Спосіб прогнозування розвитку запальних ускладнень після сфінктерозберігаючих операцій у хворих раком прямої кишки

Реферат: Спосіб прогнозування розвитку запальних ускладнень після операцій у хворих раком прямої кишки включає виконання імунограм. У хворих раком прямої кишки після сфінктерозберігаючих операцій на 7-у добу в пробі крові методом розеткоутворення визначають Т-лімфоцити і по їхньому певному значенні прогнозують розвиток запальних ускладнень. UA 93050 U (12) UA 93050 U UA 93050 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до хірургії, і може бути використана для прогнозування розвитку запальних ускладнень після сфінктерозберігаючих операцій у хворих раком прямої кишки. Рак прямої кишки займає III місце серед пухлин шлунково-кишкового тракту, складаючи 46 % у структурі злоякісних новоутворень всіх локалізацій. Основним методом лікування хворих, що страждають раком прямої кишки, залишається хірургічний, оскільки підвищення якості анестезіологічної допомоги й інтенсивної терапії звели до мінімуму протипоказання до виконання розширених і комбінованих операцій [Земляной В.П. Современные методы диагностики и оценки степени распространенности рака ободочной и прямой кишки / В.П. Земляной, Т.Н. Трофимова. С.Л. Непомнящая // Практическая онкология. - 2005. - Т. 6, № 2. - С. 71-80; Andreoni В. Surgical outcomes for colon and rectal cancer over a decade: results from a consecutive monocentric experience in 902 unselected patients / B. Andreoni, A. Chiappa E., Bertani // World Journal of Surgical Oncology. - 2007. - P. 73]. Однак, частота гнійно-запальних післяопераційних ускладнень (перитоніт, неспроможність анастомозів, міжкишкові абсцеси, інфільтрати черевної порожнини й ін.) залишається високою й складає 16,9-40 % випадків, з летальністю 11-16 %. Очевидно, що післяопераційна інфекція ніколи не виникає випадково специфіка онкологічних операцій полягає в їхній тривалості, високій травматичності, частому порушенні регіонального лімфотоку внаслідок висічення лімфатичних колекторів, що створює умови для розвитку й генералізації інфекції. Крім того, розвиток інфекційних ускладнень у значній мірі залежить від стану імунних механізмів захисту хворого [Переходов С.Н. Сфинктеросохраняющие операции при хирургическом лечении рака прямой кишки / С.Н. Переходов, Г.В. Лазарев, B.C. Татарин // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. - 2006. - № 3. - С. 62-68]. Будь-яке хірургічне втручання має несприятливий ефект на систему імунітету хворого й викликає розвиток вторинного імунодефіциту, максимальна виразність якого спостерігається на 2-3 добу післяопераційного періоду й залежить, головним чином, від характеру оперативного втручання й/або від ступеня імунокомпрометування хворого [Земляной В.П. Современные методы диагностики и оценки степени распространенности рака ободочной и прямой кишки / В.П. Земляной, Т.Н. Трофимова. С.Л. Непомнящая // Практическая онкология. - 2005. - Т. 6, № 2. - С. 71-80; Andreoni В. Surgical outcomes for colon and rectal cancer over a decade: results from a consecutive monocentric experience in 902 unselected patients / B. Andreoni, A. Chiappa E., Bertani // World Journal of Surgical Oncology. - 2007. - P. 73]. Літній вік пацієнта, тяжкість основного захворювання або супутньої патології, наявність вогнищ хронічної інфекції, ступінь ендотоксикозу є обтяжливими факторами, що детермінують високий ризик розвитку інфекційних ускладнень [Вашакмадзе Л.А. Диагностика и лечение рака прямой кишки: современное состояние проблемы / Л.А. Вашакмадзе, В.Н. Хомяков, Д.В. Сидоров // Российский онкологический журнал. - 1999. - № 6. С. 47-53]. Тому прогнозування розвитку запальних ускладнень після хірургічного лікування раку прямої кишки є актуальною задачею медицини. На сьогодні розроблений і використовується цілий ряд способів прогнозування післяопераційних ускладнень у хворих раком прямої кишки. До найбільш інформативних досліджень відносяться аналізи крові й сечі, рентгенологічні, ультразвукові й комп'ютерно-томографічні дослідження [Глушков Н.И. Роль лучевых методов исследования в оптимизации хирургического лечения больных раком прямой кишки / Н.И. Глушков, В.М. Черемисин, К.В. Павелец // Вестник Санкт-Петербургской медицинской академии последипломного образования. - 2010. - Т. 2, № 2. - С. 84; Казакевич В.И. Ультразвуковое исследование внутриполостным датчиком при местнораспространенном раке прямой кишки / В.И. Казакевич, Л.А. Митина, Л.А. Вашакмадзе // Колопроктология. - 2004. - № 1 (7). - С. 11-14; Eckmann С. Anastomotic leakage following low anterior resection: results of a standardized diagnostic and therapeutic approach / C. Eckmann, P. Kujath, Т.Н. Schiedeck // Int. J. Colorectal Dis. - 2004. № 19. - P. 128-133]. Для виявлення інтоксикації, що розвивається внаслідок виникнення гнійних ускладнень, використовуються різні методи лабораторної діагностики. Вони містять у собі гематологічні дослідження (підрахунок числа лейкоцитів, лейкоцитарної формули), визначення ступеня дегідратації, оцінку гідроіонної рівноваги, осмолярності й кислотно-основного стану циркулюючої крові, виразності волемічних розладів [Земляной В.П. Современные методы диагностики и оценки степени распространенности рака ободочной и прямой кишки / В.П. Земляной, Т.Н. Трофимова, С.Л. Непомнящая // Практическая онкология. - 2005. - Т. 6, № 2. -С. 71-80; Postoperative complications of curative treatment for rectal cancer in males with sphincterpreserving total mesorectal excision / B. Szynglarewicz, R. Matkowski, D. Sydor et al. // Pol. Merkur. Lekarski. - 2007. - № 23 (137). - P. 348-351]. 1 UA 93050 U 5 10 15 20 25 30 35 Відомо, що будь-яке хірургічне втручання несприятливо впливає на систему імунітету хворого, викликає розвиток вторинного імунодефіциту, максимальна виразність якого спостерігається на 2-3 добу післяопераційного періоду, залежить від ступеня імунних порушень і/або від характеру оперативного втручання [Земляной В.П. Современные методы диагностики и оценки степени распространенности рака ободочной и прямой кишки / В.П. Земляной, Т.Н. Трофимова. С.Л. Непомнящая // Практическая онкология. -2005. - Т. 6, № 2. - С. 71-80; Andreoni В. Surgical outcomes for colon and rectal cancer over a decade: results from a consecutive monocentric experience in 902 unselected patients / B. Andreoni, A. Chiappa E., Bertani // World Journal of Surgical Oncology. - 2007. - P. 73]. Спосіб прогнозування розвитку запальних післяопераційних ускладнень шляхом оцінки стану системи імунітету хворого є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю й результатом, який може бути досягнутим, тому його обрано за найближчий аналог. В основу корисної моделі поставлено задачу розширення арсеналу способів прогнозування розвитку запальних ускладнень у хворих раком прямої кишки після сфінктерозберігаючих операцій. Задачу, поставлену в основу корисної моделі, вирішують тим, що у відомому способі прогнозування розвитку запальних ускладнень після операцій у хворих раком прямої кишки, що включає виконання імунограм, згідно з корисною моделлю, у хворих раком прямої кишки після сфінктерозберігаючих операцій на 7-у добу в пробі крові методом розеткоутворення визначають 9 Т-лімфоцити і при їхньому значенні (0,56±0,06)×10 /літр прогнозують розвиток запальних ускладнень. Технічний ефект корисної моделі обумовлений тим, що авторами вперше встановлений якісний і кількісний показник прогнозу розвитку запальних ускладнень у післяопераційному періоді саме після сфінктерозберігаючих операцій у хворих раком прямої кишки. Спосіб виконують наступним чином: у хворих раком прямої кишки після сфінктерозберігаючих операцій на 7-у добу в пробі крові методом розеткоутворення визначають 9 Т-лімфоцити і при їхньому значенні 0,56±0,06×10 /літр прогнозують розвиток запальних ускладнень. Ефективність способу доведена експериментально. Проаналізовано результати лікування 86 пацієнтів, які перенесли сфінктерозберігаючі операції із приводу раку прямої кишки. У них був вивчений стан клітинного й гуморального імунітету, хворі залежно від перебігу післяопераційного періоду були розділені на дві групи: - перша (контрольна) - 49 пацієнтів з неускладненим перебігом післяопераційного періоду; - друга (основна) - 37 хворих, у яких у термін до 14-ї доби після операції розвилося запальне ускладнення. До сфінктерозберігаючих операцій відносили: передню резекцію прямої кишки, черевноанальну резекцію прямої кишки з колостомою, черевно-анальну резекцію прямої кишки з низведенням і формуванням колоанального анастомозу, операцію Гартмана. Об'єм оперативних втручань у досліджуваних групах представлений у таблиці 1. 40 Таблиця 1 Види сфінктерозберігаючих операцій, виконаних у досліджуваних групах (n-86) Вид операції Передня резекція прямої кишки Операція Гартмана Черевно-анальна резекція прямої кишки з колостомою Черевно-анальна резекція прямої кишки з низведенням 45 Друга група (n=37) Абс. % 17 45,9 6 16,2 Перша група (n=49) Абс. % 19 38,8 13 26,5 Усього % 36 (41,9) 19 (22,1) 9 24,3 13 26,5 22 (25,6) 5 13,5 4 8,2 9 (10,4) З метою оцінки поширеності пухлинного процесу хворі були розподілені за стадіями захворювання й у відповідності із класифікацією за системою TNM. Серед оперованих хворих найбільшу питому вагу склали пацієнти з III стадією захворювання (60,7 % в II групі й 40,5 % в І групі) і з II стадією захворювання (27,8 % і 39,4 % відповідно). Пацієнти з IV стадією захворювання становили 13,4 % і 6,2 % відповідно за групами. 2 UA 93050 U 5 10 15 20 25 30 35 Метастази в регіонарні лімфатичні вузли спостерігалися: в II групі в 57,1 % випадків, в І групі - в 34,5 %. Віддалені метастази були діагностовані: в основній групі в 4,4 % спостережень, у контрольній групі - в 2,4 % випадків. В обох групах перше дослідження імунограми проводилося відразу після операції, повторний аналіз виконувався на 7-у добу післяопераційного періоду. Основний акцент при оцінці імунологічного статусу був зроблений на вивчення основних, найбільш інформативних показників клітинного й гуморального імунітету. Визначали число Т-загальних, Т-активних і Влімфоцитів, концентрацію основних класів імуноглобулінів (IgA, IgM, IgG), рівень прозапальних цитокінів. Вміст Т-Т- і Т-активних лімфоцитів визначали методом розеткоутворення. Вміст основних класів імуноглобулінів у сироватці оцінювали методом радіальної імунодифузії. Визначення циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) здійснювали методом преципітації з 3,5 % і 7 % поліетиленгліколем. Всім хворим під час операції і у найближчому післяопераційному періоді виконувалася планова антибактеріальна терапія за прийнятими методиками, інфузійнотрансфузійна терапія, вводилися антикоагулянтні й знеболюючі препарати. Встановлено, що як у першій, так і в другій групах, у першу добу після операції, не залежно від її об'єму, практично всі показники специфічного захисту у хворих не відрізнялися від аналогічних показників у здорових пацієнтів. Виключення склали Т-лімфоцити, вміст яких у порівнянні зі здоровими людьми був знижений в обох групах, а так само лейкоцити й Влімфоцити, число яких виявилося більше, ніж у нормі (р