Спосіб виплавляння сталі

Спосіб виплавляння сталі, за яким отримують вуглецевий напівпродукт у конверторі, переливають його до іншого конвертора з використовуванням проміжної вмістини, у якій здійснюють обробляння десульфуратором, який відрізняється тим, що у проміжну вмістину додають вуглецевмісний та марганцевмісний матеріали і десульфуратор у кількості відповідно 0,5-5,0%, 0,1-1,0% і 0,5-3,0% від маси вуглецевого напівпродукту, при цьому під час наповнювання першої половини об'єму проміжної вмістини додають від 90% вуглецевмісного матеріалу, до 10% марганцевмісного матеріалу і до 10% десульфуратора, а під час наповнювання другої половини об'єму проміжної вмістини додають до 10% вуглецевмісного матеріалу, від 90% марганцевмісного матеріалу і від 90% десульфуратора. (19) (21) 2000041991 (22) 07.04.2000 (24) 15.05.2001 (33) UA (46) 15.05.2001, Бюл. № 4, 2001 р. (72) Дубіна Олег Вікторович, Шеремет Володимир Олександрович, Боровіков Геннадій Федорович, Лебедев Євген Миколайович, Кукуй Давид Пенхусович, Макаренко Володимир Іванович, Трощій Сергій Володимирович, Богомольний Олег Натанович (73) Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Донікс", Дубіна Олег Вікторович, Шеремет Володимир Олександрович, Боровіков Геннадій Федорович, Лебедев Євген Миколайович, Кукуй Давид Пенхусович, Макаренко Володимир Іванович, Трощій Сергій Володимирович, Богомольний Олег Натанович 37723 отримання металу з низькою кількістю сірки. Вуглецевий напівпродукт, що обробляється у проміжній вмістині містить не менш як 2% вуглецю і 0,010,05% кремнію і марганцю. Вади цього способу обумовлені його низькою десульфуруючою здатністю. Сталь має досить високий вміст вуглецю (не менш як 2%), а концентрація марганцю знаходиться на дуже низькому рівні. Відомо, що марганець є активним десульфуратором і сприяє шлакоутворенню при подальшому перероблянні вуглецевого напівпродукту. При взаємодії з сіркою він утворює сполучення - сульфід марганцю. Включення сульфіду марганцю, що утворюються у металі, переходять до шлаку. Наслідком цього є зменшення концентрації сірки в оброблюваному металі. Недостатній вміст марганцю не дозволяє отримати максимально можливу ступінь десульфурації сталі. Це є вадою цього способу переробляння чавун у. В основу винаходу поставлено задачу удосконалення способу виплавляння сталі під час дуплексного виробництва конвертор-конвертор, в якому за рахунок спрямованої зміни хімічного складу вуглецевого напівпродукту під час його випускання в проміжну вмістину шляхом змінювання витрати вуглецевмісного матеріалу, марганцевмісного матеріалу і десульфуратора, а також режиму їх додавання до вуглецевого напівпродукту, забезпечується підвищення ступеня десульфурації, що поліпшує якість сталі і збільшує ви хід придатного металу. Крім цього, підвищується хімічна кількість тепла вуглецевого напівпродукту, що є додатковим позитивним чинником при подальшому перероблянні вуглецевого напівпродукту. Задача, що ставиться, досягається тим, що отримують вуглецевий напівпродукт в конверторі, переливають його до іншого конвертора за допомогою проміжної вмістини, де здійснюють обробляння десульфуратором. Новим є те, що у проміжну вмістину додають вуглецевмісний та марганцевмісний матеріал і десульфуратор у кількості відповідно 0,5-5,0%, 0,1-1,0% і 0,5-3,0% від маси вуглецевого напівпродукту. При цьому під час наповнення першої половини об'єму проміжної вмістини додають від 90% вуглецевмісного, до 10% марганцевмісного матеріалу і до 10% десульфуратора, а під час наповнення другої половини об'єму проміжної вмістини - додають до 10% вуглецевмісного, від 90% марганцевмісного матеріалу і від 90% десульфуратора. Під час переливання у проміжну вмістину вуглецевого напівпродукту до нього додають вуглецевмісний, марганцевмісний матеріали і десульфуратор, кількість яких залежить від маси вуглецевого напівпродукту, що надходить до проміжної вмістини. Під час наповнення першої половини проміжної вмістини до вуглецевого напівпродукту додають основну частину вуглецевмісного матеріалу і невелику частину марганцевмісного матеріалу і десульфуратора. Введення вуглецю забезпечує попереднє розкислення вуглецевого напівпродукту і насичення його вуглецем - теплоносієм при подальшому перероблянні. Додаток марганцю забезпечує початок десульфурації за рахунок створення сульфіду марганцю. Введення десульфуратора підсилює процес десульфурації, який почався. Під час наповнення другої половини проміжної вмістини режим введення матеріалів змі нюється. Вуглецевий напівпродукт насичується марганцем. Для цього до проміжної вмістини додають основну частину марганцевмісного матеріалу. В цей же період у вуглецевий напівпродукт додають основну частину десуль фуратора. Одночасно вводять незначну кількість (не більше 10%) вуглецевмісного матеріалу. Марганець сприяє переведенню сірки до включень сульфіду марганцю. Десуль фуратор забезпечує досягнення максимального ступеню десульфурації. Вуглець, що є розкислювачем, компенсує кисень, який надходить в наслідок вторинного окислювання вуглецевого напівпродукту. В зв'язку з цим під час наповнення вуглецевим напівпродуктом першої половини об'єму проміжної вмістини до неї додається від 90% вуглецевмісного матеріалу, до 10% марганцевмісного матеріалу і до 10% десульфуратора. Під час наповнення решти (0,5-1,0) об'єму проміжної вмістини до неї додають до 10% вуглецевмісного матеріалу, від 90% марганцевмісного матеріалу і від 90% десульфуратора. Кількість вуглецевмісного матеріалу, марганцевмісного матеріалу та десульфуратора, що витрачається на обробляння, залежить від маси вуглецевого напівпродукту, що переробляється у конверторі, і становить відповідно 0,5-5,0%, 0,1-1,0%, 0,5-3,0% його маси. Десульфуратором може бути синтетичний шлак, розплав шлаку з підвищеною сульфідною ємністю або активні у відношенні сірки метали, наприклад, кальцій, магній та інші. Відомо, що ступінь десульфурації сталі, якого можна досягти, залежить від чималої кількості технологічних факторів. Одним з найбільш важливих факторів є хімічний склад вуглецевого напівпродукту. Важливим технологічним фактором є також температура. Максимальний ступінь десульфурації досягається тільки у випадку, коли оброблюваний вуглецевий напівпродукт має високу температуру, а його хімічний склад забезпечує мінімальну концентрацію кисню. Вуглець і марганець - розкислювачі, тобто сприяють виведенню кисню. Для успішного виведення сірки необхідно мати певну кількість вуглецю, марганцю та підтримувати досить високу температуру. Вуглець впливає на десульфурацію сталі тільки посередньо. При введенні вуглецевмісного матеріалу він витрачається в двох напрямках. Одна частина взаємодіє з киснем і окислюється. Друга частина вуглецевмісного матеріалу розчиняється у вуглецевому напівпродукті і тому йде на підвищення концентрації вуглецю у вуглецевмісному напівпродукті. Вуглець, що знаходиться в вуглецевому напівпродукті, поліпшує е фективність його подальшого переробляння, бо є хімічним джерелом тепла. Підвищення його концентрації дає змогу переробляти вуглецевий напівпродукт при більш високій температурі, що підви щує ступінь десульфурації. Для підвищення ефективності десульфурації поперед вводу десульфуратора цілеспрямовано змінюють хімічний склад вуглецевого напівпродукту таким чином, щоб кількість вуглецю сприяла досягненню мінімальної концентрації кисню - учиняється попереднє розкислювання. Для цього при наповненні першої половини об'єму проміжної вмістини вуглецевим напівпродуктом до нього додають від 90% вуглецевмісного матеріалу. Це забезпечує його розкислення вуглецем і одночасно під 2 37723 вищує концентрацію кисню в вуглецевому напівпродукті. Додавання до вуглецевого напівпродукту вуглецевмісного матеріалу у кількості менш ніж 5% його маси не забезпечує стабільні умови десульфурації. Це пояснюється тим, що вуглецевий напівпродукт перед випусканням його до проміжної вмістини може вміщувати не більш ніж 0,1% кисню. Для виведення з вуглецевого напівпродукту усього кисню необхідно здійснювати розкислення. Під час розкислення вуглецем утворюється газоподібний продукт цієї реакції - окис вуглецю. На виведення 0,1% кисню теоретично треба витратити 0,1% вуглецю. У реальних умовах через недосконалість контактних поверхонь реагуючи х фаз кількість доданого для розкислення вуглецю повинна бути більш ніж теоретично необхідна. Попередньо здійсненими опитами встановлено, що витрати вуглецевмісного матеріалу повинні у 5 разів перевищувати теоретичні. Одночасне додавання до 10% марганцевмісного матеріалу сприяє стабільному засвоюванню марганцю (через низький вміст кисню). Як десульфуратор, марганець взаємодіє з сіркою. При цьому утворюються нерозчинні у сталі включення сульфіду марганцю. Сульфід марганцю, що виділяється із сталі, знижує концентрацію сірки в неї. Десульфуратор розчинює сульфід марганцю і, таким чином, сприяє вилученню сірки із вуглецевмісного напівпродукту. Почавшись, процес десульфурації додатково посилюється додаванням до 10% від загальної кількості десульфуратора. При наповнюванні вмістини біль ніж на 0,5 об'єму до вуглецевого напівпродукту додають від 90% марганцевмісного матеріалу. Це максимально посилює процес десульфурації який почався. Під час переливання, вуглецевий напівпродукт додатково окислюється киснем повітря - відбувається його вторинне окислювання. Концентрацію кисню знижують шляхом введення розкислювача. Додатково ступінь десульфурації підвищують додаванням вуглецевмісного матеріалу (до 10%). Ступінь десульфурації залежить від реакційної поверхні вуглецевий напівпродукт - десульфуратор, а також обумовлюється співвідношенням мас речовин, що беруть участь у реакції. Додавання практичного усього вуглецевмісного матеріалу (від 90%) при наповнюванні проміжної вмістини до 0,5 її об'єму обумовлено тим, що тільки при цьому співвідношенні маси речовини - розчинника і введеної речовини можливо отримати повне засвоювання навуглецьовувателя. Вуглецевмісний матеріал виступає одночасно розкислювачем і навуглецьовувателем. Додавання вуглецевмісного матеріалу до завершення наповнення половини об'єму проміжної вмістини забезпечує і найкращу ступінь розкислення і засвоєння вуглецю. Під час введення вуглецю одна частина його окислюється киснем вуглецевого напівпродукту, а друга частина вуглецю переходить до сталі, що підвищує концентрацію вуглецю в неї. У свою чергу, це є передумова найбільш повного засвоювання марганцю. Тому основна частина марганцевмісного матеріалу (від 90%) завантажується у проміжну вмістину після надходження туди більше половини об'єму вуглецевого напівпродукту розкисленого вуглецевмісним матеріалом. У цих технологічних умовах забезпечується повне засвоювання марганцю, що сприяє підвищенню ступені десульфурації. Посилення процесу десульфурації досягається тим, що практично весь десульфуратор (від 90%) додається в металевий напівпродукт при заповнюванні другої половини об'єму проміжної вмістини. Відомо, що гранична розчинність вуглецю у залізі при 1600°С складає 7,5% (див.: Шанк Ф. Структура двойных сплавов: Справ. / Пер. с англ. М.: Металургія, 1973. – 760 с., с. 186-187). За даними попередніх досліджень концентрація вуглецю у металевому напівпродукті може змінюватися від 2,0 до 3,5%. Засвоєння вуглецю вуглецевим напівпродуктом залежить від його початкового вмісту до початку введення навуглецьовувателя. Чим вище його початкова концентрація, тим вище ступінь засвоювання вуглецю з вуглецевмісного матеріалу. Як зазначено раніше, концентрація вуглецю у металевому напівпродукті не менш 2%. На цій підставі слід вважати ефективність навуглецьовування від 2 до 7% є достатньо високою (див.: Ресурсосберегающие технологии кислородно конверторных процес сов / В.А. Куличенко, М.А. Поживанов, А.Д. Зражевский и др. – Ч. 1. - Днепропетровск: НПО Укрметаллугрпром, 1995. - 214 с., с. 5-75). Для створення необхідного запасу вуглецю в вуглецевому напівпродукті, що дозволяє вести його подальше перероблення при більш високій температурі, досить мати витрату вуглецевмісного матеріалу не більш як 5%. На цій підставі межова витрата вуглецевмісного матеріалу вибрана у розмірі 5% маси вуглецевого напівпродукту. Характер взаємодії сульфідів зі сталлю всебічно обговорено авторами роботи "Исследование характера взаимодействия сульфидов железа и марганца со сталью" (Ватолин Н.А., Соколов В.Е., Ухов В.Ф. // Процессы раскисления и образования металлических включений в стали: Материалы V сов.-японск. симпозиума, 1977. - 248 с.). Результати досліджень вказують, що попереднє розкислювання різко підвищує ефективність десульфурації. Вже при концентрації кисню 0,01% в сталі можуть утворюватися оксисульфидні включення. Розмір цих включень значно менше сульфідних. Кінетичні аспекти виведення цих включень із сталі складніше, ніж прийнята схема десульфурації, що потребує підвищення матеріальних витрат. Кількість сірки, що зв'язана із залізом і марганцем, залежить від співвідношення концентрації марганцю і сірки в вуглецевому напівпродукті. Л.П. Владимиров виконав термодинамічний аналіз взаємодії сульфіду заліза з рідким марганцем і твердим закисом марганцю. Аналіз наведених даних дозволяє відзначити досить високу термодинамічну ймовірність протікання цих реакцій. Значення константи рівноваги і вільної енергії взаємодії сульфіду заліза з рідким марганцем і твердим закисом марганцю за даними цієї роботи відповідно дорівнюють: +3,77, +7,50 і -1335431 кДж, -125752 кДж. Для цілковитого сполучення сірки до включення сульфіду марганцю необхідно, щоб концентрація марганцю у металевому напівпродукті в 520 разів перевищувала концентрацію сірки. Практика переробляння вуглецевого напівпродукту у дво х конверторах виявляє, що концентрація сірки може змінюватися від 0,035 до 0,070%. Нижня межа обумовлена вмістом сірки у 3 37723 переробному чавуні, що застосовується у конверторному виробництві. Збільшення її концентрації у 2 рази (до 0,07%) малоймовірне і може статися тільки у випадку, коли у перероблянні бере участь металевий брухт, який має засмічення відходами легованої сіркою сталі. Виходячи з цього витрати марганцевмісного матеріалу повинні бути не менш 0,1% маси перероблюваних у конверторах металопродуктів. Ефективність утворення сульфіду марганцю залежить від початкової концентрації сірки у металевому напівпродукті. Чим концентрація її ви ще, тим більша кількість марганцю потрібна, щоб з більшою ймовірністю уся сірка перебувала у сполуці - сульфід марганцю. На цій підставі витрати марганцевмісного матеріалу, відносно оптимуму, повинні бути збільшені не менш, ніж у 10 разів. Підвищення концентрації марганцю в вуглецевому напівпродукті дозволяє водночас розв'язувати дві задачі. Досягається основна мета - ефективно провадиться десульфурація. За одним заходом створюються умови для утворення шлаку при подальшому перероблянні вуглецевого напівпродукту в сталь. Марганець сприяє прискореному шлакоутворенню. Додаткове збільшення концентрації марганцю підвищує його ви хід у конверторному переробленні (див.: Дои Дзе. Конверторное производство стали / Пер. с японск. - М.: Металлургия, 1971. - С. 296 (с. 164-169). Як карбідоутворювач марганець "затримує" вуглець в вуглецевому напівпродукті. Це робить процес розкислення особливо стабільним. Спосіб здійснюється таким чином. Чавун продувається у кисневому конверторі. Створений при цьому вуглецевий напівпродукт виливається у проміжну вмістину. Після поза агрегатного обробляння вуглецевого напівпродукту у проміжній вмістині він переливається до другого агрегату для виробництва із нього марки сталі, до якої мають потребу. Для здійснення способу виплавляння сталі до проміжної вмістини - до початку її заповнювання вуглецевим напівпродуктом і протягом її наповнювання - додають вуглецевмісний, марганцевмісний матеріали і десульфуратор. Співвідношення цих компонентів на протязі наповнювання проміжної вмістини змінюється відповідно з раніш поданими закономірностями. Перша порція вуглецевого напівпродукту гранично насичується вуглецем. Разом з цим додається невелика частина від загальної кількості марганцевмісного матеріалу і десульфуратора. Ця частина способу закінчується при наповнюванні 0,5 об'єму проміжної вмістини. Наступні порції вуглецевого напівпродукту насичуються марганцем водночас з додаванням основної частини десульфуратора. Погіршення умов десульфурації через вторинне окислювання металевого напівпродукту запобігається додаванням вуглецевмісного матеріалу. При здійсненні способу виплавляння сталі у вуглецевий напівпродукт додають вуглецевмісний, марганцевмісний матеріали і десульфуратори. При наповнюванні першої половини об'єму проміжної вмістини додається від 90% вуглецевмісного матеріалу. Одночасно до напівпродукту додається марганцевмісний матеріал і десульфуратор. Їх витрати до 10%. Після наповнювання більш ніж 0,5 об'єму проміжної вмістини до неї додають марган цевмісний матеріал і десульфуратор (від 90%). Разом вводять вуглецевмісний матеріал від 10%. Приклад конкретного виконання Сталь виплавляли у конверторах місткістю 220 т. Маса вуглецевого напівпродукту у дослідних плавках змінювалась від 210 до 225 т. Вона визначається як різниця між масою чавуну, який переробляється у першому конверторі, і неминучими постійними збитками при переробленні (4-5%). Помірна маса вуглецевого напівпродукту у дослідній плавці становила 217 т. Як вуглецевмісний матеріал використовували низько сіркове вугілля. Марганцевмісним матеріалом був 65% феромарганець. Як десульфуратор використовували суміш вапна і плавикового шпату, яка добре себе зарекомендувала. Установлений на стелевозі сталерозливний ківш використовувався як проміжна вмістина. На дослідних плавках досліджували ступінь десульфурації залежно від низки технологічних факторів. При дослідженні впливу кількості десульфуратора на досягнутий ступінь десульфурації установлена складна залежність. Коли витрати десульфуратора менш як 0,5% і більш як 3,0% ступінь десульфурації різко спадає. При збільшенні витрат десульфуратора від 0,5% до 3,0% ступінь десульфурації підвищується від 5 до 25%. Додавання десульфуратора при наповнюванні різного об'єму проміжної вмістини також впливає на рівень досягнутого ступеню десульфурації. Залежність має лінійний характер. Найбільший ступінь десульфурації досягається, якщо десульфуратор завантажують на початку випуску вуглецевого напівпродукту до проміжної вмістини. Досягнута при цьому величина десульфурації становить 24-25%. Перенесення додавання десульфуратора на пізніший термін монотонно зменшує досягнутий ступінь десульфурації. Так, якщо десульфуратор додається у 0,85-0,95 об'єму вуглецевого напівпродукту, то ступінь десульфурації зменшується до 5,0-6,5%. Маса використаного десульфуратора (при постійній масі вуглецевого напівпродукту) також істотно впливає на величину досягнутого ступеня десульфурації. За цими умовами досліджували ступінь десульфурації на плавках з попереднім розкисленням і без нього. Досягнуті результати дозволяють зробити висновок, що ступінь десульфурації зростає, коли підвищується маса десульфуратора. При цьому на плавках без попереднього розкислення (коли інші умови однакові) максимальний ступінь десульфурації становив 17,5-18,0%. При цих же витратах десульфуратора в умовах попереднього розкислення, ступінь десульфурації досягає 24-25%. Це свідчить, що попереднє розкислення підвищує ступінь десульфурації, якого можна досягти на 5-7% (цілком). Попереднє розкислення є могутнім чинником, що впливає на ступінь десульфурації сталі. Ураховуючи це, була здійснена серія дослідних плавок, спрямованих на вивчення режиму десульфурації сталі. Результати дослідних плавок наведені у таблиці. У першій серії дослідних плавок (плавки 1-7) досліджували вплив кількості десульфуратора на ступінь десульфурації. При цьому десульфуратор додавали при наповнюванні першої половини об'єму проміжної вмістини. У другий серії плавок 4 37723 (плавки 8-17) досліджували вплив часу додавання десульфуратора у проміжну вмістину при постійних витрата х десульфуратора на обробляння. Серії плавок 18-27 і 28-37 виконували у різних умовах. Плавки 18-22 здійснювали без попереднього розкислення. У плавках 28-37 для попереднього розкислення додавали вуглеце- і марганцевмісні матеріали у кількостях, відповідних середньому значенню рекомендованих величин. Витрати вуглецевмісного матеріалу складали 2,75%, марганцевмісного матеріалу - 0,55% від маси вуглецевого напівпродукту. У першій і другій серії дослідних плавок десульфуратор додавали при сповненні проміжної вмістини на 0,5 її об'єму. Аналіз першої серії дослідних плавок (1-7) вказує на те, що зміна витрати десульфуратора від 0,41% до 3,23% і здійснення попереднього розкислення змінює ступінь десульфурації від 3,3% до 22,1%. У другій серії плавок маса вуглецевого напівпродукту змінювалась від 214 до 225 т. Витрати десульфуратора відносно маси вуглецевого напівпродукту підтримувалися на постійному рівні. Їх коливання становили 2,48-2,51%. За умовами попереднього розкислення десульфуратор додавали або до початку випуску вуглецевого напівпродукту, або при надходженні його останніх порцій у проміжну вмістину. Початкова концентрація сірки у вуглецевому напівпродукті змінювалась від 0,033 до 0,041. Ступінь десульфурації, що досягається, від 5,5 до 25,1%. Найкращі результати отримували при "ранньому" додаванні десульфуратора у проміжну вмістину (плавки 8-10). "Пізнє" додавання десульфуратора (плавки 16-17) порушує співвідношення реагуючих речовин, погіршує масообмінні процеси при перемішуванні, що перешкоджає отриманню ступеня десульфурації більш як 5-8%. У третій серії плавок маса вуглецевого напівпродукту змінювалась від 215 до 225 т. Витрати десульфуратора від маси вуглецевого напівпродукту від 3,0 до 3,2, початкова концентрація сірки від 0,033 до 0,044%. Десульфуратор додавали, коли проміжна вмістина сповнювалась на 0,5 її об'єму. При змінюванні витрат десульфуратора від 10 до 100% ступінь десульфурації відповідно підвищувалась від 1,2 до 17,5%. Четверта серія плавок відрізнялась від попередньої тим, що вуглецевий напівпродукт попередньо було розкислене вуглеце- і марганцевмісними матеріалами. Маса дослідних плавок змінювалась від 214 до 221 т, витрати десульфуратора змінювалися від 2,8 до 3,1%. Як і у попередній серії, десульфуратор додається при сповненні проміжної вмістини на половину її об'єму. При початковій концентрації сірки 0,0330,044% досягнутий ступінь десульфурації змінювалась від 5,2 до 25,1%. Аналіз отриманих результатів дозволяє відзначити позитивний вплив операції розкислення на десульфурацію вуглецевого напівпродукту. Так, у найбільш несприятливих умовах (плавка 28) досягнутий ступінь десульфурації становив 5,2% проти 1,2% (плавка 18 - серії без попереднього розкислювання сталі). Аналогічна закономірність відзначається на плавках 37 і 27 (третя серія). У першому випадку, за умовами попереднього розкислювання досягнутий ступінь десульфурації становив не менш 25%, у др угому на 8% менше - 17,5%. Аналіз дослідних даних дозволяє відмітити, що використання способу виплавляння сталі дає можливість підвисити ступінь десульфурації, якість сталі, отже, і вихід придатної сталі. Водночас підвищується хімічна кількість тепла вуглецевого напівпродукту, що сприяє його подальшому перероблянню при більш високій температурі. Це створює умови десульфурації, під час остаточного переробляння вуглецевого напівпродукту. Введення до сталі марганцю не тільки забезпечує успішнішу десульфурацію вуглецевого напівпродукту, але і сприяє кращому шлакоутворенню і, як наслідок, десульфурації при його подальшому перероблянні. Таблиця № п/п Маса вуглецевого напівпродукту Витрати десульфуратора від маси вуглецевого напівпродукту на обробляння т 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 т % т % 210 215 220 217 225 212 220 217 217 222 219 223 220 0,86 1,10 1,82 3,42 5,44 5,36 7,10 5,35 5,42 5,50 5,49 5,57 5,48 0,41 0,52 0,83 1,61 2,42 3,00 3,23 2,50 2,50 2,48 2,51 2,50 2,49 0,86 1,10 1,82 3,49 5,44 6,36 7,10 5,35 5,42 5,50 5,49 5,57 5,48 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 5 Наповнення об'єму проміжної вмістини у частинах 0,50 0,50 0,50 0,50 0,50 0,50 0,50 0,00 0,20 0,28 0,49 0,58 0,6 Вміст сірки Ступінь десульфурації до обробляння після обробляння % % % 0,037 0,041 0,034 0,042 0,040 0,039 0,035 0,038 0,039 0,041 0,037 0,035 0,040 0,036 0,039 0,030 0,035 0,031 0,029 0,027 0,028 0,030 0,034 0,031 0,030 0,036 3,1 5,1 10,3 17,2 21,1 25,3 22,1 25,1 22,2 17,4 15,2 12,4 11,2 37723 Продовження таблиці № п/п Маса вуглецевого напівпродукту Витрати десульфуратора від маси вуглецевого напівпродукту на обробляння т 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 т % т % 218 225 219 220 220 219 217 216 222 225 216 220 218 215 217 220 219 224 215 214 219 221 218 222 5,97 5,68 5,50 5,52 6,80 6,60 6,30 6,90 6,66 6,22 6,00 6,80 6,30 6,45 6,20 6,60 6,80 6,50 6,00 6,20 6,57 6,85 6,32 6,18 2,51 2,52 2,51 2,51 3,10 3,00 2,90 3,20 3,00 2,90 2,80 3,10 2,90 3,00 2,90 3,00 3,10 2,90 2,80 2,90 3,00 3,10 2,90 2,80 5,47 5,68 5,50 5,32 0,68 1,98 1,89 2,76 3,33 3,92 5,60 5,44 5,67 6,45 0,62 1,32 2,04 2,60 3,00 3,72 4,60 5,48 5,69 6,18 100 100 100 100 10 20 30 40 50 60 70 80 90 100 10 20 30 40 50 60 70 80 90 100 Наповнення об'єму проміжної вмістини у частинах 0,74 0,78 0,92 1,0 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 Вміст сірки до обробляння після обробляння % % % 0,034 0,033 0,035 0,040 0,035 0,037 0,040 0,042 0,044 0,034 0,026 0,033 0,041 0,029 0,040 0,037 0,035 0,042 0,044 0,042 0,033 0,035 0,041 0,036 0,030 0,030 0,033 0,038 0,034 0,036 0,039 0,041 0,042 0,032 0,033 0,029 0,036 0,032 0,038 0,033 0,030 0,035 0,035 0,032 0,025 0,027 0,031 0,027 10,6 8,4 6,2 5,0 1,2 1,8 2,0 2,5 4,9 5,1 7,5 11,4 12,7 17,5 5,2 11,1 13,7 17,3 20,2 22,2 23,0 23,9 24,9 25,1 __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 6 Ступінь десульфурації