Спосіб одержання комплексного сорбційно-пробіотичного препарату лінесил для лікування гнійних ран

Реферат: Спосіб одержання комплексного сорбційно-пробіотичного препарату для лікування гнійних ран містить високодисперсний пірогенний кремнезем (ВДК) (Силікс), молочнокислі ліофілізовані бактерії, допоміжні речовини. Молочнокислі ліофілізовані бактерії у певному співвідношенні диспергуються по поверхні в результаті механічного чи механохімічного диспергування або імпрегнуються шляхом просочення водним розчином молочнокислих бактерій, який готують перемішуванням 3 і більше хвилин, перш ніж додати сорбент. Видалення розчинника проводять при температурах нижче 40 °С із застосуванням зниженого тиску або методами ліофільного висушування. UA 68076 U (12) UA 68076 U UA 68076 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 Корисна модель належить до фармації, зокрема до одержання нових речовин на основі високодисперсного пірогенного кремнезему (ВДК, торгові фармацевтичні назви Силекс, Силард П, Атоксил), який містить іммобілізовані або дисперговані на ньому непатогенні молочнокислі ліофілізовані бактерії Lactobacillus acidophillus, Bifidobacterium infantis та Streptococcus faecium. Дані мікроорганізми являються природними компонентами, які в нормі містяться в різних відділах кишечнику, а також, за рахунок механізму кишкової транслокації, створюють нормальний мікробний пейзаж рани. Така суміш проявляє високу активність щодо лізису некротизованих тканин, очищує поверхню рани, покращує кровопостачання глибше розташованих тканин, ліквідує неприязний гнильний запах, має високу антистрептококову активність. За рахунок вмісту компонентів нормальної мікрофлори відбувається відновлення мікробного пейзажу рани, що дозволяє швидко усунути гнійно-запальний процес та сприяє активній регенерації ушкоджених тканин. За рахунок конкурентних відносин з патогенними штамами стрептококів, має високу ефективність в місцевому лікуванні бешихового запалення. Лікування гнійних ран з поширеною некротизацією тканин, особливо на фоні бешихового запалення, яке значно ускладнює лікування (за рахунок все зростаючої антибіотикорезистентності, виникнення лімфостазу ураженої ділянки, що призводить до зниження концентрації антибактеріальних препаратів в вогнищі запалення), досить складна проблема [1]. Засоби місцевого впливу вважаються такими, що мають обмежені можливості та основані на застосуванні, мазевих препаратів з антибактеріальними складовими, в зв'язку з чим запропонована велика кількість сорбційних методів місцевого лікування [2]. Відомі препарати, що застосовуються для місцевого лікування бешихового запалення (наприклад, димексид), мають цілу низку негативних ефектів (перш за все гепатотоксичність, місцеві опіки). Препарати, що застосовуються для місцевого лікування в гнійній хірургії при досить доброму протибактеріальному ефекті, не мають значного некролітичного ефекту. При наявності ж некролітичного впливу, мають мазеву або аерозольну форму випуску, що обмежує точне дозування, погано видаляються при перев'язках, мають низьку сорбційну здатність, викликають печію, біль (офлотримол Р, левовінізоль, іруксол) [3]. Окрім того, усі вони не виявляють антигіпоксичну дію, не мають пролонгованого впливу і тому не дають стійкого ефекту при лікуванні гнійних захворювань м'яких тканин, що супроводжуються значною некротизацією. Найбільш близьким по технічний суті і лікувальній дії є препарат «Імосгент», який являє собою композицію, до складу якої входить ксерогель метилкремнієвої кислоти з іммобілізованим на ньому антибіотиком гентаміцином. Цей препарат виявляє пролонговану антимікробну дію до патогенних аеробних мікроорганізмів і ефективний для лікування опіків та гнійних ран [4; 5]. У той же час, цей препарат також має недостатню ефективність при лікуванні гнійних захворювань м'яких тканин, що супроводжуються їх некрозами, не покращує кровопостачання тканин, не виявляє антигіпоксичну та сорбційну дію. Препарат, як і більшість антибіотиквмісних препаратів, може викликати ефект звикання і підвищеної стійкості до нього патогенної мікрофлори. Поставлена задача досягається тим, що пробіотична нанокомпозиція (Лінесил), яка не містить антибіотиків і не викликає звикання патогенних мікроорганізмів та включає в себе високодисперсний пірогенний кремнезем (торгові фармацевтичні назви Силард П, Силекс, Атоксил, Аеросил), містить іммобілізовані на ньому непатогенні молочнокислі ліофілізовані бактерії Lactobacillus acidophillus, Bifidobacterium infantis та Streptococcus faecium, за рахунок вмісту яких відбувається відновлення мікробного пейзажу рани, що дозволяє швидко усунути гнійно-запальний та некротичний процес і сприяє активній регенерації ушкоджених тканин. Склад компонентів у мас.%: Кремнеземний сорбент: від 50 до 99,9 високодисперсний пірогенний кремнезем (торгові фармацевтичні назви Силард П, Силекс, Атоксил, Аеросил), поліметилсилоксан, активоване вугілля, вуглецеві сорбенти, вуглецьмінеральні сорбенти, різноманітні суміші перелічених та інших сорбентів, тощо Молочнокислі бактерії: Lactobacillus acidophillus від 0,033 до 20 Bifidobacterium infantis від 0,033 до 20 1 UA 68076 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Streptococcus faecium від 0,033 до 20 Допоміжні речовини: магнію стеарат, магнію карбонат, лактоза, крохмаль, поверхнево-активні речовини, рНпідтримуючі речовини, тощо до 100 Раніше така композиція відома не була. Високодисперсний пірогенний кремнезем (торгові назви - Силекс, Силард П, Атоксил, Аеросил) [Фармакопейна стаття 42У-82/224-889-00, "Силікс"], що складається з гідратованих сферичних часточок середнього радіусу 4,35 нм, аерогель полісилікатної кислоти складу SiO2 х Н2О вміст води може досягати 10 мас.%. Високодисперсний пірогенний кремнезем дозволений для використання перорально як ентеросорбент, аплікаційний сорбент та як матриця для іммобілізації лікарських препаратів. Композицію готують наступним способом: Спосіб одержання Лінесилу. Спосіб одержання полягає у диспергуванні ліофілізованих бактерій Lactobacillus acidophillus, Bifidobacterium infantis та Streptococcus faecium у певному співвідношенні за рахунок утворення розчину або суспензії у придатному розчиннику, який потім вводиться у контакт з твердим адсорбентом (силікс, поліметилсилоксан, їх суміші, активовані вуглецеві адсорбенти, тощо) шляхом просочення з подальшим ліофільним, вакуумним або повітряним висушуванням при температурах нижче 30-40 °С до стану легкого повітряного сухого порошку білого кольору або внаслідок механічного, механохімічного диспергування активної речовини по поверхні адсорбенту. Нижче наводяться приклади конкретного приготування Лінесилу. Приклад 1. 50 мг суміші ліофілізованих молочнокислих бактерій Lactobacillus acidophillus, Bifidobacterium infantis та Streptococcus faecium розчиняють 10 мл дистильованої води і перемішують 2-10 хвилин при кімнатній температурі. Потім у розчин, продовжуючи перемішування, вносять 1 г Силіксу. Отриману суміш висушують у вакуумі при температурі 30 °С. Одержують сипучий порошок білого кольору. Приклад 2. 100 мг суміші ліофілізованих молочнокислих бактерій Lactobacillus acidophillus, Bifidobacterium infantis та Streptococcus faecium та 200 мг магнію стеарату, а також 200 мг суміші лактози і крохмалю розчиняють 10 мл дистильованої води і перемішують 3-6 хвилин при кімнатній температурі. Потім у розчин, продовжуючи перемішування, вносять 1 г Силіксу. Отриману суміш висушують у вакуумі при температурі 40 °С. Одержують сипучий порошок білого кольору. Приклад 3. Для приготування беруть тонко перетерті порошки 50 мг суміші ліофілізованих молочнокислих бактерій Lactobacillus acidophillus, Bifidobacterium infantis та Streptococcus faecium, 50 мг магнію стеарату та 1 г високодисперсного кремнезему - Силіксу. Відважені порошки інгредієнтів завантажуються в змішувач і інтенсивно перемішують 15-30 хв. до утворення однорідної субстанції - білого пухкого сипучого порошку. Препарат застосовується для лікування гнійно-некротичних ран різного ґенезу, пролежнів, опіків III-IV ступеня, трофічних виразок любої етіології, що супроводжуються некротизацією тканин, бешихового запалення різних форм. Може використовуватись для лікування дітей з огляду на відсутність системної резорбтивної дії. Знищує неприємний запах, очищує рану від гною, некротичних тканин, усуває прояви запалення. Нами встановлено, що для приготування препарату Лінесил, який застосовується для лікування опіків третього та четвертого ступеня, глибоких ран, трофічних виразок, з вираженим некротичним компонентом, бешихового запалення можуть бути використані композиції з вмістом не менш, ніж 2 % активної речовини ЛІНЕСИЛ використано в 21 хворого з глибокими трофічними виразками різноманітного ґенезу, інфікованими опіками III - IV ступеня з поширеною некротизацією тканин, пролежнями, гангренах нижніх кінцівок на фоні цукрового діабету (діабетична ступня) та облітеруючого атеросклерозу судин нижніх кінцівок з наявними гнійно-некротичними ранами, різних форм бешихового запалення - еритематозна, бульозна, некротична - з локалізацією на нижніх кінцівках, обличчі). ПРИКЛАД 1: Історія хвороби № 3279. Хворий, С, 1942 року народження, знаходився на стаціонарному лікуванні в х/в в зв'язку з КЛІНІЧНИЙ ДІАГНОЗ: Бешихове запалення лівої н/к. Некротична форма. 2 UA 68076 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 УСКЛАДНЕННЯ: Повзуча гнійно-некротична флегмона лівої стопи та гомілки. Гострий суральний лівобічний флеботромбоз. СУПУТНЯ ПАТОЛОГІЯ; ІХС. Стенокардія напруження III ф.к. Кардіосклероз атеросклеротичний. Стан після протезування трикуспідального клапану (2001). НК II Б ст. ФК III. При вступі скарги на виражені болі в ділянці лівої гомілки, набряк, збільшення в об'ємі гомілки, високу температуру тіла, озноблення, виражену слабкість. З анамнезу: захворів гостро, коли з'явився виражений біль в ділянці лівого стегна і гомілки, набряк, зміна кольору шкіри. Звертався за медичною допомогою до ангіохірурга. Призначене амбулаторне лікування: антибактеріальні, знеболюючі, спазмолітині препарати. Але, не дивлячись на це, стан дедалі гіршав, в зв'язку з чим госпіталізований в х/в для стаціонарного лікування. Хворий при вступі прооперований - виконана некректомія, розкриття флегмони стопи та гомілки. В післяопераційному періоді отримував цефтріаксон 1 гр  2 р/д, внутрішньом'язово, метрогіл 100 мл  3 р/д, внутрішньовенно, кетанов 1 гр внутрішньом'язово при болях, варфарин 2,5 мг внутрішньо  1 р/д, перев'язки з йоддицерином  1 раз на добу. Стан на фоні лікування з позитивною динамікою: больовий синдром значно менший, прогресування флегмони не відмічається. Але очищення та заживлення ран не відмічалось. В зв'язку з цим хворому додатково призначено імуномодулюючі препарати (циклоферон в курсовій дозі 2500 мг та ербісол 2 мл  1 р/д, внутрішньом'язево протягом 10 діб), пробіотичні (лінекс 2 капс  3 р/д, внутрішньо), протигрибкові (флузон 200 мг  1 раз на 7 діб внутрішньо) препарати. Розпочато перев'язки з аплікаційним сорбентом Лінесил  1 раз на добу шаром близько 1 мм, додатково призначено гатіспан 400 мг  1 р/д внутрішньо протягом 5 діб. На фоні проведеного лікування стан хворого нормалізувався: некротизовані тканини лізувались, рани повністю очистились, активно гранулюють, з'явились острівцева та крайова епітелізація. Для подальшого лікування в зв'язку з необхідністю пластики дефектів шкіри хворий виписаний з відділення з наступним лікуванням в умовах спеціалізованого опікового стаціонару Обласного Центру Екстремальної медицини. В відділенні провів 56 ліжко-днів. ПРИКЛАД 2. Історія хвороби № 2520. Хвора, К., 1957 року народження, знаходилась на лікуванні в зв'язку з: КЛІНІЧНИМ ДІАГНОЗОМ: Бешихове запалення лівої гомілки. Еритематозна форма з трансформацією в бульозно-некротичну. СУПУТНЯ ПАТОЛОГІЯ: Варикозна хвороба нижніх кінцівок. Хронічна венозна недостатність С III s справа, С VI s зліва. Трофічна виразка лівої гомілки. Гіпертонічна хвороба II ст. Ступінь ризику III. Гіпертензивне серце. СН І ст.. II ФК. Хвора отримувала лікування: цефтріаксон 1,0 гр.  2 рази на добу внутрішньом'язово, протягом 5 діб, детралекс 1 таблетка  2 рази на добу, пентоксифілін 1 таб.  3 рази на добу, серрата 1 таблетка  2 рази на добу, лінекс 2 капсули  3 рази на добу, УФО № 7 ділянки лівої гомілки, перев'язки зі стрептоцидовою маззю та «Пантенолом». Незважаючи на лікування (яке тривало протягом 13 діб) стан хворої з тенденцією до погіршення: трималась слабкість, температура тіла з підвищенням в вечірній час до 37,7-38,0 Гр. С протягом 10 діб. Явища бешихового запалення прогресували: на фоні еритеми з'явились множинні поширені були, при розкритті яких формувались поширені некротичні рани, покриті фібрином та некротичними масами. Хвора прийнята на лікування на 18 добу після початку захворювання, та на 14 добу її медикаментозного лікування. Призначено аплікації з Лінесилом шаром близько 1 мм  1 раз на добу. Антибактеріальні препарати не призначались. З 4 доби хворій додатково призначені циклоферон внутрішньом'язово за схемою по 250 мг на 1, 2, 4, 6, 8 добу; атоксил по 1 ст. ложці  3 рази на добу через 2 год після їжі. Температура тіла знизилась до субфебрильної протягом 3 діб та нормалізувалась, больові явища зникли протягом другої доби лікування. Ранова поверхня очистилась протягом 5-6 діб, з'явились активні грануляції та крайова епітелізація. Повне заживления відбулось протягом 22 діб. В відділенні перебувала 37 діб (після початку лікування Лінесилом - 23 доби). Виписана з одужанням. У зв'язку з викладеним, новий препарат ЛІНЕСИЛ можна рекомендувати до використання як місцевого засобу для лікування гнійно-некротичних ран різного ґенезу, трофічних виразок, пролежнів, абсцесів, інфільтратів, опіків, бешихового запалення та ін., з вираженим некротичним компонентом, усунення якого з різних причин неможливе іншим способом (в тому числі оперативним). ПРИКЛАД 3. Історія хвороби № 2762. Хворий, І., 1960 р. н., поступив зі скаргами на наявність ущільнення в ділянці тильної поверхні лівого передпліччя 6,5  4,0 см, болі там же, припухлість тканин, почервоніння шкіри, підтікання гною з ранки в центрі інфільтрату. З анамнезу: вважає себе хворим близько 1 тижня, коли з'явились вищевказані скарги, після укусу комахи. Намагався самостійно лікуватись народними методами, після чого стан погіршився, 3 UA 68076 U 5 10 15 20 25 зросли болі, припухлість тканин. В зв'язку з цим звернувся за мед. допомогою до лікаря поліклініки. Направлений на госпіталізацію в х/в для стаціонарного лікування. При вступі стан хворого середньої важкості. Локально: в ділянці тильної поверхні лівого передпліччя - інфільтрат близько 6,5  4,0 см, в центрі -гнійно-некротичні множинні стрижні. Відмічається розм'якшення тканин, рідкі гнійні виділення з рани при пальпації, болючість. Позитивна флюктуація. Явища лімфангоїту та лімфаденіту відсутні. КЛІНІЧНИЙ ДІАГНОЗ: Карбункул лівого передпліччя. При вступі хворий прооперований: проведено розкриття гнійника, некректомія. В п/о періоді отримував лікування: перев'язки з Лінесилом з 1 доби, УВЧ, цефтріаксон 1,0  2 р/д, в/м на 2 % лідокаїні протягом 5 діб, кетанов 1,0 при болях, в/м протягом 2 діб, циклоферон 250 мг, в/м за схемою 1,2,4,6,8 доба, серрата 1 таб  3 р/д протягом 3 діб. На фоні лікування стан нормалізувався: больовий синдром купований протягом 2 діб, рана очистилась протягом 3 діб, зажила вторинним натягом протягом 7 діб. Функцію верхньої кінцівки відновлено в повному об'ємі. Виписаний з відділення з одужанням. Загальний ліжко - день 8 діб. Джерела інформації: 1. А. Д. Карман. Лечение гнойных ран, рожистого воспаления с использованием «Гидрогелевых пластин мирамистина» // http://www.medocenka.ru/content/view/964/95/ 2. Сидорчук Р. І., Плегуца О. М., Борисюк Р. С., Білик І. І.. Застосування сорбційних методів у комплексному лікуванні запально-деструктивних процесів черевної порожнини // Буковинський медичний вісник. - 2007. - T. 11. - № 4. - С. 140-143. 3. Машковский М. Д. Лекарственные средства. - Москва: ООО «Новая волна», издатель С Б. Дивов. - 2002. - Том 2. - С. 267. 4. Знаменский В. А., Возианов А. Ф., Возианова Ж. М. и др. Применение лечебнопрофилактических препаратов, изготовленных на основе кремнийорганических сорбентов // Методические рекомендации. - Киев, 1994. - 14с. 5. Біляєва О. О., Перепадя В. М. Інтенсивна інтубація в лікуванні непрохідності кишечнику та розповсюджених форм перитоніту // Хірургія України. - 2003. - № 3. - С. 32-34. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 30 1. Спосіб одержання комплексного сорбційно-пробіотичного препарату для лікування гнійних ран, який характеризується тим, що містить наступний склад компонентів, мас.%: високодисперсний пірогенний кремнезем (ВДК) (Силікс) Lactobacillus acidophillus Bifidobacterium infantis Streptococcus faecium від 50 до 99,9 від 0,033 до 20 від 0,033 до 20 від 0,033 до 20 допоміжні речовини: магнію стеарат, магнію карбонат, лактоза, крохмаль, поверхнево-активні речовини, рН-підтримуючі речовини 35 40 до100, при якому молочнокислі ліофілізовані бактерії у певному співвідношенні диспергуються по поверхні в результаті механічного чи механохімічного диспергування або імпрегнуються шляхом просочення водним розчином молочнокислих бактерій, який готують перемішуванням 3 і більше хвилин, перш ніж додати сорбент. 2. Спосіб за п. 1, який характеризується тим, що видалення розчинника проводять при температурах нижче 40 °С із застосуванням зниженого тиску або методами ліофільного висушування. Комп’ютерна верстка І. Скворцова Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4