Спосіб діагностики ступеня тяжкості травматичного шоку та прогнозування ймовірності летального виходу

Реферат: Спосіб діагностики ступеня тяжкості травматичного шоку та прогнозування ймовірності летального виходу включає оцінку функціональних показників організму потерпілого. Додатково протягом першої доби госпіталізації у плазмі крові пацієнта виконують спектрофотометричне визначення концентрації карбонільних груп білка за допомогою реакції з 2,4динітрофенілгідразином та малонового діальдегіду за допомогою реакції з тіобарбітуровою кислотою, отримані показники розділяють на концентрацію загального білка, визначеного біуретовим методом, при цьому при концентрації малонового діальдегіду від 0,1023 до 0,1448 мкмоль/г та карбонільних груп від 14,14 до 17,46 мкмоль/г ступінь травматичного шоку діагностують як легкий з ймовірним рівнем летальності 20%, при концентрації малонового діальдегіду від 0,1023 до 0,1448 мкмоль/г і концентрації карбонільних груп від 10,77 до 14,14 мкмоль/г ступінь травматичного шоку діагностують як середньотяжкий з ймовірною летальністю 50%, при концентрації малонового діальдегіду більше 0,1448 мкмоль/г або менше 0,1023 мкмоль/г та концентрації карбонільних груп більше 17,46 мкмоль/г або менше 10,77 мкмоль/г ступінь травматичного шоку діагностують як дуже тяжкий з 100% ймовірною летальністю. UA 88115 U (12) UA 88115 U UA 88115 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема до інтенсивної терапії, і може бути використаною для діагностики ступеня тяжкості травматичного шоку у пацієнтів та як додатковий об'єктивний критерій для прогнозування результату травматичної хвороби. Травматичним вважають шок, який розвивається в результаті політравми, супроводжується крововтратою та масивними пошкодженнями органів та тканин (переломи великих трубчастих кісток, пошкодження життєво-важливих органів, множинні гематоми м'яких тканин). Ефективність лікування пацієнтів з тяжким шоком, що розвивається в результаті травми, залежить від своєчасної і якісної діагностики, а також моніторингу функцій життєво-важливих органів для оцінки ефективності протишокових заходів та вибору подальшої тактики лікування. Тяжкість травматичного шоку обумовлює застосування принципу етапності хірургічного лікування згідно об'єктивних показників ступеня порушення гомеостазу потерпілого. На сьогоднішній день основними способами діагностики ступеня тяжкості травматичного шоку залишаються клінічні методи. Виділяють 3 ступеня травматичного шоку на основі оцінки рівня артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, тяжкості отриманої травми, виражених в балах [Политравма: хирургия, травматология, анестезиология, интенсивная терапия / Ф.С. Глумчер, П.Д. Фомин, Е.Г. Педаченко [и др.]. - Киев: ВСИ Медиц, 2012. - 736 с]. Так, наприклад, відомий спосіб прогнозування характеру перебігу та наслідків травматичного шоку у пацієнтів з тяжкими механічними пошкодженнями, реалізований у вигляді таблиці-бланку. Згідно цього способу загальний бал травми визначається шляхом сумування балу артеріального тиску, балу інтегральної оцінки системної гемодинаміки та балу характеру і локалізації пошкоджень. Сума отриманих балів до 14 включно відповідає І ступеню тяжкості травматичного шоку з позитивним прогнозом. Сума балів від 15 до 22 відповідає шоку II ступеня із сумнівним прогнозом. Сума балів більше 23 свідчить на користь шоку III ступеня з несприятливим прогнозом [Маланин Д.А. Методы объективной оценки тяжести травм и их практическое применение. (методические рекомендации) / Д.А.Маланин, О.Ю.Боско. Волгоград, 2008.-14 с]. Даний спосіб діагностики ступеня тяжкості травматичного шоку та прогнозування ймовірності летального виходу є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю і результатом, який може бути досягнутим, тому його обрано за найближчий аналог. Проте, цей спосіб не позбавлений суттєвих недоліків. Функціональні показники (артеріальний тиск та частота серцевих скорочень) визначаються медичними працівниками лише у момент доступу до потерпілого. Не передбачено динамічного моніторингу під час та після надання протишокових заходів у стаціонарі, що не дозволяє оцінити динаміку стану потерпілого та оцінити ефективність лікування. Окрім того, спосіб є недостатньо точний, оскільки органні порушення виникають після розвитку біологічних змін на ультраструктурному рівні. Суб'єктивні елементи визначення ступеня тяжкості травми можуть трактуватись різними спеціалістами по-різному, що може призвести до розходження результатів. Даний спосіб не враховує компенсаторні можливості організму, від напруження та резерву яких залежить виживання пацієнтів. В основу корисної моделі поставлена задача підвищення точності та об'єктивізації способу визначення ступеня тяжкості травматичного шоку шляхом додаткового визначення біохімічних критеріїв інтенсивності оксидативних процесів. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі діагностики ступеня тяжкості травматичного шоку та прогнозування ймовірності летального виходу, який включає оцінку функціональних показників організму потерпілого, згідно з корисною моделлю, додатково протягом першої доби госпіталізації у плазмі крові пацієнта виконують спектрофотометричне визначення концентрації карбонільних груп білка за допомогою реакції з 2,4динітрофенілгідразином та малонового діальдегіду за допомогою реакції з тіобарбітуровою кислотою, отримані показники розділяють на концентрацію загального білка, визначеного біуретовим методом, при цьому при концентрації малонового діальдегіду від 0,1023 до 0,1448 мкмоль/г та карбонільних груп від 14,14 до 17,46 мкмоль/г ступінь травматичного шоку діагностують як легкий з ймовірним рівнем летальності 20 %, при концентрації малонового діальдегіду від 0,1023 до 0,1448 мкмоль/г і концентрації карбонільних груп від 10,77 до 14,14 мкмоль/г ступінь травматичного шоку діагностують як середньо-тяжкий з ймовірною летальністю 50 %, при концентрації малонового діальдегіду більше 0,1448 мкмоль/г або менше 0,1023 мкмоль/г та концентрації карбонільних груп більше 17,46 мкмоль/г або менше 10,77 мкмоль/г ступінь травматичного шоку діагностують як дуже тяжкий з 100 % ймовірною летальністю. Технічний результат корисної моделі, а саме підвищення точності діагностики ступеня травматичного шоку та прогнозування його результату, обумовлений тим, що додатково до 1 UA 88115 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 клінічних досліджень визначають біохімічні критерії тяжкості оксидативного стресу, що передують змінам на органному рівні та специфічній симптоматиці. Спосіб виконують наступним чином: оцінюють функціональні показники організму потерпілого (артеріальний тиск, стан системної гемодинаміки та характер і локалізацію пошкодження). Додатково протягом першої доби госпіталізації у плазмі крові пацієнта виконують спектрофотометричне визначення концентрації карбонільних груп білка за допомогою реакції з 2,4-динітрофенілгідразином та малонового діальдегіду за допомогою реакції з тіобарбітуровою кислотою, отримані показники розділяють на концентрацію загального білка, визначеного біуретовим методом. При цьому при концентрації малонового діальдегіду від 0,1023 до 0,1448 мкмоль/г та карбонільних груп від 14,14 до 17,46 мкмоль/г ступінь травматичного шоку діагностують як легкий з ймовірним рівнем летальності 20 %, при концентрації малонового діальдегіду від 0,1023 до 0,1448 мкмоль/г і концентрації карбонільних груп від 10,77 до 14,14 мкмоль/г ступінь травматичного шоку діагностують як середньо-тяжкий з ймовірною летальністю 50 %, при концентрації малонового діальдегіду більше 0,1448 мкмоль/г або менше 0,1023 мкмоль/г та концентрації карбонільних груп більше 17,46 мкмоль/г або менше 10,77 мкмоль/г ступінь травматичного шоку діагностують як дуже тяжкий з 100 % ймовірною летальністю. Теоретичною передумовою способу послугував той факт, що оксидативний стрес поширений патобіохімічний стан, що супроводжує різноманітні екстремальні фізіологічні та патологічні реакції, до яких належить і травматичний шок [Keel Μ. Pathophysiology of polytrauma. / Μ. Keel, О. Trentz// Injury.- 2005.- Vol.36, №6.- P. 691-709]. Його розвиток обумовлений дефіцитом або неспроможністю антиоксидантних факторів у поєднанні з надмірною генерацією прооксидантних [Нагорная Н.В. Оксидативный стресс: влияние на организм человека, методы оценки / Н.В. Нагорная, Н.А. Четверик // Здоровье ребенка. - 2010. - № 2 (23). - Р. 140-145]. Патогенез політравми включає в себе усі можливі етіологічні фактори розвитку оксидативного стресу: значні ушкодження тканин, ішемічно-реперфузійні порушення, крововтрату, дисфункцію імунітету [Magder S. Reactive oxygen species: toxic molecules or spark of life? / S. Magder // Crit. Care. - 2006. - Vol. 10, № 1. - P. 208]. Оксидативний стрес є причиною розвитку мембранних патологій зворотного та незворотного характеру, що залежить від інтенсивності пошкоджуючих факторів та тривалості окисного навантаження на організм. Ефективність запропонованого способу доведена у клінічному досліджені. Обстежено 73 пацієнти чоловічої статі віком від 20 до 68 років, що перебували на лікуванні у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії для пацієнтів з поєднаною травмою. Для дослідження обирались пацієнти з тяжкою поєднаною травмою (29,29±1,258 бали за шкалою ISS). На момент госпіталізації розраховували рівень травматичного шоку згідно методики Назаренко Г.І. І ступінь травматичного шоку був виявлений у 29 пацієнтів, 8 з яких (27,5 %) загинули в кінцевому результаті травматичної хвороби. II ступінь діагностовано у 18 пацієнтів, 6 (33 %) з летальним результатом. У 26 пацієнтів, 17 з яких загинуло (65,4 %), травматичний шок був оцінений як III ступінь. Достовірність різниці показника летальності оцінена за допомогою критерію Хі-квадрат, ймовірність похибки: 0,0121. Біохімічні дослідження проводились на 1-2-у добу (10,75-33,5 годин) після травми. Отримані результати, наведені у таблиці, показують, що вже в першу добу після травми у пацієнтів розвивається оксидативний стрес. Ступінь активності якого прямо пропорційно залежить від тяжкості отриманих пошкоджень, а також ступеня декомпенсації життєвих функцій, як і порушення загального стану пацієнтів. На основі запропонованого способу можна більш точно оцінити прогноз летального результату на 1-2-у добу після травми (ймовірність похибки 0,0002 згідно критерію хі-квадрат). Характеристика ступенів тяжкості оксидативного стресу 2 UA 88115 U Таблиця Показники Тяжкість травматичного шоку згідно рівня оксидативного стресу Ймовірність Легка Середня Важка похибки 30 35 8 а 20 48,6 100 0,0002 а 46,6 74,3 100 0,0062 Кількість пацієнтів у групі, чол. Летальність, %. Частка пацієнтів з ШВЛ, %. Частка пацієнтів, що потребували 26,6 60 гемотрансфузії, %. Тяжкість поєднаної травми за шкалою 23,3±1,06 31,1±1,86 ISS, середній бал ± СП. Тяжкість стану на момент госпіталізації 7,4±0,14 6,4±0,28 за шкалою RTS, середній бал ± СП. Рівень CAT на момент госпіталізації, мм 111,8±4,65 91,43±5,04 рт.ст. середнє ± СП. а 87,5 0,002 43,4±2,77