Спосіб визначення пускового моменту електродвигуна

Спосіб визначення пускового моменту електродвигуна шляхом вимірювання поточного значення пускового моменту на його роторі у кожному кутовому положенні, відрізняється тим, що ротор випробуваного двигуна обертають зовнішнім приводним кроковим двигуном в покроковому режимі, причому перехід з попереднього кутового положення в наступне здійснюють після закінчення перехідного процесу в перетворювачі, тривалість якого знаходять за формулою: t stop = T1 × i é d ù , Винахід відноситься до вимірювальної техніки і може знайти застосування для вимірювання залежності пускового моменту електродвигуна в функції кутового положення ротора. Відомий спосіб визначення пускового моменту (див.: Коварский Е.М., Янко Ю.И. Испытание электрических машин. - М.: Энергоатомиздат, 1990. С. 80), який здійснюється за допомогою важіля та динамоментра. Вимірювання відбуваються при суто горизонтальному положенні важіля та вертикальному направленні зусилля динамоментра. Для виключення варіації показань вимірювання проводяться двічі: при повільному підніманні важіля, з наближенням до горизонтального положення важіля знизу (проти направлення вимірюємого моменту), та при опусканні важіля зверху. Середнє значення цих двух вимірів представляє діючий на роторі пусковий момент. Недоліками цього способу є велика трудомісткість та низька швидкодія, оскільки процес вимірювання інформативного параметра неавтоматизовано. Крім того, даний спосіб не дозволяє отримати залежність пускового мемента від кутових положень ротора. Відомий спосіб визначення пускового моменту електричних двигунів, що базується на використанні вимірювального перетворювача пускового моменту. Даний перетворювач дозволяє отримати залежність пускового моменту від кутового положення ротору відносно статору в автоматизованому режимі і являє собою станину на якій жорстко закріплений випробуваний двигун, ротор якого за допомогою муфти спряження з'єднаний з ротором приводного двигуна, який закріплений на станині балансирно; на корпусі приводного двигуна закріплений вимірювальний важіль, що діє на сенсор зусилля і дозволяє фіксувати значення пускового моменту у кожному кутовому положенні ротора (див.: А.с. СРСР № 1328695, кл. G01L3/10, 1987, № 29). Суть способу полягає в тому, що ротор електродвигуна, який випробується, обертають з заданою швидкістю за допомогою приводного двигуна і одночасно фіксують кутове положення ротора та обертаючий момент на ньому. При цьому на протязі першого оберта випробуваний двигун обезструмлений, а на протязі другого - заживлений від електричної мережі. Значення пускового моменту Мп в заданому кутовому положенні визначається згідно з формулою: Мп=Мр-Мс (1) де Мр - обертаючий момент на двигуні коли подано живлення; Mс - обертаючий момент на двигуні коли не подано живлення. В даному способі систематична D складова похибки зменьшується завдяки запропонованому алгоритму вимірювання (за два оберти приводного двигуна). Тому, основною складовою похибки ви& мірювання є випадкова D . Найбільш суттєвим чинником цієї складової похибки є: момент опору в підшипниках об'єкту вимірювання (випробовуваного електродвигуна) та приводного двигуна. ê X i £ M× 100% , i = 0...¥ ú û ë (19) UA (11) 30884 (13) A де Т1 - час першого періоду затухаючих коливань; і - номер амплітудного значення Хі, на якому скінчуються коливання; М - постійна складова моменту; d -нормоване значення похибки. 30884 мірювання пускового моменту після завершення перехідного процесу. Такий режим обертання двигуна, що випробовується, протягом одного повного оберту виключає появу методичної похибки, тому що величина сковзання у кожному кутовому положенні крокового двигуна після закінчення перехідного процесу у вимірювальному перетворювачі дорівнює одиниці. Суттєвим параметром, який дозволяє реалізувати запропоновану методику - є час перехідного процесу, величина якого буде впливати на кількість кутових положень, де вимірюється пусковий момент. Пропонується наступна методика розрахунку часу перехідного процесу у вимірювальному перетворювачі. Диференціальне рівняння, що описує процес руху рухомої частини перетворювача має такий вигляд: Найбільш близьким технічним рішенням є спосіб визначення пускового моменту електродвигуна (див.: Патент України № 26636, МПК 6, кл. G01L3/10, від 06.01.1998). Суть відомого способу полягає в тому, що шляхом реєстрації поточного значення обертаючого моменту Мр на роторі заживленого випробуваного електродвигуна, що обертається з заданою швидкістю зовнішнім приводом, де одночасно з обертанням ротора реєструють поточний кут його повороту, причому до подання живлення на випробуваний електродвигун протягом одного оберта реєструють поточне значення діючого на ротор обертаючого моменту Мс, а значення пускового моменту Мп у заданому кутовому положенні ротору знаходять як різницю значень Мр и Мс, зареєстрованих при заданому кутовому положенні ротора. Приводний двигун обертають на протязі одного повного оберта без з'єднання його з валом двигуна, який випробується. В процесі цього оберта вимірюють поточне значення обертаючого моменту Мпд. А безпосереднє значення пускового моменту двигуна у конкретному кутовому положенні знаходять згідно з формулою: Мп=Мр-Мпд, (2) де Мр - обертаючий момент на роторі заживленого випробуваного електродвигуна. Спільною ознакою протопила та винаходу є процес реєстрації поточного значення обертаючого моменту, що здійснюється за допомогою зовнішнього приводу. До недоліків прототипа можна віднести низьку швидкодію (вимірювання за 2 оберти приводного двигуна) та невисоку точність вимірювань, зумовлену систематичною складовою похибки (сковзання S¹1). В основу винаходу поставлено задачу розробки способу визначення пускового моменту електродвигуна, в якому шляхом введення нових операцій забезпечується вилучення систематичної методичної похибки (значне підвищення точності), яка виникає з того, що ротор випробуваного двигуна повільно обертається в момент фіксування значення пускового моменту. При цьому досягаються споживчі якості, спрямовані на підвищення точності вимірювання шляхом виключення методичної похибки, яка виникає з причини відхилення сковзання від одиниці (S