Спосіб лікування глибоких опіків

Спосіб лікування глибоких опіків шляхом проведення первинної некректоми, який відріз* няється тим, що попередньо, з першого дня після опіку, здійснюють внутрішньосудинне опромінення крові гелій-неоновим лазером. Винахід відноситься до медицини, а саме до комбустіології і може бути використаний при лікуванні глибоких опіків Відомий спосіб лікування опікових ран (Вихреев Б.С., Бурмистров В.М. Ожоги / Руководство для врачей. Л.: Медицина, 1986. - С. 108114), при якому здійснюють поетапну безкровну некректомію вздовж Ліни демаркації, з наступним закриттям післяохіікової рани аутодермопластикою на гранулюючу рану. Особливістю ведення таких ран є висушування опікової поверхні різними фізичними методами до стану коагуляційного некрозу. Недоліки способу пов'язані з тим, що відторгнення некротичного струпу може становити від 2 тижнів до одного місяця. Тривалість цього процесу призводить до виснаження організму та підвищує небезпеку інвазивного сепсису. Довгочасний вплив токсинів, джерелом яких є опікові рани з їхніми нежиттєздатними тканинами, призводить до виникнення метаболічного стресу. Відомим є спосіб лікування глибоких опіків шляхом хімічної некректомії (ХН) (Сологуб В.К., Бабская Ю.Е., Сарбонова К.С. Использование мази с салициловой кислотой для химической некректомии при глубоких ожогах // Клиническая хирургия. - 1986. - № 3. - С. 12-13). Суть способу полягає у формуванні сухого опікового струпу у термін з 5 до 9 добу захворювання 40% мазі саліцилової кислоти, внаслідок чого через 48 годин досягають вираженого некролітичного ефекту. Струп відокремлюється цілком від підлеглих життєздатних тканин з утворенням гранулюючої рани, яку протягом 1-3 днів можливо підготувати до операції. При накладанні мазі у дозі більше, ніж 200 г, відбувається ураження печінкових клітин, бо велика кількість мазі підвищує концентрацію саліцилатів у крові ви ще за токсичний рівень. Для профілактики цього ускладнення площа ХН не повинна перевищувати 5-6% поверхні тіла постраждалого, або необхідно застосування еферентних і квантових методів для зменшення, інтоксикації, гіпоксії та підвищення природної резистентності обпечених (Трансфузионные и сорбционные методы детоксикации при ожоговой болезни Методические рекомендации - К, 1996. - С 9-13) Для цього застосовують з періоду опікового шску такі коштовні методи як плазмофорез, гемосорбція, УФОК, що не завжди дозволяє досягти необхідного зниження токсичного рівня за рахунок антигіпоксичної спрямованості Крім того, наявні методи забезпечують виведення з організму лише частини токсинів, разом з якими губиться певна частина плазми, біологічно активних речовин, на гемосорбентах осідають разом з токсинами еритроцити, лейкоцити, білкові компоненти крові, глюкоза За рахунок безумовної травматизації клітинних мембран можливі гемоліз, тромбоз сорбційної колонки, алергічні реакції Грізним ускладненням гемосорбції є повітряна емболія При плазмофорезі разом з токсинами доводиться ексфузувати із значними об'ємами плазми корисні та необхідні для організму речовини (гормони, ферменти, білки), що потребує заміщення великими об'ємами донорської плазми та альбуміну УФОК може викликати додатковий викид токсинів із тканинних депо за рахунок його "дренуючого" ефекту, що може викликати зростання інтоксикації аж до розвитку токсичного шоку. Ці методи являються небезпечними, коштовними, не мають достатньої селективності, технічно складні у виконанні. Найбільш близьким та обраним за прототип є спосіб лікування глибоких опіків шляхом проведення первинної некректомії (ПН) (Активная CM о ю со УКРАЇНА UA (и) 35021 из) А (51) 6 A61N5/06, А61В17/00 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ОПИС ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ДО ДЕКЛАРАЦІЙНОГО ПАТЕНТУ НА ВИНАХІД видається під відповідальність власника патенту (54) СПОСІБ ЛІКУВАННЯ ГЛИБОКИХ ОПІКІВ (21)99074397 (22)30.07.1999 (24) 15.03.2001 (46) 15 03 2001. Бюл. № 2, 2001 р (72) Григор'єоа Тамара Григоріївна, Баленко Анатолій Арійович, Цигельницький Едуард Гаррієвич (73) ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОІ ОСВІТИ Винахід відноситься до медицини, а саме до комбустіології і може бути використаний при лікуванні глибоких опіків Відомий спосіб лікування опікових ран (Вихреев Б.С., Бурмистров В.М. Ожоги / Руководство для врачей Л.: Медицина, 1986. - С. 108— 114), при якому здійснюють поетапну безкровну некректомію вздовж лінм демаркації, з наступним закриттям післяопікової рани аутодермопластикою на гранулюючу рану. Особливістю ведення таких ран є висушування опікової поверхні різними фізичними методами до стану коагуляційного некрозу. Недоліки способу пов'язані з тим, що відторгнення некротичного струпу може становити від 2 тижнів до одного місяця. Тривалість цього процесу призводить до виснаження організму та підвищує небезпеку інвазивного сепсису. Довгочасний вплив токсинів, джерелом яких є опікові рани з їхніми нежиттєздатними тканинами, призводить до виникнення метаболічного стресу. Відомим є спосіб лікування глибоких опіків шляхом хімічної некректомії (ХН) (Сологуб В.К., Бабская Ю.Е., Сарбонова К С. Использование мази с салициловой кислотой для химической некректомии при глубоких ожогах // Клиническая хирургия. - 1986. - № 3 - С. 12-13). Суть способу полягає у формуванні сухого опікового струпу у термін з 5 до 9 добу захворювання 40% мазі саліцилової кислоти, внаслідок чого через 48 годин досягають вираженого некролітичного ефекту. Струп відокремлюється цілком від підлеглих життєздатних тканин з утворенням гранулюючої рани, яку протягом 1-3 днів можливо підготувати до операції. При накладанні мазі у дозі більше, ніж 200 г, відбувається ураження печінкових клітин, бо велика кількість мазі підвищує концентрацію саліцилатів у крові ви ще за токсичний рівень. Для профілактики цього ускладнення площа ХН не повинна перевищувати 5-6% поверхні тіла постраждалого, або необхідно застосування еферентних і квантових методів для зменшення, інтоксикації, гіпоксії та підвищення природної резистентності обпечених (Трансфузионные и сорбционные методы детоксикации при ожоговой болезни Методические рекомендации - К , 1996 - С 9-13) Для цього застосовують з періоду опікового шоку такі коштовні методи як плазмофорез. гемосорбція, УФОК, що не завжди дозволяє досягти необхідного зниження токсичного рівня за рахунок антитоксичної спрямованості Крім того, наявні методи забезпечують виведення з організму лише частини токсинів, разом з якими губиться певна частина плазми, біологічно активних речовин, на гемосорбентах осідають разом з токсинами еритроцити, лейкоцити, білкові компоненти крові, глюкоза За рахунок безумовної травматизації клітинних мембран можливі гемоліз, тромбоз сорбційної колонки, алергічні реакції Грізним ускладненням гемосорбції є повітряна емболія При плазмофорезі разом з токсинами доводиться ексфузувати із значними об'ємами плазми корисні та необхідні для організму речовини (гормони, ферменти, білки), що потребує заміщення великими об'ємами донорської плазми та альбуміну УФОК може викликати додатковий викид токсинів із тканинних депо за рахунок його "дренуючого" ефекту, що може викликати зростання інтоксикації аж до розвитку токсичного шоку Ці методи являються небезпечними, коштовними, не мають достатньої селективності, технічно складні у виконанні. Найбільш близьким та обраним за прототип є спосіб лікування глибоких опіків шляхом проведення первинної некректомії (ПН) (Активная (57) Спосіб лікування глибоких ОПІКІВ ШЛЯХОМ проведення первинної некректомн, який відрізняється тим, що попередньо, з першого дня після опіку, здійснюють внутрішньосудинне опромінення крові гелій-неоновим лазером CM о ю со 35021 хирургическая тактика в лечении термического поражения / Григорьева Т Г., Исаев Ю И , Цогоев А.А, Цигельницкий Э Г II конгресс хирургов Украины, Киев-Донецк, 1998 г с. 21-24) Спосіб полягає у вирізанні загиблих тканин у зоні опіку на 3-5 добу з моменту травми після виходу хворого зі стану опікового шоку та стабілізації важливих функцій організму та до появи ознак гнійного запалення в ранах ПН може супроводжуватись негайним закриттям операційної' рани трансплантатами ауто-, ало-, чи ксеношкіри, або закриття ран може бути відстрочено на 24-48 годин Спосіб значно скорочує строки лікування хворих, запобігає ускладненням, усуває необхідність частих болючих перев'язок та інших маніпуляцій. Спосіб має недоліки, пов'язані з можливістю виникнення грізних ускладнень при проведенні ПН. Причиною може бути значна крововтрата і розвиток незворотного геморагічного шоку, масивна Мікробна агресія та, як наслідок, сепсис або його грізне ускладнення - інфекційно-токсичний шок. ПН є додатковим стресом на фоні опікової хвороби Тому велика ПН у тяжкообпечених є складною процедурою і в ряді випадків збільшує ризик смертельного кінця. В основу винаходу поставлено задачу удосконалення способу лікування глибоких опіків, в якому за рахунок додаткового використання фізико-хімічного методу, досягається підвищення резистентності організму до самої' операції ПН. Поставлена задача вирішується в способі лікування глибоких опіків шляхом проведення первинної некректомії, згідно з винаходом, попередньо, з першого дня після опіку здійснюють внутрішньосудинне опромінення крові гелій-неоновим лазером. бнутрішньосудинне лазерне опромінення крові (БЛОК) має властивості, які вигідно відрізняють його від інших методів, які корегують гемостаз Попереднє лазерне опромінення крові сприяє активації ферментативного ланцюга антиоксидантного захисту в еритроцитах, знижує вплив опікової хвороби на процеси перекисного окислення ліпідів, посилює імунну резистентність, знижує рівень ендогенної інтоксикації' Це дає змогу провести детоксикацію організму і підготувати тяжкообпеченого для проведення ПН Запропонований спосіб здійснюють таким чином. Тяжкообпеченому хворому у стані шоку, в залежності від площі та глибини ураження призначають інфузійно-трансфузійну терапію, яка спрямована на ліквідацію больового синдрому, зняття емоційної напруги, відновлення ефективної гемодинаміки, нормалізацію зовнішнього дихання та газообміну, профілактику та лікування порушень функції нирок, корекцію порушень водно-електролітного балансу, поновлення дефіциту білка, усування інтоксикації та розладів обміну речовин Для внутрішньовенного ведення лікарських препаратів хворому встановлюють катетер, через який здійснюють противошокову терапію. Через 5-6 годин після початку проведення лікарських заходів у встановлений катетер вводять світловод і проводять внутрішньосудинне опромінення крові гелій-неоновим лазером (щільність потужності 10-20 мВт). У залежності від ста ну хворого опромінення крові проводять від ЗО до 40 хвилин Це дає можливість підготувати хворого до проведення операції ПН, яка є додатковим стресом на фоні опікової хвороби. За рахунок лазерного опромінення крові підвищується резистентність організму, зменшується гіпоксія, яка є головною причиною порушень усіх видів обміну, зниження енергетичного потенціалу та розладів функцій органів та систем. Зазначену терапію проводять до повного виходу хворого зі стану шоку. Після цього здійснюють ПН. Це, як правило, відбувається у термін з 4 до 7 дня після травми. Приклад 1. Хвора К м 73 роки. Поступила до Харківського оікового центру через 8 годин після одержаної побутової травми з діагнозом опік полум'ям ШБ-IV ст. правої верхньої кінцівки - 18% поверхні тіла, опіковий шок, кардіосклероз, цукровий діабет II типу, легка форму глаукоми. Розпочато проведення протишокової терапії, загального та місцевого лікування. У першу добу після травми розпочато лікування запропонованим способом. На фоні інтенсивної терапії проведено внутрішньосудинне опромінювання крові протягом ЗО хвилин потужністю 10 мВт. Опромінювання гелій-неоновим лазером здійснювали протягом 4 днів. Клінічний перебіг гострого періоду хвороби був стабільним (більш м'яким ніж в контрольній групі хворих), без грубого порушення вітальних функцій організму. Клініко-лабораторні ознаки, які характерні для опікової інтоксикації та опікової хвороби у цілому, були виражені значно менше. Так на 4 добу після травми середні значення показників кисневого гомеостазу та клітинних мембран були значно кращими: - оксигемоглобін - 75,1 ± 6,9% (у пацієнтів контрольної групи - 62,3 ± 4,0%, р < 0,001) - парціальний тиск кисню у венозній крові 38,9 + 2,8 мм рт.ст. (у контролі - 30,9 + 2,0 мм рт. ст , р < 0,001). - осмотична резистентність еритроцитів 34,5 ± 1,7 (у контролі - 58,4%, р < 0,01). - лейкоцитарний індекс інтоксикації - 6,3 ± ±.0,7 у.е. (у контролі - 10,6 + 1,0, р