Обшивка стінки та економічний спосіб монтажу

1. Спосіб монтажу обшивки стінки (1), згідно з яким: - кріплять на стінці (1) розпірні елементи (5); - забезпечують насаджування або встановлення теплоізоляційного і/або звукоізоляційного матеріалу (2) між розпірними елементами (5); - здійснюють встановлення на кожному розпірному елементі (5) елемента (6) кріплення опорної прокладки (8) для облицювання (3) шляхом поступального руху у напрямі, по суті перпендикулярному до стінки (1); - у разі необхідності, забезпечують блокування цієї свободи поступального руху шляхом повороту кріпильного елемента (6) навколо осі, перпендикулярної до стінки (1), з подальшим розблокуванням шляхом зворотного повороту; - вводять у контакт прокладку (8) щонайменше з одним кріпильним елементом (6); - здійснюють регулювання положення прокладки (8); і - блокують поступальний рух кріпильного елемента (6), який відрізняється тим, що вказані блокування і розблокування поступального руху здійснюють за допомогою єдиного важеля (64), виконаного за одне ціле з кріпильним елементом (6), причому важіль (64) упирається у прокладку (8), закріплену за допомогою кріпильного елемента (6). 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що стінка (1) є по суті вертикальною і має висоту, яка знаходиться у межах від 2,40 до 6 м, причому кожну прокладку (8) встановлюють вертикально. 2 (19) 1 3 90119 4 вати цупкістю від 10 до 100 кг/м3, зокрема, зі скловати або азбесту. 10. Обшивка стінки (1) за одним з пп. 7-9, яка відрізняється тим, що - прокладки (8) є металевими і мають інерцію, яка складає від 1,2 до 2 см4; - або прокладки (8) не є металевими, при цьому модуль Юнга їх матеріалу та інерція перерізу прокладки (8) становить від 60 до 600 Н/м2. 11. Обшивка стінки (1) за одним з пп. 7-10, яка відрізняється тим, що елемент (6) кріплення прокладки (8) виконують шляхом лиття під тиском з пластичного матеріалу. 12. Обшивка стінки (1) за одним з пп. 7-11, яка відрізняється тим, що нарізний стрижень викону ють шляхом лиття під тиском пластичного матеріалу і з можливістю його розрізання за допомогою кусачок. 13. Обшивка стінки (1) за одним з пп. 7-12, яка відрізняється тим, що облицювання (3) виконують з гіпсокартонних плит. 14. Набір для кріплення обшивки стінки (1), який містить кріпильний елемент (6) і розпірний елемент (5), виконані з можливістю блокування кріпильного елемента (6) на розпірному елементі (5), який відрізняється тим, що кріпильний елемент (6) містить виконаний з ним за одне ціле єдиний важіль (64), який забезпечує перехід із заблокованого положення у розблоковане положення і навпаки шляхом повороту. Даний винахід стосується обшивки вертикальних стінок, призначеної для забезпечення теплової та акустичної ізоляції, а також для надання їм однорідного і гладкого зовнішнього вигляду. Стінки мають висоту, яка знаходиться у межах від 2,40 до 6 м, і можуть бути виконані у вигляді стін з бетону, стінових блоків, цегли, каменю, а також у вигляді стіни будівлі з дерев'яним каркасом, який складається з вертикальних дерев'яних стояків. З патентів EP 718 451 A1 і EP 727 546 A1 відомі, зокрема, системи, які містять нарізні стрижні, закріплені на призначеній для ізоляції стінці, мати з мінеральної вати, які насаджують на нарізні стрижні або розміщують між ними, а потім притискають до стінки за допомогою металевих профілів, які нерухомо з'єднуються з нарізними стрижнями за допомогою нарізних площадок. Ці площадки містять, наприклад, дві діаметрально протилежні щоки, які дозволяють їм зачіплятися із загнутими полицями U-подібного профілю при кожному півоберті. Ця система дозволяє здійснювати точне регулювання відстані профілю, встановленого на стінці. У патентах FR 2 822 179 і FR 2 852 989 описані вдосконалені варіанти такої системи, які являють собою затискачі для кріплення і стопоріння Uподібного профілю і які встановлюють з можливістю обертання або загвинчування на нарізній площадці. Профілі можуть бути виконані у вигляді букв С, I, L, U, W, Z залежно від їх форми і називаються також прокладками. При виконанні з металу вони повинні відповідати проектному стандарту pr-EN 14 195. їх вставляють нижньою і верхньою частинами у кутики або U-подібні профілі, які називаються також лонжеронами і закріпляються на підлозі і на стелі. Нарешті, обшивку стінки доповнюють гіпсокартонними плитами, які опираються при монтажі на прокладки і лонжерони і закріпляються на цих прокладках за допомогою шурупів. Прокладки традиційно встановлюють вертикально, хоча іноді зустрічаються (див., наприклад, Технічний вісник 9/03-759 Науково-технічного бу дівельного центра) прокладки, які розташовуються горизонтально, зокрема, у кількості двох, для раніше вданих висот стінок. Встановлені у вертикальному положенні прокладки звичайно кріплять до стінки через кожні 1,30-1,50м для вищевказаних висот стінок і для облицювання звичайними гіпсокартонними плитами, про які детально піде мова нижче. Задача, яка вирішується даним винаходом, полягає, зокрема, у полегшенні монтажу такого типу обшивки стінок. У зв'язку з цим об'єктом даного винаходу є спосіб монтажу обшивки стінки, згідно з яким: - здійснюють кріплення на стінці розпірних елементів; - здійснюють насаджування або встановлення між розпірними елементами теплоізоляційного і/або звукоізоляційний матеріалу; - здійснюють встановлення на кожному розпірному елементі елемента кріплення опорної прокладки для облицювання шляхом поступального руху у напрямі, по суті перпендикулярному до стінки; - у разі необхідності, забезпечують блокування цієї свободи поступального руху шляхом повороту кріпильного елемента навколо осі, перпендикулярної до стінки, з подальшим розблокуванням шляхом зворотного повороту; - забезпечують введення прокладки у контакт щонайменше з одним кріпильним елементом у розблокованому положенні його поступального руху; - здійснюють регулювання положення прокладки; і - забезпечують блокування поступального руху кріпильного елемента, і який відрізняється тим, що вказані блокування і розблокування поступального руху здійснюють за допомогою єдиного важеля, виконаного заодно з кріпильним елементом, причому цей важіль упирається у прокладку, закріплену за допомогою кріпильного елемента. Залежно від характеристик і товщини теплоізоляційний і/або звукоізоляційний матеріал діє певним тиском на кріпильний елемент, який намагається від'єднати його від відповідного розпірного 5 елемента. У цьому випадку необхідно заблокувати відносний поступальний рух цих двох елементів, а потім розблокувати його тільки після встановлення контакту прокладки з кріпильним елементом таким чином, щоб не допустити його виходу з розпірного елемента. За допомогою способу відповідно до даного винаходу легко регулювати положення прокладки в її центральній частині шляхом впливу на єдиний важіль, який знаходиться з одного боку від прокладки, при цьому положення її нижнього і верхнього кінців попередньо фіксують за звичайним вимірюванням. Важіль виконаний заодно з кріпильним елементом і дозволяє відмовитися від використання додаткового інструмента, такого як ключ. Положення блокування відносного поступального руху кріпильного елемента на розпірному елементі легко визначити за упором важеля на прокладці; цей упор можна здійснити за допомогою плоскої частини важеля, перпендикулярної до стінки. Переважно, щоб стінка була вертикальною і мала висоту від 2,40 м до 6 м, і кожна прокладка була встановлена вертикально. Згідно з переважною відмітною ознакою даного винаходу, яка стосується простоти монтажу, з кожною прокладкою з'єднують тільки один кріпильний елемент. У цьому випадку його кріплять у центральній частині висоти стінки, тобто на середині висоти плюс або мінус 25% загальної висоти. У цьому випадку дуже легко контролювати лінійність прокладки у положенні розблокування поступального руху її єдиного кріпильного елемента, потім зафіксувати прокладку у правильному положенні шляхом впливу на єдиний важіль. Разом з тим, не виключається з'єднання прокладки з більше ніж одним кріпильним елементом по довжині прокладки або висоті стінки залежно від її матеріалу та інерції. Можна вказати приклад використання двох кріпильних елементів, встановлених з проміжком приблизно 1,30м. Переважно, щоб обидва кінці кожної прокладки були встановлені у лонжерони, попередньо закріплені на підлозі і на стелі; зокрема, були вставлені з можливістю їх блокування щонайменше у напрямі, перпендикулярному до стінки. Переважно, щоб регулювання положення прокладки включало контроль за її лінійністю, який здійснюють, діючи за допомогою жорсткої лінійки достатнім зусиллям на прокладку, зачеплену зі своїм кріпильним елементом, у положенні розблокування поступального руху на розпірному елементі; коли під дією мінеральної вати прокладка утворює опуклість, жорстку лінійку притискають до прокладки до положення упора лінійки у верхню частину і нижню частину лонжерона, потім блокують поступальний рух, забезпечивши таким чином вирівнювання у лінію або лінійність прокладки. Переважно також, щоб проміжок між двома сусідніми прокладками становив 40 см або переважно 60 см для облицювання з плит шириною 120 см. Об'єктом даного винаходу є також обшивка стінки, одержана за допомогою вищеописаного способу, яка відрізняється тим, що розпірний спо 90119 6 лучний елемент містить нарізний стрижень, зовнішню різь якого виконують з фаскою щонайменше на одній кутовій ділянці, і елемент кріплення прокладки містить внутрішню різь, яка відповідає зовнішній різі стрижня і виконана з виїмкою щонайменше на одній кутовій ділянці, яка відповідає ділянці або ділянкам зовнішньої різі, які не містять фасок, таким чином, щоб обидва елементи мали можливість вільного поступального руху вздовж осі стрижня, коли кутову нарізну ділянку або кутові нарізні ділянки стрижня встановлюють навпроти кутової ділянки або кутових ділянок внутрішньої різі, які містять виїмку, і кутову ділянку або кутові ділянки зовнішньої різі, які містять фаску, встановлюють навпроти кутової ділянки або кутових ділянок внутрішньої різі. Термін «що містить фаску, що містить виїмку» не обов'язково стосується механічної обробки металевих деталей. Швидше він означає форму зрізаної фаски, відповідно форму з виїмкою, одержані, зокрема, шляхом лиття/формування під тиском термопластичного матеріалу. Переважно частину елемента кріплення прокладки, яка знаходиться навпроти кінця нарізного стрижня, виконують суцільною, щоб не допустити проколювання цим кінцем прокладки і, можливо, облицювання, коли на неї діє ударне зусилля. Доцільно, щоб теплоізоляційний і/або звукоізоляційний матеріал був матою з мінеральної вати цупкістю від 10 до 100 кг/м3, зокрема, зі скловати або азбесту. Доцільно, щоб прокладки були металевими і мали інерцію, яка складає від 1,2 до 2 см4, або не металевими, при цьому модуль Юнга їх матеріалу та інерція їх перерізу становила від 60 до 600 H/M2. Доцільно також, щоб елемент кріплення прокладки був виконаний шляхом лиття під тиском з пластичного матеріалу, як такий матеріал можна вказати поліолефіни (поліетилен, поліпропілен і т.д.), полівінілхлориди, поліаміди, які взяті окремо або у суміші і, у разі необхідносте містять наповнювачі (скловолокна або" інші), зокрема, для посилення їх механічної міцності. Переважно, щоб нарізний стрижень був виконаний шляхом лиття під тиском пластичного матеріалу і переважно з можливістю його розрізання за допомогою кусачок; як такий матеріал можна вказати ті ж матеріали, що і вказані раніше матеріали для виконання кріпильного елемента. Переважно також, щоб облицювання виконувалося з гіпсокартонних плит, зокрема, які відповідають стандартам NF Р-72-302 або ISO 6308. Ці плити виконують шляхом пресування суміші гіпсу і води з можливим використанням домішок, таких як піноутворювач, волокна і т.д., між двома листами картону, один з яких загинають по поздовжніх краях і приклеюють до другого. Зокрема, можна вказати плити товщиною 12,5 мм, поверхневою цупкістю від 8,5 до 12 кг/м2, шириною 1,20 м і довжиною від 2,5 до 3 м. Ще одним об'єктом даного винаходу є набір для кріплення обшивки стінки, який містить кріпильний елемент і розпірний елемент, виконані з можливістю блокування кріпильного елемента на розпірному елементі, який відрізняється тим, що 7 кріпильний елемент містить виконаний з ним заодно єдиний важіль, який забезпечує перехід із заблокованого положення у розблоковане положення і навпаки шляхом повороту. Даний винахід буде більш очевидним з нижченаведеного опису, який наводиться з посиланнями на додані креслення, серед яких: Фіг. 1 зображає схематичний загальний вигляд обшивки стінки. Фіг. 2 і 3 зображають вигляд у розборі в ізометрії кріпильного елемента і розпірного елемента у положенні відносного поступального руху і відповідно у положенні блокування цього поступального руху. Фіг. 4 зображає вигляд повного з'єднання прокладки зі стінкою у положенні остаточного регулювання. На фіг. 1 показана обшивка 1 стінки, виконана за допомогою покриття, яке містить панелі 2 з мінеральної вати, закриті виконаними з гіпсокартону облицювальними плитами 3 вищезгаданого типу. Облицювальні плити 3 кріплять у вертикальному положенні на металевому каркасі 4 за допомогою монтажної і кріпильної системи, яка містить розпірний елемент 5 і кріпильний елемент 6. Призначена для покривання обшивкою стінка 1 виконана з цегли або зістикованих блоків 7. Каркас складається з профілів U-подібної форми або прокладок 8, встановлених вертикально між нижнім лонжероном 9 і верхнім лонжероном 10, в які їх вставляють, і закріплених у напрямі, перпендикулярному до стінки 1. Прокладки 8 розташовують з проміжком е, який дорівнює 60 см, і на відстані від відповідної стіни, яка практично дорівнює товщині ізоляційних панелей 2, які використовуються. Товщина існуючих на ринку панелей з мінеральної вати становить, зокрема, 65, 75, 85 або 100 мм. Висота стінки 1 дорівнює 2,50 м. На половині висоти стінки і горизонтально кріплять прокладку 11, ідентичну (але іноді і відмінну) вищезгаданій прокладці 8. У цю прокладку 11 вставляють, наприклад, шляхом защіпання розпірні елементи 5 з рівномірними проміжками 60 см. На розпірні елементи 5 насаджують ізоляційні панелі 2 з мінеральної вати цупкістю від 10 до 100 кг/м3. Після цього на кожний розпірний елемент 5 встановлюють кріпильний елемент 6 кріплення прокладки 8 за допомогою способу, який буде детально описаний нижче з посиланнями на фіг. 2-4. Кріпильний елемент 6 можна блокувати у поступальному русі на розпірному елементі 5 таким чином, щоб трохи стиснути ізоляційну плиту 2. Прокладку 8 вставляють у нижній лонжерон 9 і верхній лонжерон 10 навпроти кріпильного елемента 6. У цьому випадку послідовно виконують дві операції: - встановлення контакту прокладки 8 з кріпильним елементом 6 та їх взаємне зачеплення, наприклад, шляхом защіпання; - розблокування поступального руху кріпильного елемента 6 відносно розпірного елемента 5 шляхом повороту першого на другому навколо осі, перпендикулярної до стінки 1. Цю операцію здійс 90119 8 нюють, тільки якщо раніше мало місце попереднє блокування цього поступального руху. У цих умовах тільки розпірний елемент 5 є нерухомим. Вузол, утворений кріпильним елементом 6 і прокладкою 8, переміщається на ньому ковзанням до необхідного положення. Після приходу у це положення кріпильний елемент 6 повертають у зворотному напрямі одночасно відносно розпірного елемента 5 і прокладки 8, в якій він залишається у стані зачеплення. Далі з посиланнями на фіг. 2, 3 і 4 йде опис взаємодії між розпірним елементом 5, кріпильним елементом 6 і прокладкою 8. Розпірний елемент 5 виконаний з пластичного матеріалу, який можна розрізати за допомогою кусачок, у даному випадку з поліаміду. Таким чином, його довжину можна адаптувати до товщини ізоляційної панелі. Розпірний елемент 5 містить стрижень, який містить дві діаметрально протилежних нарізних кутових ділянки 52, які відповідають також діаметрально протилежним ділянкам 51, в яких зовнішня різь містить вибрану фаску. З іншого боку, він містить кінець, який пружно деформується, який містить дві канавки 53, за допомогою яких він може защіпатися на прокладці 11 (див. фіг.1). Кріпильний елемент також виконаний з поліаміду шляхом лиття під тиском і містить внутрішню різь, яка відповідає зовнішній різі розпірного елемента 5. У внутрішній різі виконують виїмку на двох кутових ділянках 61, які відповідають щонайменше двом кутовим нарізним ділянкам 52 розпірного елемента 5. Внутрішня різь утворює дві кутових ділянки 62, які відповідають ділянкам 51. Коли, як показано на фіг. 2, нарізні кутові ділянки 51 розпірного елемента 5 виявляються суміщеними з кутовими ділянками 61, які містять виїмку, внутрішньої різі кріпильного елемента 6, елементи 5 і 6 можуть вільно поступально переміщатися відносно один одного вздовж осі різі. Коли ж, навпаки, як показано на фіг. 3, нарізні кутові ділянки 51 розпірного елемента 5 і нарізні кутові ділянки 62 кріпильного елемента хоча б частково перекриваються, ця свобода поступального руху блокується. Обидві загнуті полиці U-подібного профілю, який утворює прокладку 8, виконані з можливістю заходження защіпанням у канавку 63, виконану на кріпильному елементі 6. Цю канавку 63 виконують таким чином, щоб при будь-яких поворотах кріпильного елемента 6 одночасно відносно розпірного елемента 5 і відносне прокладки 8, які здійснюються з метою блокування і розблокування поступального руху на елементі 5, кріпильний елемент 6 залишався у стані зачеплення з прокладкою 8. Кріпильний елемент 6 містить подовження, яке може бути по суті плоским і яке виступає перпендикулярно до стінки 1 у монтажному положенні, утворюючи важіль 64. Цей важіль 64 має трохи закруглену форму, що полегшує його приведення у дію великим пальцем або іншим пальцем руки. З іншого боку, форма важеля 64 дозволяє йому приходити у положення упора у прокладку 8 (див. фіг. 4) у поло 9 женні блокування поступального руху на розпірному елементі 5. Використання цієї системи є виключно простим. Прокладка 8 має відносну гнучкість; після заходження своїми двома кінцями у верхній лонжерон 10, нижній лонжерон 9 і кріпильний елемент 6 вона може з різних причин мати порушення лінійності. Регулювання положення кріпильного елемента 6 у стані зачеплення з прокладкою 8 на розпірному елементі 5 відрізняється простотою. Для цього застосовують жорстку лінійку, яку притискають до прокладки 8, щоб за декілька секунд визначити, в якому положенні на розпірному елементі 5 необхідно зафіксувати кріпильний елемент 6. Не показана на фігурі частина кріпильного елемента, яка знаходиться навпроти нарізного кінця розпірного елемента 5, виконана суцільною, щоб уникнути проколювання цим нарізним кінцем 90119 10 прокладки, а потім гіпсокартонної плити, коли на неї діє значне ударне зусилля. Крім того, потрібно зазначити, що частина кріпильного елемента 6, яка перебуває у контакті з мінеральною ватою 2, по суті є плоскою і містить тільки дуже невеликий виступ 65. Це є істотною перевагою, оскільки потрібно уникати стиснення мінеральної вати з двох причин: щоб не пошкодити її, зокрема, коли вона містить паронепроникне або інше поверхневе покриття, і щоб не знизити ефективність теплової/звукової ізоляції. У випадку, коли використовують декілька точок кріплення за допомогою розпірних елементів, регулювання залишається все таким же простим: коли всі кріпильні елементи перебувають у розблокованому положенні, лінійність регулюють, як було вказано вище, потім послідовно блокують всі опорні елементи шляхом повороту важелів за допомогою декількох швидких послідовних операцій. 11 Комп’ютерна верстка Д. Шеверун 90119 Підписне 12 Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601