Пристрій для моделювання кишкової непрохідності

Пристрій для моделювання кишкової непрохідності, що містить корпус, який відрізняється тим, що додатково містить підпружинену притискну пластину з фіксуючим засобом, який звільнюється при введенні пристрою в магнітне поле. Корисна модель відноситься до медицини, і зокрема до приладів для моделювання кишкової непрохідності. Відомий спосіб винайдення моделі повної непрохідності тонкої кишки шляхом накладення шовкової лігатури [див. Попов В.А. "О структурных и функциональных изменениях в тонкой кишке при острой дуоденальной непроходимости" // "Экспериментальная хирургия и анестезиология", 1976, №4, с.56-59]. Але теперішній спосіб не дає можливості спостерігати розвиток захворювання, виключивши дію операційної травми, наркотичних речовин, крім того часто виникає порушення ЦІЛОСТНОСТІ кишки за рахунок тиску тонкої лігатури. Найбільш близьким по технічним параметрам являється пристрій для виникнення непрохідності пілоричного відділу шлунка, складається із гумової манжети з трубкою, що вміщується в спеціально підготовлене ложе між слизово-підслизовим і серозно-м'язовим шарами [див. А.С. СРСР №940205, G09B23/28, 1982]. При використанні теперішнього пристрою виявились наступні недоліки: - манжета роздувається рівномірно в всі сторони і пошкоджує при цьому шари стінки органа, розташовані зовні від манжетки, та її серозном'язовий шар; - потрібна контрапертура для виведення гумової трубки пристрою, що може стати воротами для мікоосЬлори в черевну порожнину і хисних пристосувань. - під час введення манжетки в стінку органа пошкоджуються шари, що впливає негативно на функціонування даної зони травної трубки в післяопераційному періоді; - введення манжетки між слизово-пщслизовим і серозно-м'язовим шаром травної трубки не тільки травматичне, але і потребує навиків виконання; пошкодження слизової поєднано з розвитком перитоніту на ґрунті недостатності швів, що приводить до загибелі тварин. Мета даної корисної моделі являє собою підвищення якості виконання моделі кишкової непрохідності по закінченню післяопераційного періоду. Вказана мета досягається при використанні запропонованого пристрою, що знаходиться в корпусі і вміщує підпружинену пластину з фіксуючими засобами, яка вивільнюється при введенні в магнітне поле. Перелік фігур креслення: Фіг.1 - загальний вигляд пристрою з введеною кишкою; Фіг.2 - вигляд пристрою при внесенні його в магнітне поле; Фіг.З - вигляд пристрою із сторони основи. Описання пристрою в статичному стані Пристрій зроблено із діелектричного інертного для організму матеріалу у вигляді порожнистого корпуса 1, що складається із основи 2 І отвору 3. В корпусі 1 пристрою є отвір 4, який виконаний з можливістю обмеження і перетворення в отвір при •' -*•• с n i ' w n ппмкпіппєній на корпусі со О) у випадку зближення останньої з пластиною 11. Отвір 4 обмежений від порожнини 15 при допомозі бокових стінок 16 таким чином, що кінець 12 фіксуючого пристрою 10 знаходиться в порожнині 15 корпуса 1, а короткий кінець 14 І притискаюча пластина 7 поза порожниною 15 корпуса 1. Використання пристрою для моделювання кишкової непрохідності Перед операцією кінець 12 пластини 11 зближують з притискаючою пластиною 7, завдяки чому трапляється її фіксація. Після лапаротомії, в отвір 4 стерильного пристрою вкладається кишка. Виконується отвір в зоні де відсутні судини брижі . Кришка 5 проводиться через отвір в брижі кишки і обмежують прорізь 4 (утворюючи кільце, в середині якого знаходиться кишка). Пристрій вводиться в черевну порожнину і основою 2 фіксується до її стійки шляхом підшивання через отвір 3. По закінченні післяопераційного періоду до черевної стінки живота, де фіксовано пристрій, підводиться електромагніт. Залізна пластинка 13, попадаючи в магнітне поле, притягується до електромагніту, захоплюючи за собою довгий кінець 12 фіксуючого пристрою 10, при цьому виникає поворот останнього на шарнірі 9 і короткий кінець 14 зісковзує з притискаючої пластини 7. Підпружинена притискаюча пластина 7 рухається по напрямку до кришки 5, що приводить до стискання кишки і перекривання її просвіту, виникає кишкова непрохідність. Приклад конкретного використання пристрою Безпородна собака, вагою 16кг, не отримувала харчування на протязі 12 годин, внутрішньом'язово ввели 4мл тізерцина і 1,6мл димедролу. Потім, через 30 хвилин, ввели внутрішньоплеврально 800мг тюпенталу натрію. Після попередньої обробки шкіри черевної стінки нижче мечоподібного відростка виконали серединний розріз шкіри розміром 5см. Пошарово розкрили черевну порожнину. Відступивши 30см від початку порожньої кишки, в безсудинній зоні брижі порожньої' кишки виконали отвір діаметром 2см. Підготовили до роботи пристрій, для чого підпружинену притискаючу пластину фіксували за допомогою фіксуючого пристрою. В отвір брижі ввели кришку стерильного пристрою таким чином, щоб кишка розташувалась в прорізі пристрою. Кришку закрили. Пристрій помістили в черевну порожнину і підшили її основу до внутрішньої поверхні черевної стінки. Операційну рану пошарово зашили наглухо. В післяопераційному періоді тварини утримувались на звичайному раціоні віварію Післяопераційний період протікав без ускладнень. Рана зажила первинним натягом. Шви зняли на 7 день. Через 8 днів після операції до шкіри черевної стінки, де до внутрішньої поверхні підшито пристрій, підвели електромагніт. Через добу після включення електромагніту прийому води, спостерігалось виражене здуття живота, адинамія. На шосту добу - атональний стан. Тварина загинула на сьому добу. На розтині в черевній порожнині ексудату не було. Злуковий процес в зоні пристрою виражений незначно у вигляді площинних утворень. Привідна петля тонкої кишки роздута. Жовчний міхур застійне збільшений. В просвіті тонкої кишки багато газів і рідини темного кольору. Печінка дрябла, інші органи макроскопічних змін не мають. Відділи тонкої кишки, нижче накладення пристрою, спавші. Нами проведені досліди на 10 безпородних собаках , яких розділили на 2 групи. Тваринам 1 групи (5 собак) робили модель високої кишкової непрохідності після закінчення післяопераційного періоду за відомим способом [див. А.С. СРСР №940205, G09B23/28, 1982]. Після доступу верхньосерединним розрізом, відступив ЗО см від початку порожньої кишки, розсікли стінку кишки до підслизового шару, після чого тупим шляхом відшаровували підслизову від серозном'язового шару. В підготовлене ложе помістили гумову манжету, розміром 2,0хЗ,0см, з трубкою. Розріз зашивали серозно-м'язовими швами, фіксуючи гумову трубку, яка йде від манжети. Виконували контрапертуру в черевній стінці, через яку проводили гумову трубку. Навколо трубки кишку підшили до парієтальної очеревини. Зашивали черевну стінку наглухо. Біля місця виходу трубки прибинтовували захисний засіб до черевної' стінки. По закінченню післяопераційного періоду за допомогою тонометра накачували повітря в манжету через гумову трубку І перев'язували останню. Тваринам 2 групи {5 собак) виконували модель високої кишкової непрохідності з використанням запропонованого пристрою( опис вище) Результати дослідів (таблиця 1) показали, що при виконанні моделі кишкової непрохідності по закінченню післяопераційного періоду використання запропонованого пристрою має ряд переваг. Так при створенні моделі кишкової непрохідності тваринам другої групи не потрібно спеціального утримання; тривалість операції в них була в 3 рази менша, ніж у тварин першої групи (Р