Спосіб медичної реабілітації хворих з коморбідною патологією: хронічним безкам`яним холециститом, поєднаним з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки

1. Спосіб медичної реабілітації хворих з коморбідною патологією: хронічним безкам'яним холециститом, поєднаним з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки, що включає введення 3 33209 вання препаратів повинна бути не менше 30-40 діб поспіль, що неможливо при використанні засобів з ехінацеї пурпурової. Тому даний спосіб потребує удосконалення. Існує також спосіб медичної реабілітації хворих з коморбідною патологією, а саме: ХБХ, сполученим з ПВ ДПК, шляхом введення пацієнтам іншого фітопрепарату, а саме хофітолу, який містить у своєму складі екстракт артишоку [Фролов В.М., Харченко В.В. Фармакологические эффекты препаратов артишока посевного // В кн.: Глутаргин - фармакологическое действие и клиническое применение. - Харьков: Элтон, 2005. - С. 97-118]. При використанні цього способу відмічається позитивний вплив на функціональний стан ЖМ і зменшення інтенсивності запальних процесів у жовчовивідних шляха х за рахунок покращання відтоку жовчі, однак, на жаль, при цьому не відмічається чітко вираженого позитивного впливу на стан слизової оболонки (СО) ДПК, тому у хвори х з наявністю поєднаної патології може тривалий час зберігатися нестійка ремісія ПВ ДПК або загострення суп утнього гастродуоденіту. Тому було запропоновано удосконалення способу медичної реабілітації хворих з коморбідною патологією: ХБХ, сполученим з ПВ ДПК, шляхом введення хворим з такою патологією водночас комбінації двох фі топрепаратів - сиропу ехінацеї (Echinacea syrup) та артишоку екстракту Здоров'я, що забезпечило позитивний вплив як на стан імунітету, так і на моторну функцію ЖМ з покращенням відтоку жовчі [Фролов В.М., Харченко В.В. Эффективность препаратов из эхинацеи пурпурной и артишока посевного в медицинской реабилитации больных хроническим некалькулезным холециститом, сочетанным с патологией гастродуоденальной зоны // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: Зб. наукових праць. - Київ; Луганськ; Харків. - 2005. - Вип. 5 (68). - С. 112-118]. Але тривалість введення сиропу ехінацеї й при використанні цього способу також не повинна перевищувати 2 тижнів, після чого можливе виникнення "провалу" імунітету, якщо цей препарат продовжувати вводити. Крім того, у низки хворих не відмічається посилення регенерації СО ДПК і прискорення досягнення ремісії при наявності фонового гастродуоденіту. Тому було також запропоновано спосіб медичної реабілітації хворих з коморбідною патологією: ХБХ, поєднаним з ПВ ДПК, шляхом введення хворим з такою патологією комбінованого вітчизняного препарату рослинного походження холенорму, який володіє імуномодулюючою, протизапальною й антиоксидантною дією, посилює швидкість регенерації пошкоджених тканин, сприяє нормалізації моторної функції жовчовивідних шляхів і пасажу жовчі [Патент України на корисну модель №18070. МПК (2006) А61К36/00. - Спосіб медичної реабілітації хвори х з коморбідною патологією - хронічним некалькульозним холециститом, поєднаним з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки. - Опубл. 16.10.2006 р. - Бюл. №10]. Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому обраний в якості прототипу. 4 До недоліків відомого способу-прототипу відноситься те, що при його застосуванні в частини хворих все ж таки зберігаються зсуви з боку імунологічних показників у вигляді Т-лімфопенії, дисбалансу субпопуляційного складу Т-лімфоцитів зі зниженням імунорегуляторного індексу CD4/CD8, підвищення вмісту циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у крові, що сприяє в патогенетичному плані неповній та нестійкій ремісії даної коморбідної патології й можливому виникненню в подальшому загострень патологічного процесу в ЖМ і ДПК. Тому відомий спосіб-прототип потребує подальшого удосконалення. Задачею корисної моделі було підвищення ефективності існуючого способу медичної реабілітації хвори х з даною коморбідною патологією й зниження ймовірності виникнення в подальшому загострень ХБХ і ПВ ДПК. Рішення даної задачі досягається додатковим включенням до комплексу засобів медичної реабілітації сучасного імуноактивного препарату поліоксидонію (ПО). ПО за хімічною структурою - це високомолекулярна фізіологічно активна сполука, що виявляє виражену імунотропну активність та чинить позитивний вплив на всі ланки захисту організму від чужорідних агентів антигенної природи, підвищуючи знижені й знижуючи підвищені показники імунітету, тобто є істинним імуномодулятором. Мішенями для фармакологічної активності ПО є поперед усього клітини фагоцитарної системи й природні кілери (NK-клітини). ПО чинить стимулюючий ефект на продукцію клітинами макрофагально-моноцитарного ряду низки цитокінів, зокрема IL-1β, IL-6, TNFα й α-інтерферону. При недостатності гуморального імунітету ПО суттєво посилює антитілоутворення. Важливо, що крім імуномодулюючого ефекту, ПО характеризується також наявністю детоксикуючої, антиоксидантної й мембраностабілізуючої активності, що робить його ефективним препаратом у комплексному лікуванні гострих і хронічних патологічних процесів будьякої етіології [дивись, наприклад, джерело: Кузнецова Л.В., Фролов В.М. Полиоксидоний - иммуномодулирующий препарат нового поколения // Український медичний альманах. - 2007. - Том 10, №2. - С. 195-201]. Отже, наша пропозиція щодо використання імуномодулюючого препарату ПО як засобу медичної реабілітації хворих на коморбідну патологію у вигляді ХБХ, поєднаного з ПВ ДПК, базується на вперше встановленій авторами корисної моделі закономірності, що при введенні ПО повною мірою реалізується фармакологічна дія цього препарату, а саме антиоксидантна, протизапальна й імуномодулююча. Крім того, нами вперше встановлені в клінічних умовах такі дуже важливі механізми фармакологічної дії ПО, як спазмолітичний, жовчогінний, гепатозахисний, що має дуже важливе значення саме для здійснення медичної реабілітації хворих з коморбідною патологією у вигляді ХБХ, поєднаного з ПВ ДПК. Корисна модель реалізується таким чином. Хворим на коморбідну патологію у вигляді ХБХ, поєднаного з ПВ ДПК у фазі нестійкої ремісії, які 5 33209 підлягають проведенню медичної реабілітації, призначають сучасний імуноактивний препарат ПО внутрішньом'язово спочатку по 6мг 1 раз на добу 3 дні поспіль, потім через день ще 5-7 ін'єкцій ПО (водночас із введенням холенорму). Нами досвідним шляхом було встановлено, що саме при такій схемі введення ПО досягається тривала ремісія ХБХ і ПВ ДПК, суттєво зменшується ймовірність подальшого розвитку загострень коморбідної хвороби. При необхідності курси введення ПО можна здійснювати 2-3 рази на рік з інтервалами 4-6 місяців між повторними курсами з одночасним вживанням фітозасобу холенорму. При розробці корисної моделі було обстежено дві групи хворих: основна (71 особа), якій медична реабілітація проводилася за допомогою додаткового введення препарату ПО у відповідності з заявленим способом і група зіставлення (65 осіб), яка отримувала медичну реабілітацію за допомогою відомого способу-прототипу. Обидві групи були рандомізовані за клінічним статусом обстежених пацієнтів, а саме тяжкістю перебігу коморбідної патології в періоді загострення хвороби, загальною тривалістю захворювання й ступенем неповноти ремісії патологічного процесу. До початку проведення реабілітаційних заходів у пацієнтів обох груп була однотипова клінічна картина коморбідної патології, яка характеризувалася наявністю астено-невротичного, диспепсичного й помірно вираженого больового синдромів. Проявами астено-невротичного синдрому була підвищена стомлюваність, загальна слабість і нездужання, емоційна лабільність, поганий настрій, підвищена дратівливість, іноді тупий дифузний головний біль і запаморочення. Диспепсична симтоматика характеризувалася нудотою, гіркотою або металевим присмаком у роті, нерідко метеоризмом, наявністю закрепів або чергуванням закрепів і проносів. Больовий синдром проявлявся у вигляді тяжкості в епігастрії й правому підребер'ї, у частини випадків голодних або нічних больових відчуттів. При клінічному обстеженні виявлено наявність помірно позитивних симптомів Кера і Ортнера в більшості обстежених хворих, що було пов'язано з наявністю хронічного запального процесу в ЖМ, обкладеність язика білим або брудним жовтим нальотом у всіх обстежених, чутливість при пальпації в епігастрії й правому підребер'ї в значної частини хворих, які були під наглядом. За даними ультразвукового дослідження (УЗД) органів черевної порожнини, у всіх обстежених відмічено потовщення стінки ЖМ, частіше в межах 36мм, нерідко наявність двоконтурності стінки міхура, деформації ЖМ перетинками у вигляді "пісочного годинника", вміст у порожнині ЖМ концентрованої жовчі ("замазки"), що свідчило про ураження жовчного міхура хронічним запальним процесом. При динамічному УЗД після вживання жовчогінно 6 го сніданку (2 яєчних жовтків) зниження скорочувальної функції ЖМ у тому або іншому ступені виявлено в усіх хворих, які були під наглядом, тобто мала місце гіпокінезія ЖМ. За даними фіброгастродуоденоскопії (ФГДС), у всіх обстежених ПВ ДПК була у фазі відносної ремісії й рубцювання, однак нерідко виявлялися ознаки хронічного гастродуоденіту в якості фонової патології шлунковокишкового тракту. При динамічному клінічному нагляді було встановлено, що в пацієнтів основної групи (які отримували додатково імуноактивний препарат ПО) уже протягом першого тижня проведення медичної реабілітації загальний стан і самопочуття суттєво покращилися, зменшилися прояви астенії й зникли такі скарги, як гіркота або металевий присмак у роті й тяжкість у правому підребер'ї. Протягом другого тижня медичної реабілітації в більшості хворих зникли такі диспепсичні явища, як нудота й метеоризм, почав очищуватися язик від брудного нальоту, суттєво покращилися загальний настрій, емоційний стан, посилилася працездатність. У цілому в клінічному співвідношенні до початку четвертого тижня медичної реабілітації повноцінна ремісія з ліквідацією астено-невротичного синдрому, диспепсичних явищ і больових відчуттів досягнута в 66 осіб з основної групи (92,96%) і наприкінці четвертого тижня - у 67 осіб (94,37%). У 3-х осіб з основної групи ремісія мала частковий характер, оскільки у хворих залишалися помірно виражені астенічні або астено-невротичні й диспепсичні скарги, а в 1 хворої також зберігалася помірно виражена тяжкість у правому підребер'ї. У групі зіставлення, в якій медична реабілітація здійснювалася за допомогою відомого способу-прототипу, до кінця четвертого тижня проведення реабілітаційних заходів повна ремісія була досягнута ли ше в 34 хворих (52,31%) і часткова ще в 21 (32,31%); у 10 осіб (15,38%) залишалися скарги астенічного або астено-невротичного характеру й помірно виражені диспепсичні й больові прояви (таблиця 1). Таким чином, у клінічному плані протягом 1 місяця (4 тижнів) проведення медичної реабілітації в групі зіставлення серед хворих, які отримували медичну реабілітацію стосовно до відомого способу-прототипу, повноцінна ремісія досягнута в 1,8 рази рідше, ніж у пацієнтів з основної групи, яким медична реабілітація здійснювалася на підставі заявленого способу. З таблиці 1 видно, що повна ремісія при коморбідній патології мала місце в 1,8 рази частіше при застосуванні заявленого способу медичної реабілітації (Р