Спосіб лікування дітей із хронічним пієлонефритом на санаторно-курортному етапі реабілітації

Реферат: Спосіб лікування дітей із хронічним пієлонефритом на санаторно-курортному етапі реабілітації включає призначення дієтичного харчування, застосування щадної кліматотерапії, рухового режиму, пелоїдотерапії та апаратної фізіотерапії. Призначають препарат Канефрон Н у віковій дозі три рази на день курсом загальної тривалості 8-9 тижнів. Перші три тижні препарат застосовують до початку фізіотерапії, потім протягом усього періоду пелоїдотерапії, що становить 2-3 тижні, і далі протягом трьох тижнів після його закінчення. UA 85824 U (54) СПОСІБ ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ ІЗ ХРОНІЧНИМ ПІЄЛОНЕФРИТОМ НА САНАТОРНО-КУРОРТНОМУ ЕТАПІ РЕАБІЛІТАЦІЇ UA 85824 U UA 85824 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема до педіатрії, дитячої нефрології та фізіотерапії, може бути використана для відновного лікування дітей із хронічним пієлонефритом у стані клініко-лабораторної ремісії як на амбулаторному, так і на санаторно-курортному етапах реабілітації. Як прототип вибрано спосіб лікування дітей із хронічним пієлонефритом на санаторнокурортному етапі реабілітації (Клінічний протокол санаторно-курортного лікування дітей з хронічним пієлонефритом / В.О. Поберська, Т.О. Біличенко, Т.С. Янченко // Клінічні протоколи санаторно-курортного лікування дітей / За загальною редакцією К.А. Бабова, Л.Я. Гріняєвої, Т.А. Золотарьової та ін. - Одеса: Видавець М.П. Черкасов, 2010. - С. 244-247), який включає призначення протягом 18-24 днів санаторного режиму, лікувального харчування, щадної кліматотерапії, рухового режиму, бальнеотерапії, теплолікування (грязьові мулові аплікації, озокеритові аплікації), апаратної фізіотерапії (ампліпульстерапія, ультразвукова терапія) та психологічної реабілітації. Ознаками, що збігаються із суттєвими ознаками заявленого способу є: призначення дієтичного харчування, застосування щадної кліматотерапії, рухового режиму, пелоїдотерапії та апаратної фізіотерапії. Причинами, які перешкоджають досягненню очікуваного технічного результату (підвищення ефективності відновного лікування дітей із хронічним пієлонефритом), є: не враховане зрушення чутливих про- та протизапальних цитокінів, що підтверджують латентний перебіг запального процесу з активним фіброгенезом, можливість розвитку на фоні пелоїдотерапії ділянки проекції нирок бальнеофізіореакції або загострення захворювання, що нівелює ефект реабілітаційних заходів. В основу корисної моделі поставлено задача удосконалення способу-прототипу шляхом додаткового пролонгованого прийому фітопрепарату в комбінації з пелоїдотерапією у вигляді грязьових мулових аплікацій або грязь-електрофорезу на ділянку проекції нирок, що дозволяє уникнути патологічного перебігу адаптаційного періоду, взаємопотенціює ренопротективний ефект, мінімізує небажані ефекти пелоїдотерапії, подовжує оздоровчий ефект відновного лікування і, відповідно, дозволяє досягти очікуваного технічного результату, а саме підвищити ефективність відновного лікування дітей із хронічним пієлонефритом. Поставлена задача вирішується тим, що в способі лікування дітей із хронічним пієлонефритом на санаторно-курортному етапі реабілітації, який включає призначення дієтичного харчування, застосування щадної кліматотерапії, рухового режиму, пелоїдотерапії та апаратної фізіотерапії, згідно з корисною моделлю, додатково призначають препарат Канефрон Н у віковій дозі три рази на день курсом загальної тривалості 8-9 тижнів, причому перші три тижні препарат застосовують до початку фізіотерапії, потім протягом усього періоду пелоїдотерапії, що становить 2-3 тижні, і далі протягом трьох тижнів після його закінчення. Канефрон Н - комбінований рослинний лікарський засіб, розроблений німецькою фармацевтичною компанією "Біонорика СЕ", випускається у вигляді крапель (реєстраційне свідоцтво № UA/4708/01/01) і таблеток, вкритих оболонкою (реєстраційне свідоцтво № UA/4708/02/01). До складу препарату входять: золототисячника трава (Centaurium umbellatum, Gentianaceae), любистку лікарського коріння (Levisticum officinale, Apiaceae), розмарину листя (Rosmarinus officinale, Lamiaceae). Комбінований препарат рослинного походження Канефрон Н має комплексну діуретичну, спазмолітичну, протизапальну і антибактеріальну дію. Між сукупністю суттєвих ознак корисної моделі та очікуваним технічним результатом є наступний причинно-наслідковий зв'язок: додаткове застосування препарату Канефрон Н у комбінації з пелоїдотерапією ділянки проекції нирок дозволяє сповільнити прогресування патологічного процесу з боку сечовидільної системи за рахунок поєднаної протизапальної, дефіброзуючої, спазмолітичної, вазодилатуючої та антибактеріальної дії, а також дозволяє взаємопотенціювати ренопротективний ефект, пов'язаний зі здатністю пригнічувати утворення прозапальних і проапоптоїдних цитокінів, ліквідувати дисбаланс між про- і протизапальними, про- і протиапоптоїдними факторами, що дозволяє досягти полімодальності ефектів, що сприяє пролонгації ремісії хронічного пієлонефриту, зменшенню кількості, тривалості й тяжкості рецидивів, а отже, запобіганню втрати ниркових функцій. Оскільки в цілої низки пацієнтів у ході проведення пелоїдотерапії спостерігається бальнеофізіореакція або загострення захворювання, уникнути або мінімізувати небажані ефекти фізіотерапії дозволяє прийом препарату Канефрон Н, що має нефропротекторну активність, уроантисептичний і протизапальний ефект, причому для Канефрона Н характерна добра переносність, відсутність індрому відміни і токсичності щодо основних паренхіматозних органів. Пролонгований прийом Канефрона Н чинить різнобічну комплексну дію на перебіг патологічного процесу в нирках. Його судинорозширювальний ефект сприяє поліпшенню 1 UA 85824 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 кровопостачання - зняттю спазму виносної артеріоли, що приводить до підвищення перфузійного тиску, поліпшення мікроциркуляції і зменшення внутрішньоклубочкового тиску. Дозозалежне пригнічення ЦОГ-2 і ліпооксигенази розмариновою кислотою, що входить до складу Канефрона Н, спричиняє пригнічення склеротичних процесів і деградацію структур нефронів. Захист клітинних мембран судин нирок - антиоксидантний ефект флаваноїдів і розмаринової кислоти, що запобігають деградації структур нефрона. Завдяки флавоноїдній складовій досягається мембраностабілізуючий ефект, тобто зменшується проникність базальної мембрани. Використання фітотерапії за допомогою застосування препарату Канефрон Н паралельно з пелоїдотерапією ділянки проекції нирок патогенетично виправдано, безпечно і дозволяє підвищити ефективність комплексних реабілітаційних заходів як на санаторно-курортному, так і на амбулаторному етапі реабілітації. Спосіб полягає в наступному. За три тижні до початку амбулаторних або санаторно-курортних реабілітаційних заходів, що включають режимні заходи, лікувальне харчування, щадну кліматотерапію, руховий режим, санацію осередків хронічної інфекції та пелоїдотерапію на ділянку проекції нирок, пацієнтові додатково призначають прийом препарату Канефрон Н у вікових дозуваннях: дітям старше 5 років і шкільного віку по 25 крапель або по 1 драже три рази на добу, дорослим по 2 драже або по 50 крапель три рази на добу. Прийом препарату Канефрон Н пролонгують на весь період пелоїдотерапії, що становить 23 тижні, і ще на три тижні після його завершення. Повний курс прийому препарату Канефрон Н повинен скласти 8-9 тижнів. Відомості, що підтверджують можливість використання заявленої корисної моделі. Заявлений спосіб був використаний у 40 дітей, хворих на хронічний пієлонефрит у стані клініко-лабораторної ремісії: у 20 на санаторно-курортному (застосовували грязьові мулові аплікації на ділянку проекції нирок) і у 20 пацієнтів на амбулаторному етапі реабілітації (застосовували грязь-електрофорез на ділянку проекції нирок) на тлі пролонгованого прийому Канефрона Н. У всіх дітей відзначений позитивний ефект. Ні в одному зі спостережуваних випадків не відзначалося будь-яких ускладнень, бальнеофізіореакція була відсутня. Використання запропонованого способу у дітей є виправданим, безпечним і дозволяє підвищити ефективність комплексних реабілітаційних заходів як на санаторно-курортному, так і на амбулаторному етапі реабілітації. Застосування способу дозволило у дітей із хронічним пієлонефритом отримати хороший лікувальний ефект, пов'язаний зі значним поліпшенням переносності пелоїдотерапії і, у кінцевому результаті, значно знизити число загострень, поліпшити перебіг, прогноз захворювання та якість життя пацієнтів. Запропонований спосіб ілюструється наступними прикладами його здійснення. Приклад 1 Хвора С., 15 років, вага 50 кг, зріст - 165 см, знаходилася на амбулаторному етапі реабілітації з діагнозом: хронічний обструктивний пієлонефрит, період клініко-лабораторної ремісії, функція нирок збережена. Правобічний нефроптоз І ст. Хронічний компенсований тонзиліт, період ремісії. Вегетосудинна дистонія пубертатного періоду за ваготонічним типом із синкопальними пароксизмами. При надходженні дівчинка скаржилася на періодично виникаючий тупий біль у поперековій ділянці, швидку стомлюваність. На хронічний пієлонефрит хворіє протягом 5 років. Неодноразово отримувала стаціонарне лікування, загострення основного захворювання відзначають приблизно 2 рази на рік, останнє 4 місяці тому. З анамнезу: раніше на санаторно-курортному лікуванні хворій проводили курс пелоїдотерапії на ділянку проекції нирок, на 4 процедурі мала місце бальнеофізіореакція (погіршення клініко-лабораторних показників), після чого терапія була відмінена. Загальний стан дівчинки задовільний. Температура тіла 36,7 °C. Шкірні покриви чисті, бліді. Виражені суборбітальні тіні. При огляді виявлено 7 стигм дизембріогенезу. Слизова ротоглотки блідо-рожева, волога, нальотів немає. З боку серцево-судинної і дихальної систем патології не виявлено. Пульс 68 ударів на 1 хвилину. Артеріальний тиск 90/60 мм рт. ст. Живіт безболісний, доступний глибокій пальпації. Печінка біля краю правої реберної дуги, селезінка не пальпується. Нирки не пальпуються. Симптом Пастернацького негативний з обох боків. Діурез адекватний випитій рідині. Сечовипускання безболісні. Периферичних набряків немає. Колір сечі блідо-жовтий. 2 UA 85824 U 12 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Загальний аналіз крові: еритроцити - 4,32×10 /л; гемоглобін - 142 г/л; кольоровий показник 9 - 1,0; лейкоцити - 5,0×10 /л; еозинофіли - 2 %; паличкоядерні - 2 %; сегментоядерні 58 %; лімфоцити - 36 %; моноцити - 2 %; ШОЕ - 12 мм/год. Сечовина крові - 4,8 ммоль/л; креатинін крові - 78,1 ммоль/л. ШКФ за формулою Schwartz 102,25 мл/хв. Загальний аналіз сечі: колір - солом'яно-жовтий, прозора; відносна щільність - 1,021; рН кисла; білок, цукор, ацетон, жовчні пігменти-не виявлені; епітелій - 1-2, лейкоцити - 1-3. Слиз - +. 6 Аналіз сечі за Нечипоренком: рН - кисла, білок - негативно, лейкоцити - 1,25×10 /л, 6 еритроцити - 0,25×10 /л. Аналіз сечі за Зимницьким: денний діурез - 850 мл; нічний діурез - 640 мл; добовий діурез 1495 мл. Максимальна відносна густина сечі - 1,021; мінімальна густина сечі - 1,005. Незважаючи на те, що дані традиційно прийнятого в нефрології клініко-лабораторного обстеження свідчили про стан клініко-лабораторної ремісії та збереженої функції нирок, рівень фактора некрозу пухлини- (TNF-) сироватки крові склав 4 пг/мл, трансформуючого фактора росту-1 (TGF-1) сироватки крові - 524,1 пг/мл, інсуліноподібного фактора росту-1 (IGF-1) сироватки крові - 310,5 нг/мл, що свідчило про поточний хронічний запальний процес з активним фіброгенезом, а підвищений рівень 2 мікроглобуліну сечі 1,16 мкг/мл - про порушення тубулярної функції з неспроможністю уроепітелію. Хворій було проведено лікування запропонованим способом. На фоні прийому фітопрепарату Канефрон Н по 1 таблетці 3 рази на день, розпочатого за три тижні до початку пелоїдотерапії, пацієнтці проведено реабілітаційні заходи амбулаторно, що включали дієтичне харчування, щадну кліматотерапію, адекватний руховий режим, ЛФК та пелоїдотерапію за наступною методикою: грязь-електрофорез ділянки проекції нирок 2 поперечно, температура грязі 38-39 °C, щільність струму 0,04-0,06 мА/см , тривалість 12 хвилин, через день, 10 процедур. Загальний курс прийому Канефрона Н склав 9 тижнів. Курс лікування проходив без ускладнень і патологічних реакцій. Бальнеофізіореакція була відсутня, загострення основного захворювання не спостерігалося. У дівчинки покращилися загальне самопочуття, апетит. Скарги, які пред'являються до терапії, відсутні. Рівень клінічних показників крові і сечі протягом всього курсу пелоїдотерапії і після його закінчення - без патології. У результаті проведеної терапії мали місце нормалізація показників TNF- сироватки крові, які склали 1,5 пг/мл і TGF-1 сироватки крові - 173,2 пг/мл, значуще збільшення рівня IGF-1 сироватки крові - 409,4 нг/мл, що свідчить про здатність пропонованого методу пригнічувати утворення прозапальних і проапоптоїдних цитокінів, ліквідувати дисбаланс між про- та протизапальними, про- і протиапоптоїдними факторами. Зниження рівня 2 мікроглобуліну сечі до 0,59 мкг/мл свідчить про відновлення функції уроепітелію. Катамнестичне спостереження протягом 1 року 6 місяців дозволило констатувати стійку клініко-лабораторну ремісію хронічного пієлонефриту. Приклад 2 Хвора А., 7 років, вага 36 кг, зріст - 135 см, знаходилася на санаторно-курортному етапі реабілітації з діагнозом: хронічний необструктивний пієлонефрит, клініко-лабораторна ремісія. Функція нирок збережена. Диспластичний правобічний грудно-поперековий сколіоз 1 ступеня. Поперечна плоскостопість. При надходженні дівчинка скаржилася на швидку стомлюваність, знижений апетит, пастозність повік вранці, періодично никтурію та вечірній субфебрилітет. Хворіє з 3 років, загострення щорічно. Рецидиви захворювання проходять важко з 3 ст. активності мікробно-запального процесу, після чого тривало зберігається гіпоізостенурія, виражена астенія. Останнє загострення було 6 місяців тому, лікувалася стаціонарно. Протирецидивну терапію отримує регулярно. На санаторно-курортному лікуванні вперше. Загальний стан хворої задовільний, температура тіла 36,6 °C. Будова тіла правильна. Свідомість ясна. Шкірні покриви чисті, бліді. Слизова ротоглотки рожева, волога, піднебінні мигдалини не запалені, нальотів немає. Виявлено 9 стигм дизембріогенезу. З боку серцевосудинної і дихальної систем патології не виявлено. Пульс 70 ударів на 1 хвилину. Артеріальний тиск 95/55 мм рт. ст. Живіт доступний глибокій пальпації, безболісний. Печінка і селезінка не збільшені. Пальпація нирок безболісна. Симптом Пастернацького негативний з обох сторін. Сечовипускання безболісні. Колір сечі солом'яно-жовтий. Периферичні набряки відсутні. Діурез адекватний випитій рідині. 12 Загальний аналіз крові: еритроцити - 4,34×10 /л; гемоглобін - 139 г/л; кольоровий показник 9 0,9; лейкоцити - 8,0×10 /л; Еозинофіли - 2 %; паличкоядерні - 1 %; сегментоядерні - 62 %; лімфоцити - 34 %; моноцити - 1 %; ШОЕ - 8 мм/год. 3 UA 85824 U 5 10 15 20 25 30 35 Сечовина крові - 3,5 ммоль/л; креатинін крові - 58,5 мкмоль/л. ШКФ за формулою Schwartz 111,69 мл/хв. Загальний аналіз сечі: колір - солом'яно-жовтий; прозорість повна; питома вага - 1012, рН кисла; білок; цукор, ацетон, жовчні пігменти - відсутні. Епітелій - 0-1, лейкоцити - 0-1, Солі урати. Слиз - + +. 6 Аналіз сечі за Нечипоренком: рН - кисла, білок - реакція негативна, лейкоцити - 0,75×10 /л; 6 еритроцити - 0,25×10 /л. Аналіз сечі за Зимницьким від 14.06.99: денний діурез - 505 мл; нічний - 230 мл; добовий діурез - 735 мл максимальна щільність сечі - 1,015, мінімальна щільність сечі - 1,004. Рівень TNF- сироватки крові склав 2,5 пг/мл, TGF-1 - 613,7 пг/мл, IGF-1 - 124,5 нг/мл. Виявлене підвищення вмісту TNF-, TGF-1 і зниження IGF-1 пов'язане з прогресуванням фібропластичних процесів у нирковому інтерстиції та посиленням апоптозу в паренхімі органу. Рівень 2 мікроглобуліну сечі - 3,9 мкг/мл, що відповідає грубому порушенню тубулярних функцій і свідчить про несприятливий прогноз захворювання. Консультації вузьких спеціалістів: ЛОР, гінеколог, окуліст, стоматолог - патології не виявлено. Ортопед - Диспластичний правобічний грудно-поперековий сколіоз 1 ступеня. Поперечна плоскостопість. Хворій проведено лікування за заявленим способом. На фоні прийому фітопрепарату Канефрон Н по 25 крапель 3 рази на день, розпочатого за 3 тижні до початку пелоїдотерапії, пацієнтці проведено базисне санаторно-курортне лікування, що включало дієтичне харчування, щадну кліматотерапію, адекватний руховий режим і грязьові мулові аплікації (38 °C) на поперекову область, протягом 10 хвилин, через день, курсом 8 процедур. Загальний курс прийому Канефрона Н склав 9 тижнів. Ускладнень і патологічних реакцій не спостерігалося. Значно покращилася якість життя пацієнта: загальний стан, апетит, зникла ніктурія і вечірній субфебрилітет. Значення клінічних показників крові і сечі залишалися в нормі. Рівень TGF-1 і IGF-1 мали позитивну тенденцію і, відповідно, склали 512,4 пг/мл і 153,5 нг/мл. Значно знизився (більш ніж у 3 рази) рівень 2 мікроглобуліну сечі і склав 1,04 мкг/мл, що свідчить про можливість відновлення функції уроепітелію і необхідність пролонгованого прийому Канефрона Н з повторними курсами пелоїдотерапії через 6 місяців. Катамнестичне спостереження протягом 1 року дозволило констатувати клініко-лабораторну ремісію хронічного пієлонефриту і стійке збільшення фізичної та соціальної активності дитини. Наведені приклади підтверджують ефективність і безпечність застосування заявленого способу як на амбулаторному, так і на санаторно-курортному етапах реабілітації у дітей, хворих на хронічний пієлонефрит у стані клініко-лабораторної ремісії. Запропонований спосіб лікування сприяє пролонгації ремісії хронічного пієлонефриту, зменшенню кількості, тривалості, тяжкості рецидивів надалі і, як наслідок, запобігає втраті ниркових функцій. Запропонований спосіб лікування простий у застосуванні, не має побічних ефектів і може використовуватися як на етапі кваліфікованої, так і на етапі спеціалізованої медичної допомоги. 40 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 45 Спосіб лікування дітей із хронічним пієлонефритом на санаторно-курортному етапі реабілітації, який включає призначення дієтичного харчування, застосування щадної кліматотерапії, рухового режиму, пелоїдотерапії та апаратної фізіотерапії, який відрізняється тим, що додатково призначають препарат Канефрон Н у віковій дозі три рази на день курсом загальної тривалості 8-9 тижнів, причому перші три тижні препарат застосовують до початку фізіотерапії, потім протягом усього періоду пелоїдотерапії, що становить 2-3 тижні, і далі протягом трьох тижнів після його закінчення. 50 Комп’ютерна верстка В. Мацело Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4