважали статистично вірогідною при значенні р