Спосіб моделювання диспепсії у мишей

Спосіб моделювання диспепсії у мишей, що включає застосування фармакологічних препаратів проносної і протизапальної дії, який відрізняється тим, що спочатку двічі на добу в дозі 13-17 мкг на тварину протягом п'яти діб перорально вводять такий препарат проносної дії як гутталакс, після чого протягом двох діб один раз на добу перорально вводять такий препарат протизапальної дії як диклофенак в дозах 0,751,25 мг на тварину при моделюванні тяжкої форми диспепсії та 0,25-0,50 мг на тварину при моделюванні диспепсії середньої тяжкості. (19) (21) a200512767 (22) 29.12.2005 (24) 25.10.2007 (72) МЕЛЬНИЧУК ДМИТРО ОЛЕКСІЙОВИЧ, UA, ГРИЩЕНКО ВІКТОРІЯ АНАТОЛІЇВНА, UA, ТЕРЕЩЕНКО СВІТЛАНА ВІКТОРІВНА, UA (73) НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, UA (56) RU 2195024 C2, 20.12.2002 SU 1363291 A1, 30.12.1987 RU 2008721 C1, 28.02.1994 SU 1259328 A1, 23.09.1986 SU 1778772 A1, 30.11.1992 SU 1561082 A1, 30.04.1990 US 2003/0108853 A1, 12.06.2003 3 80768 4 дозах 0,75-1,25мг на тварину при моделюванні тяжкої форми диспепсії та 0,25-0,50мг на тварину, при моделюванні диспепсії середньої тяжкості. Мишам поетапно перорально вводять гутталакс двічі на добу у дозі 13-17мкг на одну тварину протягом п'яти діб, що дає проносний ефект та очищує товстий відділ кишечника від калових мас, після чого - диклофенак один раз на добу протягом двох діб в дозах 0,75-1,25мг на тварину (тяжка форма диспепсії) та 0,25-0,50мг на тварину (середня тяжкість диспепсії), що посилює секрецію вільної соляної кислоти шлункового соку, яка подразнює слизову оболонку травного апарату і викликає її запалення, відповідно тяжкої (перший діапазон доз) та середньої форми перебігу (останній діапазон доз). Дослідження проводили на мишах лінії СВА, у яких викликали диспепсію шляхом поетапного перорального введення гутталаксу та диклофенаку за такою схемою: гутталакс протягом п'яти діб два рази на добу, потім диклофенак протягом двох діб один раз на добу у дозах, які наведено в таблиці 1. запахом. Поряд з цим, в печінці та нирках відмічено наявність дистрофічних змін з ознаками запалення, у декількох тварин зафіксовано лобарну геморагічну пневмонію. Отже, у мишей 2 дослідної групи, яким застосовували високі дози диклофенаку, були виявлені клінічні і патолого-анатомічні ознаки розвитку тяжкої форми диспепсії з наявними ускладненнями з боку інших органів та систем. Приклад 2. Мишам per os вводили гутталакс протягом 5 діб згідно діапазону доз, які зазначено в таблиці 1. Потім аналогічно застосовували диклофенак в дозі 0,25- 0,50мг на 1 тварину протягом двох діб. Мишей декапітували. Перед декапітацією у тварин відмічалось незначне підвищення рухової активності, відсутність розладів апетиту, розм'якшення калових мас. При патолого-анатомічному розтині слизова оболонка стравоходу залишалась без змін; слизова оболонка шлунка та тонкого відділу кишковика набряклі, гіперемійовані з поодинокими крапчастими крововиливами; товстий відділ кишковика заповнений розрідженими каловими масами. У декількох тварин відмічались дистрофічні і запальні зміни паренхіми Таблицята печінки 1 нирок. Експериментальна модель диспепсії у мишей Дозування препаратів для перорального застосування за групами мишей може бути використана як у ветеринарній, так і в гуманній медицині для проведення Дослідні групи мишей Дози препаратів експериментальних робіт з метою вивчення гутталакс диклофенак особливостей ультраструктурних та метаболічних 1 група Контроль змін в організмі0,75 -1,25мг на тваринудиспепсії з тварин за розвитку 2 група 13-17мкг на тварину різним ступенем тяжкості перебігу, а також для 3 група 13-17мкг на тварину 0,25- 0,50мг на тварину клінічного випробування новостворених препаратів та впровадження в медицину Відсоток летальності мишей під час ефективних схем лікування цієї патології. експерименту відображено в таблиці 2. Таблиця 2 Відсоток летальності мишей за групами Показник Відсоток летальності 1 гр. 0% Ефект від використання препаратів, які пропонуються в моделі, та клінічного прояву диспепсії у мишей ілюструються наступними прикладами. Приклад 1. Мишам per os вводили гутталакс протягом 5 діб згідно діапазону, який зазначено в таблиці 1. Потім аналогічно застосовували диклофенак в дозі 0,75 - 1,25мг на 1 тварину протягом двох діб. Мишей декапітували. Перед декапітацією, у тварин відмічалися малорухомість, пригніченість, виснаженість та втрата апетиту, калові маси набували водянистої консистенції. При патолого-анатомічному розтині слизова оболонка стравоходу була без змін; слизова оболонка шлунку та тонкого відділу кишковика набряклі, з різко вираженою дифузною гіперемією та крововиливами, вкриті густим слизом; у товстому відділі кишковика подібні патологоанатомічні зміни, він заповнений розрідженими каловими масами і густим слизом з неприємним Дослідні групи мишей 2 гр. 33,3 - 87,5% 3 гр. 0- 16,6%