Препарат для лікування і профілактики захворювань, що супроводжуються підвищеним зсіданням крові

Препарат для лікування і профілактики захворювань, що супроводжуються підвищеним зсіданням крові, який містить комплекс ейкозапентаснової і докозагексаєнової кислот, комплекс насиче них і ненасичених жирних кислот С 12-С22 і токоферол, і який відрізняється тим, що додатково містить ацетилсаліцилову кислоту, попередньо розчинену в етиловому спирті, при такому співвідношенні компонентів, у мас.%: Винахід відноситься до галузі медицини і може бути використаний як засіб лікування і профілактики захворювань, що супроводжуються підвищеним зсіданням крові (синдром гіперкоагуляції). Відома група непрямих антикоагулянтів (дикумарин, неодикумарин, синкумар), що застосовуються для лікування і профілактики захворювань, які супроводжуються підвищеним зсіданням крові. Дані препарати пригнічують плазменну ланку системи крові, що зсідає. Вони є антиметаболітами вітаміну К і витискають його з ферментативних систем, що беруть участь у біосинтезі протромбіну і ряді інших чинників зсідання крові (см. Чазов Е.И., Лакин К.М. Антикоагулянты и фибринолитические средства. - М: Медицина, 1977. – 311 с.). Основним недоліком прямих антикоагулянтів є недостатня терапевтична широта їхньої дії - терапевтична доза мало відрізняється від токсичної, у зв'язку з чим у більшості хворих або не досягається повноцінний лікувальний ефект препарату, або спостерігається передозування, сполучене з підвищеною схильністю до кровотечі. Крім того, непрямі антикоагулянти не мають антиагрегантної активності, тобто не діють на тромбоцитарну ланку гемопоєзу. Відомі препарати з групи антиагрегантних засобів (ацетилсаліцилова кислота, дипиридамол, тіклід), що є інгібіторами ферментів метаболізму арахідонової кислоти зі зменшенням продукції індукторів агрегації тромбоцитів (см. Лакин К.М., Макаров В.А., Новикова Н.В. Ингибиторы агрегации тромбоцитов // Фармакология и токсикология. - 1983. - № 3. - С. 113-126). Таким чином, антиагреганти пригнічують тромбоцитарну ланку системи крові, що зсідає. Недоліком препаратів цієї групи є відсутність їхнього впливу на плазменну ланку гемостазу. Крім того, ацетилсаліцилова кислота (найбільш активний препарат із групи антиагрегантів) має подразнювальну дію на слизову оболонку шлунка, тому її застосування часто провокує загострення хронічного гастриту і виразкової хвороби. При цьому ацетилсаліцилова кислота слаборозчинна у воді, у зв'язку з чим процес усмоктування препарату здійснюється в основному при безпосередньому його контакті з ворсинками слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Тому характер харчування, функціональний стан ворсинчатого епітелію значною мірою визначають параметри фармакокінетики препарату. Найближчим до запропонованого препарату за результатом, що досягається, є препарат для лікування і профілактики атерогенних дисліпопротеінемій і станів, що супроводжуються підвищеним зсіданням крові, який містить комплекс ейкозапентаєнової і докозагексаєнової кислот, комплекс насичених і ненасичених жирних кислот С 12-С22 і токоферол (див. Пат. 7180 Україна, МПК-5 А 61 К 35/60, 1998), при цьому зазначені речовини знахо 42,8-86,0 1,0 1,4 5,6 UA (11) 39351 (13) A решта. (19) комплекс ейкозапентаєнової і докозагексаєнової кислот токоферол ацетилсаліцилова кислота етиловий спирт 96% комплекс насичених і ненасичених жирних кислот C12-C22 39351 дяться у препараті мас.%: в такому співвідношенні, комплекс ейкозапентаєнової і докозагексаєнової кислот токоферол комплекс насичених і ненасичених жирних кислот С12-С22 кислот С 12-С22 і токоферол (відомий препарат), і ацетилсаліцилова кислота хімічно не взаємодіють, при їхньому змішуванні утворюється суспензія. Для одержання запропонованого препарату, який є предметом винаходу, застосовують речовину (етиловий спирт), у якій легко розчиняється відомий препарат і ацетилсаліцилова кислота. Технологія одержання препарату полягає в наступному: у 60 мл етилового спирту (96%) розчиняють 15 г ацетилсаліцилової кислоти, отриманий розчин додають до 1 кг відомого препарату і ретельно перемішують. Запропоновану комбінацію відомого препарату і ацетилсаліцилової кислоти застосовують у лікарській формі у вигляді желатинових капсул. Одна капсула містить 0,5 г відомого препарату і 7,5 мг ацетилсаліцилової кислоти. Препарат застосовують в дозі 8 капсул на добу, таким чином добова доза ацетилсаліцилової кислоти складає 60 мг, яка є достатньою для досягнення антиагрегантного ефекту (див. Духанин А.З., Г убаева Ф.Р. Фармакологическая регуляция активности тромбоцитов. // Экспериментальная и клиническая фармакология. - 1998. - Т. 61, № 4. - С. 6671). Відповідно до вимог Фармакологічного комітету України для проведення доклінічної оцінки безпеки фармакологічних засобів була вивчена гостра і хронічна токсичність нового препарату, що є предметом винаходу. Дослідження проведені в лабораторії біохімії під керівництвом д.м.н., професора В.И. Коржова. Звіт затверджений на засіданні Фармакологічного комітету 24.06.1999 p. У результаті випробувань препарату при гострому впливі в дозах 1; 1,5; 2; 4; 5; 6 г на 1 кг маси тварин, при субхронічному - 0,1; 0,5; 2 г/кг, при хронічному впливі (до 4 місяців) 0,04; 0,08; 0,5; 0,8 г/кг на білих миша х, пацюках, морських свинках і кішках було виявлено, що препарат малотоксичний, летальна доза не була досягнута навіть при використанні доз, які у 40-60 разів перевищують передбачувану терапевтичну. Безпека й ефективність препарату в клінічних умовах встановлена в ході клінічних випробувань в Інституті фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України. Застосування препарату ілюструється такими прикладами. Приклад 1 (за прототипом). Хворий К-ко, 58 років (історія хвороби № 877) поступив у клініку з діагнозом: ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт, хронічне легеневе серце, ускладнене синдромом гіперкоагуляції крові. Основні клінічні прояви - задишка під час звичайного фізичного навантаження, помірно виражений цианоз. Показники гемостазу при надходженні: аутокоагуляційний тест (амплітуда кривої) - 99%; тромбіновий час - 10,2; етаноловий тест - (++), розчинний фібрин - (++), фібриноген - 4,5; АДФ-індукована агрегація тромбоцитів: на 1 мкмоль/л А -7%, СІАТ 12%, на 5 мкмоль/л А - 56%, СІАТ - 60%. Таким чином, у хворого мали місце виражені порушення в системі гемостазу у вигляді гіперкоагуляції крові за обома ланками зсідання - плазменною і тромбоцитарною. Хворому був призначений відомий препарат у дозі 4,0 г на добу. 42,8-93,0 1,0 решта. На відміну від прямих антикоагулянтів і антиагрегантів, даний препарат впливає на обидві ланки системи крові, що зсідає, - плазменну і тромбоцитарну. Однак дія його на процеси агрегації тромбоцитів розвивається повільно (у середньому через 3-4 тижні лікування), у зв'язку з чим препарат малоефективний при гострих станах, що супроводжуються підвищенням зсідання крові (інфаркт міокарда, тромбофлебіти, тромбози і тромбоемболії), і застосовується в основному як засіб тривалої підтримуючої терапії. В основу винаходу поставлена задача створення препарату для лікування і профілактики захворювань, що супроводжуються підвищеним зсіданням крові, який містить комплекс ейкозапентаєнової і докозагексаєнової кислот, комплекс насичених і ненасичених жирних кислот C12-С22 і токоферол, і додатково містить ацетилсаліцилову кислоту, попередньо розчинену в етиловому спирті, в результаті чого, за рахунок синергічної взаємодії ейкозапентаєнової і ацетилсаліцилової кислот, досягається більш виражений інгібуючий ефект на агрегаційну активність тромбоцитів, що призводить до посилення лікувальнопрофілактичної дії препарату при станах, які супроводжуються підвищенням зсідання крові, скорочення термінів досягнення терапевтичного ефекту з одночасним поліпшенням показників фармакокінетики і зменшенням побічної дії ацетилсаліцилової кислоти. Поставлена задача вирішується тим, що препарат, який містить комплекс ейкозапентаєнової і докозагексаєнової кислот, комплекс насичених і ненасичених жирних кислот С 12-С22 і токоферол, згідно з винаходом, додатково містить ацетилсаліцилову кислоту, попередньо розчинену в етиловому спирті, при такому співвідношенні компонентів, у мас.%: комплекс ейкозапентаєнової і докозагексаєнової кислот токоферол ацетилсаліцилова кислота етиловий спирт 96% комплекс насичених і ненасичених жирних кислот С12-С22 42,8-86,0 1,0 1,4 5,6 решта. Авторами експериментально встановлена оптимальна добова доза ацетилсаліцилової кислоти в препараті, достатня для досягнення клінічно значного антиагрегантного ефекту, що складає 60 мг та відповідає 1,4 мас.% у препараті. Препарат одержують таким чином. Запропонований препарат не є простою сумішшю двох відомих лікарських препаратів, поданих в одній лікарській формі. Препарат, що містить комплекс ейкозапентаєнової і докозагексаєнової кислот, комплекс насичених і ненасичених жирних 2 39351 Через один тиждень повторно були досліджені показники гемостазу: аутокоагуляційний тест (амплітуда) - 97%; тромбіновий час - 10,3; етаноловий тест - (++), розчинний фібрин - (++), фібриноген 4,5; АДФ-індукована агрегація тромбоцитів: на 1 мкмоль/л А - 9%, СІАТ - 14%, на 5 мкмоль/л А 54%, СІАТ - 58%. Таким чином, показники гемостазу збереглися на попередньому рівні. Третє дослідження було проведено через 4 тижні лікування відомим препаратом. Показники були такими: аутокоагуляційний тест (амплітуда) 88%; тромбіновий час - 11,0; етаноловий тест негативний, розчинний фібрин - негативний, фібриноген - 3,5; АДФ-індукована агрегація тромбоцитів: на 1 мкмоль/л А - 8%, СІАТ - 8%, на 5 мкмоль/л А - 40%, СІАТ - 40%. Отримані результати свідчать про те, що застосування відомого препарату протягом 4 тижнів дозволило нормалізувати стан плазменної ланки гемостазу та істотно зменшити ознаки гіперагрегації тромбоцитів. Хворий К-ко був повторно госпіталізований у клініку через 4 місяці (історія хвороби № 1085). Показники гемостазу при надходженні: аутокоагуляцшний тест (амплітуда) - 97%; тромбіновий час - 10,7; етаноловий тест - (++), розчинний фібрин - (+), фібриноген - 4,0; АДФ-індукована агрегація тромбоцитів: на 1 мкмоль/л А - 7%, СІАТ - 9%, на 5 мкмоль/л А - 47%, СІАТ - 50%. Тобто у хворого знову мали місце порушення в системі гемостазу (тро хи менше виражені, ніж при першій госпіталізації). Хворому була призначена комбінація відомого препарату з ацетилсаліциловою кислотою (0,5 г і 7,5 мг в одній капсулі відповідно) по 8 капсул на добу. Показники гемостазу через один тиждень лікування: аутокоагуляційний тест (амплітуда) - 93%; тромбіновий час - 10,9; етаноловий тест - (++), розчинний фібрин - (+), фібриноген - 4,0; агрегація: на 1 мкмоль/л АДФ - А - 7%, СІАТ - 4%; на 5 мкмоль/л А - 36%, СІАТ - 36%. Таким чином, застосування комбінації відомого препарату з ацетилсаліциловою кислотою вже протягом одного тижня дозволило нормалізувати показники агрегації тромбоцитів. Показники гемостазу через 4 тижні лікування: аутокоагуляційний тест (амплітуда) - 85%; тромбіновий час - 11,2; етаноловий тест - негативний; розчинний фібрин - негативний; фібриноген - 3,0; агрегація: на 1 мкмоль/л АДФ - А - 6%, СІАТ - 3%; на 5 мкмоль/л А - 24%, СІАТ - 18%. Таким чином, застосування комбінації відомого препарату з ацетилсаліциловою кислотою дозволило нормалізувати стан плазменної та тромбоцитарної ланок гемостазу. Вплив комбінованого препарату на агрегацію тромбоцитів був виражений в значно більшій мірі, порівняно з аналогічним при використанні відомого препарату. Це свідчить про наявність синергізму відомого препарату і ацетилсаліцилової кислоти, що впливає на тромбоцитарну ланку гемостазу. Приклад 2 (застосування запропонованого препарату з лікувальною метою). Хворий С-ов, 47 років (історія хвороби № 721) поступив у клініку з діагнозом: хронічний тромбофлебіт глибоких вен лівої гомілки, хронічна посте мболічна легенева гіпертензія, легеневе серце, недостатність кровообігу ІІА стадії. При надходженні скарги на задишку, серцебиття, набряки на ногах на підставі даних клінічного й інструментальних досліджень була діагностована легенева гіпертензія як результат мікротромбоемболії з вен лівої гомілки, гіпертрофія і недостатність міокарда правого шлуночка серця. При вивченні показників системи гемостазу виявлений помірно виражений синдром гіперкоагуляції крові: аутокоагуляційний тест (амплітуда) 98%; тромбіновий час - 10,4; етаноловий тест (++); розчинний фібрин - (++); фібриноген - 4,5; агрегація: на 1 мкмоль/л АДФ - А - 7%, СІАТ - 10%; на 5 мкмоль/л А - 52%, СІАТ - 52%. Хворому була призначена комбінація відомого препарату з ацетилсаліциловою кислотою (0,5 г і 7,5 мг в одній капсулі відповідно) по 8 капсул на добу. Показники гемостазу через 4 тижні лікування: аутокоагуляційний тест (амплітуда) - 88%; тромбіновий час - 11,7; етаноловий тест - негат.; розчинний фібрин - (+); фібриноген - 4,0; агрегація: на 1 мкмоль/л АДФ - А - 6%, СІАТ - 4%; на 5 мкмоль/л А - 36%, СІАТ - 36%. Таким чином, в результаті лікування досягнуте значне поліпшення показників гемостазу. За цей період істотно поліпшився клінічний стан хворого - зменшилась задишка, серцебиття, зникли набряки на ногах, що обумовлено зниженням легенево-артеріального опору і перевантаженням правих відділів серця (за даними ехокардіографії) в результаті поліпшення мікроциркуляції в легенях. Отже, запропонований препарат виявив лікувальну дію при легеневій гіпертензії, обумовленій гіперкоагуляцією крові. Приклад 3 (застосування препарату з профілактичною метою). Хворий П-ов, 58 років (історія хвороби № 517). Поступив із діагнозом ішемічна хвороба серця: стенокардія напруги (функціональний клас II). При дослідженні показників гемостазу виявлена гіперагрегація тромбоцитів: на 1 мкмоль/л АДФ - А - 14%, СІАТ - 16%; на 5 мкмоль/л А - 54%, СІАТ - 60%. При велоергометрії з потужністю навантаження 100 Вт на першій хвилині з'явився біль за грудиною, що супроводжувалась зниженням сегмента S-T ЕКГ. Через один тиждень лікування запропонованим препаратом (по 8 капсул на добу) проведена повторна велоергометрія. Рівень навантаження 100 Вт хворий переніс задовільно: біль не спостерігався, зміни сегмента S-T ЕКГ не відзначено. Таким чином, застосування запропонованого препарату сприяло профілактиці приступу стенокардії. Застосування комбінації відомого препарату з ацетилсаліциловою кислотою у вигляді розчину дозволяє, поряд із вирішенням основної задачі винаходу, поліпшити показники фармакокінетики і зменшити побічну дію ацетилсаліцилової кислоти. З огляду на те, що ацетилсаліцилова кислота слаборозчинна у воді, застосування її у вигляді спиртового розчину дозволяє істотно підвищити усмоктуваність препарату в порівнянні з твердими лікарськими формами. Крім того, запропонована 3 39351 комбінація відомого препарату й ацетилсаліцилової кислоти застосовується у вигляді желатинових капсул (відомий препарат - легко рухлива рідина, умови його збереження вимагають обмеження контакту з киснем, у зв'язку з чим єдино можливою його лікарською формою є желатинова капсула). Після прийому желатинової капсули усередину в шлунку відбувається її набрякання і деформація. Порушення цілісності капсули і вихід препарату в просвіт шлунково-кишкового тракту здійснюється в тонкому відділі кишечника під впливом ферментів підшлункової залози. У зв'язку з цим застосування запропонованого препарату дозволяє виключити вплив ацетилсаліцилової кислоти на слизову оболонку шлунка і, таким чином, попередити побічну дію у хворих на хронічний гастрит і виразкову хворобу. Відмінність параметрів фармакокінетики ацетилсаліцилової кислоти у вигляді розчину в желатиновій капсулі від аналогічних у твердій лікарській формі демонструють результати досліджень, проведених у 10 здорових чоловіків-добровольців. Порядок досліджень такий. У перший день дослідження робили забір крові, після чого випробуваний приймав усередину 0,5 г ацетилсаліцилової кислоти в таблетці. Через 1, 2 і 4 години після прийому препарату здійснювали забір крові для вивчення концентрації препарату в сироватці крові. Визначення вмісту ацетилсаліцилової кислоти в крові проводили методом УФ-спектрометрії (см. Стрельцова Е.Д., Смирнова Е.Б., Долманова И.Ф. Определение ацетилсалициловой кислоты методом УФ-спектрометрии. // Фармация. - 1990. - № 3. - С. 64-65). Через 1 тиждень проводили аналогічне дослідження з використанням ацетилсаліцилової кислоти в дозі 0,5 г у розчині в лікарській формі у вигляді желатинових капсул. Пік концентрації ацетилсаліцилової кислоти в крові при використанні препарату у вигляді розчину в желатиновій капсулі (див. фігуру), на відміну від таблетированної форми, настає значно пізніше, що вказує на зсув процесу усмоктування препарату в дистальні відділи шлунково-кишкового тракту (тонкий кишечник). Крім того, застосування ацетилсаліцилової кислоти в розчиненій формі в желатиновій капсулі дозволило одержати більш високу її концентрацію в крові, що свідчить про більш повне усмоктування препарату. Після прийому ацетилсаліцилової кислоти в таблетці 4 із 10 випробуваних мали неприємні відчуття в епігастральній області. Після прийому ацетилсаліцилової кислоти в капсулі побічних явищ не відзначалося. Нижче наведені результати порівняльного вивчення впливу на агрегаційну здатність тромбоцитів відомого препарату і комбінації відомого препарату з ацетилсаліциловою кислотою. Матеріалом для дослідження була кров 12 хворих з синдромом гіперкоагуляції крові (чоловіків - 11, жінок - 1; у віці від 37 до 68 років). Дослідження агрегаційної здатності тромбоцитів проводили за уніфікованими рекомендаціями до апарата "Chronolog" (Канада). У силіконові пробірки з 3,8% цитратом натрію додавали кров по 5 мл, після чого одну серію пробірок залишали як контрольну, а в іншу серію додавали відомий препарат у дозі 0,1 мл. Доза пре парату була визначена з огляду на результати попереднього вивчення фармакокінетики препарату з тим розрахунком, щоб його концентрація в крові складала в середньому 2%, що відповідає середньотерапевтичній. У третю серію пробірок додавали ацетилсаліцилову кислоту у ви гляді розчину й у четверту - комбінований препарат у кількості 0,1 мл. Зміст ацетилсаліцилової кислоти в третій і четвертій серіях пробірок був однаковим. В другу серію пробірок (відомий препарат) додавали речовину, яка використовувалась для розчинення ацетилсаліцилової кислоти (етиловий спирт 96%), з метою виключення його впливу на результати порівняльного аналізу. Дослідження проводили після періоду двогодинної інкубації з використанням стандартних наборів індукторів агрегації тромбоцитів. Як ознаки гіперагрегації тромбоцитів у відповідь на дію індуктора АДФ у дозі 1 мкмоль/л розглядали відсутність фази дезагрегації на кривій, при цьому показник агрегації (А, %) дорівнював сумарному індексу агрегації тромбоцитів (СІАТ, %). Як різко виражену гіперагрегацію тромбоцитів трактували появу другої хвилі агрегації, при цьому величина СІАТ перевищувала показник А. Дозу індуктора в 5 мкмоль/л використовували у випадку одержання нормальної кривої у відповідь на дозу 1 мкмоль/л для визначення можливих порушень агрегаційної здатності тромбоцитів. В нормі на кривій агрегації у відповідь на 5 мкмоль/л АДФ фаза дезагрегації не спостерігається. Отримані дані оброблені традиційним методом варіаційної статистики і методом оцінки розбіжностей сполучених середніх величин. У табл. 1 наведені середньостатистичні дані вивчення впливу відомого препарату, ацетилсаліцилової кислоти і комбінації відомого препарату з ацетилсаліциловою кислотою на стан агрегації тромбоцитів, розраховані методом варіаційної статистики. Як видно з даних табл. 1, у хворих спостерігалася виражена гіперагрегація тромбоцитів, про що свідчило збільшення СІАТ, яке перевищувало величину А при використанні індуктора в дозі 1 мкмоль/л. В усі х пробах із додаванням препаратів спостерігалося достовірне зменшення А і СІАТ у відповідь на обидві дози індуктора. При цьому СІАТ у всі х пробах був менше показника А, що вказувало на наявність дезагрегації тромбоцитів. З огляду на істотний варіаційний розкид вихідних показників, проведення порівняльного аналізу антиагрегаційної дії препаратів на основі даних варіаційної статистики представляло значні труднощі. У зв'язку з цим, нами був використаний метод оцінки розбіжностей сполучених середніх величин. Результати порівняльного вивчення впливу відомого препарату і відомого препарату з ацетилсаліциловою кислотою на агрегаційну функцію тромбоцитів (табл. 2) засвідчили, що після інкубації крові з додаванням препаратів показник СІАТ у відповідь на дозу АДФ 1 мкмоль/л, показник А і СІАТ у відповідь на дозу АДФ 5 мкмоль/л у пробах із відомим препаратом у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою були вірогідно менше аналогічних у пробах із відомим препаратом. Аналогічні розбіжності отримані і при порівнянні антиагреган 4 39351 тної дії комбінованого препарату і ацетилсаліцилової кислоти (табл. 3). Підсумовуючи результати досліджень, можна зробити висновок, що відомий препарат і ацетилсаліцилова кислота в пробах in vitro виявляють істотну антиагрегаційну дію. Комбінований препарат (відомий препарат з ацетилсаліциловою кислотою), у порівнянні з відомим препаратом і ацетилсаліциловою кислотою, що застосовуються окремо, має вірогідно виражений інгібуючий ефект на агрегаційну активність тромбоцитів, що підтверджує наявність синергізму відомого препарату й ацетилсаліцилової кислоти. Таким чином, на відміну від існуючого, запропонований препарат за рахунок синергічної взаємодії ейкозапентаєнової й ацетилсаліцилової кислот обумовлює більш виражений інгібуючий ефект на агрегаційну активність тромбоцитів, що призводить до посилення його лікувально-профілактичної дії при станах, які супроводжуються підвищенням зсідання крові, скороченням термінів досягнення терапевтичного ефекту з одночасним поліпшенням показників фармакокінетики і зменшенням побічної дії ацетилсаліцилової кислоти. Таблиця 1 Середньостатистичні дані порівняльного вивчення впливу відомого препарату, ацетилсаліцилової кислоти і комбінації відомого препарату з ацетилсаліциловою кислотою на агрегаційну здатність тромбоцитів у пробах in vitro (n=12) 1 Показник 1 мкмоль/л АДФ А, % СІАТ, % 5 мкмоль/л АДФ А, % СІАТ, % 2 3 4 відомий препарат + ацетилсаліцилова кислота контроль відомий препарат ацетилсаліцилова кислота Р 12,7±2,1 16,3±5,6 3,9±1,6 1,6±0,6 8,4±2,9 3,5±1,3 3,0±1,7 1,0±0,5 Р1-2,3,4