Спосіб лікування хворих на негоспітальну пневмонію з тяжким перебігом

Спосіб лікування хворих на негоспітальну пневмонію з тяжким перебігом, що передбачає введення антимікробних та антисептичних засобів, який відрізняється тим, що антибіотики частково вводять в фармакоцитах (еритроцитарних тінях), а бронхосанацію проводять з використанням катіонних поверхнево-активних антисептиків інгаляціями. (19) (21) u201012653 (22) 25.10.2010 (24) 10.02.2011 (46) 10.02.2011, Бюл.№ 3, 2011 р. (72) МОСТОВИЙ ЮРІЙ МИХАЙЛОВИЧ, ВІЛЬЦАНЮК ОКСАНА ОЛЕКСАНДРІВНА, СОРОКОУМОВ ВАЛЕРІЙ ПАВЛОВИЧ, ГАВРИЛЮК АЛЛА ОЛЕКСАНДРІВНА (73) ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. М.І.ПИРОГОВА 3 легеневій тканині} накопичуючись в ній, що дозволяє створити високі концентрації антибіотика в легеневій тканині внаслідок його направленого транспорту, при цьому добова доза антибіотика не збільшується. А проведення інгаляцій з катіонними поверхнево активними антисептиками дозволяє знищити мікрофлору на слизовій оболонці трахеобронхіального дерева, зменшити запальний процес, забезпечити протигрибкову дію та зняти бронхо-обструктивний синдром за рахунок вираженої спазмолітичної дії цих антисептиків. Спосіб здійснюється наступним чином: хворим на важку негоспітальну пневмонію призначають антибіотики, наприклад цефтріаксон по 1,0 три рази на добу внутрішньовенно. Першу дозу розчиняють фізіологічним розчином і вводять внутрішньовенно, після проведення інфузійної терапії беруть 5мл крові у хворого, або 5мл одногрупної свіжо консервованої еритроцитарної маси, і виготовляють еритроцитарні тіні за однією з відомих методик. Отримані еритроцитарні тіні інкубують з розчином антибіотику при кімнатній температурі на протязі 30 хвилин і вводять внутрішньовенно, під час другого введення, а третю дозу вводять за схемою внутрішньовенно крапельно за звичайною методикою. Паралельно проводять санацію трахеобронхіального дерева. Якщо хворий на важку негоспітальну пневмонію знаходиться в БІТ або в реанімаційному відділенні, йому проводять бронхо-альвеолярний лаваж за показами з використанням катіонних поверхнево активних антисептиків, а після переведення хворого в пульмонологічне відділення продовжують проведення інгаляцій антисептиками за допомогою небулайзера. В експерименті на 105 білих лабораторних щурах, масою тіла 200-240 грам, проведено порівняльну оцінку ефективності розробленого способу лікування НП. При проведенні експериментальних досліджень дотримувались міжнародних положень та законів України про біоетику. Тварини були розподілені на три серії дослідів. Модель пневмонії створювали за загальноприйнятою методикою шляхом інтратрахеального введення завису культури стафілококу (Mizgerd J.P., 2008; Rodriguez-Martinez J.M. 2008). В І серії дослідів на 35 щурах, вивчали морфологічні зміни у легенях в динаміці експериментальної стафілококової пневмонії без лікування. У II серії дослідів на 35 щурах, вивчали морфологічні зміни в легенях при лікуванні експериментальної стафілококової пневмонії цефтріаксоном, який вводили внутрішньовенно в терапевтичних концентраціях згідно рекомендацій А.Г.Чучалина с соавт. (2007), О.О.Яковлєвої з співав. (2010). В III серії дослідів (35 щурів) експериментальну пневмонію лікували за розробленим способом, який полягав в наступному. Цефтріаксон вводився два рази на добу внутрішньовенно, але на відміну від II серії дослідів, перша доза препарату вводилась в аутологічних еритроцитарних тінях, а друга так як і в попередній серії дослідів вводилась розчинена на фізіологічному розчині. Окрім цього, щурам вводи 57219 4 лось інтратрахеально 0,1 мл розчину декасану 1 раз на добу. Тварини всіх серій були виведені з досліду на 2, 3, 5, 9, 15, 20 та 30 діб після створення моделі захворювання для вивчення морфологічних змін у легенях при експериментальній пневмонії без лікування та з лікуванням різними способами. Тварин виводили з досліду шляхом декапітації після попереднього знеболення. Шматочки легень фіксували в 12% розчині формаліну, після чого заливали парафіном і готували зрізи товщиною 5-7 мікрон та забарвлювали гематоксилін - еозином, за Ван-Гізоном, Грам-Вейгертом та Суданом - III для виявлення жиру. Отримані препарати вивчали під світловим мікроскопом і проводили порівняння перебігу експериментальної пневмонії з різними методами лікування. У тварин всіх серій дослідів через добу після створення моделі захворювання визначалась картина запалення легеневої тканини, характерна для пневмонії. Порівняльна оцінка морфологічних змін в легенях при різних методах лікування експериментальної пневмонії наведена в таблицях 1, 2, 3, 4. Як видно з наведених даних; найбільш благоприємний перебіг мала експериментальна пневмонія, яка лікувалась за розробленим способом, на відміну від контрольних серій дослідів запалення в легеневій тканині не було вже на 15 добу спостереження. Тоді як в контрольних серіях дослідів запальний процес в легеневій тканині зникав при лікуванні цефтріаксоном тільки на 20 добу, а в серії дослідів, де лікування не проводилось, запалення легеневої тканини зберігалось до 30 доби спостереження. Крім цього, в контрольних серіях дослідів спостерігалось абсцедування та наявність обструктивного гнійного бронхіту, що в кінцевому результаті призводило до розвитку масивних вогнищ пневмосклерозу та деформуючого ендобронхіту. Тоді як при лікуванні експериментальної пневмонії за розробленим способом за рахунок направленого транспорту в легеневу тканину антибіотика вдавалось обмежити запальний процес, а санація трахео-бронхіального дерева катіонним поверхнево активним антисептиком декасаном дозволяла ліквідувати локальну обструкцію бронхів слизово-гнійним секретом і тим самим забезпечувало більш швидке відновлення аерації легеневої тканини, зменшувало набряк легень і розвиток їх деструкції, що підтверджується відсутністю абсцедування. Крім того, за рахунок використання розробленого способу при лікуванні експериментальної пневмонії профілактували розвиток деформуючого бронхіту після завершення лікування, який був присутній у тварин, які не отримували лікування, а також в серії дослідів, де для лікування використовували парентеральне введення цефтріаксону. Мікробну забрудненість легеневої тканини вивчали за методом Б.М.Даценко з співавторами (1989). Дані отримані при вивченні мікробної забрудненості легень при різних методах лікування експериментальної пневмонії наведені в таблиці 5. Як видно з наведених даних, найбільший вплив на кількість мікроорганізмів в легеневій тка 5 57219 нині мав розроблений спосіб, кількість бактерій в легеневій тканині була найнижчою (р