Спосіб моделювання експериментального імунного ушкодження яєчників мишей

Реферат: Спосіб моделювання експериментального імунного ушкодження яєчників мишей включає введення суспензії антигена алогенного яєчника підшкірно в повному ад'юванті Фрейнда, а в подальшому внутрішньовенно із зростаючою кількістю антигену яєчника. Після цього визначають токсичний ефект введень антигену на показники клітинного складу лейкоцитів крові, маси та кількості клітин імунокомпетентних органів, ступінь ушкодження яєчників мишей. Також визначають апоптоз та некроз імунокомпетентних клітин. UA 70557 U (54) СПОСІБ МОДЕЛЮВАННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ІМУННОГО УШКОДЖЕННЯ ЯЄЧНИКІВ МИШЕЙ UA 70557 U UA 70557 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини та репродуктивних технологій. Зокрема, вона може бути використана для з'ясування аспектів регуляції репродукції і є також важливою для розробки науково обґрунтованих рекомендацій із проведенням гормональної терапії, зокрема оптимізації методів стимуляції фолікулогенезу та овуляції, корекції порушень оваріального циклу, а також для обґрунтування нових підходів до прогнозу імплантації та успішного перебігу вагітності при екстракорпоральному заплідненні. На сьогодні безпліддя є однією із складних проблем у пацієнтів з імунною патологією яєчників у жінок під час їхнього репродуктивного життя. Імунна патологія жіночої репродуктивної системи, зокрема яєчників, широко розповсюджена й негативно відбивається на народжуваності. Оскільки причина імунної патології яєчників залишається невідомою в більшості випадків, а кількість жінок із синдромом передчасного виснаження яєчників й з аутоімунним оофоритом в усьому світі збільшується, актуальними стають дослідження, спрямовані на з'ясування механізмів розвитку безплідності імунного походження на експериментальних моделях з використанням тварин. Найбільш близьким до способу, що заявляється, є спосіб [Lou et al., 1995; Nair, Caspi, Nelson, 1996], за допомогою якого ведуться дослідження експериментального аутоімунного оофориту у жінок, який викликають через імунізацію тварин білком ZP3 блискучої оболонки ооцитів мишей. Ушкодження яєчника відбувається під дією ZP3 специфічними, CD4+T клітинами. Неонатальна тимусектомія викликає експериментальний аутоімунний оофорит у самок мишей. Однак серед наявних експериментальних моделей на тваринах немає такої, яка б точно відтворювала етіологію і патогенез захворювань репродуктивної системи імунного походження у жінок, яка характеризує синдром передчасного виснаження яєчників. Задачею корисної моделі, що заявляється, є створення способу моделювання експериментального імунного ушкодження яєчників мишей з метою дослідження впливу імунізації тварин алогенним антигеном яєчників на функціональний стан органів репродуктивної системи (мейотичне дозрівання ооцитів мишей та шляхи загибелі фолікулярних клітин) /тобто, який відповідав би окремим характерним рисам аутоімунних процесів у жінок). Спосіб, що заявляється, дозволяє здійснити оцінку показників клітинного складу лейкоцитів крові, маси та кількості клітин імунокомпетентних органів, а також шляхів загибелі клітин тимуса і лімфовузлів за умов імунного ушкодження яєчників мишей. Технічним результатом корисної моделі, що заявляється, є висока ефективність лікування імунних захворювань у жінок. Спосіб дозволяє за допомогою введення антигену алогенного яєчника викликати запуск імунної відповіді у миші, в якій можуть бути задіяні всі типи імунокомпетентних клітин: антигенпредставляючі клітини, Т-хелпери, цитотоксичні Т-лімфоцити, В-клітини (в разі запуску антитілоутворення. Ця ситуація моделює 1) розвиток аутоімунного процесу до власних антигенів внаслідок антигенної подібності власних і чужорідних антигенів; 2) запуск аутоімунного процесу в результаті відкриття закритих раніше внутрішньоклітинних антигенів внаслідок некротичного зруйнування клітин при запальних процесах. Деякі види порушень репродуктивної функції у жінок аутоімунного генезу виникають за участю клітинного імунітету: відмічається підвищення хелперної активності, зниження кількості ефекторних супресорів/цитотоксичних Тлімфоцитів. Відмічається також підвищення кількості антитілопродукуючих клітин і аутоантитіл до антигенів яєчника. В нашому способі імунізації мишей алогенним яєчником ці процеси можуть бути задіяні. Суть способу полягає в тому, що спочатку мишей імунізують підшкірно суспензією антигена яєчника в повному ад'юванті Фрейнда, а в подальшому внутрішньовенно із зростаючою кількістю антигена яєчника (0,5 мг; 0,75 мг; 1,0 мг та 1,4 мг білка на мишу 20 г), після чого визначають токсичний ефект введень антигена на: показники клітинного складу лейкоцитів крові, маси та кількості клітин імунокомпетентних органів, ступінь ушкодження яєчників мишей (мейотичне дозрівання ооцитів, життєздатність та загибель фолікулярних клітин), а також апоптоз та некроз імунокомпетентних клітин за умов імунного ушкодження яєчників. Приклад. Дослідження проводилися на статевозрілих самках мишей лінії СВА. Для отримання алогенного антигену використовували яєчник білих лабораторних безпородних мишей. При роботі дотримувались Міжнародних принципів Європейської конвенції про захист хребетних тварин. На першому етапі мишей імунізували підшкірно суспензією антигена яєчника (2 мг білка на мишу 20 г) в повному ад'юванті Фрейнда. В подальшому використовували таку схему імунізації зі зростаючою кількістю антигену внутрішньовенно (0,5 мг; 0,75 мг; 1,0 мг та 1,4 мг білка на мишу). Дози були підібрані експериментальним шляхом. 1 UA 70557 U 5 Оцінка токсичного ефекту введень антигена показала наступне. Введення антигену 3 призводило у тварин до лейкоцитозу (6080 лейкоцитів на мм ), по відношенню до контролю 3 (5350 лейкоцитів на мм ). Формула крові суттєво не відрізнялася від контрольних тварин. Відмічалась наявність преципітуючих антитіл (за реакцією кольцеприципітації), хоча титри антитіл в реакції кольцеприципітації були невеликими. Оцінювали ступінь ушкодження яєчників за наступними показниками (Табл. 1). Таблиця 1 Характеристика ушкоджень яєчника за умов імунізації алогенним антигеном Маса яєчників (мг) Кількість зрілих фолікулів/яєчник % Ооцитів в метафазі II Фіксація аутоантитіл, Коефіцієнт флуоресценції Наявність аутоантитіл в сироватці, Коефіцієнт флуоресценції Контроль 5.2±0.54 17.5±0.6 54.3±3.0 0 0 Імунізація 3.8±0.58 7.7±0.7*** 34.9±4.2** 0.34±0.04 0.42±0.05 ** - Р