Спосіб профілактики розвитку гнійних ускладнень при лікуванні негнійних запальних процесів щелепно-лицевої ділянки

Реферат: Спосіб профілактики розвитку гнійних ускладнень при лікуванні негнійних запальних процесів щелепно-лицевої ділянки шляхом проведення медикаментозного лікування. Хворим призначають нестероїдний протизапальний препарат "Диклоберл" за схемою в залежності від нозологічної форми захворювання. UA 83063 U (12) UA 83063 U UA 83063 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема до стоматології, і може бути використана для профілактики розвитку гнійних ускладнень при лікуванні негнійних запальних процесів щелепно-лицевої ділянки. Протизапальні лікарські засоби, що використовуються в щелепно-лицевій хірургії, можуть використовуватися як з профілактичною, так і з лікувальною метою. Профілактична мета медикаментозного використання даних препаратів передбачає терапію, спрямовану на профілактику розвитку гнійно-запальних процесів в тканинах щелепно-лицевої ділянки та шиї після проведених оперативних втручань, при травматичних ушкодженнях та інших випадках. Загально відомим і поширеним є взятий нами за прототип спосіб профілактики розвитку гнійних ускладнень при лікуванні негнійних запальних процесів щелепно-лицевої ділянки є використання антибіотиків та сульфаніламідних препаратів. [1]. Ці препарати мають ряд побічних ефектів (викликають алергічні реакції та інтоксикацію, дисбактеріоз, негативно впливають на стан органів травлення, сприяють виникненню антибіотикорезистентних штамів мікроорганізмів, знижують неспецифічну резистентність організму хворого), що призводить до пошуку лікарями протизапальних засобів, здатних до попередження розвитку гнійних ускладнень негнійних запальних процесів, які мають менше побічних дій та максимальний протизапальний ефект. Усунення даних недоліків і є основною нашою задачею. Поставлена задача вирішується тим, що у запропонованому способі, який включає застосування лікарських засобів, згідно з корисною моделлю, хворим призначають нестероїдний протизапальний препарат "Диклоберл" за схемою в залежності від нозологічної форми захворювання. Даний препарат застосовують в два етапи, спочатку парентерально, а потім перорально. "Диклоберл" (BERLIN-CHEMIE (MENARINI GROUP) - є похідним фенілоцтової кислоти. Міжнародна назва - диклофенак. З літературних джерел відомо, що препарат має виражену протизапальну, анальгетичну та помірну жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю і лихоманки. Диклофенак натрію зменшує обумовлені запальними процесами біль, набряк і лихоманку, пригнічує агрегацію тромбоцитів, індуковану АДФ і колагеном. Препарат має пролонговану дію, тому застосовується 1 раз на добу. У зв'язку з уповільненим вивільненням діючої речовини з капсул "Диклоберл ретард" не показаний для початкової терапії захворювань, при яких потрібне швидке настання дії. Для внутрішньом'язового введення ми використовували препарат "Диклоберл № 75". Для перорального використання застосовували "Диклоберл ретард". Використовуючи наявність одного і того ж препарату у двох лікарських формах (для внутрішньом'язового і перорального введення) для лікування хворих ми застосували так звану "ступінчасту терапію". Відомо, що ступінчаста протизапальна терапія припускає двоетапне застосування НПЗП: перехід з парентерального на непарентеральний (як правило, пероральний) шлях введення з урахуванням клінічного стану пацієнта. Основна мета ступінчастої терапії полягає в зменшенні тривалості парентерального введення медикаментозного препарату, що забезпечує зменшення вартості проведеного лікування і скорочення терміну перебування хворого в стаціонарі при збереженні високої клінічної ефективності проведеної терапії. Оптимальним варіантом ступінчастої терапії було послідовне використання двох лікарських форм (для парентерального введення і прийому всередину) одного і того ж НПЗП, що забезпечувало спадкоємність лікування. Спосіб здійснюється наступним чином: Під нашим спостереженням знаходилося 129 хворих з різними захворюваннями щелепнолицевої ділянки. Всіх обстежених ми розділили на наступні п'ять груп: І група - 28 хворих після проведення щелепно-лицевих оперативних втручань з приводу видалення пухлин щелеп (остеобластом, амелобластом, значних пухлиноподібних утворень); II група - 25 хворих, яким проведені оперативні втручання - паротидектомії (при доброякісних пухлинах) та екстирпації піднижньощелепних залоз (при доброякісних пухлинах або калькульозних субмаксилітах); III група - 26 хворих з переломами нижньої щелепи (щілина перелому проходила в межах зубного ряду, тобто переломи щелепи були відкритими); IV група - 26 хворих з одонтогенними запальними інфільтратами білящелепних м'яких тканин; V група - 24 хворих з гострими посттравматичними артритами скронево-нижньощелепних суглобів, ускладненими запальними інфільтратами. Всі обстежені були у віці від 16 до 68 років, без супутніх захворювань. Для вирішення поставленої задачі всім хворим проводилися клінічні методи обстеження, які включали з'ясування скарг, огляд (визначався ступінь асиметрії обличчя, вираженість набряку, гіперемії та інфільтрації слизової оболонки та/або шкірних покривів в області патологічного 1 UA 83063 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 вогнища), пальпацію. Крім раніше зазначених методів обстеження ми проводили хворим контактну термометрію та загальну термометрію, визначали сатурацію кисню, частоту пульсу та дихання у хвилину, вимірювали артеріальний тиск, проводили загальний аналіз крові (визначали кількість еритроцитів, лейкоцитарну формулу, гемоглобін, ШОЕ), загальний аналіз сечі, визначали біохімічні показники крові (загальний білок, глюкоза, білірубін, сечовина, електролітний склад). Для виявлення запального процесу слизової оболонки альвеолярного відростка визначали пробу Шиллера-Писарєва з обчисленням йодного числа Свракова. Визначали побічні дії препарату або можливі ускладнення, пов'язані з використанням даного лікарського засобу. В першій групі спостереження серед 28 хворих з пухлинами щелеп у 17 хворих були проведені операції з приводу видалення остеобластом та у 11 хворих - з приводу видалення амелобластом щелеп. В цій групі спостереження ми використовували метод ступінчастої терапії, тобто протягом 3-х днів застосували "Диклоберл № 75" (внутрішньом'язово), а в наступні 4-6 днів - "Диклоберл ретард" (перорально). Через 5 днів від початку лікування препаратом "Диклоберл": набряк білящелепних м'яких тканин в ділянці післяопераційної рани визначався як помірний у 1 хворого (3,6 %) та був відсутній у 27 хворих (96,4 %); інфільтрація слизової оболонки в ділянці післяопераційної рани визначалася як помірна у 2 хворих (7,1 %) та була відсутня у 26 хворих (92,9 %); проба Шиллера-Писарєва (йодне число Свракова) складало 1,4±0,5 бали (слабовиражений запальний процес); показник термоасиметрії слизової оболонки альвеолярного паростку на боці проведеної операції та протилежному боці щелепи нормалізувався та складав 0,5±0,1 °C; загальна температурна реакція від 37,0 до 37,5 °C спостерігалася у 2 хворих (7,1 %) та нормалізувалася у 26 хворих (92,9 %). На 6-й день загальна температурна реакція нормалізувалася у всіх обстежуваних хворих. У І групі хворих гнійно-запальних ускладнень ми не спостерігали, а в контрольній групі (лікування антибіотиками і сульфаніламідними препаратами) спостереження ми виявили гнійні ускладнення у 15,4 %. За результатами аналізів крові та сечі, які проводилися в динаміці лікування препаратом "Диклоберл", ми не виявили його негативного впливу на організм пацієнтів. В другій групі спостереження - 25 хворих, яким проведені оперативні втручання: 12 паротидектомії (при доброякісних пухлинах) та 13 - екстирпації піднижньощелепних залоз (при доброякісних пухлинах або калькульозних субмаксилітах), ми використовували метод ступінчастої терапії: протягом 3-х днів застосували "Диклоберл № 75" (внутрішньом'язово), а в наступні 4-6 днів - "Диклоберл ретард" (перорально). Через 5 днів від початку лікування препаратом "Диклоберл": набряк білящелепних м'яких тканин в ділянці післяопераційної рани визначався як помірний у 3 хворих (12,0 %) та був відсутній у 22 хворих (88,0 %); інфільтрація шкірних покривів в ділянці післяопераційної рани визначалася як помірна у 1 хворого (4,0 %) та була відсутня у 24 хворих (96,0 %); показник термоасиметрії шкірних покривів в ділянці проведеної операції та протилежній стороні нормалізувався та складав 0,6±0,2 °C; загальна температурна реакція від 37,0 до 37,5 °C спостерігалася у 1 хворого (4,0 %) та нормалізувалася у 24 хворих (96,0 %). На 6-й день загальна температурна реакція нормалізувалася у всіх обстежуваних хворих. У II групі хворих гнійно-запальних ускладнень ми не спостерігали, а в контрольній групі (лікування антибіотиками і сульфаніламідними препаратами) спостереження ми виявили гнійні ускладнення у 12,5 %. За результатами аналізів крові та сечі, які проводилися в динаміці лікування препаратом "Диклоберл", ми не виявили його негативного впливу на організм пацієнтів. Третя група спостереження складаласяз 26 хворих з переломами нижньої щелепи (щілина перелому проходила в межах зубного ряду, тобто переломи були відкритими). Постраждалим проводили іммобілізацію кісткових відламків нижньої щелепи за рахунок застосування назубних дротяних шин і міжщелепної гумової тяги. Видалення зуба проводили за показаннями під місцевою провідниковою анестезією з подальшою хірургічною обробкою кісткової рани. В третій групі спостереження ми застосовували "Диклоберл № 75" (внутрішньом'язово) протягом 9-10 днів. Через 7-8 днів від госпіталізації та початку лікування препаратом "Диклоберл": набряк білящелепних м'яких тканин в ділянці перелому визначався як помірний у 2 хворих (7,7 %) та був відсутній у 24 хворих (92,3 %); інфільтрація слизової оболонки альвеолярного паростку в ділянці щілини перелому визначалася як помірна у 3 хворих (11,5 %) та була відсутня у 23 хворих (88,5 %); гіперемія слизової оболонки в ділянці щілини перелому спостерігалася у 1 хворого (3,8 %) та була відсутня у 25 хворих (96,2 %). Через 8-9 днів від початку лікування проба Шиллера-Писарєва (йодне число Свракова) складало 1,6±0,6 бали (слабовиражений запальний процес); показник термоасиметрії слизової оболонки альвеолярного паростку в ділянці щілини перелому та протилежному боці щелепи нормалізувався та складав 0,7±0,3 °C; 2 UA 83063 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 загальна температурна реакція нормалізувалася у всіх обстежуваних хворих. У III групі хворих гнійно-запальних ускладнень ми не спостерігали, а в контрольній групі (лікування антибіотиками і сульфаніламідними препаратами) спостереження ми виявили гнійні ускладнення у 16,0 %. За результатами аналізів крові та сечі, які проводилися в динаміці лікування препаратом "Диклоберл", ми не виявили його негативного впливу на організм пацієнтів. В четвертій групі спостереження - 26 хворих з одонтогенними запальними інфільтратами білящелепних м'яких тканин, курс проведеного медикаментозного лікування препаратом "Диклоберл ретард" (пероральне застосування) становив 5-6 днів. "Причинні" зуби у всіх хворих були видалені при госпіталізації в стаціонар. Через 6 днів від госпіталізації та початку лікування препаратом "Диклоберл": запальний інфільтрат м'яких тканин визначався як помірний у 7 хворих (26,9 %) та був відсутній у 19 хворих (73,1 %); інфільтрація слизової оболонки в ділянці видаленого "причинного" зуба не визначалася у всіх хворих (100 %); гіперемія слизової оболонки в ділянці видаленого "причинного" зуба визначалася у 1 хворого (3,9 %) та була відсутня у 25 хворих (96,1 %); проба Шиллера-Писарєва (йодне число Свракова) складало 1,5±0,7 бали (слабовиражений запальний процес); показник термоасиметрії слизової оболонки альвеолярного паростку в ділянці видаленого "причинного" зуба та протилежному боці щелепи нормалізувався та складав 0,6±0,1 °C; загальна температурна реакція нормалізувалася у 26 хворих (100 %). У IV групі хворих гнійно-запальних ускладнень ми не спостерігали, а в контрольній групі (лікування антибіотиками і сульфаніламідними препаратами) спостереження ми виявили гнійні ускладнення у 11,1 %. За результатами аналізів крові та сечі, які проводилися в динаміці лікування препаратом "Диклоберл", ми не виявили його негативного впливу на організм пацієнтів. В п'ятій групі спостереження - 24 хворих з гострими посттравматичними артритами скронево-нижньощелепних суглобів, ускладненими запальними інфільтратами, курс проведеного медикаментозного лікування препаратом "Диклоберл ретард" (пероральне застосування) становив 5-6 днів. Через 6 днів від госпіталізації та початку лікування: запальний інфільтрат м'яких тканин та гіперемія шкіри над інфільтратом білявушної ділянки були відсутні у 24 хворих (100 %); показник термоасиметрії шкіри над запальним інфільтратом та протилежному боці нормалізувався та складав 0,5±0,2 °C; загальна температурна реакція нормалізувалася у 24 хворих (100 %). У V групі хворих гнійно-запальних ускладнень ми не спостерігали, а в контрольній групі (лікування антибіотиками і сульфаниламидніми препаратами) спостереження ми виявили гнійні ускладнення у 8,3 %. За результатами аналізів крові та сечі, які проводилися в динаміці лікування препаратом "Диклоберл", ми не виявили його негативного впливу на організм пацієнтів. Препарат з фармакотерапевтичної групи нестероїдних протизапальних і протиревматичних засобів з пролонгованим механізмом дії - диклофенак натрію ("Діклоберл") має виражену протизапальна та жарознижувальна ефективність. Визначено його позитивну дію на оксигенацію крові та гемодинаміку, а також протизапальний та жарознижувальний ефект. Результатами проведеного обстеження хворих після видалення пухлин щелеп, паротидектомій і екстирпацій піднижньощелепних залоз, у хворих з відкритими переломами нижньої щелепи, а також у хворих з одонтогенними запальними інфільтратами білящелепних м'яких тканин і гострими посттравматичними артритами скронево-нижньощелепних суглобів, ускладненими запальними інфільтратами нами була встановлена висока протизапальна та жарознижувальна ефективність нестероїдного протизапального препарату "Диклоберл" і він може бути використаний у хворих з цією патологією з метою профілактики розвитку гнійних запальних ускладнень без застосування антибіотиків і сульфаниламидних препаратів. Технічний результат полягає в зменшенні вартості лікування і скороченні терміну перебування хворого в стаціонарі при збереженні високої клінічної ефективності проведеної терапії. Джерела інформації: 1. Керівництві по щелепно-лицевій хірургії та хірургічній стоматології. А.А. Тимофєєв, К.: Червона Рута - Туре, 2012. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 55 1. Спосіб профілактики розвитку гнійних ускладнень при лікуванні негнійних запальних процесів щелепно-лицевої ділянки шляхом проведення медикаментозного лікування, який відрізняється тим, що хворим призначають нестероїдний протизапальний препарат "Диклоберл" за схемою в залежності від нозологічної форми захворювання. 3 UA 83063 U 2. Спосіб профілактики по розвитку гнійних ускладнень при лікуванні негнійних запальних процесів щелепно-лицевої ділянки за п. 1, який відрізняється тим, що диклофенак натрію застосували в два етапи, спочатку парентерально, а потім перорально. Комп’ютерна верстка Л. Бурлак Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4