Спосіб улаштування полегшеного залізобетонного перекриття

Реферат: UA 75556 U UA 75556 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі будівництва і може бути використана при проектуванні й зведенні будинків і споруд. Відомі способи улаштування залізобетонних перекриттів, у яких зниження власної ваги досягається застосуванням незнімних порожниноутворювачів (далі вкладишів) у серединної частини перекриття [1, 2]. Використання для вкладишів ефективних матеріалів, наприклад, пінополістиролу або мінераловатних плит, дозволяє, крім полегшення перекриття, підвищити його тепло- й звукоізоляційні характеристики. Для запобігання зсуву вкладишів при бетонуванні перекриття їх необхідно надійно фіксувати, на що, відповідно, витрачаються додаткові ресурси. Найбільш близьким по технічній суті до пропонованого є спосіб улаштування залізобетонного перекриття полегшеного типу [4], який реалізують таким чином. Після зведення колон каркаса або несучих зовнішніх і внутрішніх стін, монтують опалубку перекриття, на яку встановлюють нижню арматурну сітку й арматурні каркаси ребер і виконують бетонування нижньої полиці перекриття. Після цього безпосередньо на свіжий бетон відформованої нижньої полиці перекриття встановлюють вкладиші, далі після набору бетону нижньої полиці перекриття міцності не менш 1,5 МПа, установлюють верхню арматурну сітку й продовжують бетонування верхньої частини перекриття, причому спочатку бетонна суміш подається на вкладиші, а потім у простір між вкладишами. Улаштування перекриття таким способом дозволяє здійснювати найменш матеріалоємне (через відсутність фіксуючих пристосувань) кріплення вкладишів за рахунок сил зчеплення бетону нижньої полиці до поверхні вкладиша, а також за рахунок навантаження вкладиша бетонною сумішшю, при бетонуванні верхньої частини перекриття. Недоліком цього способу є наявність тривалої технологічної перерви, необхідної для набору нижньої полиці міцності не менш 1,5 МПа, що призводить до збільшення тривалості улаштування перекриття, а також до зниження сил зчеплення бетону нижньої та верхньої частин перекриття [3]. В основу корисної моделі поставлена задача вдосконалення способу улаштування полегшеного залізобетонного перекриття, що полягає у зниженні до мінімуму перерви у бетонуванні нижньої та верхньої частин перекриття, а також у вказанні умов, при яких дозволяється наступати робочим на вкладиші та не використовувати фіксаторів вкладишів. Поставлена задача вирішується тим, що в способі улаштування полегшеного залізобетонного перекриття перерву в бетонуванні нижньої та верхньої частин перекриття зведено до двох годин. Крім того, при виконанні умови SВ2Sр, де SВ - площа бетону верхньої полиці над вкладишем, котра визначається як SВ= в•t, де в - ширина вкладишу, a t - товщина верхній полиці, однак не більш 6 см; Sр - площа бетону ребра, котра визначається як Sр=р•h, де р - ширина ребра, a h - висота ребра, подавання бетону верхньої частини здійснюється уздовж вкладишів, а при виконанні умови SB4Sp подавання бетону верхньої частини може здійснюватися як вздовж так і впоперек вкладишів. Суть корисної моделі пояснюється графічними матеріалами, де зображено: напрям руху робочих (зображено стрілками) при установленні вкладишів з опалубки (фіг. 1) та з раніш встановлених вкладишів (фіг. 2); схема к визначенню необхідності установки фіксаторів вкладишів (фіг. 3); схема бетонування верхньої частини перекриття (фіг. 4), де представлено порядок бетонування 1-6; напрями бетонування (зображено стрілками) верхньої частини перекриття (фіг. 5-7). Запропонований спосіб реалізують таким чином. Після зведення колон каркаса або несучих зовнішніх і внутрішніх стін, установлюють опалубку, на яку в проектне положення встановлюють нижню арматурну сітку і арматурні каркаси, і виконують бетонування нижньої полиці перекриття, на яку встановлюють вкладиші безпосередньо на свіжий бетон. При цьому фіксація вкладишів здійснюється за рахунок сил зчеплення бетону нижньої полиці і поверхні вкладишів. Потім установлюють верхню арматурну сітку і роблять бетонування верхньої частини перекриття, причому для додаткової фіксації вкладиша за рахунок ваги бетонної суміші необхідно подавати бетонну суміш спочатку на вкладиші, а потім у простори між вкладишами. Розглянемо нижче умови при яких дозволяється наступати робочим на вкладиші та не використовувати фіксаторів вкладишів. Ходити робітникам по вкладишах дозволяється при виконанні умови: 2 SВК=в l ,5 м при в1 м, де 2 2 1,5 м