Спосіб комплексного лікування хворих на хронічні ізольовані та поєднані з синдромом шегрена і сіалолітіазом сіаладеніти

Спосіб комплексного лікування хворих на хронічні Ізольовані та поєднані з синдромом Шегрена і сіалолітіазом сіаладеніти, який полягає в призначенні антибіотиків широкого спектра дії, використання гормональних та цитотоксичних препаратів, вітамінотерапії, препаратів калію, який відрізня ється тим, що додатково призначають адаптоген імуномодулюючої дії Ліковір, який вживають сублінгвально по 7 гранул у проміжках між прийомами їжі і далі за схемою, здійснюють внутрішньовенно введення Метрогілу 1 раз на добу упродовж 5 днів, дексаметезон вводять внутрішньовенно на основі 200 мл розчину 0,9 % NaCI та у поєднанні з аскорбіновою кислотою (5 % 4-6 мл) впродовж 5-7 днів, 1 раз в день, проводять інфузії розчинів 5 % глюкози від 200 мл до 400 мл у поєднанні з інсуліном (6 Од - 3 Од) і розчином панангіну від 3 до 5 мл відповідно, розчини вводять один раз на день впродовж 5 днів, Еуфілін вводять внутрішньовенно струминно наприкінці інфузії 5-10 мл - 2,4 % розчину кожного разу. Корисна модель відноситься до медицини, а саме до стоматології і може бути використаний при лікуванні хворих на хронічні ізольовані та поєднані з синдромом Шегрена і сіалолітіазом сіалоаденіти. Відомий спосіб лікування хронічних запальних захворювань слинних залоз (Махсумов X. Особенности клиники и лечения хронических неспецифических паротитов у детей: Автореф. дисс ... канд. мед. наук. - Львов - 1984 - 20с), який включає комплексну терапію, що полягає у використанні загального впливу антибіотиків широкого спектру дії (цепорін, кефзол), сульфаніламідів, дезінтоксікаційноі терапії', інгібіторів протеаз, ппосенсибілізуючих (димедрол, піпольфен) препаратів, вітамінів (аскорбінова кислота, вітамін Ві, кокорбоксилаза) Місцево використовують іригації головної протоки залози ферментами (хімопсин, хімотрипсин) в сполучені з антибіотиками широкого спектру дії та фізіотерапевтичні заходи (УВХ, Іонофорез з КІ). Спосіб лікування хронічних запальних захворювань слинних залоз має ряд недоліків, насамперед - відсутність етіотропного та патогенетичного впливу, а саме: при запаленні слинної залози, відбувається руйнування ацинарних клітин, що призводить до значного викиду власних протеолітичних ферментів, внаслідок цього, бажаний ефект від введення ферментів до залози лише ускладнює перебіг захворювання Поряд з цим одночасно використовували інгібітори протеаз, котрі мають прямо протилежний відносно ферментів механізм дії. Використання антибіотиків, сульфаніламідів, ппосенсибілізуючих препаратів супроводжується імуносупресивним ефектом місцевого та загального характеру. Таким чином комплекс терапії' має переважно симптоматичну спрямованість і застосовується лише для лікування загострення хронічного запального процесу в слинних залозах, не враховуючи дійсну причину та патогенетичні аспекти захворювання і тим самим не забезпечує остаточного лікувального ефекту. Найбільш близьким І обраним за прототип є спосіб лікування хронічних сіалоаденітів поєднаних із синдромом Шегрена (Васильєв В И , Симонова М.В // Клиника, диагностика и лечение болезни Шегрена: Метод, рекомендации. - М. - 1989. 34с), який полягає в призначенні антибіотиків широкого спектру дії', котрі вводять парентерально та в протоки слинних залоз, використання гормональних (преднізолон), та цитотоксичних препаратів (хлорбутін), вітамінотерапія (вітамін "С"), препаратів калію (аспаркам, пананпн), новокаї'нових блокад привушних слинних залоз, плазмофорезу. Хворим надають рекомендації щодо харчування. При виписки із стаціонару хворі продовжують прийом цитостатиків та гормонів. Запропонований метод лікування має ряд не CM 5 4152 доліків, насамперед - відсутність етіотропного та патогенетичного впливу, з використанням антибіотиків, гормонів та цитостатиків. Гормони та цитостатики призначають у великих дозах. Вказані препарати мають виражені побічні ефекти, насамперед імуносупресивний ефект місцевого та загального характеру, порушення мінерального обміну, токсичний вплив на печінку, нирки. Антибіотики використовують симптоматично при загостреннях запального процесу в слинних залозах. Вказаний метод, котрий грунтується на автоімунному патогенезі синдрому Шегрена, має симптоматичну спрямованість, та направлений на постійне пригнічення імунної системи. Хворі примушені постійно приймати імунодепресивні препарати (гормони, цитостатики). В основу корисної' моделі поставлено задачу вдосконалення способу комплексного лікування хворих на хронічні Ізольовані та поєднані з синдромом Шегрена і сіалолітіазом сіалоаденіти, в якому за рахунок зміни схеми лікування, досягається відновлення самосанаційних механізмів ураженого органу. Поставлена задача вирішується в способі комплексного лікування хворих на хронічні ізольовані та поєднані з синдромом Шегрена і сіалолітіазом сіалоаденіти, який полягає в призначенні антибіотиків широкого спектру дії', використання гормональних та цитотоксичних препаратів, вітамінотерапії, препаратів калію, згідно з корисною моделлю, додатково призначають адаптоген імуномодулюючої дії Ліковір, який вживають сублінгвально по 7 гранул у проміжках між прийомами їжі і далі за схемою, здійснюють внутрішньовенне введення Метрогілу 1 раз на добу упродовж 5 днів, дексаметезон вводять внутрішньовенне на основі 200 мл розчину 0,9% NaCI та у поєднанні з аскорбіновою кислотою (5% 4-6 мл) впродовж 5-7 днів, 1 раз в день, проводять інфузії розчинів 5% глюкози від 200 мл до 400 мл у поєднанні з інсуліном (6 Од - З Од) і розчином панангіну від 3 до 5 мл відповідно, розчини вводять один раз на день впродовж 5 днів. Еуфілін вводять внутрішньовенне отруйно наприкінці інфузії 5-Ю мл - 2,4% розчину кожного разу. Лікувально-профілактичні заходи відносно пацієнтів з хронічними запальними захворюваннями слинних залоз грунтуються на відомостях про єдиний етіологічний чинник - персистенція тропних до залозистих тканин вірусів мумпус та цитомегалн, особливості структурного та Імунопатогенезу формування у слинних залозах на тлі лімфоцитарної інфільтрації деструктивних ектазійних чи проліферативних склерозуючих змін що супроводжуються імунодепресією чи автоімунною агресією з певним клінічним перебігом захворювання та його розповсюдженням [Лісова І.Г. Хронічні запальні захворювання слинних залоз (етіологія, патогенез, діагностика, лікування).: Автореф. дис... докт. мед. наук. - К. - 2002. - 34с]. Критерієм вказаного є особливості КЛІНІЧНОГО перебігу захворювання, які підтверджувались результатами спеціальних методів обстежень. При створенні комплексу лікувальних заходів дотримувались раціональності призначень. До комплексу консервативної терапії для всіх хворих на різні хронічні запальні захворювання слинних залоз з урахуванням результатів обстеження та наявності персистуючого вірусного чинника з метою неспецифічного етіотропного впливу призначали адаптоген імуномоделюючої дії - Ліковір [Реєстраційне посвідчення МОЗ України №Р.07.03./07089], який є тропним до залогової тканини та здатний не тільки модулювати основні ланки імунітету, а й відновлювати самосанаційні механізми ураженого органу, Препарат не має вікових обмежень та шкідливих впливів завдяки гомеопатичним складовим. Патогенетична спрямованість добору препаратів передбачає гальмування лімфопроліферативних процесів у залозах та одночасне руйнування специфічної імунологічної пам'яті щодо вірусних антигенів; дезинтоксикаційну, загальнозміцнюючу та антиоксидантну дію на загальному і відповідно місцевому рівнях Серед заходів патогенетичної спрямованості при загостреннях використовується розчин Метрогілу, використовуючи здатність препарату пригнічувати патогенні прояви анаеробної мікрофлори, яка на тлі патогенетичних змін набуває патогенних якостей і спричиню руйнування клітин епітеліальної устілки. Однак, головна мета використання розчину Метрогілу зумовлена його властивістю інгібіювати протеолітичні ферменти як бактерій так і власне залозистих тканин Препарат застосовують переважно у хворих Із загостренням процесу. Враховуючи імунодепресивність великих доз стероїдів, яка сприяє вірусній персистенції, дозу дексаметазону зменшили. Для механічного видалення циркулюючих імунних комплексів та ін. надлишків обміну, зміцнення судинної стінки, покращення процесів обміну, реології і гальмування перекісного окислення ліпідів проводять дезінтоксікаційну терапію (ДІТ). З метою діуретичної дії", збільшення ниркового кровотоку та виведення з сечею води та електролітів, утримання від агрегації тромбоцитів призначають розчин еуфіліну. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином Ліковір призначають сублінгвально по 7 гранул у проміжках між прийомами їжі 3 рази на день впродовж одного тижня. Упродовж другого тижня прийом препарату складає два рази на день. З третього тижня препарат призначається один раз на день, таке призначення продовжується до кінця місяця. Далі препарат призначається упродовж 12 місяців один раз на день, три дні на тиждень. Підтримуючо-профілактична доза складається два рази на тиждень упродовж іще 12 місяців. Метрогіл призначають внутрішньовенно, вводять 1 раз на добу упродовж 5 днів При виразному ексудативному гнійному запаленні - до 2 разів на день упродовж 5 днів Хворим з підгострим перебігом захворювання призначають інфузії препарату один раз на добу протягом 3 днів. Для пригнічення агресивності лімфопроліферативних, колагенозних процесів та руйнування імунної пам'яті щодо вірусних антигенів призначають пульс-терапію (ПТ) Для покращення фармакокінетики дексаметезои вводять внутрішньовенне на основі 200 мл розчину 0,9% NaCI та у поєднанні з аскорбіновою кислотою (5% 4-6 мл) впродовж 5 5 7 днів, 1 раз в день. Дезінтоксикацію проводять інфузіями розчинів 5% глюкози від 200 мл до 400 мл у поєднанні з інсуліном (6 Од - 3 Од) і розчином панангіну від З до 5мл відповідно. Розчини вводять один раз на день впродовж 5 днів при підгострому перебігу та 7 днів при загостренні захворювання. Еуфілін вводять внутрішньовенне струйно наприкінці інфузії 5-Ю мл - 2,4% розчину кожного разу. Інфузійну терапію з препаратів, наведених вище, проводять впродовж 5-7 днів з інтервалом у 3 - 6 місяців впродовж 9-18 місяців лікування. Проведення терапії вперше збігалося із загостренням захворювання і при підгострому перебігу, у подальшому проведення інфузій не пов'язували із загостренням. Частота та циклічність проведення інфузійної терапії патогенетичної спрямованості обумовлена ступенем компенсованості імунопатогенетичних механізмів (компенсований, субкомпенсований і декомпенсований), характером структурних змін (ектазійні, склерозуючі), активністю клінічного перебігу (загострення чи підгострий перебіг) котрі визначались за допомогою спеціальних методів дослідження (УЗО слинних залоз, імунологічне дослідження, імуноферментний аналіз на антитіла IgG вторинного імунного відгуку). Для отримання загальнозміцнюючого та антиоксидантного ефектів, покращення імуногенезу хворим призначають вітаміни А і Е чи фармацевтичні нутрицевтики (олії зародків пшениці чи насіння гарбуза і т.п.), що містять ці вітаміни. Признають вживання препаратів під час їжі двічі на день протягом 1 місяця, з Інтервалом у 2 місяці. Хірургічні втручання мають симптоматичний характер і виконуються за показаннями. При наявності обтурації конкрементом протоки слинної залози проводять видалення конкременту із наступною пластикою вічка. При локалізації" конкременту у піднижньощелепній слинній залозі проводять її екстирпацію. Обов'язковою є хірургічна і терапевтична санація ротової' порожнини та ортопедична корекція прикусу з використанням інтактних матеріалів, з урахуванням особливостей імунопатогенезу хронічних запальних захворювань слинних залоз і можливості існування алергії Для пацієнтів з хронічними сіалоаденітами у поєднанні із синдромом Шегрена обов'язковими є консультації' та лікування у суміжних фахівців. При цьому бажаним є призначення медикаментозної терапії' з урахуванням етіології та патогенезу хронічних запальних захворювань слинних залоз Рекомендації ґрунтуються на відомостях про етіологію та особливості патогенезу захворювань Пацієнтам рекомендують повноцінну дієту, збагачену природними вітамінами та незамінимими білками, вживання лікувальних мінеральних вод не менше ніж 1,5-2 літри на день, санаторно-курортне бальнеологічне лікування 1 раз на рік. Також пропонують виключити з харчового раціону продукти, що утримують стабілізатори, консерванти, кофеїн, пуринові та пиримідинові основи (редис, редьку, щавель, пасльонові - необроблені томати, баклажани, перець та т. ін.). На підставі літературних даних про умови пер 4152 6 систування вірусів [Соловьев В.Д., Хесин Я.Е., Быковский А.Ф. Очерки из вирусной цитопатологии. М.. Медицина, 1979. - 323с. та ін ] і віднесення за гістологічними ознаками хронічних запальних захворювань слинних залоз до пухлиноподібних [Seifert G., Sobin L.H. World Health Organization. International histological classification of tumors. Berlin 1991. - 324р.] пацієнтам рекомендують уникати фізіотерапевтичних процедур, переохолодження та різкої зміни температур (сауни, парні бані та ін), не перебувати під відкритим сонцем, уникати тривалого контакту з комп'ютерами, радіотелефонами та іншими приладами, що випромінюють високочастотні токи і електромагнітні поля. Серед медикаментів, що призначають через загальносоматичні порушення, рекомендують уникати вживання імуносупресивних та імуностимулюючих, діуретиків, транквілізаторів, седативних і ппосенсибілізуючих препаратів, також гіпотензивних препаратів центральної' та гангліобл о куючої дії та ін. Виключення вищевказаних препаратів обумовлено їх побічними ефектами, серед яких імуносупресія та пригнічення слиноутворення. Пацієнтам надають рекомендації у вигляді пам'яток. У рекомендаціях пропонують диспансеризацію у л і каря-стоматолога та ревматологатерапевта Необхідно проводити контрольні обстеження пацієнтів з використанням клінічних, імуносерологічних, сіалосонографічних методів з інтервалом уЗ-6; 9-12 і 18 місяців. Приклад 1. Хвора І., 56 років, поступила до лікарні з діагнозом загострення хронічного паротиту. При зверненні скарги на припухлість, біль в правій привушній ділянці, сухість порожнини рота, періодичний головний біль, із анамнезу: хворіє 2 місяці, початок хвороби пов'язує з переохолодженням, в лікарню за допомогою не зверталася. При клінічному обстеженні загальний стан задовільний, серцево-судинна, дихальна, травнева системи без особливостей. Обличчя асиметричне за рахунок набряку в привушних ділянках. Шкірні покрови в кольорі не змінені, не напружені Обидві привушні слинні залози значно збільшені, щільно-еластичні, бугристі, права привушна слинна залоза (ППСЗ) болісна при пальпації Підщелепні слинні залози незначно збільшені, щільно-еластичні, бугристі, безболісні при пальпації. Відкривання роту вільне Слизова оболонка блідо-рожевого кольору, зволожена помірно. ВІчки всіх слинних залоз зяють. При масажі ППСЗ порційне виділяється мутна в'язка слина. При масажі інших залоз порційно виділяється рідка, прозора слина. За допомогою ультразвукового обстеження було виявлено. ППСЗ має розміри 60х42мм - значно збільшена, ліва привушна слинна залоза (ЛПСЗ) - 59х35мм - значно збільшена, права піднижньощелепна слинна залоза (ППНЩСЗ) - 32х20мм - незначно збіпьшена, ліва під нижньощелепна слинна залоза (ЛПНЩСЗ) 32х18мм - незначно збільшена. Паренхіма всіх залоз неоднорідна, пперехогенна, зерниста В паренхімі ППСЗ виявлена ппоехогенна структура розмірами 9x5 мм. Показники сіалометрй, проби Ширмера в нормі. Дані імунограми: Т-лімфоцити 42%, Т-хелпери - 28%, Т-супресори - 20%, імунорегуляторний індекс (ІРІ) - 1,4, В-лімфоцити - 24%, комплемент - 3,2, автоімунні антитіла - 14%, Ig A 4152 3,2 г/л, Ig M - 2,0 г/л, Ig G - 6,4 г/л. Результата вірусологічного дослідження за допомогою імуноферментного аналізу: титри антитіл Ig G до вірусу мумпус - 1,8, до вірусу цитомегалі'і - 2,4. Дані імунограми, імуноферментного аналізу свідчать про недостатність Т-клітинної ланки імунітету, імунодепресію, підвищення рівня антитіл вторинного імунного відгуку до вірусів мумпус та цитомегалії. На підставі клінічних, лабораторних, спеціальних методів дослідження встановлено клінічний діагноз хронічний склерозуючий сіалоаденіт, загострення правобічного ектазійного паротиту. Лікарями суміжних спеціальностей було встановлено супутню патологію, хронічний тонзиліт, хронічний бронхіт, хронічний холецистит. Проведено комплексна терапія: Ліковір по 7 гранул 3 рази на день, внутрішньовенні ін'єкції 0,9% NaCI №7, дексаметазон 4мг №3, 2мг №4, вітамін "С" 5% - бмл №7; розчин глюкози 5% 400мл №7, інсулін 6 ОД №7, пананпн 5мл №7, розчин еуфіліну 2,4% - 5 мл №7; розчин метрогілу 5% - ЮОмл №3. На 6 добу лікування у хворої відмічалися зменшення розмірів, щільності слинних залоз, зникла болісність при пальпації в ППСЗ. В день виписки на 7 добу хворій були надані рекомендації щодо прийому препарату Ліковір, харчування, умов праці та життя При контрольному клінічному обстеженні через 3 місяці хвора вказувала на зменшення розмірів слинних залоз, нормальне зволоження слизової оболонки порожнини рота, відсутність загострень процесу за цей період. Загальний стан хворої без особливостей. Обличчя асиметричне незначно за рахунок набряку в привушних ділянках. Шкірні покрови в кольорі не змінені, не напружені. Привушні слинні залози збільшені помірно, еластичні, безболісні ППНЩСЗ не збільшена, еластична, безболісна. ЛПНЩСЗ незначно збільшена, еластична, безболісна. Відкривання роту вільне Слизова оболонка блідо-рожевого кольору, зволожена помірно. Вічки всіх слинних залоз зяють. При масажі залоз виділяється рідка, прозора слина. Ультразвукове дослідження слинних залоз: ППСЗ - 60х41мм - значно збільшена, ППНЩСЗ 32х13мм - не збільшена, ЛПСЗ - 58х34мм - значно збільшена, ЛПНЩСЗ - 35х17мм - незначно збільшена, паренхіма всіх залоз неоднорідна, гіперехогенна, зерниста, в паренхімі ППСЗ - ппоехогенне утворення розмірами 9x4 мм. Показники сіалометріі, проби Ширмера в нормі Дані імунограми- Тлімфоцити - 40%, Т-хелпери - 30%, Т-супресори 15%, ІРІ - 1,5, В-лімфоцити - 22%, комплемент 0,64, аутоімунні антитіла - 15%, Ід А - 3,0 г/л, Ід М 2,0 г/л, Ід G - 11,2 г/л Результати імуноферментного аналізу: титри антитіл Ід G до вірусу мумпус 3,6, до вірусу цитомегалії - 9,4. На підставі клінічних, лабораторних, спеціальних методів дослідження встановлено клінічний діагноз1 хронічний склерозуючий сіалоаденіт, підгострий перебіг правобічного ектазійного паротиту Дані клінічних, спеціальних методів дослідження вказують на покращення стану хворої, про що свідчать: відсутність скарг, зменшення розмірів слинних залоз, та ппоехогенного включення в ППСЗ, нормалізація показників імунограми, підвищення титрів антитіл вторинного імунного відгуку до вірусів мумпус та 8 цитомегалії. Ці зміни свідчать про активацію специфічної' противірусної' резистентності на тлі проведеної терапії та прийому препарату Ліковір. При контрольному клінічному обстеженні через 6 місяців хвора відзначила відсутність припухлості обличчя, загострень процесу за цей період. Загальний стан хворої без особливостей. Обличчя симетричне. Шкірні покрови в кольорі не змінені, не напружені. Привушні слинні залози збільшені помірно, еластичні, безболісні Обидві підщелепні слинні залози не збільшені, еластичні, безболісні. Відкривання роту вільне. Слизова оболонка блідорожевого кольору, зволожена помірно. Вічки всіх слинних залоз зяють. При масажі залоз виділяється рідка, прозора слина Ультразвукове дослідження слинних залоз' ППСЗ - 62х38мм - помірно збільшена, ППНЩСЗ - 28x15мм - не збільшена, ЛПСЗ - бОхЗбмм - помірно збільшена, ЛПНЩСЗ 33x18мм - не збільшена, паренхіма всіх залоз неоднорідна, гіперехогенна, зерниста, в паренхімі ППСЗ - гіпоехогенне утворення розмірами 8x3 мм. Показники сіалометрії, проби Ширмера в нормі Дані імунограми. Т-лімфоцити - 40%, Т-хелпери 22%, Т-супресори - 20%, ІРІ - 1,1, В-лімфоцити 16%, комплемент - 0,7, аутоімунні антитіла - 8%, Ід А - 1,8 г/л, Ід М - 1,2 г/л, !д G - 9,8 г/л. Результати імуноферментного аналізу: титри антитіл Ід G до вірусу мумпус - 2,2, Ig G до вірусу цитомегалії відсутні. На підставі клінічних, лабораторних, спеціальних методів дослідження встановлено клінічний діагноз: хронічний склерозуючий сіалоаденіт, підгострий перебіг правобічного ектазійного паротиту. Дані клінічних, спеціальних методів дослідження вказують на активацію специфічної противірусної резистентності та відновлення самосанаційних механізмів імунної системи та слинних залоз на тлі проведеної терапії та прийому препарату Ліковір, про що свідчать зменшення розмірів слинних залоз, та гіпоехо ген ного включення в ППСЗ; нормалізація показників імунограми, зменшення титрів антитіл вторинного імунного відгуку до вірусів мумпус та відсутність до вірусу цитомегалії. Приклад 2. Хвора Садрєєва Л.Ф. 50 років Знаходилась на стаціонарному лікуванні в стоматологічному відділенні 4 рази з приводу DS. первинний синдром Шегрена, хронічний склерозуючий сіалоаденіт з проявами ектазій в правій привушній слинній залозі, пігдостра течія. Пацієнтка подавала скарги на слабкість, нездужання, зниження температури тіла до 35,9°С, белі під щелепами, в ділянці кутів нижньої щелепи з обох боків, постійне дуріння в горлі, періодичну втрату голосу, болі в лівому слуховому проході стріляючого характеру, болі в великих суглобах нижніх кінцівок. При детальному опитуванні, пацієнтка відмічає підгострим прояв симптомів в період останнього 1 року Припущеною причиною міг бути контакт с вірусоносієм. З анамнезу: хвора страждає виразковою хворобою шлунку, інфекційно-алергічним енцефалітом, гіпертонічною хворобою II ст., дисциркуляторною енцефалопатіею II ст., дисгормональною міокардіодистрофією, НК І ст., аутоімунним тиреоідитом зі збільшенням щитовидної' залози І А ст., лікворно-гіпертензійним синдромом, знаходиться на «Д» обліку у гінеколога з приводу фіброміоми. Хвора була досліджена КЛІНІЧНО, ла В 4152 10 бораторне, проведено УЗО одночасно всіх слингоспіталізації проведена інфузійна, дезінтоксиканих залоз, імунограма Е типу, імуноферментний І ційна, протизапальна, пульс-терапія, імунокорегуаналіз на наявність антитіл вторинного імунного юча терапія. Результати лабораторних показників відгуку на віруси мумпус та цитомегалії". В період в динаміці лікуванні представлені в таблиці. Таблиця Показники імунограми Т-лімфоцити, % В-лімфоцити, % Т-хелпєри Т-супресори ІРІ (Тх/Тс) Аутоантитіла Комплемент ЦІ К конст. ЦІК% ig A Ід М IgG ІФА Цитомегаловірус Вірус мумпус Відвідування, період контролю III IV II 1 8 міс. 16 міс. 4 міс. 44 50 47 ЗО 7 15 15 14 27 28 24 ЗО 28 6 20 20 4,0 1,5 1,35 1,75 24 13 19 10 1,32 0,98 1,7 0,92 0,98 1,0 61 50 20 66 4,4 2,32 2,07 2,6 1,69 1,86 2,09 3,4 13,4 16,6 11,8 13,5 Показники антитіл вторинної' імунної відповіді 0,10к=0,28 0,41к=0,25 0,10к=0,26 0,15к=0.30 0,72к=0,20 0,31к=0,20 0,18к=0,20 0,66к=0,20 Критерії' клітинного та гуморального імунітету при первинному дослідженні говорять про порушення показників, що характерно для вірусних інфекцій. Зниження ІРІ (Тх/Тс) в процесі лікування від 4,0 до 1,75 свідчать про перехід системного склерозуючого процесу в стан імунного гомеостазу. Імуноферментний аналіз свідчить про зниження титрів антитіл вторинного імунного відгуку до нормальних цифр. В результаті проведеного лікування контрольні показники сіалометріі та лакрометрії свідчать про нормалізацію секретовиділення. Пацієнтка відмічає значне покращення загального стану, зменшення болю під щелепами, в лівому слуховому проході. Запропонованим способом було проліковано 350 пацієнтів, що мали різні хронічні захворювання слинних залоз (у 218 - ізольовані хронічні сіалоаденіти, у 132 - хронічний сіалоаденіт, поєднаний з синдромом Шегрена). Всіх хворі були обстежені клінічно, лабораторне (імунограма II тип, Імуноферментний аналіз сироватки крові на присутність антитіл вторинного імунного відгуку до вірусів епідемічного паротиту та цитомегалії), за допомогою спеціальних методів (УЗО слинних залоз, сіалометрія, лакрометрія). Усі пацієнти, що обстежувались мали підвищене антитілоутворення вторинного імунного відгуку до вірусів цитомегалії та епідемічного паротиту Обстеження проводять до призначення комплексу терапії' та в динаміці Тривалість Комп'ютерна верстка А Крулевский обстеження складає від 1 місяця до 3 років. Проведені контрольні дослідження вказують на зменшення клінічних проявів захворювання, нормалізацію стану слинних залоз, показників крові та імунітету у всіх хворих Замість тимчасового зниження інтенсивності клінічних симптомів при лікуванні антибіотиками, сульфаніламідами, ферментами, гіпосенсибілізуючими препаратами, неспецифічними стимуляторами, відбувалося постійне відсторонення етіологічного фактора персистуючої вірусної інфекції', завдяки регуляції різних механізмів імунної відповіді. При Ізольованих сіалоаденітах відбувається нормалізація більшості показників у перші місяці лікування, а у хворих з синдромом Шегрена таких результатів можна досягають за 1 рік Розроблений комплекс етіотропно та патогенетично спрямованих заходів з використанням тропного до залогової' тканини адаптогену імуномоделюючої Ліковір, інфузійно-дезінтоксікаційної, пульс-терапії, рекомендацій щодо харчування умов праці та життя, психокорегуючої бесіди є високоефективним при хронічних ізольованих та поєднаних з синдромом Шегрена і сіалолітіазом сіалоаденітах, сприяє нормалізації реактивності та резистентності організму пацієнта, активізації індивідуальних самосанаційних систем організму взагалі та зокрема слинних залоз, підвищенню проти інфекційної та онкорезистентності організму. Підписне Тираж 37 прим Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул. Глазунова, 1, м Київ-42, 01601