Застосування сполук для лікування чи профілактики захворювань, медійованих альфа-2b-адреноцепторами (варіанти), та спосіб лікування таких захворювань

1. Застосування сполуки, вибраної з групи, що складається зі сполук А, В, С та Е: 3 76946 мігренню, хворобою Рейно чи нестерпністю до холоду, прееклампсією, чоловічою еректильною дисфункцією або ожирінням. 6. Застосування сполуки, вибраної з групи, що складається зі сполук А, В, С та Е: 4 O N H O O N S N H H N N S N H O N , C O O O N H S O N N H N , E O O N H N S N H O N або фармацевтично прийнятної солі вказаної сполуки як селективного антагоніста альфа-2Вадреноцепторів для виробництва фармацевтичного препарату, призначеного для потенціювання кліничної ефективності анестезувального та/або аналгезивного агоніста альфа-2-адреноцептора, причому вказаний агоніст є неселективним відносно субтипу альфа-2В-адреноцептора. 7. Спосіб лікування чи профілактики хвороби, медійованої альфа-2В-адреноцепторами, у ссавця, що включає введення вказаному ссавцю ефективної кількості селективного антагоніста альфа-2Вадреноцепторів, який відрізняється тим, що як антагоніст використовують сполуку, вибрану з групи, що складається зі сполук: A O H N S O N N H N N N або фармацевтично прийнятної солі вказаної сполуки. 8. Спосіб за п.7, який відрізняється тим, що хвороба є коронарною хворобою серця (КХС). 9. Спосіб за п.7, який відрізняється тим, що хвороба є гострим інфарктом міокарда (ГІМ), нестабільною стенокардією, стенокардією Принцметала, іншими формами хронічної стенокардії та КХС або рестенозом після коронарної ангіопластики. 10. Спосіб за п.7, який відрізняється тим, що хвороба є есенціальною гіпертензією. 11. Спосіб за п.7, який відрізняється тим, що хвороба є судинною хворобою, а саме вазоконстрикцією чи гіпоксичним ушкодженням мозку внаслідок субарахноїдального крововиливу, мігренню, хворобою Рейно чи нестерпністю до холоду, прееклампсією, чоловічою еректильною дисфункцією або ожирінням. 12. Спосіб за п.7, який відрізняється тим, що вказаний антагоніст альфа-2В-адреноцепторів вводять ссавцю для потенціювання кліничної ефективності анестезувального та/або аналгезивного агоніста альфа-2-адреноцептора, причому вказаний агоніст є неселективним відносно субтипу альфа-2В-адреноцептора. 13. Спосіб за п.7, який відрізняється тим, що вказаний антагоніст альфа-2В-адреноцепторів вводять особі, що має делецію 3 глутаматів з елемента повтору глутамової кислоти, який складається з 12 глутаматів (амінокислоти 297-309), у кислотному фрагменті секвенування з 17 амінокислот, розташованому в третій внутрішньоклітинній петлі рецепторного поліпептиду. 14. Спосіб за п.13, який відрізняється тим, що вказана особа належить до генотипу делеція/делеція. 15. Застосування сполуки, вираної з групи, що складається зі сполук А, В, С та Е: , A B O O H N S O N O N N H , N N S N O N N E N H B O N N H O N N O O N O S , A H N C O O N N H N H N S O N N , N N H N , 5 76946 6 B O N H N S O O N N H N , N H S O N N H S O N N H N або фармацевтично прийнятної солі вказаної сполуки як лікарського засобу. C O O E O N H N O O N , Даний винахід стосується використання селективних антагоністів альфа-2В-адреноцепторів, придатних для виробництва фармацевтичного препарату, корисного для лікування чи профілактики хвороб, медійованих альфа-2Вадрєноцепторів, у ссавців. Даний винахід також стосується способу лікування чи профілактики хвороб, медійованих альфа-2В-адреноцелторами, у ссавців, шляхом введення вказаному ссавцю вказаного селективного антагоніста альфа-2Вадреноцепторів. Публікації та інші матеріали, що використовуються тут для ілюстрації відомого рівня техніки за винаходом і, зокрема, випадків, що розкривають додаткові деталі щодо практичного застосування, включені сюди за посиланням. Селективні антагоністи альфа-2Вадреноцепторів, зображені на Схемі І нижче, є всі раніше відомими. Винахідники одержали сполуки А [замовлення №АЕ-848/34956037], С [замовлення №AF-399/36012031] та D [замовлення №АН034/34347043] від фірми SPECS and BioSPECS B.V., Fleminglaan 16, 2289 CP Rijswijk, The Netherlands. Сполуки В [замовлення №653716] та Е [замовлення №569063] були надані фірмою ChemBridge Corporation, 16981 Via Tazon, Suite G, San Diego [CA 92127]. Відомо, що альфа-2В-адреноцептори медіюють судинні контракції. Тому альфа-2В-антагоністи є придатними для лікування чи профілактики хвороб, пов'язаних із судинною контракцією. Було також знайдено, що у певних осіб існує генетичний поліморфізм у гені альфа-2В-адреноцептора. Було виявлено, що альфа-2В-адреноцепторний протеїн у деяких осіб має делецію 3 глутаматів з елементу повтору глутамової кислоти, що складається з 12 глутаматів (амінокислоти 297-309), у кислотному фрагменті секвенування з 17 амінокислот, розташованому в третій внутрішньоклітинній петлі рецепторного поліпептиду (Heinonen et ai., 1999). Було знайдено, що сполуки, обрані з групи, яка складається зі сполук А, В, С, D та Е, формули яких наведені на Схемі І, є селективними антагоністами альфа-2В-адреноцепторів. Таким чином, даний винахід стосується використання селективного антагоніста альфа-2Вадреноцепторів для виробництва фармацевтичного препарату, придатного для лікування чи профілактики хвороби, медійованої альфа-2В адреноцептором, у ссавця. Згідно з винаходом, вказаний антагоніст є сполукою, обраною з групи, що складається зі сполук А, В, С, D та Е, зображених на Схемі І, або фармацевтично прийнятною сіллю такої сполуки. Винахід стосується також способу лікування чи профілактики хвороби, медійованої альфа-2Вадреноцептором, у ссавця, який включає введення вказаному ссавцю ефективної кількості селективного антагоніста альфа-2В-адреноцепторів, де вказаний антагоніст є сполукою, обраною з групи, що складається зі сполук А, В, С, D та Е, зображених на Схемі І, або фармацевтично прийнятною сіллю вказаної сполуки. Антагоністи альфа-2В-адреноцепторів є корисними у лікуванні та/або профілактиці багатьох хвороб. Особи, що мають делецію в протеїні альфа2В-адреноцептора (Heinonen et al., 1999), особливо генотип делеція/делеція (генотип D/D), є важливою цільовою групою, для якої введення селективного антагоніста альфа-2В-адреноцелторів буде корисним. Для відібраної із загального населення Фінляндії когорти чоловіків середнього віку при проведенні п'ятирічних досліджень з тривалим контролем було знайдено, що особи з D/D-генотипом гена альфа-2В-адреноцептора мають істотно збільшений ризик гострого інфаркту міокарда (ГІМ). Ризик ГІМ був збільшений для суб'єктів, у яких на початку дослідження не було раніше діагностованої коронарної хвороби серця (КХС). Тому був зроблений висновок про те, що D/D-генотип пов'язаний із порушеною здатністю знижувальної регуляції функції альфа-2В-адреноцепторів при постійній активації рецептора. Тому вважається, що альфа-2В-адреноцептори беруть участь у патогенезі значної частини усіх випадків ГІМ, особливо у суб'єктів з генотипом D/D, але також у I/D- та І/Ісуб'єктів (І - від "інсерція" і позначає "нормальну" алель). Антагоністи альфа-2В-адреноцепторів, розкриті в даному винаході, особливо корисні у лікуванні чи профілактиці коронарних хвороб серця. Як приклади, можна згадати: а) Гострий IМ Якщо альфа-2В-адреноцептор-залежна вазоконстрикція є причинним фактором у деяких випадках ГІМ, то антагонізм цих рецепторів повинен 7 відновляти коронарну циркуляцію і зменшувати ішемічні ушкодження міокарда. б) Нестабільна стенокардія Антагоніст альфа-2В-адреноцепторів буде зменшувати вазоконстрикторний компонент при тривалому ішемічному епізоді, тим самим полегшуючи симптоми та попереджаючи ГІМ. в) Стенокардія Принцметала У патогенезі стенокардії Принцметала вазоконстрикція є ключовим фактором, і антагоністи альфа-2В-адреноцепторів можуть припиняти та попереджати приступи. г) Інші форми хронічної стенокардії та КХС Антагоніст альфа-2В-адреноцепторів допоможе послабляти вазоконстрикторний компонент усіх типів КХС, забезпечуючи як полегшення симптомів, так і захист від ГІМ. Це буде пов'язане із загальним зниженням судинного тонусу за рахунок зниження венозного повернення крові, навантаження серця та споживання кисню (нітратоподібний ефект, див.нижче). д) Профілактика рестенозу після коронарної ангіопластики у випадах, коли вазоконстрикція відіграє певну роль у рестенозі. Крім того, антагоністи альфа-2Вадреноцептора, розкриті в даному винаході, будуть корисними для лікування чи профілактики есенціальної гіпертензії, особливо у осіб з підвищеною симпатичною активністю та гіпердинамічною циркуляторною системою. У згаданих вище дослідженнях D/D варіант гена альфа-2В-адреноцептора не був чітко асоційований з кров'яним тиском. Винахідники вважають, що це було спричинено двома основними факторами: 1) антигіпертензивним курсом лікування, і 2) комплексною регуляцією системного кров'яного тиску. В іншому дослідженні [Heinonen et al.] було виявлено, що генотип D/D асоційований зі зниженим основним обміном речовин і зниженою частотою серцевих скорочень. Ці залежності, можливо, відображають підвищений судинний опір у цих осіб. У трансгенних мишей із цільовою інактивацією гена альфа-2В-адреноцептора внутрішньовенно введені агоністи альфа-2В-адреноцепторів не індукують характерного підвищення кров'яного тиску, яке спостерігається у нормальних тварин, а також у людей після великих доз таких ліків [Link et al., 1996]. Гіпотензивний ефект таких ліків був помітно посиленим. Це демонструє, що альфа-2Вадреноцептори медіюють судинну контракцію. Отже, антагоніст повинен зменшувати кровний тиск. Цей ефект не спостерігався для альфа-2Внеселективних антагоністів альфа-2Вадреноцептора, оскільки антагонізм альфа-2Аадреноцепторів збільшує симпатичний відтік, хвилинний об'єм серця та кров'яний тиск. У мишей з дисфункціональними альфа-2А-адреноцепторами агоністи альфа-2-адреноцепторів спричинювали істотну гіпертензивну відповідь, а не гіпотензію [MacMillan et al., 1996]. Було визначено, що антагоніст альфа-2Вадреноцепторів чинить сприятливий ефект на осіб з гіпертензією завдяки своїй дії на ниркову функцію, м'язовий кровотік та на судинний опір в інших 76946 8 судинних ложах. Анти-ГІМ дія такого лікарського засобу буде додатковою перевагою, оскільки гіпертензія є значним фактором ризику ГІМ. Цей захист спричинений трьома факторами: 1) зниженням системного кров'яного тиску, 2) зменшенням ризику коронарної вазоконстрикції, і 3) нітрабоподібним впливом на венозне повернення крові, навантаження міокарду та споживання кисню. Крім того, антагоністи альфа-2Вадреноцепторів, розкриті в даному винаході, будуть корисними у лікуванні чи профілактиці інших судинних хвороб. Конкретніше, можна очікувати корисного впливу у лікуванні чи профілактиці: - вазоконстрикції та гіпоксичного ушкодження мозку внаслідок субарахноїдального крововиливу, - мігрені, - хвороби Рейно та нестерпності до холоду, - прееклампсії, - чоловічої еректильної дисфункції, і - ожиріння та метаболічного синдрому. Згаданий останнім ефект спричинений тим, що знижений м'язовий кровотік та зменшений основний обмін речовин роблять внесок у розвиток ожиріння та гіпертензії. Антагоніст альфа-2Вадреноцепторів за рахунок збільшення м'язового кровотоку буде підвищувати витрату енергії та зсувати калорійний баланс у сприятливому напрямку. Антагоністи альфа-2В-адреноцепторів, розкриті в даному винаході, є також корисними у анестезії та аналгезії для потенціації кліничної ефективності агоністів альфа-2-адреноцепторів, не селективних щодо субтипу альфа-2Вадреноцепторів. За рахунок блокування вазоконстрикції, спричиненої цими агоністами, введений одночасно з ними антагоніст альфа-2Вадреноцепторів дозволяє використовувати більші дози вказаних агоністів аж до рівнів анестезуючих доз, які досі були неможливими у людей, і використовувались лише у практиці ветеринарної анестезії. Експериментальний розділ Здатність до зв'язування альфа-2адреноцепторів людини Спорідненість випробовуваних сполук до трьох субтипів 2-адреноцепторів людини ( 2, 2B та 2C) визначали шляхом проведення аналізів на конкурентне зв'язування з 3Н-раувольсцином. Біологічний матеріал для цих експериментів складався з мембран клітин Shionogi S115, стабільно трансфекованих одним з трьох субтипів 2 людини [Marjamaki et al., 1992]. Мембрану (5-10мкг загального протеїну на зразок) та 1нМ-2нМ 3Нраувольсцину (питома активність 78Кі/ммоль) інкубують в 50мМ КН2РО4, рН 7,5, з 6 концентраціями сполук. Для кожної концентрації аналіз проводять з двома паралельними зразками. Неспецифічне зв'язування визначалося за допомогою 100мкМ оксиметозоліну і відповідало 5-15% від загального зв'язування. Після 30хв. при кімнатній температурі інкубацію припиняли швидким вакуумним фільтруванням крізь скловолоконний фільтр GF/B і промивали трьома порціями по 5мл охолодженого на льоді буфера для інкубування Потім фільтри висушували, імпрегнували сцинтиляційним агентом і 9 76946 виміряли їх радіоактивність підрахунком сцинтиляції. Аналіз експериментів проводили шляхом нелінійної апроксимації методом найменших квадратів. Експериментально визначені значення ІС50 10 переводили в Кі (константа інгібування) за допомогою рівняння Ченга-Прусофа [Cheng and Prussoff, 1973]. експерименти повторювали мінімум три рази. Таблиця 1 Здатність до зв'язування із субтипами -адреноцеторів людини Дані представлені як Кі в нМ (середнє ± стандартна похибка), n=3, якщо не вказано інше Сполука А С D В Е альфа-2А 4100±200 >30000 (n=2) >30000 >30000 >100000 Здатність до зв'язування коркових 1адреноцепторів пацюків Здатність до зв'язування 1-адреноцепторів неокортексу пацюків визначали шляхом проведення аналізу на конкурентне зв'язування з 3Нпразосином. Біологічний матеріал для цих аналізів складався з мембран неокортексу пацюків. Суспензії мембран (100-200мкг загального протеїну на зразок) та 0,2нМ-0,25нМ 3Н-празосину (питома активність 74Кі/ммоль) інкубували з 6 концентраціями сполук у загальному об'ємі 0,25мл (50мМ Трис-НСІ, рН 7,7, при 25°С). Для кожної концентрації ставили два паралельні досліди. Неспецифічне зв'язування, визначене за допомогою 10мкМ фентоламіну метансульфонату, відповідало 2530% від загального зв'язування. Після 30хв. при кімнатній температурі інкубування припиняли швидкою фільтрацією крізь скловолоконні пласкі фільтри GF/B і тричі промивали охолодженим на льоді 10мМ Трис (рН 7,7, при 4°С). Після висушування твердий сцинтиляційний агент розплавляли на пласкому фільтрі і їх радіоактивність вимірювали сцинтиляційним підрахунком. Результат При концентраціях до 30мкМ сполука А спричинювала недостатнє витіснення 3Н-празосину, що не дозволяло оцінити значення ІС50. Тому був зроблений висновок, що ІС50 та Кі сполуки А повинні становити >30000нМ. Антагоністична активність на субтипах 2адреноцепторів людини альфа-2В 30±4 1860 (n=2) 530±90 215±60 2900±300 альфа-2С >4700 >30000 (n=2) >30000 >30000 >100000 Антагоністична активність визначалась як здатність досліджуваних сполук конкурентно інгібувати епінефрин-стимульоване зв'язування 35SGTP S з протеїнами G [Тіаn et al., 1993; Wieland and Jakobs, 1994; Jasper et al, 1998] в мембранах клітин яєчника китайського хом'ячка (СНО), стабільно трансфекованих одним з трьох субтипів 2 людини [Pohjanoksa et at., 1997; Marjamaki et al., 1998]. Мембрани (2-6мкг протеїну на зразок) та 12 концентрацій досліджуваної сполуки преінкубували протягом 30хв. з фіксованою концентрацією епінефрину (5мкМ для 2A, 15мкМ для 2B, 5мкМ для 2C) у 50мМ трис, 5мМ MgCI2, 150мМ NaCI, 1мМ DTT, 1мМ EDTA, 10мкМ GDP, 30мкМ аскорбінової кислоти, рН 7,4, при кімнатній температурі. Зв'язування радіомітки починали з додавання до інкубаційної суміші слідової кількості 35S-GTP S (0,08нМ-0,15нМ, питома активність 1250Кі/ммоль). Після ще 60хв. при кімнатній температурі інкубування припиняли швидким вакуумним фільтруванням крізь скловолоконний фільтр. Фільтри промивали три рази 5мл охолодженого на льоді буфера для промивання (20мМ трис, 5мМ МgCl2, 1мМ EDTA, рН 7,4 при кімнатній температурі), висушували і підраховували радіоактивність у сцинтиляційному лічильнику. Аналіз експерименту проводили шляхом нелійнійної апроксимації методом найменших квадратів. Експерименти повторювали щонайменше три рази. Таблиця 2 Антагоністичний ефект сполуки А та сполуки В на 2-субтипах адреноцепторів людини Дані представлені як KB в нМ (середнє ± стандартна похибка), n становить мінімум три експерименти Сполука А В альфа-2А* 2400±700 >10000 альфа-2В 73±23 250±80 альфа-2С* 2400+900 >10000 *можна було одержати лише неповні криві доза-відклик, значення KB є мінімальними оцінками 11 76946 В цілях винаходу, зображений на схемі І антагоніст альфа-2В-адреноцепторів або його фармацевтично прийнятна сіль можуть бути введені різними шляхами. Придатні для введення форми включають, наприклад, композиції для перорального введення; парентеральні ін'єкції, включаючи внутрішньовенні, внутрішньом'язові, інтрадермальні та підшкірні ін'єкції; форми для трансдермального чи ректального введення. Потрібна доза сполук антагоністів альфа-2В-адреноцепторів буде змінюватись у залежності від конкретного стану лікування якого проводиться тяжкості стану, тривалості лікування, шляху введення та від того, яка саме сполука використовується. Придатні дози змінюються в інтервалі від 5мкг до мг на кг ваги тіла в день для дорослої особи. Слід розуміти, що методи даного винаходу можуть бути здійснені у вигляді різноманітних варіантів втілення, з яких тут розкрито лише кілька. Фахівцю в цій галузі буде зрозуміло, що існують інші варіанти втілення, що не виходять за межи суті винаходу. Отже, описані варіанти втілення є ілюстративними і не повинні вважатись обмежувальними. Схема І Комп’ютерна верстка М. Ломалова 12 Перелік літератури Cheng, Y., and Prusoff, W.H., 1973, Biochem. Pharmacol., 22: 3099. Jasper, J.R., Lesnick, J.D., Chang, L.K., Yamanashi, S.S., Chang, T.C., Hsu, S.A.O., Daunt, DA, Bonhaus, D.W., and Egen, R.M., 1998, Biochem. Phamiacol., 55: 1035. Marjamäki, A., Ala-Uotila, S., Luomala, K.. Perälä, M., Jansson, C, Jalkanen, M., Regan, J.W., and Scheinin, M., 1992, Biochem. Biophys. Acta, 1134: 169. Marjamäki, A., Pihlavisto, M., Cockcroft, V., Heinonen, P., Savola, J.-M., and Scheinin, M., 1998, Моl. Pharmacol., 53: 370. Pohjanoksa, K., Jansson, C.C., Luomala, K., Marjamäki, A., Savola, J.-M., and Scheinin, M., 1997, Eur. J. Pharmacol., 35: 53. Tian, W.-N., Duzic, E., Lanier, S.M., and Deth, R.C., 1993, Моl. Pharmacol., 45: 524. Wieland, T., and Jakobs, K.H., 1994, Meth. Enzymol., 237: 3. Heinonen et al.1999, The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism, 84:2429. Link R. E. et al., 1996, Science, 273:803. MacMillan L. B. et al., 1996, Science, 273:801. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601