Спосіб діагностики ступеня тяжкості травматичного ушкодження підочноямкового нерва

Спосіб діагностики ступеня тяжкості травматичного ушкодження підочноямкового нерва, що включає проведення клініко-рентгенологічного обстеження, основаного на вимірюванні швидкості проведення збудження по нерву між стимуляцій 3 Товщина мієлінової оболонки впливає на швидкість проведення нервового імпульсу, що відповідає функціональним характеристикам нерва (руховий, чутливий, змішаний). Так, товсті мієлінові волокна (12-20 мкм) проводять імпульси зі швидкістю близько 40-120 м/с, виконують переважно рухову функцію. Середні мієлінові волокна (612 мкм) зі швидкістю близько 40-80 м/с проводять нервові імпульси тактильної та температурної чутливості, а тонкі (1-6 мкм), відповідно, є провідниками больової чутливості. Безмієлінові волокна найменшого діаметру (1-4 мм) мають найнижчу швидкість і безперервний характер проведення нервового імпульсу (1-7 м/с). Безмієлінові нервові відростки представлені еферентними волокнами вегетативної нервової системи. Найбільш близьким по суті до способу, що пропонується, вибраний як прототип є спосіб оцінки змін у структурі судинно-нервового комплексу, що включає клініко-рентгенологічне обстеження [1]. Недоліками цього способу є те, що він не дозволяє об'єктивно діагностувати вихідний стан нерва, рівень його ураження, не забезпечує динамічний контроль в процесі лікування. Крім того, додаткове рентгеноопромінення є небажаним для нерва та людського організму в цілому. Задача, яка вирішується способом, що заявляється, полягає у застосуванні можливостей комп'ютерного комплексу електронейроміографії для визначення провідності та ступеня тяжкості травматичного ушкодження підочноямкового нерва. Технічний результат, отриманий від вирішення задачі, буде полягти в об'єктивній оцінці ступеня тяжкості травматичного ушкодження підочноямкового нерва. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який включає проведення клінікорентгенологічного обстеження, що оснований на вимірюванні швидкості проведення збудження по нерву між стимуляційним та реєтруючим електродами, згідно з корисною моделлю, при встановленні реєструючих електродів в автономних зонах іннервації підочноямкового нерва здійснюють вплив через електрод-стимулятор змінним струмом, частотою в діапазоні 1,0-20,0 МГц, в інтервалі часу 0,02-30,0 с при постійній величині амплітуди напруження 42-102 мВ і при одержанні результату швидкості проведення збудження від 7 до 40 м/с діагностують компресійний характер ушкодження, при значенні нижче 7 м/с - частковий розрив нерва, а при відсутності показників електропровідності підочноямкового нерва діагностують його повний розрив. Запропонований спосіб має такі переваги: можливість об'єктивної оцінки ступеня тяжкості ушкодження нерва; багатопараметральний аналіз; безпечність для хворого та лікаря, що дозволяє багаторазове проведення обстеження в динаміці лікування; можливість збереження інформації в пам'яті електронейроміографа та роздрукування її в будьякий час для порівняльного аналізу. Спосіб здійснюють наступним чином: 62803 4 Для дослідження використовували електронейроміограф "REPORTER" виробництва італійської фірми "ESAOTEBIOMEDIKA", програмна версія 4.00, антидромний метод. Електрод-кліпсу, що виконує функцію заземлення, фіксують на мочку вуха. Реєструючий та індиферентний чашоподібні срібні електроди розташовують в ділянці шкірної частини верхньої губи та в підочній ділянці відповідно проекціям гілочок ПН (малої гусячої лапки). Електроди до шкіри фіксують клейкою стрічкою. Електрод-стимулятор розташовують у проекції виходу підочноямкового нерва з підочноямкового отвору. Вплив здійснюють змінним струмом частотою в діапазоні 1,0-20,0 МГц, в інтервалі часу 0,0230,0 с, при постійній величині амплітуди напруження 42-102 мВ. Обов'язково обстежуються симетричні ділянки. Стимуляції підлягає дистальна та проксимальна точки нерва. Реєструють та аналізують отримані М-відповіді за такими параметрами: швидкості проведення збудження по нерву, ЛППД та амплітуда ПД (АПД). При отриманні результату швидкості проведення збудження від 7 до 40 м/с діагностують компресійний характер ушкодження підочноямкового нерва, при значенні нижче 7 м/с - частковий розрив нерва та при відсутності показників електропровідності діагностують його повний розрив. Приклад конкретного використання способу: Хворий М., 33 роки, звернувся 22.02.2011 року, № історії хвороби 2928, зі скаргами на відчуття оніміння в лівій підочній ділянці та лівій половині верхньої губи, неконтрольовану слинотечу. Порушення функції вищезгаданих ділянок відбулося після травми середньої зони обличчя. З моменту травми пройшло 2 дні. Клінічне, інструментальне та рентгенологічне обстеження пацієнта дозволило діагностувати перелом правого вилицевого комплексу зі зміщенням кісткових фрагментів, травматичну невропатію підочноямкового нерва. На кафедрі хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії НМУ імені О.О. Богомольця проведено обстеження пацієнта запропонованим способом. Отримано такі результати: ШПЗ по нерву - 22 м/с, ЛППД - 8,0, АПД - 3,8 мВ. За аналогічною схемою проведено дослідження правого ПН. Одержані параметри при цьому відповідали стандартній віковій нормі. Комп'ютерною обробкою було вирахувано втрату функціональної активності ушкодженого нерва порівняно зі здоровою стороною у процентному співвідношенні, а саме 48 %. Ушкодження нерва мало невропатичний характер. Механізм ушкодження - компресія (здавлення) нерва. Цілісність нерва не порушена. Враховуючи результати дослідження, хворому було призначене лікування, беручи до уваги патогенетичні ланки даного типу невропатії. Повторне клініко-рентгенологічне та електронейроміографічне обстеження проводили через 3 тижні після початку комплексного лікування. За даними повторного електронейроміографічного дослідження функціональна здатність підочноямкового нерва збільшилася на 38,7 % порівняно з попередньою. Це свідчить про позитивну динаміку перебігу захворювання та ефективність призначеного комплексу лікувальних заходів. 5 Даний спосіб був застосований у 26 пацієнтів на кафедрі хірургічної стоматології та щелепнолицевої хірургії НМУ імені О.О.Богомольця і зарекомендував себе як такий, що може бути впровадженим у практичну діяльність. Джерела інформації: 1. Гехт В.М. Теоретическая и клиническая электромиография. - М.: Медицина, 1990.-220 с. Комп’ютерна верстка І. Скворцова 62803 6 2. Матрос-Таранец М.С. Электромиография в стоматологии. - Донецк, ДонГМУ, 1997.-212 с. 3. Яхно Н.Н., Штульман Д.Р. Болезни нервной системы. - М.: Медицина, 2003. - г., Т.1.-744 с. 4. Александров Н.М. Клиническая оперативная челюстно-лицевая хирургия. Л.: Медицина, 1985.-456 с. Підписне Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601