Спосіб металоостеосинтезу перипротезних переломів стегнової кістки після ендопротезування кульшового суглоба

Реферат: UA 98590 U UA 98590 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до травматології і ортопедії, і може бути використана у практичній медицині для підвищення ефективності лікування хворих з перипротезними переломами стегнової кістки після ендопротезування кульшового суглоба. Ендопротезування кульшового суглоба (ЕКС) входить до протоколів лікування його дегенеративних захворювань різного ґенезу, травм та їх наслідків. Показання до ЕКС постійно розширюються, розробляються нові моделі імплантів. Кількість виконаних операцій щороку зростає. Разом з тим поопераційні ускладнення є основною причиною незадовільних результатів ендопротезування, так після ЕКС подібні ускладнення, за даними різних джерел, досягають 17,4 %, з них перипротезні переломи стегнової кістки (ППСК), як під час виконання операцій, так і після операції, складають 3-5 % [3]. ППСК можуть виникати під час та після виконання ЕКС, локалізуватись на різних рівнях стегнової кістки, бути стабільними і нестабільними, включати різну кількість фрагментів, мати різноманітне зміщення, призводити до нестабільності ніжки імплантату. Складності лікування цієї групи пацієнтів обумовлені поступовим збільшенням популяційного віку населення, кількості ендопротезувань великих суглобів, в результаті чого складова ППСК постійно збільшується. Вагомий вплив на вибір тактики та методу лікування цієї групи пацієнтів вносить супутня патологія, загальний стан пацієнта, якість кісткової тканини та ін., тому для досягнення позитивних результатів лікування цієї групи хворих необхідний повноцінний аналіз цих факторів з послідуючим плануванням та проведенням необхідного лікування [1]. Особливість лікування цих переломів полягає у досягненні їх кісткового зрощення і при цьому збереженні анатомічного розміщення і функціональних характеристик ендопротеза та відновленні функції нижньої кінцівки, при цьому наявність ендопротеза в каналі стегнової кістки впливає на техніку виконання остеосинтезу в перипротезній зоні, перешкоджаючи введенню гвинтів або цвяхів. З метою вирішення цієї проблеми запропоновані пластини різної конструкції, додаткове використання металевих серкляжів, використання ауто- та алотрансплантатів. Під час виконання остеосинтезу ППСК після ЕКС особливі труднощі виникають при фіксації пластини до проксимального фрагменту, в каналі якого розміщена ніжка ендопротеза. Під час виконання оперативного втручання фіксація в цій зоні може виконуватись наступним чином: • монокортикальне введення гвинтів, коли фіксація пластини до проксимального фрагменту виконується гвинтами, які фіксуються в одному кортикальному шарі [4]; • самостійне використання металевих дротових серкляжів, які розміщуються навколо кістки та фіксують пластину [5]; • комбінована фіксація, при якій фіксація виконується за допомогою гвинтів та дротових серкляжів [6]. Вказані варіанти фіксації ППСК після ЕКС часто не можуть забезпечити надійної фіксації перелому, особливо в умовах зниженої якості кісткової тканини, що часто призводить до міграції фіксаторів, утворення псевдоартрозу, розвитку нестабільності ендопротеза і як результат до незадовільних результатів лікування [1, 3, 4]. Найбільш близьким за технічним рішенням до способу, що заявляється, та взятий нами за прототип, є спосіб остеосинтезу середньої третини стегнової кістки за допомогою DCP-пластини та кортикальних гвинтів, введених перпендикулярно до пластини через два кортикальних шари (бікортикально) [2]. Недоліком вказаного способу є те, що в умовах виникнення перипротезного перелому стегнової кістки, коли в кістковому каналі проксимального фрагменту знаходиться ніжка ендопротеза, неможливо фіксувати пластину перпендикулярно введеними гвинтами через два кортикальних шари. В основу корисної моделі поставлена задача підвищення якості фіксації ППСК після ендопротезування кульшового суглоба за рахунок вдосконалення техніки остеосинтезу. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі металоостеосинтезу перипротезних переломів стегнової кістки після ендопротезування кульшового суглоба фіксація проксимального та дистального фрагменту відбувається за допомогою DCP-пластини та бікортикально введених гвинтів перпендикулярно до кістки, згідно з корисною моделлю, в умовах, коли неможливо ввести гвинти через два кортикальних шари перпендикулярно, через наявність в кістковому каналі ніжки ендопротеза, гвинти в перипротезній зоні вводять під різнимикутами навколо ніжки ендопротеза через два кортикальних шари. Відмінною особливістю способу, що заявляється, є введення гвинтів через два кортикальних шари під різними кутами навколо ніжки ендопротеза. Технічним результатом, що досягається в результаті застосування заявленого рішення, є збільшення надійності фіксації перелому і максимально раннє відновлення функції кінцівки. 1 UA 98590 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Спосіб остеосинтезу ілюстративно зображено на кресленнях (фіг. 1-3). Фіг. 1 схематично ілюструє у фронтальній площині розташування металофіксаторів відносно ніжки ендопротеза; фіг. 2. - введені гвинти під різними кутами навколо ніжки ендопротеза; фіг. 3 - розміщення металевої пластини на кістці. Спосіб виконується наступним чином, під час оперативного втручання виконується репозиція перелому та підбір металевої пластини за довжиною та формою, при необхідності виконується її моделювання, звертається особлива увага на розміщення отворів для введення гвинтів. Після фіксації кісткових фрагментів у репонованому стані до металевої пластини за допомогою кісткових тримачів виконується металоостеосинтез, при якому пластина фіксується до дистального фрагменту стегнової кістки гвинтами, які вводяться в канали, що утворені перпендикулярно до кістки, через два кортикальних шари, проксимальний фрагмент, в кістковому каналі якого знаходиться ніжка ендопротеза, фіксується гвинтами, для яких створюються канали в перипротезній кістковій тканині під різним кутом, що дозволяє введення гвинтів навколо ніжки ендопротеза через два кортикальних шари (фіг. 1). Після виконаного остеосинтезу проводять перевірку стабільності фіксації перелому. Суть корисної моделі пояснюється конкретним прикладом застосування способу. Хворий Х.І.М. 63 роки, історія хвороби № 41378. Госпіталізований в клініку 21.09.09. Встановлено діагноз: Перипротезний перелом лівої стегнової кістки на рівні нижнього кінця ніжки ендопротеза. Згідно з Ванкуверівською класифікацією перелом типу В1. Виконано остеосинтез за допомогою DCP-пластини, яка фіксувалась до проксимального фрагменту гвинтами, які вводились в утворені канали під кутом (поліаксіально) навколо ніжки ендопротеза. В післяопераційному періоді амплітуда пасивних рухів у суглобах лівої нижньої кінцівки була відновлена через 4-тижні, активних - через 6 тижнів, рентгенологічно зрощення перелому спостерігали через 8 міс., і добрий віддалений функціональний результат через 3 роки після операції. Спосіб апробовано на базі травматологічного відділення Київської клінічної міської лікарні № 8 та Київської клінічної міської лікарні № 6 на 18 хворих з перипротезними переломами стегнової кістки після ендопротезування кульшового суглоба. Як видно з отриманих результатів, за допомогою заявленого способу під час остеосинтезу перипротезних переломів стегнової кістки після ендопротезування кульшового суглоба виникає можливість введення гвинтів в перипротезній ділянці проксимального фрагменту через два кортикальних шари, що забезпечує збільшення надійності фіксації перелому і сприяє максимально ранньому відновленню функції кінцівки. Це і є технічним результатом заявленої корисної моделі. Позитивний результат апробації заявленого способу дозволяє рекомендувати його для впровадження у практичну охорону здоров'я. Джерела інформації: 1. Герцен Г.І. Лікування переломів стегнової кістки після ендопротезування кульшового і колінного суглобів / Герцен Г.Л., Остапчук М.П. // Вісн. Ужгородського університету Медицина. 2007. - № 32. - С. 57-60. 2. Руководство по внутреннему остеосинтезу / М.Е. Мюллер, Μ. Алльговер, Р. Шнайдер [и др.] // Методика рекомендованная группой АО (Швейцария). - 1996. - С. 534-552. 3. Periprosthetic Fractures of the Femur / Cross M., Bostrom M. // Orthopedics. - 2009. - Vol. 32(9). - P. 665. 4. Periprosthetic fractures of the femur: the stability of the implant dictates the type of treatment / F. Biggi, S. DiFabio, С D'Antimo [at al.] // Orthopaed Traumatol. - 2010. - Vol. 11, № 1. - P. 1-5. 5. Sharma V. Periprosthetic fractures around the hip / V. Sharma, A.G. Rosenberg // PbJournal of Orthopaedics. - 2009. - Vol. 11, № 1. - P. 69-79. 6. The biomechanic sofplate repair of periprosthetic femur fracture snear the tip of a total hipim plant: the effect of cable-screwposition / A Dubov, SYR Kim2, S Shah [atal.] // J. Engineering in Medicine. - 2011. - Vol. 225, Part H. - P.-857-865.: DOI: 10.1177/0954411911410642. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 55 Спосіб металоостеосинтезу перипротезних переломів стегнової кістки після ендопротезування кульшового суглоба за допомогою DCP-пластини та кортикальних гвинтів, введених до пластини через два кортикальних шари, який відрізняється тим, що при наявності в кістковому каналі ніжки ендопротеза гвинти в перипротезній зоні вводять під різними кутами навколо ніжки ендопротеза через два кортикальних шари. 2 UA 98590 U 3 UA 98590 U Комп’ютерна верстка Д. Шеверун Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4