Спосіб диференціальної діагностики захворювань ректоанального відділу шлунково-кишкового тракту у дітей

Реферат: Спосіб диференціальної діагностики захворювань ректоанального відділу шлунково-кишкового тракту у дітей включає введення балона до прямої кишки до значення тиску в ньому. В ректальний балон із шприца Жане поступово вводять рідину до створення в балоні тиску 50 мм рт. ст., після чого проводять витягання балона з постійною силою 500 г, та при натужуванні обстежуваного визначають здатність його до випорожнення з прямої кишки ректального балона. Потім розраховують ректальний індекс як відношення об'єму рідини, введеної до ректального балона, до показника тиску в ньому 50 мм рт. ст., при відсутності вигнання балона з прямої кишки визначають анальну ахалазію, при значенні ректального індексу більш 3,30 визначають мегаректум. UA 75828 U (12) UA 75828 U UA 75828 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, точніше гастроентерології дитячого віку, і призначена для діагностики захворювань ректоанального відділу шлунковокишкового тракту у дітей. Діагностика захворювань ректоанального відділу шлунково-кишкового тракту у дітей в останній час стає все більш актуальною, тому що такі розлади як закріпи, з енкопрезом або без нього, спостерігаються у дітей досить часто (у 3 % дошкільнят та у 1-2 % дітей шкільного віку) [1], а основною причиною незадовільних результатів лікування хронічних закрепів є недостатня діагностика функціонального стану аноректальної ділянки шлунково-кишкового тракту [2]. Накопичувальну і випорожнювальну функції прямої кишки у взаємодії з сфінктерами досліджують різними методами: 1) рентгенологічним - методом дефекографії [3] 2) електроманометричним, з визначенням тиску в анальному каналі [4]. 3) пневмокінезометричним, з визначенням об'єму і тиску в прямій кишці [5]. Основними недоліками рентгенологічного методу дефекографії є травматичність, яка обумовлена променевим навантаженням на організм дитини, суб'єктивність оцінки результатів дослідження, необхідність спеціальної дорогої апаратури і матеріалів, що обмежують застосування даного способу в практичній медицині. Основними недоліками електроманометричного способу диференціальної діагностики захворювань ректоанальної ділянки шлунково-кишкового тракту є визначення тільки гальмівного ректоанального рефлексу внутрішнього сфінктеру прямої кишки, за наявності ректоанального інгібіторного рефлексу, без взаємозв'язку об'ємно-тискових показників в прямій кишці з тиском в анальному каналі, не враховуючи те, що стінка прямої кишки простягається до шкіри промежини [6, 7]. Основними недоліками пневмокінезометричного способу диференціальної діагностики захворювань ректоанальної ділянки шлунково-кишкового тракту з реєстрацією об'єму і тиску в прямій кишці є те, що цей метод дозволяє визначити тільки пластичний тонус стінок прямої кишки, тобто здатність порожнистого органа збільшувати свій об'єм без підвищення тиску в ньому до певного рівня [4], тобто її здатність накопичувати і утримувати кишковий вміст, та не дозволяє проводити диференціальну діагностику таких захворювань ректоанальної ділянки шлунково-кишкового тракту як мегаректум, анальна ахалазія. Таким чином, можна констатувати, що відомі способи диференціальної діагностики захворювань ректоанальної ділянки шлунково-кишкового тракту не дозволяють достовірно відрізнити мегаректум, анальну ахалазію, або підтвердити їх наявність у дітей, що страждають на закрепи. Так, відомий спосіб диференціальної діагностики захворювань ректоанальної ділянки шлунково-кишкового тракту, який передбачає введення до ампули прямої кишки досліджуваного латексного балона, об'ємом 200 мл, який наповнюють повітрям, вимірюючи об'єм, а до анального каналу вводять мікробалон для реєстрації тиску в ньому. При дозованому наповненні ректального балона реєструють тиск в анальному каналі, що дозволяє визначити позитивний чи від'ємний гальмівний рефлекс внутрішнього анального лещата та виключити нейрогенну форму анальної ахалазії [4]. Цей спосіб дозволяє визначити поріг гальмівного рефлексу релаксації внутрішнього анального сфінктера у осіб, у котрих збережений фізіологічний ректоанальний інгібіторний рефлекс [5]. Основними недоліками електроманометричного способу визначення резервуарної функції прямої кишки є визначення тільки об'єму ректального балона, при якому виникає гальмівний ректоанальний рефлекс, або з'ясувати відсутність цього рефлексу, що ускладнює диференціальну діагностику мегаректум та анальної ахалазії. Як відомо, резервуарна функція прямої кишки забезпечується пружноеластичними здібностями стінки прямої кишки та замикаючою здібністю анального сфінктера. Накопичення вмісту прямої кишки виникає внаслідок просування фекалій в каудальному напрямку за рахунок пропульсивної перистальтики сигмоподібної кишки та підвищеного тиску в анальному каналі внаслідок тонічного скорочення внутрішнього та зовнішнього анальних сфінктерів. Накопичення вмісту в прямій кишці можливе до тої миті, поки тиск в ній не перевищує тиск в анальному каналі. Якщо ж тиск в прямій кишці перевищує тиск в анальному каналі, виникає її випорожнення, тобто резервуарна функція прямої кишки можлива в тому об'ємі, доки тиск в кишці менший або дорівнює тиску в анальному каналі, а евакуаторна функція можлива при умові більшого тиску в прямій кишці ніж в анальному каналі [5, 6]. Найбільш близьким до способу, що заявляється, вибраний як прототип, є спосіб диференціальної діагностики захворювань ректоанальної ділянки шлунково-кишкового тракту 1 UA 75828 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 (4), що передбачає введення хворому, що розташований в положенні лежачи на боці, до прямої кишки латексного балона, об'ємом 500 мл, який наповнюють рідиною, вимірюючи об'єм і тиск в ньому, а до анального каналу вводять мікробалон для реєстрації тиску в ньому. При дозованому наповненні ректального балона реєструють об'єм і тиск при досягненні сильного суб'єктивного позиву на дефекацію, що відчуває обстежувана дитина, реєструють амплітуду і тривалість гальмівного ректоанального рефлексу і розраховують ректальний індекс як відношення об'єму ректального балона до створеного тиску в ньому. Ректальний індекс (комплаєнс) характеризує пружно-еластичні здібності прямої кишки, а виражений гальмівний рефлекс говорить про наявність інтрамуральної іннервації стінки кишки. Основними недоліками цього способу є те, що він дозволяє визначити тільки пластичний тонус стінок прямої кишки, тобто здатність порожнистого органа збільшувати свій об'єм без підвищення тиску в ньому до певного рівня [4], що не дозволяє виявити анатомічні зміни прямої кишки (мегаректум) та не дозволяє визначити інші форми анальної ахалазії, крім нейрогенної. Задача, яку вирішує корисна модель, що заявляється, полягає в зменшенні травматичності і підвищенні точності диференціальної діагностики захворювань ректоанальної ділянки шлунково-кишкового тракту у дітей шляхом наповнення ректального балона рідиною до створення в ньому тиску 50 мм рт. ст. і витягування балона з постійною силою 500 г, визначення здібності хворого до вигнання балона при напруженні та розраховування ректального індексу як відношення об'єму ректального балона до порогового тиску в ньому 50 мм рт. ст. При неспроможності вигнання балона з прямої кишки визначають анальну ахалазію, а при відсутності вигнання балона з прямої кишки в поєднанні із показником ректального індексу більш за 3,3 визначають мегаректум. Технічний результат від впровадження корисної моделі буде полягати в зменшенні травматичності і підвищенні точності диференціальної діагностики захворювань ректоанальної ділянки шлунково-кишкового тракту у дітей, достовірному визначенні показань до консервативного або хірургічного лікування, індивідуалізації параметрів консервативного лікування методами біоадаптивного регулювання та скороченні строків лікування хворих. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який включає введення до ампули прямої кишки досліджуваного латексного балона, який наповнюють рідиною, реєструють тиск в ньому, згідно з корисною моделлю, в ректальний балон із шприца Жане поступово вводять рідину до створення в балоні тиску 50 мм рт. ст., після чого проводять витягання балона з постійною силою 500 г, та при натужуванні обстежуваного визначають здатність його до випорожнення з прямої кишки ректального балона, потім розраховують ректальний індекс як відношення об'єму рідини, введеної до ректального балона, до показника тиску в ньому 50 мм рт. ст., при відсутності вигнання балона з прямої кишки визначають анальну ахалазію, при значенні ректального індексу більш 3,30 визначають мегаректум. Основними відмінностями способу диференціальної діагностики захворювань ректоанальної ділянки шлунково-кишкового тракту у дітей є визначення мінімального об'єму ректального балона у хворого, що знаходиться в напівсидячому положенні під кутом 45° при введенні до балона води, підігрітої до температури тіла 36-37 °C, зі швидкістю 5 мл за секунду, поки не буде досягнуто тиск 50 мм рт. ст., після чого проводять витягання ректального балона із силою 500 г під час натужування хворого, визначають анальну ахалазію при неспроможності вигнання балона хворим під час натужування, а розраховуючи ректальній індекс, при його значенні 3,3 і більше визначають мегаректум. Спосіб здійснюється наступним чином. Через 1 годину після випорожнення прямої кишки клізмою Нормакол хворого розташовують напівсидячи під кутом 45° на спині в положенні для літотомії. До ампули прямої кишки і анального каналу вводять латексний балон об'ємом 0,5 літра, з'єднаний з вимірювачем тиску "Ритм" Україна, Київ, та шприцом Жане поліхлорвініловими трубками. Балон також з'єднаний з пристроєм для витягання - безменом. В ректальний балон із шприца Жане дробно поступово вводять воду "температура якої дорівнює 36 градусів за Цельсієм зі швидкістю 5 мл за секунду до створення в балоні тиску 50 мм рт. ст., після чого проводять ви тяжіння балона за допомогою безмену з постійною силою 500 г, та при натужуванні обстежуваного визначають здатність його до випорожнення з прямої кишки ректального балона. Потім розраховують ректальний індекс як відношення об'єму рідини, введеної до ректального балона, до показнику тиску в ньому 50 мм рт. ст. При відсутності вигнання балона з прямої кишки визначають анальну ахалазію, при значенні ректального індексу більш 3,30 визначають мегаректум. Приклад конкретного виконання: Приклад 1. Хвора С., 14 років (Історія хвороби № 161) була прийнята до педіатричного відділення дитячої міської клінічної лікарні № 1 м. Одеси 10.01.2012 2 UA 75828 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 року із скаргами на звичні закрепи, здуття та болі в животі. Самостійна дефекація виникала 2-3 рази на тиждень калом, оформленим у вигляді стовпчика великого діаметра. Випорожнення часто було утруднене й болісне. 12.01.2012 року проведено дослідження розробленим способом. Через 1 годину після випорожнення прямої кишки клізмою Нормакол хвору розташували під кутом 45° на спині в положенні для літотомії. До ампули прямої кишки і анального каналу ввели латексний балон об'ємом 0,5 літра, з'єднаний з вимірювачем тиску "Ритм" (Україна, Київ) та шприцом Жане поліхлорвініловими трубками. Балон також з'єднали з пристроєм для витягання - безменом. В ректальний балон із шприца Жане дробно зі швидкістю 5 мл за секунду поступово ввели 300 мл води температурою 36 градусів за Цельсієм до створення в балоні тиску 50 мм рт. ст., після чого провели витягання балона з постійною силою 500 г, та при натужуванні обстежуваної визначили нездатність її до випорожнення з прямої кишки ректального балона. Потім розрахували ректальний індекс як відношення об'єму рідини, введеної до ректального балона, до показника тиску в ньому 50 мм рт. ст. Значення ректального індексу склало 6,0. Завдяки цим показникам було визначено мегаректум та анальну ахалазію у дитини. Наступне іригографічне обстеження підтвердило діагноз. Дитині призначено консервативне лікування, включаючи тренування випорожнення кишечнику. Через чотири тижні від початку лікування при повторному обстеженні запропонованим способом показник ректального індексу дорівнював 4,0, а випорожнення ректального балона було самостійним. Клінічно у дитини стілець налагодився кожного дня. Приклад 2. Хворий Ш., 8 років (Історія хвороби № 211) був прийнятий в педіатричне відділення дитячої міської клінічної лікарні № 1 м. Одеси 12.01.2012 року зі скаргами на періодичні закрепи, здуття та болі в животі. Самостійна дефекація виникала 3-4 рази на тиждень калом, сформованим у вигляді окремих грудочок. Випорожнення часто було утруднене й болісне. 14.01.2012 року проведено дослідження розробленим способом. Через 1 годину після випорожнення прямої кишки клізмою Нормакол хворого розташували на спині в положенні для літотомії. До ампули прямої кишки і анального каналу ввели латексний балон об'ємом 0,5 літра, з'єднаний з вимірювачем тиску "Ритм" Україна, Київ, та шприцом Жане поліхлорвініловими трубками. Балон також з'єднали з пристроєм для ви тяжіння - безменом. В ректальний балон із шприца Жане дробно зі швидкістю 5 мл за секунду поступово ввели 300 мл води температурою 36 градусів за Цельсієм до створення в балоні тиску 50 мм рт. ст., після чого провели витягання балона з постійною силою 500 т, та при натужуванні обстежуваного визначили здатність його до випорожнення з прямої кишки ректального балона. Потім розрахували ректальний індекс як відношення об'єму рідини, введеної до ректального балона, до показника тиску в ньому 50 мм рт. ст. Значення ректального індексу склало 2,4. Діагноз мегаректум і анальну ахалазію було виключено. Хворому встановлено діагноз синдрому подразненої кишки. Призначене консервативне медикаментозне лікування. Середнє значення тиску в ректальному балоні у 10 здорових дітей контрольної групи під час імперативного позиву до дефекації складало 50 мм рт. ст. при середньоарифметичній помилці 1,6. Середнє значення ректального індексу складало 2,5 при середньоарифметичній помилці 0,23. В усіх дітей контрольної групи витягання наповненого ректального балона з силою 500 г викликало значне посилення позиву до дефекації та при натужуванні виникало вигнання балона з прямої кишки. Використання способу, що заявляється, у 28 дітей, дозволило зменшити травматичність і підвищити точність топічної діагностики захворювань ректоанальної ділянки, що призводять до хронічного закрепу, індивідуально визначити лікувальну тактику при реабілітації, а також здійснити контроль реабілітації, а також здійснити контроль за ефективністю лікування та рекомендувати його для широкого впровадження в медичну практику. Спосіб апробовано у другому педіатричному відділенні дитячої міської лікарні №1 ім. акад. Б.Е. Резніка міста Одеси з позитивними результатами. Джерела інформації: 1. Комиссаров М.И. Діагностика и лечение хронических запорів у дітей. Автореф. Дисс. К.м.н. - Санкт-Петербург, 2009.-25 с. 2. Мельникова И.Ю., Новикова В.П., Думова Н.Б. Запоры у детей. - М.: ГЭОТАР – Медиа, 2009.-137 с. 3. Mahieu P., Pringot J., Bodart P. Defecography// Gastrointestinal Radiology// - 1984. - № 9. - p. 247-251. 3 UA 75828 U 5 10 15 20 4. Noviello C., Cobellis G., Papparella A. et all.Role of anorectal manometry in children with severe constipation// Colorectal disease.-2008. - Vol.11. - Issue. 5. - P. 480-484. 5. Meunier P. Physiological investigation of primere chronic constipation in children comparison with the barium enema study// Gastroenterology.-1984. - №. 87. - pp. 1351-1357. 6. Shafik A., Mostafa R. M., Shafik I. et al. Functional activity of the rectum: a conduit organ or a storage organ or a both.// World J gastroenterology.-2006. - V.28. - № 12(28). - pp. 4549-4552. 7. Shafik A. A new concept of the anatomy of the anal sphincter mechanism and the physiology of defecation. XYII: Mechanism of defecation. - Coloproctology, -1982. - № 4. - pp. 49-54. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб диференціальної діагностики захворювань ректоанального відділу шлунково-кишкового тракту у дітей, що включає введення балона до прямої кишки до значення тиску в ньому, який відрізняється тим, що в ректальний балон із шприца Жане поступово вводять рідину до створення в балоні тиску 50 мм рт. ст., після чого проводять витягання балона з постійною силою 500 г, та при натужуванні обстежуваного визначають здатність його до випорожнення з прямої кишки ректального балона, потім розраховують ректальний індекс як відношення об'єму рідини, введеної до ректального балона, до показника тиску в ньому 50 мм рт. ст., при відсутності вигнання балона з прямої кишки визначають анальну ахалазію, при значенні ректального індексу більш 3,30 визначають мегаректум. Комп’ютерна верстка М. Ломалова Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4